Постанова

від 30.01.2024 по справі 757/39072/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/39072/20-ц

провадження № 22-ц/824/3364/2024

головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

В обґрунтування позову посилався на те, що є співвласником (власником частини) наступного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 :

-земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:149:007 площею 0,0905 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1597903180000, номер запису про право власності 27029077 (надалі - Земельна ділянка);

-житлового будинку літ. «О» площею 411 м. кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1001153280000, номер запису про право власності 15926205 (надалі - Будинок літ. «О»);

-34/100 частини (квартира АДРЕСА_2 ) житлового будинку літ. «А» (надалі - Будинок літ. «А»)

Другим співвласником (власником частини) усіх трьох вказаних об`єктів нерухомості був ОСОБА_3 .

Оскільки розміри часток позивача та відповідача у спірних об`єктах нерухомого майна визначені, але не виділені в натурі, ці об`єкти належать позивачеві та відповідачеві на праві спільної часткової власності.

Відповідач з 2009 року перешкоджав позивачеві, матері позивача, ОСОБА_4 , та сестрі, ОСОБА_5 , у доступі на земельну ділянку. Спільне володіння майном, без виділу належних позивачу часток в натурі, є неможливим. Тому просив відповідно до п. 2 висновку експерта (експертно-будівельного технічного дослідження) від 23 квітня 2013 року № 20/15-13 (додаток 17), технічно можливо виділити в натурі позивачу частки з нерухомого майна - будинку літ. «О» загальною площею 191,6 м кв., а саме:

-ІІ-й поверх площею 113,1 м кв., в тому числі: № 12 сходи площею 8,8м кв., № 13 хол площею 30,5 м кв., № 14 житлова кімната площею 14,8 м кв., № 15 ванна площею 8,1 м кв., № 16 житлова кімната площею 24,7 м кв., № 17 житлова кімната площею 23,9 м кв., № 18 сходи площею 2,3 м кв.;

-мансардний поверх (мансарда) площею 78,5 м кв., в тому числі: № 19 підсобне приміщення 78,5 м кв.

Приміщення в будинку літ. «А» залишаються в спільному частковому володінні позивача та відповідача.

При виділі в натурі позивачу з нерухомого майна, а саме будинку літ. «О» частки загальною площею 191,6 м кв. вартість частки складає від загальної площі 411,0 м кв. будинку літ. «О» 606 197 грн (1 300 349 грн:411,0 м кв.* 191,6 м кв.), що на 43 977,50 грн (650 174,5 грн. - 606 197 грн) менше за його ідеальну частку та дорівнює 47/100 частки (606 197 грн: 1 300 349 грн). Розмір компенсації на користь позивача дорівнює 43 977,50 грн.

Відповідно до п. 4 (варіант 1) висновку експерта (експертно-будівельного технічного дослідження) від 23 квітня 2013 року № 20/15-13 (додаток 17), при такому варіанті виділу в натурі позивачу частки з нерухомого майна земельна ділянка площею 0,0905 га поділяється відповідно до часток у праві власності на землю на чотири земельні ділянки. Позивачем відповідно до вимог статті 1281 ЦК України 28 квітня 2021 року та 29 листопада 2021 року були пред`явлені вимоги до правонаступника відповідача, як до спадкоємця відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року провадження у справі № 757/39072/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зупинене на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України) у зв`язку зі смертю відповідача, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу у справу правонаступників померлого.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року залучено правонаступника.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності задоволено.

Виділено в натурі належну ОСОБА_2 у частку житлового будинку літ. «О», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1001153280000 в розмірі 191,6 м кв., а саме: ІІ-й поверх площею 113,1 м кв., в тому числі: № 12 сходи площею 8,8 м кв., № 13 хол площею 30,5 м кв., № 14 житлова кімната площею 14,8 м кв., № 15 ванна площею 8,1 м кв., № 16 житлова кімната площею 24,7 м кв., № 17 житлова кімната площею 23,9 м кв., № 18 сходи площею 2,3 м кв.; мансардний поверх (мансарда) площею 78,5 м кв., в тому числі: № 19 підсобне приміщення 78,5 м кв.

Виділено в натурі належну ОСОБА_2 частку розташованої за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:149:0007 площею 0,0905 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1597903180000 шляхом її поділу на чотири земельні ділянки, а саме: ділянку ОСОБА_2 площею 0,02435 га з координатами кутів поворотів межі поділу (в умовній системі координат м. Києва):

№№КоординатиДовжина Х Уліній, м3146025.0230083.917,482546031.6830087.317,662446028.4630094.261,652346029.9730094.933,242246028.6530097.8912,382146039.9030103.076,712046042.7430096.995,523246048.2430097.46Ділянку ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 площею 0,02435 га з координатами кутів поворотів межі поділу (в умовній системі координат м. Києва):

№№КоординатиДовжина Х Уліній, м3146025.0230083.917,482546031.6830087.317,932646035.0230080.1111,992746045.8830085.1910,962846041.2630095.222,091946043.1530096.130,952046042.7430096.995,523246048.2430097.461046038.7730076.714,433046042.6830078.7912,182946054.2630082.58Ділянку спільного (у рівних частках) володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 площею 0,0236 га для житлового будинку літ. «О», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1001153280000 з координатами кутів поворотів межі поділу (в умовній системі координат м. Києва):

№№КоординатиДовжина Х Уліній, м2046042.7430096.996,712146039.9030103.0712,382246028.6530097.893,242346029.9730094.931,652446028.4630094.267,662546031.6830087.317,932646035.0230080.1111,992746045.8830085.1910,962846041.2630095.222,091946043.1530096.130,95Ділянку спільного (у рівних частках) володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 площею 0,0182 га для 34/100 житлового будинку літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з координатами кутів поворотів межі поділу (в умовній системі координат м. Києва):

№№КоординатиДовжина Х Уліній, м1046038.7730076.714,433046042.6830078.7912,182946054.2630082.58Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості його частки у житловому будинку літ. «О», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1001153280000 в розмірі 495 549,51 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 17 010грн.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 21 січня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 прийняв рішення продати, а ОСОБА_7 придбати належне продавцю нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:149:007, житловий будинок літ. «О» та 17/100 частини житлового будинку літ. «А». Зазначає, що 28 квітня 2023 року ОСОБА_7 сплатила відповідачу залишок суми, у зв`язку з чим остання надала відповідну заяву про виконання умов попереднього договору, а тому фактичним власником об`єктів нерухомості, які були виділені в натурі є ОСОБА_7 , яка не була залучена до участі у справі, однак це рішення прямо впливає на її обсяг прав та свобод.

Вказує, що судом першої інстанції вирішено виділити позивачу всі житлові кімнати будинку ОСОБА_8 , при цьому залишивши відповідачу котельну, завдяки якій буде опалюватись частина позивача, гараж, кухню та хол/ тобто кімнати, які за функціональним призначенням не можуть бути використані відповідачем, як житлові кімнати і вона буде вимушена обслуговувати позивача. При цьому не зрозуміло, яким чином позивач має потрапляти на другий поверх, який виділений йому та чи можливо облаштувати окремий вихід з другого поверху, щоб не порушувати права відповідача постійним використанням її частини будинку щоб піднятись на другий поверх.

Також вказує, що відповідач, як власник, своєї частки не матиме можливості самостійно приватизувати земельну ділянку для своєї частки будинку обслуговування будинку, не може здійснити реконструкцію будинку без згоди іншого співвласника. Такі обмеження не дають відповідачу, як власнику, в повній мірі реалізувати своє право приватної власності і сукупності всіх його складових: право володіння, користування і розпорядження майном.

Зазначає, що відповідач не перешкоджала жодним чином позивачу в реалізації його права у здійсненні поділу майна у натурі. Вона взагалі не отримувала ані пропозицій щодо виділу часток, ані вела жодних перемовин з позивачем з цього приводу та навіть не знала про існування даного спору до моменту смерті ОСОБА_3 . Більш того, відповідач пропонувала вирішити питання миром та вислухати пропозицію позивача щодо можливого виділу часток у майні.

9 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Клименко А.Р., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що відповідно до пункту 6.1попереднього договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , основний договір мав бути укладений у строк до 1 червня 2021 року, чого фактично не відбулося, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов`язання, встановлені попереднім договором, є припиненими і ОСОБА_7 має право виключно на відшкодування збитків і не може вимагати визнання за нею права власності на майно.

Зазначає, що попередній договір передбачає сплату коштів ОСОБА_7 власнику частки, тобто ОСОБА_3 , натомість, як випливає з заяви від 28 квітня 2023 року, ці гроші отримала зовсім інша особа, а саме ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_7 не має жодних прав на спірні об`єкти нерухомого майна, а рішення суду першої інстанції не впливає на її права.

Вказує, що позивач не позбавлений права заявити клопотання про залучення ОСОБА_7 до участі у справі, але намірено не подає відповідної заяви з метою затягування розгляду справи та створення можливості подання ще однієї апеляційної скарги від імені ОСОБА_7 .

Звертає увагу, що жодних переговорів із відповідачем щодо укладення мирової угоди чи іншого позасудового вирішення спору між сторонами не ведеться.

Також звертає увагу, що виділення належної позивачу частки майна в натурі є технічно можливим, що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження (додаток 17 до позовної заяви).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Клименко А.Р. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бухаленков С.С. просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бухаленков С.С. також просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи.

В обґрунтування клопотання вказував, що у зв`язку із вступом у справу, як представник ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правничої допомоги від 29 січня 2024 року, у адвоката виникла необхідність ознайомлення з матеріалами справи, задля належно надання послуг та недопущення порушення прав відповідача та її малолітніх дітей.

Вказував, що оскільки попередній представник не має можливості прийняти участь у розгляді справи, адже вона перебуває за межами України, а матеріали справи до новогоадвоката передані не були, постає необхідність у відкладанні розгляду справи та надання часуна ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши подане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з таких міркувань.

По-перше, звертаючись до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із вступом нового представника у справу, не було надано доказів коли саме було укладено договір про надання правової допомоги.

По-друге, відхиляючи клопотання про відкладення справи апеляційний суд враховує, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи призначений на 30 січня 2024 року, ще у листопаді 2023 року (а.с. 35, 39), а тому у відповідача було достатньо часу на зміну представника та ознайомлення його з матеріалами справи.

Так, не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи заміна за ініціативою сторони, постійного представника за короткий проміжок часу до дати призначення слухання та/або не передача новому представнику всіх необхідних для здійснення представництва матеріалів.

По-третє, попередній представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій ґрунтовно і змістовно виклав позицію сторони відповідача щодо судового рішення та наявності підстав для його скасування. Доводів щодо необхідності доповнення апеляційної скарги чи здобуття нових доказів на стадії апеляційного розгляду із зазначенням виключних обставин неможливості вчинення цих дій у відповідності до процесуальних строків та стадійності не зазначено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із звіту про оцінку майна № 18-201104-041 наданого стороною позивача та вважав, що позивачем належним чином доведено вимоги позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником (власником частини) нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:149:0007 площею 0,0905 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1597903180000, номер запису про право власності 27029077; житлового будинку літ. «О» площею 411 м кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1001153280000, номер запису про право власності 15926205; 34/100 частини (квартира АДРЕСА_2 ) житлового будинку літ. «А». Право власності позивача на 1/2 частини земельної ділянки підтверджується державним актом на право приватної власності на землю номер ІІІ-КВ №137015 від 9 жовтня 2001 року та відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 217151635 від 21 липня 2020 року.

Також судом встановлено, що вартість земельної ділянки відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 18-201103-025 складає 1 364 890,77 грн.

Право власності позивача на 1/2 будинку літ. «О» визнане за позивачем рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили 20 січня 2010 року, та залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2010 року і підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 217151635 від 21 липня 2020 року.

Право власності на 17/100 частини (квартира 2) будинку літ. «А» належить позивачу згідно договору купівлі - продажу частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , посвідченого 6 серпня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О., та зареєстроване в БТІ м. Києва 13 серпня 2001 року за № 9068, що підтверджується рішенням Печерського районного суду від 25 червня 2004 року та довідкою БТІ м. Києва від 3 березня 2012 року № 9053.

Другим співвласником (власником частини) усіх трьох вказаних об`єктів нерухомості був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правонаступником ОСОБА_3 є ОСОБА_1 . Право власності відповідача на 1/2 частини земельної ділянки підтверджується державним актом на право приватної власності на землю номер ІІІ-КВ №137016 від 9 жовтня 2001 року та відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №217151635 від 21 липня 2020 року, номер запису про право власності 33497441.

Право власності відповідача на 1/2 будинку літ. «О» підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 217151635 від 21 липня 2020 року, номер запису про право власності 33497725, що зроблено 2 жовтня 2019 року на підставі акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта б\н виданого 6 жовтня 2006 року.

Право власності на 17/100 частини (квартира 2) будинку літ. «А» належить відповідачу згідно договору купівлі - продажу частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , посвідченого 6 серпня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О., та зареєстроване в БТІ м. Києва 13 серпня 2001 року за № 9068 та підтверджується рішенням Печерського районного суду від 25 червня 2004 року.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Як вбачається із апеляційної скарги, сторона відповідача посилається на те, що заявляла про наміри вирішити питання у позасудовому порядку, однак жодних результатів досягнення домовленості між сторонами матеріали справи не містять. як і не містять доказів звернення сторін одна до одної з метою досягнення вирішення спору у позасудовому порядку.

Крім того, сам факт звернення одного зі співвласників з цим позовом та заперечення проти його задоволення іншим співвласником нерухомого майна переконливо доводить існування спору про право, який має бути вирішений судом з дотриманням принципів цивільного судочинства.

При поділі в натурі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду у справі № 688/4007/19.

У цій справі наявний експертний висновок (експертно-будівельного технічного дослідження) від 23 квітня 2013 року № 20/15-13, який містить варіант виділу частини з нерухомого майна - Будинку літ. «О» загальною площею 191,6 м кв, а саме: ІІ-й поверх площею 113,1 м кв, в тому числі: № 12 сходи площею 8,8м кв, № 13 хол площею 30,5 м кв, № 14 житлова кімната площею 14,8 м кв, № 15 ванна площею 8,1 м кв, № 16 житлова кімната площею 24,7 м кв, № 17 житлова кімната площею 23,9 м кв, № 18 сходи площею 2,3 м кв; мансардний поверх (мансарда) площею 78,5 м кв, в тому числі: № 19 підсобне приміщення 78,5 м кв.

Приміщення в будинку літ. «А» залишаються в спільному частковому володінні позивача та правонаступника відповідача та не були предметом спору.

Відповідно звіту про оцінку майна № 18-201104-041 стосовно будинку літ. «О», ринкова вартість об`єкта оцінки складає 14 652 579,08 грн.

Ринкова вартість частки об`єкту (власник - ОСОБА_2 ) складає 7 326 289,54 грн.

Ринкова вартість частки об`єкту (власник - ОСОБА_3 ) складає 7 326 289,54 грн (а.с.18-59 т.2).

При виділі в натурі позивачу з нерухомого майна, а саме будинку літ. «О» частки загальною площею 191,6 м кв. вартість частки складає від загальної площі 411,0 м кв будинку літ. «О» 6 830 740,03 грн (14 652 579,08 грн:411,0 м кв* 191,6 м кв), що на 495 549,51 грн (7 326 289,54 грн - 6 830 740,03 грн) менше за його ідеальну частку та дорівнює 47/100 частки (6 830 740,03 грн: 14 652 579,08 грн).

Розмір компенсації на користь позивача дорівнює 495 549,51 грн.

Доводів щодо розміру компенсації апеляційна скарга не містить.

Відповідно до висновку експерта (експертно-будівельного технічного дослідження) від 23 квітня 2013 року № 20/15-1 було також запропоновано варіанти поділу земельної ділянки, заперечень з приводу яких доводи апеляційної скарги не містять.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з поділом будинку літерою «О». При цьому, не погоджуючись із таким поділом частини житлового будинку літери «О», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , стороною відповідача не було надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду власний висновок про можливий поділ будинку, чи запропоновано інший варіант поділу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції вирішено виділити позивачу всі житлові кімнати будинку ОСОБА_8 , при цьому залишивши відповідачу котельну, завдяки якій буде опалюватись частина позивача, гараж, кухню та хол/ тобто кімнати, які за функціональним призначенням не можуть бути використані відповідачем, як житлові кімнати і вона буде вимушена обслуговувати позивача колегія суддів не може визнати обґрунтованими та доведеними.

Так, із наявного в матеріалах справи технічного паспорту на будинок літ. «О», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52) вбачається, що до першого поверху, який залишається відповідачу відносяться: передпокій (14,7 кв.м); кухня-вітальня (20,9 кв.м); сходи (8,6 кв.м); ванна кімната (8,0 кв.м); житлова кімната (49,4 кв.м).

Отже, судом встановлено, що у користування відповідача також виділені житлові кімнати, а отже поділ приміщення проведено з дотриманням інтересів іншого співвласника, а саме відповідача. За таких обставин, доводи в цій частині є безпідставними. Інших доводів, які б переконали суд щодо здійснення іншого виділу, наприклад заміни спірних частин будинку між співвласниками, апеляційна скарга не містить.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що не зрозуміло, яким чином позивач має потрапляти на другий поверх, який виділений йому, та чи можливо облаштувати окремий вихід з другого поверху, щоб не порушувати права відповідача постійним використанням її частини будинку щоб піднятись на другий поверх, оскільки таке твердження відповідача спростовується висновком експертного будівельно-технічного дослідження (додаток 17 до позовної заяви).

Так, відповідно до зазначеного висновку, технічно можливо виділити в натурі позивачу частки з нерухомого майна - житлового будинку літера «О», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 191,6 м кв., а саме:

2-й поверх площею 113,1 кв.м, в тому числі: № 12 сходи площею 8,8 кв.м, 13 хол площею 30,5 кв.м, № 14 житлова площею 14,8 кв.м, № 15 ванна площею 8,1 кв.м, № 16 житлова площею 24,7 кв.м, № 17 житлова площею 23,9 кв.м, № 18 сходи площею 2,3 кв.м; мансардний поверх (мансарда) площею 78,5 кв.м, в тому числі: № 19 підсобне площею 78.5 кв,м.

За даним виділом необхідно здійснити відповідні будівельні роботи: закласти прохід на 1-му поверсі житлового будинку до сходового маршу і 2-ий поверх; влаштувати вхідну групу до приміщень 2-го поверху житлового будинку через віконний отвір з доведенням його до дверного отвору, що находиться у зовнішній стіні міжповерхової площадці сходів між 1-м та 2-мповерхами; переобладнати інженерні системи житлового будинку: опалення, водопостачання, водовідведення, електрики, газопостачання для 2-го та мансардного поверхів; влаштувати в приміщенні № 13 хол площею 30,5 кв.м кухню-вітальню.

Аналогічним чином експертом запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки, один з яких реалізовано судом першої інстанції, стосовно якого заперечень не було.

Вказаний варіант передбачає поділ земельної ділянки таким чином, що у спільному користуванні залишають лише ті частини ділянки, на яких розташоване спільне майно (будинок літ. «А») або яка знаходиться безпосередньо під будинком (будинок літ. «О»). При цьому обидва співвласники матимуть окремі входи до будинку літ. «О», розташовані на окремих земельних ділянках з виходом на вулицю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем те, що виділення належної позивачу частки зі спірного майна є технічно можливе.

Колегія суддів також вважає помилковими твердження сторони відповідача про те, що фактичним власником об`єктів нерухомості є ОСОБА_7 , оскільки 21 січня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 прийняв рішення продати, а ОСОБА_7 придбати належне продавцю нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:149:007, житловий будинок літ. «О» та 17/100 частини житлового будинку літ. «А» з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, право власності у ОСОБА_7 на належну відповідачу частку спірних об`єктів нерухомого майна могло виникнути виключно на підставі належним чином зареєстрованого правочину, який передбачав би перехід права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Отже, попередній договір не породжує правових наслідків у виді переходу права власності, а лише фіксує зобов`язання сторін вчинити відповідний правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Тобто способом захисту прав у випадку не укладення основного договору є відшкодування збитків, а не примус до укладення основного договору чи визнання його укладеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Зазначене узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 2 вересня 2015 року у справі № 6-226цс14, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №607/15301/18.

Так, відповідно до п. 6.1попереднього договору укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , основний договір мав бути укладений у строк до 1 червня 2021 року, чого фактично не відбулося.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов`язання, встановлені попереднім договором, є припиненими,тому доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням порушені права ОСОБА_7 щодо спірного майна є недоведеними.

Клопотань про залучення ОСОБА_7 до участі у справі в суді першої інстанції чи під час апеляційного провадження заявлено не було. Судом апеляційної інстанції з огляду на встановлені у цій постанові обставини, також не було підстав вважати обґрунтованими доводи щодо наявності у ОСОБА_7 прав щодо спірного майна.

Не можуть бути також враховані доводи апеляційної скарги про те, що позивач взагалі не звертався до ОСОБА_1 з пропозицією щодо виділу майна, оскільки як встановлено у цій справі, ОСОБА_1 є процесуальним правонаступником ОСОБА_3 .

Так, питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, заміна однієї сторони не є підставою для повторного вчинення іншою стороною дій, які були вчинені, зокрема досудового врегулювання спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на переконання колегії апеляційного суду варіант розподілу спірного майна ураховує баланс інтересів обох сторін та обраний судом з урахуванням встановлених обставин справи.

Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

Визнання за позивачем, як одним із співвласників права на частину спільного майна, на переконання суду апеляційної інстанції, є вирішенням спору по суті, а саме дійсно наявного спору щодо спільного використання майна. Відтак, колегія апеляційного суду погоджується із рішенням суду першої інстанції як таким, що відповідає завданням цивільного судочинства та будь-яких перешкод у виділі в натурі спільного часткового майна не існує на час розгляду справи.

Колегія апеляційного суду також звертає увагу, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року було задоволенопозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виділено в натурі належну ОСОБА_2 у частку житлового будинку літ. «О», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1001153280000 в розмірі 191,6 м кв., а саме: ІІ-й поверх площею 113,1 м кв., в тому числі: № 12 сходи площею 8,8 м кв., № 13 хол площею 30,5 м кв., № 14 житлова кімната площею 14,8 м кв., № 15 ванна площею 8,1 м кв., № 16 житлова кімната площею 24,7 м кв., № 17 житлова кімната площею 23,9 м кв., № 18 сходи площею 2,3 м кв.; мансардний поверх (мансарда) площею 78,5 м кв., в тому числі: № 19 підсобне приміщення 78,5 м кв.

Унаслідок такого виділу позивачеві у особисту власність частини будинку у власності відповідача залишається інша частина будинку літ. «О», опис якої міститься у Технічному паспорті на будинок.

З урахуванням наведеного виділу часткова власність припиняється.

При апеляційному розгляді справи інших порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба