Постанова

від 15.08.2024 по справі 570/3331/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 570/3331/23

Провадження № 22-ц/4815/510/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Боймиструка С.В.,

суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2023 р. в Острозький районний суд за підсудністю, згідно ухвали Рівненського районного суду від 30.06.2023, надійшла справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ПрАТ "УТСК" про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 23 липня 2022 приблизно о 8 год., на автодорозі Городище-Рівне-Староконстянтинів, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу "Volkswagen LT-35", під керуванням водія ОСОБА_5 .

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "Peugeot Partner", ОСОБА_6 , загинули на місці пригоди, малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також водій автомобіля "Volkswagen" отримали тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄДРДР за №12022180000000227.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 була забезпечена полісом №ЕР/209927820 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ "УТСК". Страхова сума за полісом ЕР/209927820 на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320 000,00грн.

Відповідно до рішення Дубровицької міської ради №175 від 15.09.2022, призначено опікуном малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , бабцю - ОСОБА_1 .

На момент смерті, ОСОБА_6 мала на утриманні двох малолітніх доньок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відповідно до ст. 27 Закону мають право на отримання страхового відшкодування, моральної шкоди, та витрати на утримання.

У встановлений законом строк, останні, через свого опікуна ОСОБА_1 , звернулися до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди, яка була сплачена відповідачем, та окремо на утримання (втрата годувальника) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП 36*6500,00 грн. = 234 000,00 грн., оскільки діти перебувала на утримання загиблої матері ОСОБА_6 .

Відповідно постанови про закриття кримінального провадження Рівненської обласної прокуратури від 28.11.2022 кримінальне провадження за №12022180000000227 було закрито у зв`язку з смертю особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

В досудовому порядку відповідач визнав подію страховою та перераховує щомісячно на рахунок ОСОБА_1 , як опікуну ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , страхове відшкодування в розмірі 4333,33 грн., посилаючись на cт. 27.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення одноразової виплати страхового відшкодування, та вказав на проведення подальшої (ануїтетної) виплати страхового відшкодування в щомісячному розмірі 4333,33 грн.

Позивач категорично не погоджується з розміром отриманого страхового відшкодування та вважає, що зазначені дії відповідача є незаконними, оскільки суперечать пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), яким передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його у передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування та не дає право страховику на розстрочення виплати. Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону №1961-IV встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування на утримання, який не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідач усупереч вимогам зазначених статей Закону №1961-IV здійснив виплату страхового відшкодування на утримання у розмірі 43333,33 грн.,

Посилаючись на викладене, позивач, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, зазначаючи, що діти потребують належного забезпечення та лікування, просить суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у розмірі 190666,67 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 155999,88 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь держави 1560 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував позицію відповідача, яка була викладена у відзиві на позов та не врахував, що ПрАТ "УТСК" під час судового розгляду сплачувало страхове відшкодування частковими платежами. Таким чином рішенням суду стягнуто страхове відшкодування, що перевищує ліміт відповідальності страховика.

Також апелянт вказує, що спір полягає у визначенні порядку сплати страхового відшкодування (однією виплатою чи періодичними платежами). І в цій площині посилається на висновки ВС у справі №326/440/19 у постанові від 05.02.2020 року, які зводяться до того, що страховик здійснює виплату щомісячними платежами, а виплата єдиним платежем є його правом. Для відступу від загального порядку отримувач страхового відшкодування повинен навести підстави для одноразової виплати, а страховик надати оцінку цим обставинам і прийняти рішення.

Позивач не зверталася до ПАТ "УТСК" із заявою про перегляд рішення щодо порядку виплати страхового відшкодування.

Натомість позивач зверталася до МТСБУ та Національного Банку України зі скаргою на дії страховика щодо невиплати страхового відшкодування єдиним платежем за шкоду, заподіяну у зв`язку із втратою годувальника. За результатами перевірки встановлено, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не порушувала норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Стверджує, що позивач не надала належних доказів, які підтверджують необхідність лікування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на 2023-24 року. Медичні виписки, які надані суду, вже надавались страховику в іншій страховій справі щодо виплати страхового відшкодування на лікування та встановлення інвалідності.

Страховим актом № 735-4-22 затверджено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_7 за шкоду заподіяною здоров`ю у загальному розмірі 145827,85 грн., з яких: 21883,67 грн. витрати на лікування, 117000,00 грн. за інвалідність ІІ групи та 6944,18 грн. моральної шкоди.

Враховуючи, що представник позивача не надав доказів, якими визначено необхідність лікування потерпілих після ДТП на період 2023-24 років, сам факт наявності в ОСОБА_7 інвалідності другої групи, не дає підстав для виплати страхового відшкодування єдиним платежем.

Вважає, що виплата страхового відшкодування одним платежем, може спричинити ризик використання коштів дітей всупереч їх інтересам.

Представник ОСОБА_1 адвокат Синюк С.Л. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апелянта, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 23 липня 2022 приблизно о 8 год., на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу "Volkswagen LT-35", під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "Peugeot Partner", ОСОБА_6 , загинули на місці пригоди, малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також водій автомобіля "Volkswagen" отримали тілесні ушкодження різних ступенів,

Відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄДРДР за №12022180000000227.

Відповідно постанови про закриття кримінального провадження Рівненської обласної прокуратури від 28.11.2022 кримінальне провадження за №12022180000000227, було закрито у зв`язку з смертю особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до рішення Дубровицької міської ради №175 від 15.09.2022, призначено опікуном малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх бабусю - ОСОБА_1 .

На момент смерті, ОСОБА_6 мала на утриманні двох малолітніх доньок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відповідно до ст. 27 Закону мають право на отримання страхового відшкодування, моральної шкоди, та витрати на утримання.

У встановлений законом строк, останні через свого опікуна ОСОБА_1 , звернулися до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди, яка була сплачена відповідачем, та окремо на утримання (втрата годувальника) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП 36*6500,00 грн. = 234 000,00 грн., оскільки діти перебувала на утримання загиблої матері ОСОБА_6 .

В той же час, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортного засобу "Peugeot Partner", реєстраційний номер НОМЕР_1 була забезпечена полісом №ЕР/209927820 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ "УТСК". Страхова сума за полісом ЕР/209927820 на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320 000,00 грн.

Страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування по втраті годувальника потерпілим у розмірі 60666,62 грн. на користь дітей загиблої.

Наступні виплати страхового відшкодування на користь дітей загиблої страхова компанія вирішила розстрочити щомісячними платежами, по 4333,33 грн.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України № 1961-IV від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Зі змісту статей 1200 та 1202 ЦК України слідує, що одна з них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України, за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19).

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20).

У цій ж постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав: "Задовольняючи частково позов та стягуючи недоплачений розмір страхового відшкодування на користь позивачки як законного представника малолітнього утриманця покійного, суд першої інстанції вірно виходивіз найкращого забезпечення дитини, тобто врахував обставини, які мають істотне значення, що узгоджується з абзацом другим частини першоїстатті 1202 ЦК України.

Верховний Суд погоджується з таким висновком районного суду та зазначає, що це відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини,Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливлює порушення майнового права дитини."

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду по суті справи, враховуючи той факт, що задовольняючи частково позов та стягуючи з ПрАТ "УТСК" на користь ОСОБА_1 як законного представника малолітніх дітей страхове відшкодування в розмірі 155 999,88 грн., суд першої інстанції, правильно виходив із найкращого забезпечення інтересів дітей, тобто фактично врахував обставини, які мають істотне значення, що узгоджується з абзацом другим частини першоїстатті 1202 ЦК Українита відповідає особливому захисту дітей, передбаченому Конвенцією про права дитини,Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливлює порушення їх майнового права.

Часткова сплата відповідачем страхового відшкодування під час судового розгляду справи може бути врахована при виконанні рішення суду та не є підставою для його скасування.

Таким чином доводи апелянта не спростовують висновків місцевого суду, які ґрунтуються на правильному встановленні обставин, правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права та які узгоджуються з висновками Верховного Суду.

Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерноготовариства "Українськатранспортна страховакомпанія"залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.