Ухвала

від 09.02.2024 по справі 350/488/16-ц

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/488/16-ц

Номер провадження 6/350/5/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

представника ОСОБА_1 адвоката Ошуста С.Є.,

головного державного виконавця Король Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування обмеження у праві виїзду за межі України,-

установив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить скасувати обмеження у праві виїзду за межі України, що встановлені ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року в справі №350/488/16-ц провадження №6/350/17/2016.

В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року у справі №350/488/16-ц провадження №6/350/17/2016 його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно виконавчого листа №2-478 від 17 липня 2006 року, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 74593 грн.

Про існування зазначеної ухвали суду від 20 квітня 2016 року йому стало відомо тільки 10 лютого 2023 року, коли рішенням начальника З ГІПК відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенантом ОСОБА_3 йому було відмовлено в перетині державного кордону України.

Постановою старшого державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Волощуком В.М. від 26 березня 2020 року виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом про стягнення з нього заборгованості закінчено на підставі п. 3 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із смертю стягувача ОСОБА_2 .

Крім того, заявник вказав, що в межах даного виконавчого провадження ухвалою Рожнятівського районного суду від 15 вересня 2017 року в справі №350/1387/17 провадженні №6/350/35/2017 було обмежено мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконанні мною зобов`язань згідно виконавчого листа №б/н від 17.07.2006 року, виданого Рожнятівський районним судом, проте ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2017 року в справі №350/1387/2017 провадження №22-ц/779/1665/2017 зазначена ухвала Рожнятівуського районного суду від 15 вересня 2017 року скасована як незаконна та і задоволенні подання головного державного виконавця Лутчина В.Я. про обмеження в прав виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовлено, мотивуючи тим, що боржник не ухилявся від виконання судового рішення.

За таких обставин, на даний час відсутня необхідність дії вказаного обмеження відносно нього, оскільки таке обмеження порушує його законне право на свободу пересування.

Ухвалою суду від 22.01.2024 заяву прийнято до розгляду.

25.01.2024 начальником Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дяків М.М. скеровано заперечення на заяву, в якому він просить відмовити у її задоволенні. В заяві вказано, що станом на 25.01.2024 року у Долинському відділі ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутні відомості про виконання, чи про вжиття заходів з часткового виконання боржником рішення суду по справі № 2-478 від 17.07.2006 року, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593,00 грн боргу, сплати нарахованого державним виконавцем збору та витрат виконавчого провадження на користь держави, за ухилення від виконання яких, до боржника було застосовано примусовий захід у вигляді обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України. Також у відділі відсутні відомості про встановлення правонаступника ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Ошуст С.Є. заяву підтримав із викладених у ній підстав, просив заяву задовольнити. Пояснив, що постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з заявника виконавчого збору він не отримував, а виконавче провадження на підставі рішення суду закінчене.

Представник Долинського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Король Н.В. просила у задоволенні заяви відмовити. Пояснила, що у заявника наявна вся заборгованість, в тому числі і зі сплати виконавчого збору. Боржник рішення суду не виконав, виконавчий збір не сплатив, підстави для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України наразі відсутні.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і оцінивши досліджені докази в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні Рожнятівського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області перебувало виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593 грн.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року у справі №350/488/16-ц провадження №6/350/17/2016 його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно виконавчого листа №2-478 від 17 липня 2006 року, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення на користь ОСОБА_2 74593 грн.

Як вбачається з копії рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку прийнятого начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Соломоново» (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенантом Мариною Батурко 10.02.2023, ОСОБА_1 було відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю підстав згідно Закону України «Про прикордонний контроль» ст.14 ч.1, а саме даній особі тимчасово обмежено у праві виїзду з України відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2016.

Установлено, що заявник із заявою про скасування обмеження у праві виїзду за кордон звертається вдруге.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 21.03.2023, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.04.2023, у задоволенні заяви про скасування обмеження у праві виїзду за кордон відмовлено у зв`язку із невиконанням зобов`язання та відсутністю даних про зміну обставин, що зумовили застосування такого обмеження.

Відповідно ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Положеннями ч. 5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Згідно приписів ст. 63 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Також слід враховувати, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, передбачено дві підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження: 1) закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 3, 5 7, 9 12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону; 2) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

З аналізу зазначених норм слідує, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України, як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнений виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Вищенаведеним положенням чітко встановлено, що наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, закріплені у ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не настають у разі нестягнення виконавчого збору.

Як було встановлено судом, боржник рішення суду не виконав, не здійснив оплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на користь держави.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Таким чином, обставини, які слугували для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника на даний час не відпали.

У відповідності до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 7 ст. 441 ЦПК України за результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За таких обставин, враховуючи те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, а також те, що заявником не доведено, що на даний час виконавче провадження, в рамках якого було тимчасово обмежено боржника у праві виїзду за межі України, закінчено, а тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи заявника щодо його необізнаності з відкритим виконавчим провадженням та застосованим відносно нього обмеженням у праві виїзду за кордон були предметом судового розгляду й залишені без задоволення. Таким чином, установлено, що судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 боргу та судового збору не виконано, а обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду за кордон, не змінилися.

Відтак підстав для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України суд не вбачає.

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 76, 80, 81, 260, 261, 353, 441 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12.02.2024.

Суддя