Постанова

від 12.02.2024 по справі 507/1726/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2088/24

Справа № 507/1726/22

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Наседкіна Олега Ігоровича, представника ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року, постановленого під головуванням судді Вужиловського О.В., повний текст рішення складений 30 червня 2023 року, у цивільній справі за позовом фермерського господарства «Гранат» до фермерського господарства «Каскад-Юг», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року фермерське господарство «Гранат» (далі ФГ «Гранат») звернулося до суду з позовом, який був уточнений та остаточно поданий до фермерського господарства «Каскад-Юг» (далі ФГ «Каскад-Юг»), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсним договір оренди землі від 16.02.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Каскад-Юг» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, право оренди якого зареєстровано 16.08.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 47636869.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 3.58 га, кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 091607 від 03.06.2005 року. 29.07.2011 року між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований 02.07.2012 року у відділі Держкомзему в Любашівському районі Одеської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 512330004001420. 02.07.2012 року ОСОБА_2 на підставі вказаного договору передала, а ФГ «Гранат» прийняло у строкове користування строком на 10 років вказану земельну ділянку, до 02.07.2022 року. З 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан в зв`язку з військовою агресією РФ. 24.03.2022 року Верховною Радою України було прийнятоЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»відповідно до якого договори оренди земель державної та приватної власності дія яких закінчується введення воєнного стану є автоматично продовженими на 1 рік без волевиявлення сторін та додаткової реєстрації. Таким чином, позивач вважає, що вказаний договір був автоматично продовжений і строк його дії закінчується 02.07.2023 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 11.02.2022 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області, яка перебуває у користуванні ФГ «Гранат». 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклала з ФГ «Каскад-Юг» договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки строком на 20 років. 16 серпня 2022 року державний реєстратор управління «Центр надання адміністративних послуг» Любашівської селищної ради Одеської області Самойленко О.В. зареєструвала право оренди за фермерським господарством «Каскад-Юг» на земельну ділянку кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області.

Оскільки, вказаний договір укладений відносно земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача, в період дії договору, який був укладено між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат», позивач просив визнати недійсним договір оренди землі, так як наявність вказаного договору обмежує право позивача у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року позов ФГ «Гранат» задоволений.

Визнано недійним договір оренди землі від 16.02.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Каскад-Юг» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, право оренди якої зареєстровано 16.08.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 4736869.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Наседкін О.І., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент укладення договору оренди землі від 16.02.2022 року жодних порушень прав позивача ані ОСОБА_1 , ані ФГ «Каскад-Юг» при укладенні договору, який мав розпочати свою дію після спливу договору оренди між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат» не допустили.

Також апелянт вважає помилковими висновки суду про доведеність факту реєстрації договору оренди землі від 29.07.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат», оскільки матеріали справи не місять доказів того, що запис про реєстрацію договору оренди землі від 29.07.2011 року було належним чином внесене до Книги записів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 30 січня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 197-199).

До суду від адвоката Наседкіна О.І., представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутністю апелянта та її представника (а.с. 200).

Також від голови ФГ «Каскад-Юг» - Кузнєцова А.М. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника (а.с. 201-202).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що власником земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121 ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 091607 (а.с. 144-145).

29.07.2011 року між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований 02.07.2012 року у відділі Держкомзему в Любашівському районі Одеської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 512330004001420 (а.с. 15-18).

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклала з ФГ «Каскад-Юг» договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки строком на 20 років. 16 серпня 2022 року державний реєстратор управління «Центр надання адміністративних послуг» Любашівської селищної ради Одеської області Самойленко О.В. зареєструвала право оренди за ФГ «Каскад-Юг» на земельну ділянку кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області (а.с. 52-71).

Задовольняючи позов ФГ «Гранат» про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що укладений договір оренди землі від 16 лютого 2022 року порушує права позивача користуватися земельною ділянкою, яка знаходиться в орендному користуванні ФГ «Гранат».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

За правилами ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1ст.2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.90 ЗК України передбачено право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі:закінчення строку, на який його було укладено.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX від 24 березня 2022 року, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до пп. 1 п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції зазначеного Закону, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: приватної власності.

Судом вірно встановлено, що 29.07.2011 року між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований 02.07.2012 року у відділі Держкомзему в Любашівському районі Одеської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 512330004001420, строк дії договору до 02.07.2022 року.

Враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX від 24 березня 2022 року, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, і діяв станом на 02.07.2022 року, договір між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат» дія якого закінчувалась 02.07.2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік до 02.07.2023 року.

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , уклала з ФГ «Каскад-Юг» договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки строком на 20 років. 16 серпня 2022 року державний реєстратор управління «Центр надання адміністративних послуг» Любашівської селищної ради Одеської області Самойленко О.В. зареєструвала право оренди за ФГ «Каскад-Юг» на земельну ділянку кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, яка розташована на території Любашівського району Одеської області.

Згідно з ч. 1. ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Судом вірно встановлено, що укладення договору оренди землі між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ «Каскад-Юг» щодо земельної ділянки, яка вже знаходиться в орендному користуванні ФГ «Гранат», є порушенням права позивача самостійно господарювати на землі, передбаченого ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та ст. 410 ЦК України.

Висновки суду про те, що фактично договір від 16 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ФГ «Каскад-Юг» був укладений 16 лютого 2022 року та зареєстрований у встановленому законом порядку 16 серпня 2022 року в період дії договору, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат», який був дійсним до 02.07.2023 року згідно вищевказаних положень, а тому ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , не мала право розпоряджатись земельною ділянкою (передати її оренди іншому орендарю), оскільки остання вже знаходилась на праві оренди у ФГ «Гранат» відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з тим, що оскільки станом на дату укладення оспорюваного договору, земельна ділянка вже перебувала в оренді ФГ «Гранат», відповідач не мав права повторно передавати її в оренду, тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст.215 та ч. 1 ст.203 ЦК України, так як є укладеним з порушенням вимог ст.ст. 30, 319, 525, 526, 651 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

З урахуваннямвикладеного,суд оцінившидокази усправі,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномуїх дослідженніприйшов дообґрунтованого висновкупро визнаннянедійним договору оренди землі від 16.02.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Каскад-Юг» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:001:0121, право оренди якої зареєстровано 16.08.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 4736869.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги адвоката Наседкіна О.І., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент укладення договору оренди землі від 16.02.2022 року жодних порушень прав позивача ані ОСОБА_1 , ані ФГ «Каскад-Юг» при укладенні договору, який мав розпочати свою дію після спливу договору оренди між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат» не допустили, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на момент укладення оспорюваного договору, земельна ділянка вже перебувала в оренді ФГ «Гранат» та відповідач не мав права повторно передавати її в оренду.

Доводи про те, що є помилковими висновки суду про доведеність факту реєстрації договору оренди землі від 29.07.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Гранат», оскільки матеріали справи не місять доказів того, що запис про реєстрацію договору оренди землі від 29.07.2011 року було належним чином внесене до Книги записів, колегія суддів залишає без задоволення, так як договір оренди землі від 29.07.2011 року був зареєстрований 02.07.2012 року у відділі Держкомзему в Любашівському районі Одеської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 512330004001420, строк дії договору до 02.07.2022 року.

Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (12 лютого 2024 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Наседкіна Олега Ігоровича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняЛюбашівського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 лютого 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова