Рішення

від 09.02.2024 по справі 340/2261/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа №340/2261/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) у м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Вуглетрейдінг»

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Приватне підприємство «Вуглетрейдінг» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000025440 від 20.04.2023 р., яким Приватному підприємству «Вуглетрейдінг» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2022 року у розмірі 254 450,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 63 613,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності доводів акта і рішення реальним обставинам та нормам законодавства України, а також з підстав неповного з`ясування інспекторами контролюючого органу обставин і недоведеності в яких контролюючий орган вбачав порушення. Так, перевіркою встановлено, що ПП «Вуглетрейдінг» задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2022 року на суму 1 075 250,00 грн, зокрема по взаємовідносинах із ТОВ «Макреалгрупп» на суму 630 250,00 грн та ТОВ «Вугільна компанія центр» на загальну суму 445 000,00 грн. За результатами перевірки встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 254 450,00 грн, зокрема на 216 450,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Макреалгрупп» та 38 000,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Вугільна компанія центр». Контролюючим органом зроблено висновок, що протягом періоду взаємовідносин з ПП «Вуглетрейдінг», у ТОВ «Макреалгрупп» не було можливості здійснити поставку кам`яного вугілля марки ГЖП 50-100 через відсутність вугілля такої марки в останнього. Інспекторами нібито встановлена підміна по ланцюгу постачання. Акцентовано увагу на тому, що ТОВ «Макреалгрупп» не мало можливості здійснити розсортування іншого кам`яного вугілля будь-яких марок через відсутність устаткування для такого розсортування чи сортування на різні фракції. В акті вказується, що згідно з даними ЄРПН підприємством вищезазначені допоміжні послуги не надавалися. Контролюючим органом отримано від ТОВ «Макреалгрупп» листи-пояснення від 13.03.2023 р. №5171/6 та від 20.03.2023 р. №5772/6 у яких зазначено, що реалізоване ТОВ «Вуглетрейдінг» вугілля придбано у ТОВ «Старт Лідер». Також зазначено, що Товариством отримано 3 вагони вугілля ГЖ фракції 25-100, яке в подальшому було розсортовано на переносних ситах на дві фракції 25-100 та 50-100. Після дослідження вугілля у Хімічній лабораторії Південнодонбаська (код ЄДРПОУ 41408328) отримані відповідні посвідчення про якість вугілля власного виробництва, зокрема ГЖП 25-100. В акті зазначається, що Хімічна лабораторія Південнодонбаська за кодом ЄДРПОУ 41408328 не зареєстрована. Водночас за таким кодом значиться ДП «Держвуглепостач» щодо якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення 02.10.2020 р. Тобто станом на дату дослідження, яка зазначається ТОВ «Макреалгрупп» - вересень 2021 року, вищезазначена лабораторія не могла надавати такі послуги. Представник позивача звертає увагу на те, що в акті про результати позапланової перевірки №1924/11-28-07-02/43399970 від 22.03.2023 р. інкримінується податкове порушення саме Приватному підприємству «Вуглетрейдінг», а не ТОВ «Макреалгрупп» чи ДП «Держвуглепостач» або його відокремленому підрозділу. Представник позивача наголошує на тому, що в акті перевірки не зазначено, які конкретно неправомірні дії були вчинені ПП «Вуглетрейдінг» в призмі інкримінованого йому податкового правопорушення. Також контролюючий орган в акті перевірки робить висновок про те, що протягом періоду взаємовідносин з ПП «Вуглетрейдінг», у ТОВ «Вугільна компанія центр» не було можливості здійснити поставку кам`яного вугілля марки ГЖП 50-100 через відсутність вугілля такої марки в останнього. ТОВ «Вугільна компанія центр» на запит податкового органу надало лист-пояснення від 10.03.2023 р. №11-03/23 відповідно до якого реалізоване кам`яне вугілля придбано Товариством у ТОВ «Старт Лідер». Контролюючий орган в акті зазначає, що за результатами аналізу даних в ЄРПН у ТОВ «Вугільна компанія центр» відсутні зареєстровані податкові накладні на придбання кам`яного вугілля марки ГЖП 50-100, тобто не виявлено джерело його походження. Отже, фактично не підтверджено можливість здійснення ТОВ «Вугільна компанія центр» господарських операцій ідентифікованим товаром «вугілля кам`яне марки ГЖП 50-100», у зв`язку з відсутністю підтверджень факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Представник позивача зазначає, актом перевірки інкримінується податкове правопорушення саме ПП «Вуглетрейдінг», а не ТОВ «Вугільна компанія центр». Представник позивача зауважує, що інспекторами контролюючого органу констатується неможливість контрагентів суб`єкта перевірки здійснити господарські операції виключно з аналізу даних ЄРПН. Позивач вважає, що таке джерело доказування не є підставою для визнання належною доказової інформації відображеної в акті перевірки, оскільки ПП «Вуглетрейдінг» не мало можливості аналогічно контролюючому органу перевірити вказані обставини до здійснення господарської операції, зважаючи на обмежений доступ податкових баз даних. На думку представника позивача, контролюючий орган не довів фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними. Представник позивача наголошує на тому, що висновок про податкове правопорушення ПП «Вуглетрейдінг» зроблено контролюючим органом виключно на підставі аналізу зробленої та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того.. така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Також представник позивача вказує, що чинним законодавством не передбачено чітких критеріїв яких має дотримуватися контрагент на виконання принципу «належної обачності» визначеному в Податковому кодексі України. Сторона договору дійсно може перевірити контрагента у відкритих базах даних, зокрема у: Єдиному державному реєстрі судових рішень, сервісі ДПС України про наявність податкового боргу, Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиному реєстрі підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, тощо. Водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язку витребовувати у контрагента його особисту первинну документацію складену до того, як між ними виникли договірні відносини. Представник позивача звертає увагу на те, що в акті перевірки наведена інформація про 20 операцій поставки між позивачем та ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр», однак контролюючий орган вважає, що лише по 4 з них позивач порушив принцип належної обачності. Представник позивача наголошує на тому, що чинним законодавством не покладено на суб`єктів підприємницької діяльності обов`язок контролювати звітність контрагентів, джерело походження товарів, повноту сплати контрагентами податків і зборів. Окрім того, зазначено, що вугілля кам`яне ГЖП (50-100) придбане позивачем у ТОВ «Вугільна компанія центр» і ТОВ «Макреалгрупп» у подальшому було реалізовано на виконання договорів укладених за результатами публічних закупівель.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.2-4, Т.2). Представник відповідача зазначив, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2.1 Декларації за грудень 2022 ) встановлено її завищення 254 450,00 грн (216 450,00 грн + 38 000,00 грн) внаслідок врахування всупереч п.198.1, п.198.2, п.198.3, 1.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при її визначенні, суми ПДВ по нереальним господарським операціям з придбання товарів (кам`яного вугілля марки ГЖП (50-100)) у контрагентів-постачальників ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр». При проведенні перевірки встановлено, що ПП «Вуглетрейдінг» у серпні та листопаді 2022 року документально оформлено нереальні господарські операції з придбання кам`яного вугілля марки ГЖП (50-100) по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ «Макреалгрупп» (серпень 2022 року) та ТОВ «Вугільна компанія центр» (листопад 2022 року), оскільки: не встановлено зареєстрованих податкових накладних на придбання постачальниками ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» товару з номенклатурою «кам`яне вугілля марки ГЖП (50-100)», що зазначений в зареєстрованих податкових накладних складених на адресу ПП «Вуглетрейдінг» (за даними з ЄРПН); в ІКС «Податковий блок» відсутня інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність постачальників ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр», за допомогою яких можливо було б здійснити розсортування залишків вугілля кам`яного інших фракцій для подальшої реалізації покупцю ПП «Вуглетрейдінг» (відповідно до його заявки); постачальниками ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» не задекларовано придбання устаткування для розсортування кам`яного вугілля чи аналогічних послуг (за даними з ЄРПН); постачальники ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» не були виробниками кам`яного вугілля марки ГЖП (50-100), не декларували його придбання у неплатників ПДВ та не були його імпортерами (відповідно до відомостей з ІКС «Податковий блок». Тобто, фактично не підтверджено можливість здійснення постачальниками ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» господарських операцій з ідентифікованим товаром «вугілля кам`яне марки ГЖП (50-100)» у зв`язку з відсутністю факту (джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що свідчить про неможливість ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» виконати взяті на себе зобов`язання з реалізації ідентифікованого товару на адресу ПП «Вуглетрейдінг» у кількості 111 т. на суму ПДВ 216 450,00 грн у серпні 2022 року та в кількості 19 т. на суму ПДВ 38 000,00 грн у листопаді 2022 року відповідно. Представник відповідача вказав, що господарські операції з придбання ПП «Вуглетрейдінг» ідентифікованого товару «вугілля кам`яне марки ГЖП (50-100)» у контрагентів-постачальників ТОВ «Макреалгрупп» і ТОВ «Вугільна компанія центр», та його рух по ланцюгу постачання в дійсності не відбулися, що свідчить про штучне формування показників податкових накладних без реального здійснення операцій, виключно з метою формування витрат та податкового кредиту. На думку представника відповідача, фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання ПП «Вуглетрейдінг» кам`яного вугілля марки ГЖП (50-100) у ТОВ «Макреалгрупп» (серпень 2022 року) та ТОВ «Вугільна компанія центр» (листопад 2022 року) та складено первинні документи всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Тобто відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз.5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Представник відповідача вважає, що за відсутності реально здійснених операцій з придбання у серпні та листопаді 2022 року товарів у контрагентів-постачальників ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр», неправомірно віднесено ПП «Вуглетрейдінг» до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за грудень 2022 року суми ПДВ по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами у розмірі 254 450,00 грн (у тому числі по ТОВ «Макреалгрупп» на суму 216 450,00 грн та ТОВ «Вугільна компанія центр» на суму 38 000,00 грн), що свідчить про недостовірність даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість. Представник відповідача наголошує на тому, що дії ПП «Вуглетрейдінг» є умисними, оскільки воно удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом, зокрема в частині відображення у податковій декларації з ПДВ оформлених нереальних господарських операцій. Вина підтверджується тим, що ПП «Вуглетрейдінг» мало можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема в частині відображення у податковій звітності виключно тих господарських операцій, які мали місце та відбулися в дійсності, однак не вжило достатніх заходів для цього через те, що діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а саме: не витребувало у контрагентів-постачальників ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» інформацію та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують походження задекларованих як придбані від вказаних контрагентів кам`яного вугілля ГЖП (50-100) (ВМД, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості (відповідності) на попереднє придбання товарів, а саме: кам`яного вугілля ГЖП (50-100).

Представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що відзив відповідача містить здебільшого той самий виклад аргументів і обґрунтувань нібито правомірності своїх дій, що і в акті про результати документальної позапланової перевірки №1924/11-28-07-02/43399970 від 22.03.2022 р. та висновку про результати розгляду заперечень №875/12/11-28-07-02-09 від 14.04.2023 р. Представник позивача наголошує на тому, що у жодній з наведених у відзиві підстав визнання господарських операцій позивача з ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» нереальними не вказано і не доведено неправомірності дій самого позивача, а також не доведено умислу і спільності дій позивача із контрагентами, що у своїй сукупності могло б свідчити про неправомірне отримання податкової вигоди. Представник позивача вказує, що як з акта №1924/11-28-07-02/43399970 від 22.03.2022 р. та висновку про результати розгляду заперечень №875/12/11-28-07-02-09 від 14.04.2023 р., так і з відзиву на позовну заяву не вбачається жодних порушень саме ПП «Вуглетрейдінг» норм податкового законодавства, а також доказів спільності дій позивача з контрагентами з метою отримання незаконної податкової вигоди. Представник позивача зазначає, що основною метою здійснення господарських операцій суб`єктами господарювання є отримання прибутку, на що і були націлені закупівлі вугілля ГЖП 50-100 у контрагентів. Подальший рух активів позивача підтверджується договорами поставки товару №04/08-01 від 04.08.2022 р. та №04/08-02 від 04.08.2022 р. і договором №77-022 від 07.10.2022 р., які були укладені також з метою отримання прибутку. Представник позивача зауважує, що ТОВ «Макреалгрупп» надало на вимогу ПП «Вуглетрейдінг» сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик №193, чинний до грудня 2022 року на вугільну продукцію, вугілля кам`яне ГЖП (50-100) належне ТОВ «Макреалгрупп» відповідного товару. Однак цей сертифікат свідомо проігноровано контролюючим органом із незрозумілих причин, хоч у відзиві та висновку про результати розгляду заперечень №875/12/11-28-07-02-09 від 14.04.2023 р. відповідач прямо вказує протилежне, що сертифікат якості саме і є тим документом, який мав позивач отримати у контрагента на підтвердження належного походження товару. Представник позивача вказав, що жодних доказів по зносинам позивача з ТОВ «Макреалгрупп» і ТОВ «Вугільна компанія центр», які б свідчили про необґрунтованість податкової вимоги контролюючий орган не надав. Як вказує представник позивача, висновок про податкове правопорушення ПП «Вуглетрейдінг» зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така податкова інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Також представником позивач звернуто увагу на порушення представником відповідача норм процесуального права. Оскільки позивачу не надано додатків до відзиву (а.с.55-59, Т.2).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 р. позовну заяву залишено без руху (а.с.215-216, Т.1).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.233-234, Т.1).

27.06.2023 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.61, Т.2).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 р. витребувано докази (а.с.71, Т.2).

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 07.03.2023 р. по 13.03.2023 р. посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області на підставі направлень №583, №584 від 03.03.2023 р. (а.с.9, 10, Т.2) та відповідно до наказу №232-п від 16.02.2023 р. (а.с.7, Т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Вуглетрейдінг» щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт №1924/11-28-07-02/43399970 від 22.03.2023 р., висновками якого є порушення ПП «Вуглетредінг», на думку відповідача п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2022 року на 254 450,00 грн (а.с.31-52, Т.1, а.с.15-36, Т.2).

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №000025440 від 20.04.2023 р., яким Приватному підприємству «Вуглетрейдінг» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2022 року у розмірі 254 450,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 63 613,00 грн (а.с.14, Т.1, а.с.52, Т.2).

Як встановлено судом, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2022 року, у зв`язку з врахуванням сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр», які на думку відповідача, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що за договором №19/01-22 поставки вугільної продукції від 19.01.2022 р. (а.с.74-77, Т.1) ПП «Вуглетрейдінг» у серпні 2022 року придбало у ТОВ «Макреалгрупп» вугілля кам`яне марки ГЖП (50-100) в кількості 111 т. на суму 1 298 700,00 грн, у тому числі ПДВ 216 450,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №10/08 від 10.08.2022 р. (а.с.78, Т.1), №15/08 від 15.08.2022 р. (а.с.79, Т.1), актами приймання-передачі вугільної продукції від 10.08.2022 р. (а.с.78, Т.1), від 15.08.2022 р. (а.с.79, Т.1), податковими накладними №5 від 10.08.2022 р. (а.с.74-75, Т.2), №8 від 15.08.2022 р. (а.с.78-79, Т.2).

На підставі договору №14/12-03 про надання транспортних послуг від 14.12.2021 р. (а.с.80-83, Т.1), договору №14/12-02 про надання послуг з навантаження від 14.12.2021 р. (а.с.84-87, Т.1) та договору №14/12-04 про надання послуг зважування від 14.12.2021 р. (а.с.88-91, Т.1), транспортування товару придбаного ПП «Вуглетрейдінг» у ТОВ «Макреалгрупп», здійснювалося ТОВ «Макреалгрупп», що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.103-105, 107-111, 113, 115, 117-120, 122, 123, 125-128, 130, 139, Т.1). При цьому товар постачався покупцям за договором №04/08-01 постачання товару від 04.08.2022 р. (а.с.96-102, Т.1), за договором №04/08-02 поставки товару від 04.02.2022 р. (а.с.132-138, Т.1).

За договором №15/09 поставки вугільної продукції від 15.09.2022 р. (а.с.92-94, Т.1) ПП «Вуглетрейдінг» у листопаді 2022 року придбало у ТОВ «Вугільна компанія центр» вугілля кам`яне марки ГЖП (50-100) в кількості 19 т. на суму 228 000,00 грн, у тому числі ПДВ 38 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №02/11 від 02.11.2022 р., №04/11 від 04.11.2022 р. (а.с.95, Т.1) та податковою накладною №1 від 30.11.2022 р. (а.с.82-83, Т.2).

Транспортування товару придбаного ПП «Вуглетрейдінг» у ТОВ «Вугільна компанія центр», здійснювалося ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.156, 157, Т.1). При цьому товар постачався покупцю за договором №77-022 про закупівлю товарів від 07.10.2022 р. (а.с.141-155, Т.1).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на абз.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

В силу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд враховує, що відповідачем не встановлено факту формування податкового кредиту не на підставі податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Натомість визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.

З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Суд зауважує, що господарська діяльність платника податків повинна здійснюватися з належною податковою обачністю, як законною передумовою одержання податкової вигоди, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії».

Позивач здійснює діяльність із оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.19, Т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що вугілля кам`яне марки ГЖП (50-100), придбане позивачем у ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» поставлено Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області, Комунальному закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ромашка» Маловисківської міської ради Кіровоградської області, Відділу освіти Кетрисанівської сільської ради.

Таким чином, товар придбаний позивачем у ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» безпосередньо пов`язаний з господарською діяльністю ПП «Вуглетрейдінг».

В акті №1924/11-28-07-02/43399970 від 22.03.2023 р. вказується про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр», з огляду на не підтвердження можливості здійснення постачальниками ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр» господарських операцій з ідентифікованим товаром «вугілля кам`яне марки ГЖП (50-100)» у зв`язку з відсутністю факту (джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 р. у справі №300/1753/21 дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими Позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами. При цьому, лише наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 р. у справі №340/422/19 зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Суд зазначає, що не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 р. у справі №340/422/19, від 10.07.2020 р. у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 р. у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 р. у справі №820/1379/16, від 17.09.2020 р. у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 р. у справі №806/705/15).

Суд враховує, що доказами наданими позивачем та дослідженими судом під час розгляду справи підтверджено факт реальності господарських операцій ПП «Вуглетрейдінг» з ТОВ «Макреалгрупп» та ТОВ «Вугільна компанія центр», а також зміну майнового стану ПП «Вуглетрейдінг» внаслідок таких господарських операцій.

У даній справі відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Також ГУ ДПС у Кіровоградській області не доведено порушення ПП «Вуглетрейдінг» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000025440 від 20.04.2023 р. підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обгрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн (а.с.13, Т.1) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24 806,30 грн (а.с.210, Т.1).

До суду надано договір про надання правничої допомоги №38 від 20.04.2023 р., укладений між адвокатським об`єднанням «Астра Ліберта» (Адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством «Вуглетрейдінг» (Клієнт) відповідно до якого Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо судового оскарження податкового повідомлення-рішення №000025440 від 20 квітня 2023 року (а.с.205-208, Т.1).

Відповідно до п.4.1 Договору Клієнт сплачує за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням, грошові кошти у розмірі 24 806,30 грн, що є фіксованим розміром гонорару адвоката (а.с.206, Т.1).

Адвокатським об`єднанням «Асстра Ліберта» виставлено Приватному підприємству «Вуглетрейдінг» рахунок №38 від 20.04.2023 р. за послугу із судового оскарження податкових повідомлень-рішень №000025440 від 20.04.2023 р. на суму 24 806,30 грн (а.с.209, Т.1).

21.04.2023р. ПП «Вуглетрейдінг» сплачено Адвокатському об`єднанню «Астра Ліберта» 24 806,30 грн, як оплату за правничу допомогу судового оскарження податкового повідомлення-рішення №000025440 від 20.04.2023 р. згідно з договором №38 від 20.04.2023 р. згідно з рахунком №38 від 20.04.2023 р. (а.с.210, Т.1).

Суд враховує, що надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідають вимогам ч.5 ст.134 КАС України. При цьому відповідачем відповідно до приписів ч.7 ст.134 КАС України не доведено, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними в розумінні ч.5 ст.134 КАС України.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов`язаними з розглядом даної справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 24 806,30 грн.

Зважаючи на викладене, підлягають стягненню на користь Приватного підприємства «Вуглетрейдінг» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 806,30 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000025440 від 20 квітня 2023 року, винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким Приватному підприємству «Вуглетрейдінг» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2022 року у розмірі 254 450,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 63 613,00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Вуглетрейдінг» (код ЄДРПОУ 43399970, м. Знам`янка, Кіровоградська область, вул. Віктора Голого, 116А) понесені ним судові витрати у загальному розмірі 27 490,30 грн (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто грн 30 коп.), у тому числі судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 806,30 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот шість грн 30 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Дата складання повного рішення суду 09 лютого 2023 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ