Рішення

від 09.02.2024 по справі 570/3331/23

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3331/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ПрАТ "УТСК" про стягнення страхового відшкодування,

встановив:

в Острозький районний суд за підсудністю, згідно ухвали Рівненського районного суду від 30.06.2023, надійшла справа за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ПрАТ "УТСК" про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 23 липня 2022 приблизно о 8 год., на автодорозі Городище-Рівне-Староконстянтинів, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 та транспортного засобу "Volkswagen LT-35", під керуванням водія ОСОБА_7 .

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "Peugeot Partner", ОСОБА_8 , загинули на місці пригоди, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також водій автомобіля "Volkswagen" отримали тілесні ушкодження різних ступенів,

Відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄДРДР за №12022180000000227.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 була забезпечена полісом №ЕР/209927820 обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ "УТСК". Страхова сума за полісом ЕР/209927820 на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320 000,00грн.

Відповідно до рішення Дубровицької міської ради №175 від 15.09.2022, призначено опікуном малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , бабцю - ОСОБА_3 .

На момент смерті, ОСОБА_8 мала на утриманні двох малолітніх доньок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які відповідно до ст. 27 Закону мають право на отримання страхового відшкодування, моральної шкоди, та витрати на утримання.

У встановлений законом строк, останні, через свого опікуна ОСОБА_3 , звернулися до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди, яка була сплачена відповідачем, та окремо на утримання (втрата годувальника) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП 36*6500,00 грн. = 234 000,00 грн., оскільки діти перебувала на утримання загиблої матері ОСОБА_8 .

Відповідно постанови про закриття кримінального провадження Рівненської обласної прокуратури від 28.11.2022 кримінальне провадження за №12022180000000227. було закрито у зв`язку з смертю особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

В досудовому порядку відповідач визнав подію страховою та перераховує щомісячно на рахунок ОСОБА_3 , як опікуну ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , страхове відшкодування в розмірі 4333,33 грн., посилаючись на cт. 27.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення одноразової виплати страхового відшкодування, та вказав на проведення подальшої (ануїтетної) виплати страхового відшкодування в щомісячному розмірі 4333,33 грн.

Позивач категорично не погоджується з розміром отриманого страхового відшкодування та вважає, що зазначені дії відповідача є незаконними, оскільки суперечать пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), яким передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його у передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування та не дає право страховику на розстрочення виплати. Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону №1961-IV встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування на утримання, який не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідач усупереч вимогам зазначених статей Закону №1961-IV здійснив виплату страхового відшкодування на утримання у розмірі 43333,33 грн,

Посилаючись на викладене, позивач, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, зазначаючи, що діти потребують належного забезпечення та лікування, просить суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у розмірі 190666,67 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Острозького районного суду від 14.08.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за якою постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Встановлено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті справи.

21.09.2023 відповідачем подано відзив на позову заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Ухвалою суду від 17.10.2023 закрито підготовче провадження у справі. Поновлено відповідачу строк для подання відзиву у справі, встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав та доводів викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що ПрАТ "УТСК" не оскаржує право позивача на отримання ним стре відшкодування у зальному розмірі 234000,00 грн., за шкоду по втраті годувальника:

На думку позивача, страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування по втраті годувальника одним платежем протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Вважає, що така позиція позивача є хибною, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплені у книзі п`ятій - зобов`язальне право, главі 82 - відшкодування шкоди, розділі 2 - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами: перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у з передбачених Законом - МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов`язану зі потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

За викладених обставин, ПрАТ "УТСК" вважає дану позицію позивача не обґрунтованою, оскільки страховиком регулярно здійснюються виплати страхового відшкодування пов`язаного зі смертю потерпілої особи, відповідно до встановленого графіку страхових платежів, яким визначено розмір щомісячних платежів із розрахунку частки, що припадала щомісячно на кожного утриманця.

Зазначає, що станом на 18 вересня 2023 страховиком виплачено на користь дітей загиблої, страхове відшкодування по втраті годувальника в загальному розмірі 60 666,62 грн.

Таким чином, вважає, що права позивача на отримання страхового відшкодування зі сторони відповідача не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За вказаних обставин просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, доходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 23 липня 2022 приблизно о 8 год., на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 та транспортного засобу "Volkswagen LT-35", під керуванням водія ОСОБА_7 . Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "Peugeot Partner", ОСОБА_8 , загинули на місці пригоди, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також водій автомобіля "Volkswagen" отримали тілесні ушкодження різних ступенів,

Відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄДРДР за №12022180000000227.

Відповідно постанови про закриття кримінального провадження Рівненської обласної прокуратури від 28.11.2022 кримінальне провадження за №12022180000000227. було закрито у зв`язку з смертю особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до рішення Дубровицької міської ради №175 від 15.09.2022, призначено опікуном малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , бабцю - ОСОБА_3 .

На момент смерті, ОСОБА_8 мала на утриманні двох малолітніх доньок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які відповідно до ст. 27 Закону мають право на отримання страхового відшкодування, моральної шкоди, та витрати на утримання.

У встановлений законом строк, останні через свого опікуна ОСОБА_3 , звернулися до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди, яка була сплачена відповідачем, та окремо на утримання (втрата годувальника) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП 36*6500,00 грн. = 234 000,00 грн., оскільки діти перебувала на утримання загиблої матері ОСОБА_8 .

В той же час, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 була забезпечена полісом №ЕР/209927820 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ "УТСК". Страхова сума за полісом ЕР/209927820 на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320 000,00 грн.

Страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування по втраті годувальника потерпілим у розмірі 60666,62 грн. на користь дітей загиблої.

Наступні виплати страхового відшкодування на користь дітей загиблої страхова компанія вирішила розстрочити щомісячними платежами, по 4333,33 грн,

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2статті 27Закону України"Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 "Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю" глави 82 "Відшкодування шкоди" Книги п`ятої "Зобов`язальне право".

Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Разом з тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №326/440/19 (провадження №61-17499св19).

Разом з тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

В то же час, відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину.

Судом встановлено,що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в результаті ДТП залишились повними сиротами та перебувають на утриманні в свого опікуна - бабці ОСОБА_3 , яка є пенсійного віку.

Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості та станом на сьогоднішній день потребують постійної медичної допомоги, так на першому році свого життя ОСОБА_5 , перенесла ряд складних операцій які проводилися в різних клініках України, що підтверджується долученими до матеріалів справи медичними документами. Окрім того, результаті ДТП ОСОБА_5 отримала статус дитина- Інвалід, а відтак для відновлення стану здоров`я останньої необхідні значні фінансові кошти.

Враховуючи вище викладене, з врахуванням найкращого забезпечення інтересів дітей, що є керівним принципом законодавства, та з врахуванням обставин, які мають істотне значення, що узгоджується з абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України. суд приходить до висновку про стягнення недоплаченого розміру страхового відшкодування на користь позивача, як законного представника малолітніх утриманців, відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України, не більше як за три роки, в розмірі 155999,88 грн.

Суд зазначає, що це відповідає особливому захисту дітей, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України "Про охорону дитинства", й унеможливлює порушення майнового права дітей.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постанові від 05.12.2022 у справі №304/936/19.

Частиною 1 статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин у цій справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 3, 27, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПрАТ "УТСК" (місце знаходження: м. Київ вул. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ 22945712) про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_3 , як законного представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 155999,88 грн. страхового відшкодування.

Стягнути з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь держави 1560 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2024.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.