Рішення

від 31.01.2024 по справі 536/517/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/517/23

Провадження № 2/536/44/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Клонової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, треті особі на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Садівниче товариство «Маяк» про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації,-

за участю представника позивача - адвоката Лазоренка О.В.,

представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Мілінської О.А.,

представника третьої особи Садівничого товариства «Маяк» - Чекаліної Л.В.,

Встановив:

ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник адвокат Лазоренко О.В., звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької районної державної адміністрації, треті особі на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Садівниче товариство «Маяк», в якому просить суд скасувати розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «МАЯК» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області поза межами населених пунктів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів Крюківського відділу реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області зроблено відповідний актовий запис за № 423. За час перебування у зареєстрованому шлюбі вони придбали у спільну сумісну власність земельну ділянку для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка в подальшому, на думку позивачки, незаконно була оформлена на ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 533263 від 08.12.2009 року, оскільки заява ОСОБА_2 (без дати) про прийняття в члени СТ «Маяк», Протокол засідання правління с/т «Маяк» від 24.04.2004 року та Протокол загальних зборів членів СТ «Маяк» від 03.06.2006 року (тобто документи, які були створені до укладення 01.09.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбу), є, на думку позивачки, підробкою документів з метою використанням їх для подальшої незаконної приватизації земельної ділянки. Позивачка зазначає, що вищевказана земельна ділянка придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя та є їх спільною сумісною власністю, а дії відповідача по незаконній приватизації вищезазначеної земельної ділянки на підставі підробних документів, були спрямовані на незаконне виведення вказаного майна із спільної сумісної власності подружжя. Оскільки, для підтвердження факту підробки вищезазначених документів, та як наслідок встановлення факту незаконності приватизації даної земельної ділянки, потрібні спеціальні знання, судом 19 січня 2022 року по іншій справі № 536/997/21 було винесено ухвалу про призначення по справі судової експертизи давності виконання документів, яка в подальшому повернута до суду без виконання, на думку позивачки, у зв`язку із умисним ухиленням ОСОБА_2 від подання експерту необхідних для проведення експертизи матеріалів. Вважає, що суд повинен відмовити у визнанні факту, що подані ОСОБА_2 суду та направлені на експертизу документи, в рамках справи №537/997/21, за давністю виконання відповідають даті їх створення, та як наслідок, визнати незаконною (протиправною) приватизацію ОСОБА_2 на своє ім`я вищезазначеної земельної ділянки. Зазначає, що у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивачка не зобов`язана доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Просить суд визнати незаконним (протиправним) та скасувати розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за межами населених пунктів, на підставі якого, відділом Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, 08 грудня 2009 року проведено реєстрацію державного акту Серії ЯИ № 533263 на ім`я ОСОБА_2 на право власності на дану земельну ділянку в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010956700514.

Відповідач Кременчуцька районна державна адміністрація уповноваженого представника до суду не направили, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник третьоїособи настороні відповідача ОСОБА_2 адвокат МілінськаОльга Анатоліївнанадала впровадження судуписьмові пояснення,в якихзазначає,що всвоїй позовній заяві позивачка наводить ряд фактів, які не відповідають дійсності і є нічим іншим як суб`єктивним, безпідставним твердженням позивачки. Вказує, що вказана земельна ділянка була не придбана, а набута виключно ОСОБА_2 шляхом використання ним гарантованого кожному громадянину України Земельним кодексом України права на безоплатну приватизацію. Дане право ОСОБА_2 захищене також нормами Сімейного кодексу України, а саме ст. 57, де зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: - майно, набуте нею, ним до шлюбу; - земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Наголошує, якщо земельну ділянку було приватизовано в інший період, ніж з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року, вона є особистою власністю особи, яка її приватизувала (незалежно від перебування у шлюбі). Виходячи з того, що Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №533263 був виданий 08.12.2009, тобто під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі і під час ведення ними спільного господарства, то ОСОБА_1 могла знати про, начебто, порушення її прав та інтересів і вжити заходів для їх захисту або відновлення. Проте, позивачка не скористалася у встановлений чинним законодавством час та спосіб для захисту своїх прав, а отже позовна давність для звернення ОСОБА_1 до суду із зазначених вище підстав сплинула в 2012 році. Позивачка стверджує, що документи СТ «Маяк» по передачі права власності на садовий будинок є «нічим іншим як підробкою документів та використання їх для подальшої незаконної приватизації», але дане твердження не ґрунтується на жодних доказах. Це стосується також і твердження позивачки щодо начебто «придбання земельної ділянки сторонами під час шлюбу за спільні кошти подружжя та незаконної приватизації Відповідачем вищевказаної земельної ділянки на підставі підробних документів». Крім іншого, позивачка стверджує, що в справі №537/997/21, що розглядається Кременчуцьким районним судом Полтавської області, «Відповідач умисно ухилявся від подання експерту необхідних для проведення експертизи матеріалів», але дана експертиза була проведена за клопотанням позивачки ОСОБА_1 , і всі оригінали документів, необхідні для проведення експертизи, надавались на вимогу суду безпосередньо представниками СТ «Маяк» і ОСОБА_2 не мав і не має жодного відношення і доступу до наданих на експертизу документів, а тому ухилятися від подання експерту необхідних для проведення експертизи матеріалів він фізично не має змоги. Враховуючи вищевикладене, просить суд повністю відмовити в задоволенні позову з підстав наведених вище та застосувати позовну давність до викладених стороною позивача вимог.

Представник третьої особи на стороні відповідача Садівничого товариства «Маяк» - Чекаліна Л.В. надала в провадження суду письмові пояснення, в яких зазначає, що на адресу Садівничого товариства не надходили ніякі запити про надання додаткових документів для проведення експертизи. Ніякі документи ніколи Садівниче товариство не підроблювало, доказів підробки документів або звернення до правоохоронних органів в зв`язку з підробкою документів немає. ОСОБА_2 став членом кооперативу з 24 квітня 2004 року внаслідок купівлі садового будинку у ОСОБА_3 (протокол від 24.04.2004 року), та після цього використав своє законне право і приватизував земельну ділянку (рішення про надання дозволу на приватизацію закріплене протоколом загальних зборів членів СТ «МАЯК» від 03.06.2006 року). Всі документи СТ «МАЯК» відповідають дійсності і строкам їх ухвалення.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2023 року прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 серпня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2023 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Садівниче товариство «Маяк».

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Олег Володимирович підтримав позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві. Пояснив, що СТ «Маяк» ухилилося від надання доказів для проведення експертизи по цивільній справі №536/997/21, а тому необхідним є застосування наслідків ухилення від надання доказів для проведення експертизи, передбачені ст.109 ЦПК України. Вважає, що документи щодо приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки не можуть вважатися належними та допустимими, оскільки не встановлено дату їх виготовлення.

Представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Мілінська О.А. в судовому засіданні підтримала надані нею письмові пояснення та пояснила, що ОСОБА_2 реалізував своє право на приватизацію земельної ділянки, передбачене законодавством. Жодних доказів на підтвердження підробки будь-яких документів стороною позивача на надано, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі. Давність виконання документів підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 та письмовими доказами по справі, доказів на підтвердження факту підробки документів не надано.

Представник третьої особи Садівничого товариства «Маяк» Чекаліна Л.В. пояснила суду, що вона з 14.06.2023 приступила до виконання обов`язків голови правління СТ «Маяк». Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що ОСОБА_2 отримав дачу від своїх батьків, потім був членом Садівничого товариства, вчасно сплачував членські внески. ОСОБА_1 членом товариства не була. Документи під час розгляду цивільної справи №536/997/21 надавав її попередник на посаді голови правління СТ «Маяк», проте ухвалу про витребування оригіналів документів вони не отримували, а тому і не надали такі оригінали.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона з 1989 року є членом СТ «Маяк» та з 2003 року по травень 2023 року вона була постійним секретарем правління та казначеєм товариства. Їй відомо, що до колишнього голови правління СТ «Маяк» надійшов лист з суду про витребування документів, на який вони надали заяву ОСОБА_2 про вступ у члени товариства та заяву ОСОБА_5 колишнього володільця спірної земельної ділянки, протокол про переоформлення земельної ділянки, довідку ОСОБА_2 про членство в СТ «Маяк», протокол загальних зборів СТ «Маяк» від 03.06.2006 року. Їй невідомо про надходження повторно запитів суду про витребування документів. Вказала, що до 2006 року приватизація в СТ «Маяк» не проводилася. У 2006 році вона була секретарем зборів щодо приватизації. Під час зборів усі бажаючи, які були членами СТ «Маяк», надавали заяви та свої дані, та кожному члену СТ «Маяк» видавалася довідка про членство та про те, що правління не заперечує проти приватизації. 68 осіб було заявлено на приватизацію, та всі вони отримали акти на землю, жодна особа з цього приводу претензій не мала. Під час проведення цих зборів вона була секретарем зборів. Список для приватизації було закрито у 2006 році. ОСОБА_2 став членом СТ «Маяк» у 2004 році, після того як попередній власник ОСОБА_6 перестав сплачувати членські внески. ОСОБА_2 у 2006 році отримав дозвіл на оформлення земельної ділянки, до цього він регулярно сплачував членські внески. На час проведення приватизації членські внески сплачувалися готівкою, після чого сплата внесків фіксувалася у бухгалтерських книгах, а в кінці року проводилася ревізійна комісія та аудиторський облік внесків. Для проведення приватизації було обрано ОСОБА_7 як представника для оформлення документів, для проведення приватизації членами СТ «Маяк» здавалися кошти.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.124,129 Конституції Україниі ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною третьоюстатті 152 Земельного кодексу Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що згідно копії Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №533263 ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 є власником земельної ділянки площею 0,0520 га, яка розташована: СТ «Маяк» Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів, цільове призначення: для ведення садівництва (а.с.19).

У відповідності до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали шлюб 01 вересня 2007 року (а.с.14).

Згідно копії заяви ОСОБА_2 останній просить прийняти його в члени СТ «Маяк» у зв`язку із придбанням ділянки (а.с.65).

Також, заяви про виключення з членів СТ «Маяк» подали ОСОБА_9 27.02.2004 (а.с. 71), 14.04.2004 ОСОБА_10 (а.с. 73), заяву про переоформлення ділянки 24.04.2004 подала ОСОБА_11 (а.с. 72), та 24.04.2004 ОСОБА_12 (а.с. 69).

У відповідності до протоколу засідання правління СТ «Маяк» від 24 квітня 2004 року ОСОБА_2 прийнято в члени СТ «Маяк», а також вирішено інші питання згідно поданих заяв, а саме виключено з членів товариства ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , також вирішено переоформити ділянку на ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.66).

З протоколу загальних зборів членів СТ «Маяк» від 03 червня 2006 року вбачається, що загальними зборами прийнято рішення провести приватизацію земельних ділянок СТ «Маяк» відповідно до поданих заяв (додаток № 1) (а.с.67-68).

Згідно копії списку членів садового товариства «Маяк» на приватизацію ділянок, під номером 2 значиться ОСОБА_2 (а.с.74-75).

У відповідності до копії розпорядження Голови районної державної адміністрації № 82 від 23.02.2009 Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, прийнято рішення про передачу громадянам членам СТ «Маяк» у власність земельних ділянок для ведення садівництва за межами населених пунктів Піщанської сільської ради (а.с.112) згідно додатку, в якому вказано 74 особи та під № 2 зазначено « ОСОБА_2 » (а.с.113-114).

Також,судом булодосліджено копіїпроцесуальних документів,наданих представникомпозивачки -адвокатом ЛазоренкомО.В.щодо призначенняу цивільнійсправі №537/997/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнаподружжя судовоїекспертизи давностівиконання документів:заяви ОСОБА_2 (бездати)про прийняттяв членисадівничого товариства«Маяк»;протоколу засіданняправління садівничоготовариства «Маяк»від 24.04.2004року;протоколу загальнихзборів членівсадівничого товариства«Маяк» від03.06.2006року,а самекопії ухвалКременчуцького районногосуду Полтавськоїобласті від21липня 2021року тавід 19січня 2022року (а.с. 42-46, 51-53).

03 серпня 2022 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» було направлено повідомлення про неможливість надання висновку № 5692 судової технічної експертизи документів по цивільній справі №537/997/21 у зв`язку з незадоволенням клопотання експерта про надання вільних зразків відтисків печаток СТ «Маяк» на оригіналах документів та зазначення вірогідного (перевіряємого) періоду часу виконання наданих на дослідження документів (а.с. 61-62).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2ст. 16 ЦК України).

В силу ч. 1ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістомст. 5 ЦПК Українизастосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2ст. 1 Земельного кодексу Україниправо власності на землю гарантується.

Згідно з ч.1-3ст.78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно дост. 80 Земельного кодексу Українисуб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи, територіальні громади та держава.

Відповідно до п. «б», п. «в» ч. 1ст. 81 Земельного кодексу України,громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

За змістом ст. 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

За правилами встановленими ч. 1, 2ст. 116 Земельного кодексу України,громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За загальним правилом, установленим статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни та юридичні особи як суб`єкти права можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність.

Частиною першою ст. 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. «г» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України,захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У ч. 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Як на підставу своїх вимог, сторона позивача вказує на те, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «МАЯК» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області поза межами населених пунктів, та призначену для ведення садівництва, як член СТ «Маяк» на підставі підроблених документів, які за давністю виконання не відповідають даті їх створення з метою подальшого незаконного виведення вказаного майна із спільної сумісної власності подружжя.

Під час розгляду справи на підставі досліджених судом доказів було встановлено, що ОСОБА_2 , як члену садівничого товариства «Маяк», на підставі протоколу загальних зборів членів СТ «Маяк» від 03.06.2006 року про прийняття рішення про проведення приватизацію земельних ділянок СТ «Маяк» відповідно до поданих заяв, зокрема й ОСОБА_2 , розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Доказів на підтвердження доводів про підробку документів, які стали підставою для проведення приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 та винесення спірного розпорядження, так і про придбання зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, під час розгляду справи стороною позивача не було надано.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази узгоджуються між собою в сукупності та підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4 щодо подій, які відбувалися у певний період часу та суперечностей щодо створення відповідних документів саме у зазначений у цих документах період часу не містять.

Відносно посилання представника позивачки на необхідність застосування наслідків, передбачених ст.109 ЦПК України, а саме ухилення від участі в судовій експертизі давності виконання документів, призначеній у цивільній справі № 537/997/21, суд зазначає, що по цивільній справі № 536/517/23, яка розглядалася, клопотань про призначення судової експертизи не надходило, тож відповідну експертизу не було призначено, як і не було роз`яснено учасникам даної справи № 536/517/23 наслідків, передбачених ст.109 ЦПК України, а тому вирішити питання чи було ухилення учасника цивільної справи № 537/997/21 від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі можна виключно по справі, де відповідна експертиза була призначена, тобто в межах цивільної справи № 537/997/21.

Повідомлення експерта про неможливість надання висновку № 5692 судової технічної експертизи документів по цивільній справі № 537/997/21 суд вважає неналежним доказом в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Експертних висновків щодо невідповідності документів, які стали підставою для проведення приватизації земельної ділянки вимогам законодавства, та як наслідок незаконності оспорюваного розпорядження, та інших належних допустимих доказів своїх доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, стороною позивача суду не надано.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність(пункт 5 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(частина перша, третястатті 13 ЦПК України).

У частинахпершій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частини перша, другастатті 264 ЦПК України).

У постановіВерховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20 (провадження № 61-7276св21) вказано, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших проявів принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши обставини справи, дослідивши юридичну природу виниклих правовідносин, оцінивши надані докази в їх сукупності,суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Що стосується заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою саме до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого зробити висновок про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73)).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість останніх, підстави для застосування позовної давності відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,4,5,12,15,16,21,81,82, 258, 259, 263, 273, 354 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, треті особі на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Садівниче товариство «Маяк» про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 31 січня 2024 року проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повне рішення суду складено 09.02.2024.

Повне найменування учасників справи:

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Кременчуцька районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04057586, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, буд.14/23.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Третя особа на стороні відповідача Садівниче товариство «Маяк», ЄДРПОУ 26164874, місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кривуші.

СуддяА. С. Река