Постанова

від 02.04.2024 по справі 350/488/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/488/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/534/24

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М, Баркова В.М.,

секретар Кузнєцов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування обмеження у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить скасувати обмеження у праві виїзду за межі України, встановлені ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року в справі №350/488/16-ц провадження №6/350/17/2016.

В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року у справі №350/488/16-ц провадження №6/350/17/2016 його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно виконавчого листа №2-478 від 17 липня 2006 року, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 74593 грн.

Про існування зазначеної ухвали суду від 20 квітня 2016 року йому стало відомо тільки 10 лютого 2023 року, коли рішенням начальника З ГІПК відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенантом ОСОБА_3 йому було відмовлено в перетині державного кордону України.

Постановою старшого державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Волощуком В.М. від 26 березня 2020 року виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом про стягнення з нього заборгованості закінчено на підставі п. 3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»у зв`язку із смертю стягувача ОСОБА_2 .

Крім того, заявник вказав, що в межах даного виконавчого провадження ухвалою Рожнятівського районного суду від 15 вересня 2017 року в справі №350/1387/17 провадженні №6/350/35/2017 було обмежено його у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконанні ним зобов`язань згідно виконавчого листа №б/н від 17.07.2006 року, виданого Рожнятівський районним судом, проте ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2017 року в справі №350/1387/2017 провадження №22-ц/779/1665/2017 зазначена ухвала Рожнятівського районного суду від 15 вересня 2017 року скасована як незаконна та в задоволенні подання головного державного виконавця Лутчина В.Я. про обмеження в прав виїзду за межі України ОСОБА_1 , відмовлено, мотивуючи тим, що боржник не ухилявся від виконання судового рішення.

За таких обставин, на даний час відсутня необхідність дії вказаного обмеження відносно нього, оскільки таке обмеження порушує його законне право на свободу пересування.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2024 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву та скасувати обмеження щодо нього у праві виїзду за межі України, встановлені ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року у справі № 350/488/16-ц.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвала є незаконною і необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального закону. Вважає висновки суду першої інстанції неправильними, оскільки судом не прийнято до уваги наведені ним в заяві обставини та підстави для скасування встановленого судовим рішенням відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Зазначає, що станом на даний час встановлене обмеження втратило свою силу, оскільки постановою старшого виконавця Рожнятівського ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Волощуком В.М. від 20 березня 2020 року виконавче провадження № ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданного 17.07.2006 року Рожнятівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 740593 грн., закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із смертю стягувача.

Стверджує, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження заявник подав до суду в додатках до заяви, проте судом не прийнято її до уваги з невідомих підстав.

Таким чином, існування обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України порушує законне право заявника на свободу пересування.

Звертає увагу на те, що судом при постановленні оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги пояснення представника заінтересованої особи - старшого державного виконавця Долинського відділу ДВС в Калуському районі Король Н.В. про те, що на даний час в провадженні відсутні будь-які виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 , а виконавче провадження, в межах якого накладалося обмеження у праві виїзду за межі України, знищено та не може бути відновлено.

Тому апелянт вважає, що навіть при бажанні боржника ОСОБА_1 сплатити виконавчий збір у закінченому та знищеному виконавчому провадженні, це зробити неможливо, оскільки відсутнє таке виконавче провадження.

Суд першої інстанції вказані обставини не перевірив і прийняв незаконну ухвалу від 09 лютого 2024 року про відмову у задоволенні заяви.

Просить вищезазначену ухвалу скасувати як незаконну, постановити нове рішення про відмову в задоволенні подання.

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло. Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Ошуст С.Є. до апеляційного суду не явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно доположень статті372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності заявника та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи Долинського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Магилевича В.М., дослідивши матеріалисправи таобговоривши доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що наслідки закінчення виконавчого провадження не настають у разі нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження на користь держави. Таким чином, обставини, які слугували для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника на даний час не відпали.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконанні Рожнятівського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області перебувало виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593 грн.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2016 року у справі №350/488/16-ц провадження №6/350/17/2016 його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом №2-478 від 17 липня 2006 року, виданим Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення на користь ОСОБА_2 74593 грн..

Виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593 грн. було закінчено на підставі п. 3 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з копії рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку прийнятого начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенантом Мариною Батурко 10.02.2023, ОСОБА_1 було відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю підстав згідно з Законом України «Про прикордонний контроль»ст.14 ч.1, а саме даній особі тимчасово обмежено у праві виїзду з України відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2016.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 21.03.2023, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.04.2023, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за кордон було відмовлено у зв`язку із невиконанням зобов`язання та відсутністю даних про зміну обставин, що зумовили застосування такого обмеження.

У січні 2024 року заявник знову звернувся до суду з аналогічною заявою.

Відповідно до ч.1ст. 441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

За приписами п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Положеннями ч. 5ст. 441 ЦПК Українипередбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Згідно з приписами ст. 63Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, передбачено дві підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження: 1) закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 3, 5 7, 9 12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону; 2) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.40ЗаконуУкраїни«Про виконавчепровадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнений виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч 1, 2ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зі справи вбачається, що виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593 грн. було закінчено на підставі п. 3 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В суді першої інстанції було встановлено, що на час розгляду заяви ОСОБА_1 в Рожнятівському ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутні відомості про виконання, чи про вжиття заходів з часткового виконання боржником рішення суду по справі № 2-478 від 17.07.2006 року, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593,00 грн боргу, сплати нарахованого державним виконавцем збору та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч 1, 2ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.40Закону України«Про виконавчепровадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнений виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції цілком у відповідності до норм законодавства встановив, що наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, закріплені уст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», не настають у разі нестягнення виконавчого збору, тому відмовив заявнику у задовленні заяви про скасування обмеження виїзду за кордон. Такий висновок суд відповідає позиції, викладеній при вирішенні аналогічного питання в ухвалі Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №2-538/11 провадження №61-4988ск22.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам заяви, які двічі були предметом розгляду суду, і яким надана мотивована оцінка, з якою заявник не погоджується без будь-якого правового обґрунтування власної позиції. Твердження заявника про те, що оскільки виконавче провадження закрито і знищено, то він не має зобов`язань як взагалі, так і не має фізичної можливості оплатити виконавчий збір, не спростовують висновків суду. Так, державний виконавець пояснив суду, що знищення виконавчого провадження у паперовому вигляді не означає припинення його існування в цифровому вигляді, у боржника є можливість провести таку оплату на спеціальний рахунок виконавчої служби.

В апеляційній скарзі заявник також посилається на практику Європейського Суду, зокрема, вказує, що Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію про те, що «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема , у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: «у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82)».

Разом з цим питання, з яким заявник звернувся до суду, не залежить від обставин ухилення від виконання рішення суду, або вибуття за межі України з метою його невиконання. В даному випадку дії державного виконавця вичерпно регламентовані нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Як вжезазначалося вище, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. (стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 3 цієї ж норми встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Виконавче провадження №ВП 53439741 з примусового виконання виконавчого листа виданого 17.07.2006 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 74593 грн. було закінчено на підставі п. 3 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, в даному випадку державний виконавець не має права за законом виносити постанову про стягнення виконавчого збору. Тому посилання апелянта на відсутність стосовно нього будь-яких виконавчих проваджень не приводять колегію суддів до іншого висновку, оскільки вбачається, що в даному випадку виконання такого зобов`язання залежить від волі боржника.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З оглядуна наведене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У відповідності до положень частини 8ст.441ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. В даному випадку ОСОБА_1 не навів ніяких новин обставин, що свідчили б про необхідність скасування судом такого обмеження.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 квітня 2024 року.

Головуюча суддя Є.Є. Мальцева

Судді В.М. Луганська

В.М. Барков