Постанова
від 05.02.2024 по справі 915/989/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/989/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Прокурор - Страхова А.М.;

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 (повний текст складено та підписано 03.11.2023)

по справі №915/989/21

за позовом Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області

до відповідачів:

1) Кривоозерського професійного аграрного ліцею

2) Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича

про визнання недійсним договору підряду та повернення земельних ділянок,

(суддя першої інстанції: Семенчук Н.О., дата та місце ухвалення рішення: 17.10.2023 року, Господарський суд Миколаївський області),

Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Кривоозерської селищної ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №54/3-1769вих-21 від 17.06.2021, в якій просив суд:

1. Визнати недійсним Договір підряду від 02.07.2012, зі змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 18.07.2014, укладений між Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм та фізичною особою-підприємцем Біцаном Олегом Івановичем.

2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Біцана Олега Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути постійному землекористувачу - Кривоозерському професійному аграрному ліцею - земельну ділянку площею 117,3240 га, вартістю 3172206,30 грн., розташовану в межах території Кривоозерської селищної ради (колишньої Мазурівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Біцана Олега Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути постійному землекористувачу - Кривоозерському професійному аграрному ліцею - земельну ділянку площею 96,6617 га, вартістю 2613539,04 грн., розташовану в межах території Кривоозерської селищної ради (колишньої Бурилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області.

4. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Біцана Олега Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути постійному землекористувачу - Кривоозерському професійному аграрному ліцею - земельну ділянку площею 109,0782 га, вартістю 2949256,36 грн., розташовану в межах території Кривоозерської селищної ради (колишньої Гойдаївської (Ленінської) сільської ради) Первомайського району Миколаївської області.

5. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір, сплачений за подачу даного позову.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішеннями виконавчого комітету Кривоозерської районної Ради народних депутатів від 15.07.1966 та 10.12.1986 Кривоозерському професійно-технічному училищу №38 (далі - Ліцей) надано у постійне користування земельні ділянки площами: 239 га, розташовані в межах Бурилівської та Ленінської (в подальшому перейменована в Гойдаївську) сільських рад, та 205,09 га на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району (такі сільські ради приєднано до Кривоозерської селищної ради за рішенням №02 від 14.12.2020, а за постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 Кривоозерський район реорганізовано у Первомайський). 06.12.2013 відділом Держземагентства у Кривоозерському районі проведено реєстрацію земельних ділянок державної власності площами: 123,1318 га з кадастровим номером 4823982600:02:000:0453; 100,0988 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:1044; 114,8749 га з кадастровим номером 4823982000:01:000:0865. В подальшому, між Ліцеєм та фізичною особою-підприємцем Біцаном Олегом Івановичем 02.07.2012 укладено договір підряду, а 18.07.2014 між відповідачами укладено додаткову угоду №2 зі змінами, яка на думку прокурора, укладена всупереч вимогам чинного законодавства, а тому договір підряду підлягає визнанню недійсним. За твердженнями прокурора, спірний договір не є договором підряду, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, є підстави для визнання його недійсним.

Відтак, підприємець Біцан згідно договору зі змінами використовує спірні земельні ділянки для ведення товарного сількогоспвиробника, тоді як земельна ділянка навчального закладу передана для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. Отже, використання ФОП Біцан О.І. спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21 позов задоволено; визнано недійсним Договір підряду від 02.07.2012, зі змінами, внесеними Додатковою угодою №2 від 18.07.2014, укладений між Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм (55104, вул. Калантирська, 7, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 02546080, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2) та фізичною особою-підприємцем Біцаном Олегом Івановичем ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 );

Фізичній особі-підприємцю Біцану Олегу Івановичу (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Кривоозерському професійному аграрному ліцею (55104, вул. Калантирська, 7, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 02546080, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2) земельну ділянку площею 117,3240 га, вартістю 3 172 206,30 грн., розташовану в межах території Кривоозерської селищної ради (колишньої Мазурівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області;

Фізичній особі-підприємцю Біцану Олегу Івановичу ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Кривоозерському професійному аграрному ліцею (55104, вул. Калантирська, 7, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 02546080, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2) земельну ділянку площею 96,6617 га, вартістю 2 613 539,04 грн., розташовану в межах території Кривоозерської селищної ради (колишньої Бурилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області;

Фізичній особі-підприємцю Біцану Олегу Івановичу ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Кривоозерському професійному аграрному ліцею (55104, вул. Калантирська, 7, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 02546080, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2) земельну ділянку площею 109,0782 га, вартістю 2 949 256,36 грн., розташовану в межах території Кривоозерської селищної ради (колишньої Гойдаївської (Ленінської) сільської ради) Первомайського району Миколаївської області, яку він займає на підставі договору підряду від 02.07.2012, зі змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 18.07.2014;

Стягнуто з Кривоозерського професійного аграрного ліцею (55104, вул. Калантирська, 7, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 02546080, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.;

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 7 945,00 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що укладаючи договір підряду, Кривоозерський професійний аграрний ліцей та ФОП Біцан О.І. мали намір приховати правовідносини з оренди землі, оскільки умовами договору передбачено фактичну передачу права користування земельними ділянками з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов договору вбачається, що Кривоозерський професійний аграрний ліцей фактично передав ФОП Біцан О.І. земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні навчального закладу, з метою отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Суд вказав, що в даному випадку наявні підстави вважати, що оспорюваний правочин в сукупності складає удаваний договір оренди землі, який суперечить вимогам земельного законодавства. Судом встановлено обставини неправомірного використання відповідачем-2 спірних земельних ділянок, а тому у даному випадку права власності підлягають захисту у спосіб, установлений статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд вказав, що з огляду на те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській обалсті не є стороною договору підряду з ФОП Біцан О.І., а земля перебуває на праві постійного користування у Кривоозерського професійного аграрного ліцею, то відповідачу-2 слід повернути спірні земельні ділянки Кривоозерському професійному аграрному ліцею.

Щодо позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що позовна давність має вираховуватись із моменту, коли особа, право якої порушено, дізналася, або могла дізнатися про порушення своїх прав. З матеріалів справи вбачається, що для встановлення порушень потребувалось тривале і ретельне вивчення усіх обставин справи, скерування запитів у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», отримання документів та інформації, що підтвердила набуття права оренди ФОП Біцан О.І. на спірні земельні ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.02.2019 №10-14-0.16-1425/2-19, про факт порушення інтересів держави при укладенні спірного договору дізнався лише з листа Первомайської місцевої прокуратури. З позовом у даній справі прокурор звернувся до суду 22.06.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Біцан Олег Іванович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з вказаним судовим рішенням, вважає, що його прийнято з грубим порушенням норм діючого законодавства, допущенням порушень процесуального та матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що прокурор протягом двох років представляв інтереси особи, що не могла бути позивачем у справі, не цікавився обставинами справи та не знав фактичного власника землі. Крім того, судом в подальшому протиправно задоволено клопотання прокурора про заміну позивача у справі.

Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у застосуванні строків позовної давності до позовних вимог прокурора, оскільки прокурор дізнався про порушення прав ще 20.01.2017, у зв`язку з чим строк позовної давності сплив 20.01.2020 року.

Що стосується неправильного застосування норм матеріального права, то судом, на думку відповідача, надано хибну оцінку оспорюваним договорам. Місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок та встановлено, що підрядних робіт за оспорюваним договором не здійснювалося, а відбулось платне користування ФОП Біцан О.І. земельними ділянками, наданими ліцею в користування для отримання прибутку, тобто спірний не є договором підряду, а є прихованим договором оренди землі, проте сторонами не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України «Про оренду землі».

На переконання апелянта спірний договір не містить умов, що притаманні договору оренди, його істотних умов об`єкту оренди із зазначенням кадастрового номеру, орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату тощо. Договір не передбачає будь-яких умов щодо передачі земельних ділянок у користування і володіння виконавця робіт. Спірний договір підряду не є прихованим договором оренди землі, а тому позовні вимоги прокурора про визнання недійсним зазначеного договору є безпідставними і задоволенню не підлягають, як і похідні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки.

Щодо вимог про повернення земельних ділянок, то апелянт зазначає, що фактично ці вимоги реалізувати неможливо, оскільки вказані земельні ділянки лише оброблялись ФОП Біцаном О.І., вони ніколи не були в його користуванні чи володінні, не передавались в користування чи володіння. Сторонами спірних договорів не передавались між собою вказані земельні ділянки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.

05.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/989/21.

19.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/989/21.

Прокурор не скористався своїм правом та не надіслав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21 на: 05.02.2024 року о 14-30 год.

05.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ФОП Біцан О.В. про розгляд справи за відсутністю його представника, у зв`язку посиленням ракетних атак на південні регіони України з боку агресора рф та небезпекою для життя та здоров`я учасників процесу.

В судове засідання з`явився прокурор, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції на розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представників інших учасників справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями виконавчого комітету Кривоозерської районної Ради народних депутатів від 15.07.1966 та 10.12.1986 Кривоозерському професійно-технічному училищу №38 (в подальшому наказом Міністерства освіти і науки України №607 від 24.10.2002 реорганізовано в Кривоозерський професійний аграрний ліцей (далі-Ліцей) надано у постійне користування земельні ділянки площами: 239 га, розташовані в межах Бурилівської та Ленінської (в подальшому перейменована в Гойдаївську) сільських рад, та 205,09 га на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району (такі сільські ради приєднано до Кривоозерської селищної ради за рішенням №02 від 14.12.2020, а за постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 Кривоозерський район реорганізовано у Первомайський). Право постійного користування на такі землі посвідчене Державними актами на право постійного користування від 15.07.1966, без номера, та серії Б №061559 від 10.12.1986 (т.1 а.с.22-30).

20.01.2006 року першим заступником Міністра освіти і науки України затверджено Статут Кривоозерського професійного аграрного ліцею, державну реєстрацію якого проведено 27.01.2007 за №15141050001000227 (далі - Статут) (т.1 а.с.94-106).

У відповідності до п.1.1 Статуту Кривоозерський професійний аграрний ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями та повної загальної середньої освіти. Ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і незайнятого населення. Ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів загальноосвітніх навчальних закладів, проваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування.

Згідно з абз.3 п.1.2 Статуту, відповідно до вимог підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до основної діяльності ліцею включається: 01.11.0 Вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва. 01.21.0 Розведення великої рогатої худоби. 01.23.0 Розведення свиней. 01.24.0 Розведення птиці.01.30.0 Вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство). 05.01.1 Ловля риби. 05.02.2 Діяльність риборозплідників і рибних ферм. 15.33.1 Перероблення овочів та фруктів. 15.61.1 Виробництво борошна. 15.61.2 Виробництво круп.

П. 1.4 Статуту передбачено, що ліцей створено згідно з наказом МОН України від 24.10.2002 №607 шляхом реорганізації професійно-технічного училища №38 смт.Криве Озеро Миколаївської області. Ліцей є правонаступником професійно-технічного училища №38.

Відповідно до абз.2 п.6.9 Статуту для ведення навчального господарства ліцей має в постійному користуванні землі сільськогосподарського призначення.

02.07.2012 між Кривоозерським Професійним аграрним ліцеєм (надалі іменується "Замовник") в особі директора Смеричевського Анатолія Григоровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та СПД ФОП Біцан Олег Іванович (надалі іменується "Підрядник"), в особі Біцана Олега Івановича, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію від 17.07.2001р. №25140010002000408, з іншої сторони, (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона") укладено Договір підряду (надалі іменується "Договір") (т.1 а.с.18-19).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що на умовах даного Договору Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, техніки та устаткування, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи (надалі іменується "роботи") з вирощування зернових, бобових та технічних культур.

Пунктом 1.2 Договору передбачено характеристики робіт:

1.2.1.Дискування;

1.2.2.Оранка ;

1.2.3. Культивація;

1.2.4.Посів з внесенням добрив;

1.2.5.Насіння;

1.2.б.Прикотковування посівів;

1.2.7. Весняне боронування;

1.2.8.Внесення добрив (весняне підживлення);

1.2.9. Добрива;

1.2.10. Міжрядний обробіток посівів;

1.2.11. Обприскування посівів пестицидами; 1.2.12.Збирання урожаю;

1.2.13. Перевезення урожаю.

Відповідно до п.2.1. Договору його ціна складає 25,0% валового збору урожаю, що залишається - у розпорядженні замовника (валовий збір визначається присутністю у момент збирання урожаю представників обох сторін). Відповідно п. 2.2. Договору - 75,0%- залишається підряднику, що включає в себе відшкодування витрат Підрядника та плату за виконані ним роботи.

Згідно з п. 2.3. Договору, у випадку загибелі посівів в результаті дії погодних та інших незалежних від Замовника умов, (згідно акту загибелі), розрахунок за надані послуги з обробітку ґрунту та культур проводиться з наступного урожаю з компенсацією Замовником понесених витрат попереднього року у розмірі 25,0%.

Відповідно до розділу 3 Умови платежу: оплата за цим Договором провадиться: за окремою згодою сторін-безготівкова, готівковою, продукцією. Порядок розрахунків з урожаю відповідного року. Строки розрахунків щорічно до 01 грудня. Кінцевий розрахунок за цим Договором провадиться замовником не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами останнього Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1. Договору, підрядник виконує роботи у встановлені щорічним календарним планом (Додаток №1 до цього Договору, який розробляється та підписується щорічно) строки.

У відповідності до п.5.2.1, 5.2.3 Договору замовник зобов`язаний визначити місце виконання робіт (надати копію документів на право використання земельної ділянки) у строки, встановлені календарним планом та забезпечити вільний доступ до нього підрядника. Прийняти виконані підрядником роботи та підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт підрядником протягом 5-ти днів з дати одержання названого акта від підрядника. Оплатити виконані роботи в розмірах і строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього Договору та закінчується 2019 року після завершення осіннє-польових робіт.

У подальшому, 18.07.2014 між Кривоозерським Професійним аграрним ліцеєм (надалі іменується "Замовник") в особі директора Смеричевського Анатолія Григоровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та СПД ФОП Біцан Олег Іванович (надалі іменується "Підрядник"), в особі Біцана Олега Івановича, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію від 17.07.2001р. №25140010002000408, з іншої сторони укладено Додаткову угоду №2 зі змінами, якою умови договору викладено у новій редакції (т.1 а.с.20-21).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору зі змінами підрядник (ФОП Біцан О.І.) прийняв на себе обов`язок з використанням своїх матеріалів, техніки та устаткування із виконання за погодженням замовника (Ліцею) робіт по вирощуванню зернових, бобових та технічних культур, а саме: дискування, оранки, культивації, посіву з внесенням добрив, придбання насіння, прикотковування посівів, весняного боронування, внесення добрив (весняного підживлення), придбання добрив, міжрядного обробітку посівів, обприскування посівів пестицидами, збирання урожаю, перевезення урожаю, - на полях Ліцею, які знаходяться на території сільських рад Кривоозерського району, а саме: Мазурівської - на площі 117, 3240 га, Бурилівської - на площі 96,6617 га, Ленінської (Гойдаївської) - на площі 109,0782 га.

Згідно з п.2.1 Договору зі змінами, ціна Додаткової угоди складає 25,0% валового збору урожаю, що залишається у розпоряджені замовника, з площ, які знаходяться на території сільських рад Кривоозерського району Миколаївської області, а саме: Мазурівської - на площі 117,3240 га, та Бурилівської - на площі 96,6617 га (валовий збір визначається присутністю у момент збирання урожаю представників обох сторін). 75% залишається підряднику, з площ, які знаходяться на території сільських рад Кривоозерського району Миколаївської області, а саме: Мазурівської - на площі 117,3240 га, та Бурилівської - на площі 96,6617 га що включає в себе відшкодування витрат підрядника. Ціна Додаткової угоди складає 27,0% валового збору урожаю, що залишається у розпорядженні замовника, з площі розміром 109,0782 га, яка знаходиться на території Ленінської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, із них з площі розміром 51,0782 з урожаю 2014 року, з площі розміром 58,0000 га - урожай 2013року 100,0% залишається у розпорядника замовника (валовий збір визначається присутністю у момент збирання урожаю представників сторін) (п.2.2, 2.3 Договору зі змінами).

У відповідності до п.2.4 Договору зі змінами, 73,0% - залишається підряднику, з площі розміром 109,0782 га, яка знаходиться на території Ленінської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, із них з площі розміром 51,0782 га з урожаю 2014 року, що включає в себе відшкодування витрат підрядника, з площі розміром 58,0000 га - урожай 2013 року 100,0% залишається у розпорядженні замовника.

Відповідно до п.2.5 Договору зі змінами, підрядник зобов`язується компенсувати замовнику витрати незавершеного виробництва 2013 року на площі розміром 51,0782 га, яка знаходиться на території Ленінської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з урожаю 2014 року.

За умовами Договору зі змінами замовник прийняв на себе обов`язок визначити місце виконання робіт (надати копію документів на право використання земельних ділянок) у строки, встановлені календарним планом, та забезпечити вільний доступ до них підрядника; надіслати представника ліцею на місце виконання робіт для проведення контролю за виконанням сільськогосподарських робіт; прийняти виконані підрядником роботи, підписавши облікові листи тракториста-машиніста та акти про використання насіння, добрив та засобів захисту рослин для формування замовником звітності до органів статистики за умови належного виконання таких робіт підрядником; звітувати до органів податкової служби та статистики за виконані роботи та отриманий урожай в установленому порядку (п. 4.2 Договору зі змінами).

Згідно з п.7.2 Договору зі змінами,строк цієї Додаткової угоди починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цієї Додаткової угоди та закінчується 2024 року після завершення осіннє-польових робіт.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ витягу НВ-44800618912013 від 06.12.2013 року) відділом Держземагентства у Кривоозерському районі на підставі виготовленої технічної документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок проведено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим №4823982600:02:000:0453 площею 123,1318 га, яка відноситься до державної власності, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, право постійного користування належить Кривоозерському професійному аграрному ліцею, цільове призначення земельної ділянки: для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (а.с.34).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№НВ-4800619032013 від 06.12.2013 року) відділом Держземагентства у Кривоозерському районі на підставі виготовленої технічної документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок проведено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим №4823982000:01:000:0865 площею 114,8749 га, яка відноситься до державної власності, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, право постійного користування належить Кривоозерському професійному аграрному ліцею, цільове призначення земельної ділянки: для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (а.с.37).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№НВ-4800619162013 від 06.12.2013 року) відділом Держземагентства у Кривоозерському районі на підставі виготовленої технічної документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок проведено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим №4823980700:02:000:1044 площею 100,0988 га, яка відноситься до державної власності, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, право постійного користування належить Кривоозерському професійному аграрному ліцею, на підставі державного акту від 15.07.1966 00 000000, цільове призначення земельної ділянки: для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (а.с.40).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер витягу 27408900 від 29.09.2014), 29.09.2014 державним реєстратором внесено запис №7154180 про право постійного користування Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм земельною ділянкою загальною площею 123,1318 га, з земель сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, з кадастровим номером 4823982600:02:000:0453 (т.1 а.с.31).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер витягу 329504760 від 30.01.2015), 29.01.2015 державним реєстратором внесено запис №8562316 про право постійного користування Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм земельною ділянкою загальною площею 100,0988 га, з земель сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, з кадастровим номером 4823980700:02:000:1044 (т.1 а.с.32).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер витягу 32951456 від 30.01.2015), 29.01.2015 державним реєстратором внесено запис №8562557 про право постійного користування Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм земельною ділянкою загальною площею 114,8749 га, з земель сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, з кадастровим номером 4823982000:01:000:0865 (т.1 а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи, Кривоозерський професійний аграрний ліцей в листі №27 від 28.01.2019 повідомив, що орендна плата за використання земельних ділянок не сплачується. За договором підряду передбачено 25% та 27% вирощеної продукції, залишаються замовнику, а 75% та 73% - підряднику. Кривоозерський ПАЛ проводить виробниче навчання, виробничу практику учнів, контроль за виконання календарного плану по вирощуванню с/г культур та надає статистичні дані про валовий збір продукції та використання засобів захисту рослин та добрив. Також, надав копії договорів про проходження виробничої практики учнями Кривоовзерського ПАЛ (т.1 а.с.190).

У відповідності до листа №08-24/2259 від 26.04.2021 Кривоозерська селищна рада повідомила, що Наказом №31-ОТГ від 10.12.2020, згідно акту прийому - передачі, головним управлінням Держгеокадастру Миколаївської області було передано до Кривоозерської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки з кадастровими номерами 4823982600:02:000:0453 загальною площею 123,1318 га; 4823980700:02:000:1044 загальною площею 100,0988 га; 4823982000:01:000:0865 загальною площею 114,8749 га.

Вказані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Кривоозерського професійного аграрного ліцею, та мають цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. Вказує, що 05.03.2021 року земельну ділянку з кадастровим номером 4823982000:01:000:0865 було переведено у комунальну власність; 09.03.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:02:000:1044 було переведено у комунальну власність; 10.03.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 4823982600:02:000:0453 було переведено у комунальну власність (т.1 а.с.210).

Відповідно до листа №16 від 29.04.2021 Кривоозерський професійний аграрний ліцей повідомив, що на даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 4823982600:02:000:0453, 4823980700:02:000:1044, 4823982000:01:000:0865 використовує ФОП Біцан О.І. на підставі Витягів з Державного реєстру речових прав серія ЕЕМ 944858, ЕЕМ 944862, ЕЕМ 0784118 з цільовим призначенням - для дослідних і навчальних цілей на підставі договору підряду від 02.07.2012. Погодження та дозволи щодо передачі вказаних земельних ділянок у користування третім особам відсутні (т.1 а.с.212-213).

Листом №08-24/2608 від 19.05.2021 Кривоозерська селищна рада повідомила що під час передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 4823982600:02:000:0453 загальною площею 123,1318 га; 4823980700:02:000:1044 загальною площею 100,0988 га; 4823982000:01:000:0865 загальною площею 114,8749 га у комунальну власність територіальної громади Кривоозерської селищної ради, будь-яких даних щодо порушення вимог земельного законодавства, використання земельних ділянок користувачем не за цільовим призначенням до селищної ради не надходило та інформація щодо обтяження даних земельних ділянок відсутня. Про те, що Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм укладено договір підряду та договір спільного обробітку землі з іншою особою, селищній раді стало відомо з запиту Первомайської окружної прокуратури (т.1 а.с.211).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що Договір підряду від 02.07.2012, зі змінами, внесеними Додатковою угодою №2 від 18.07.2014, укладений між Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм та фізичною особою - підприємцем Біцаном Олегом Івановичем, є удаваним, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. При цьому, сам прихований договір оренди укладено з порушенням земельного законодавства, з огляду на що підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Стосовно доводів апелянта та висновків місцевого господарського суду в частині безпідставності звернення прокурора з позовом, судова колегія зазначає наступне.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, представництва інтересів держави у суді.

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 5 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 4 квітня 2019 року №914/882/17, від 22 жовтня 2019 року №926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 924/1237/17, від 5 грудня 2018 року в справі №923/129/17 та від 20 березня 2019 року в справі № 905/1135/18, від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва Прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення Прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26 червня 2019 року в справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року в справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру України", застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25 жовтня 2019 року в справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року в справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року в справах №910/3486/18 та №925/650/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанова від 20 листопада 2018 року в справі №5023/10655/11 (пункти 6.21-6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19-4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26)).

Згідно матеріалів справи, на час звернення прокурора до суду з даним позовом: - земельна ділянка з кадастровим номером 4823982000:01:000:0865 була передана у комунальну власність Кривоозерської об`єднаної територіальної громади на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №31-ОТГ від 10.12.2020, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 40986003; - земельна ділянка з кадастровим номером 4823980700:02:000:1044 була передана у комунальну власність Кривоозерської об`єднаної територіальної громади на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №31-ОТГ від 10.12.2020, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 41011465; - земельна ділянка з кадастровим номером 4823982600:02:000:0453 була передана у комунальну власність Кривоозерської об`єднаної територіальної громади на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №31-ОТГ від 10.12.2020, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 41044302. У зв`язку з цим Кривоозерська селищна рада була зазначена прокурором у даній справі в якості позивача та під час подання позовної заяви до суду попередньо повідомлена про пред`явлення позову відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

В подальшому, 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 р. № 1423-ІХ, яким змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень відповідних уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.

Зокрема, відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.09.2023 за №345788294, №345787793, №345788669, право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4823982000:01:000:0865, 4823980700:02:000:1044, 4823982600:02:000:0453 зареєстровано за Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404).

Таким чином, перехід права власності відбувся на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким з 27.05.2021 змінено п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України в частині визначення державними земель, розташованих за межами населених пунктів, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Відповідно до ст.15-1 Земельного Кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, органом, який на даний час розпоряджається спірними земельними ділянками є Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У відповідності до ст.ст. 317, 319, 386 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право па захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,, у Тому числі шляхом звернення до суду.

Таким чином, з огляду на обставини справи та приписи чинного законодавства, Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на запит Первомайської місцевої прокуратури №(15-34)438вих-19 від 22.01.2019 листом №0-14-0.16-830/2-19 від 06.02.2019 повідомило, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не втручається у відносини щодо укладання договорів про спільну діяльність між суб`єктами господарювання, адже це суперечить основним принципам земельного та цивільного законодавства (т.1 а.с.198-199).

Також, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на запит №(15-34)914вих-19 від 12.02.2019 листом №10-14-0.16-1425/2-19 від 28.02.2019 повідомило що не зверталось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про сіпльний обробіток земельної ділянки (т.1 а.с.200).

Викладене вказує на пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта, що свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Отже, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції в частині того, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом, є вірними та обґрунтованими, а доводи апелянта в цій частині до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За визначенням, наведеним у ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В якості підстав позову прокурором зазначено, що спірний договір не є договором щодо надання послуг, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 923/658/19).

Суд вказує, що ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Як зазначалося раніше, відповідно п.1.2 Статуту, головним завданням Кривоозерського професійного аграрного ліцею є забезпечення права громадян України на здобуття професії відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей та стану здоров`я з метою задоволення потреб економіки у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітників, тоді як для ФОП Біцана О.І. основною метою є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.206-207).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 між Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Біцан О.І. було укладено договір підряду із змінами внесеними Додатковою угодою №2 від 18.07.2014, згідно п. п. 1.1, 1.3 Договору зі змінами підрядник (ФОП Біцан О.І.) зобов`язується виконати роботи за погодженням замовника з використанням своїх матеріалів, техніки та устаткування, а замовник зобов`язується погодити та прийняти виконані роботи з вирощування зернових, бобових та технічних культур. Підрядник зобов`язується виконати роботи за завданням замовника на полях Кривоозерського професійного аграрного ліцею, які знаходяться на території сільських рад Кривоозерського району Миколаївської області, а саме: Мазурівської - на площі 117,3240 га, Бурилівської - на площі 96,6617 га та Ленініської - на площі 109,0782 га.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Із змісту укладеного між сторонами договору слідує, що спірний правочин не містить всіх необхідних умов, які є обов`язковими (істотними) для договорів підряду, а саме спірний договір не містить кошторису, складеного підрядником та затвердженого замовником, або іншого конкретного визначення ціни договору. Натомість вказаний договір має посилання на відсоткове обчислення плати за цим договором, а саме у формі відсоткового відношення зібраного врожаю, що суперечить вимогам статті 837 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за виконані роботи кошти сплачує замовник. Також, спірний правочин не містить строку виконання роботи (її окремих етапів) (стаття 846 Цивільного кодексу України) та предмету Договору.

За таких обставин оспорюваний договір за своєю правовою природою не є договором підряду.

Таким чином, укладаючи договір підряду Кривоозерський професійний аграрний ліцей та ФОП Біцан О.І. мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами договору передбачено фактичну передачу права користування земельними ділянками з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції).

Отже, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов договору вбачається, що Кривоозерський професійний аграрний ліцей фактично передав ФОП Біцан О.І. земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні навчального закладу, з метою отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України.

Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

Конституційний Суд України у пункті 5.6 рішення від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) також наголосив, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Зокрема, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не дотримано встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанови Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.05.2018 справи № 924/263/17.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Оскільки Відповідач-1 як постійний землекористувач не наділений правом розпоряджатися спірними земельними ділянками, зокрема, передавати їх іншим особам, то наявні підстави вважати, що оспорюваний правочин в сукупності складає удаваний договір оренди землі, який суперечить вимогам земельного законодавства.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що підрядні роботи за оспорюваним договором не здійснювалися, а відбувалось платне користування ФОП Біцан О.І. земельними ділянками, наданими ліцею у користування для отримання прибутку, тобто спірний договір не є договором підряду, а є прихованим договором оренди землі, проте сторонами не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду землі", у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання спірного договору, який було вчинено з метою приховати договір оренди земельної ділянки, недійсним.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів враховуючи також те, що предметом спору у справі є недійсність договору і у випадку задоволення позову такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, а похідною вимогою є повернення земельних ділянок, похідна вимога про повернення спірних земельних ділянок також підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській обалсті не є стороною договору підряду з ФОП Біцан О.І., а земля перебуває на праві постійного користування у Кривоозерського професійного аграрного ліцею, то відповідачу-2 слід повернути спірні земельні ділянки Кривоозерському професійному аграрному ліцею, як постійному землекористувачеві.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 та від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині необхідності в даному випадку застосувати строк позовної давності, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Суд враховує, що в даній справі позов до суду подав прокурор в інтересах держави.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як зазначалося раніше, згідно з частинами 2, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Так, позовна давність має вираховуватись із моменту, коли особа, право якої порушено, дізналася, або могла дізнатися про порушення своїх прав.

З матеріалів справи вбачається, що для встановлення порушень потребувалось тривале і ретельне вивчення усіх обставин справи, скерування запитів у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», отримання документів та інформації, що підтвердила набуття права оренди ФОП Біцан О.І. на спірні земельні ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

В свою чергу, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.02.2019 №10-14-0.16-1425/2-19, про факт порушення інтересів держави при укладенні спірного договору дізнався лише з листа Первомайської місцевої прокуратури.

Таким чином, з позовом у даній справі прокурор звернувся до суду 22.06.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо пропуску строку на звернення до суду прокурором колегією суддів не приймаються до уваги.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Біцана Олега Івановича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 по справі №915/989/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош

Дата ухвалення рішення05.02.2024
Оприлюднено12.02.2024
Номер документу116885916
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/989/21

Постанова від 05.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 21.12.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 28.11.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Рішення від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 03.10.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 26.09.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 26.09.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 10.08.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 13.07.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні