Постанова

від 25.04.2024 по справі 536/517/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/517/23 Номер провадження 22-ц/814/2185/24Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Дряниці Ю.В., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Дороженко Р.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Олега Володимировича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Садівничого товариства "МАЯК", про скасування розпорядження голови,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року представника ОСОБА_1 - адвокат Лазоренка О.В. звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив визнати незаконним (протиправним) та скасувати розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за межами населених пунктів, на підставі якого, відділом Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, 08 грудня 2009 року проведено реєстрацію державного акту Серії ЯИ № 533263 на ім`я ОСОБА_2 на право власності на дану земельну ділянку в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010956700514.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 01 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час перебування у зареєстрованому шлюбі вони придбали у спільну сумісну власність земельну ділянку для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Зазначав, що в подальшому вищевказана земельна ділянка була незаконно оформлена на ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 533263 від 08.12.2009 року, оскільки заява ОСОБА_2 (без дати) про прийняття в члени СТ «Маяк», Протокол засідання правління с/т «Маяк» від 24.04.2004 року та Протокол загальних зборів членів СТ «Маяк» від 03.06.2006 року (тобто документи, які були створені до укладення 01.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу), є, на думку позивачки, підробленими документами з метою використанням їх для подальшої незаконної приватизації земельної ділянки.

Вказував, що спірна земельна ділянка придбана подружжям під час шлюбу за спільні кошти подружжя та є їх спільною сумісною власністю, а дії відповідача по незаконній приватизації вищезазначеної земельної ділянки на підставі підробних документів, були спрямовані на незаконне виведення вказаного майна із спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки, для підтвердження факту підробки вищезазначених документів, та як наслідок встановлення факту незаконності приватизації даної земельної ділянки, потрібні спеціальні знання, судом 19 січня 2022 року по іншій справі № 536/997/21 було винесено ухвалу про призначення по справі судової експертизи давності виконання документів, яка в подальшому повернута до суду без виконання, на думку позивачки, у зв`язку із умисним ухиленням ОСОБА_2 від подання експерту необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, треті особі на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Садівниче товариство «Маяк» про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністраціївідмовлено.

З рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 -адвокат ЛазоренкоО.В. та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати, та ухвалити нове, яким позов слід задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що спірну земельну ділянку було приватизовано на підставі підробних документів, оскільки вони були створені під час перебування ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

В той час як, позивач вважає, що спірна земельна ділянка була придбана під час шлюбу та є спільним майном подружжя, а тому вважає, що дії ОСОБА_2 щодо приватизації земельної ділянки є незаконними.

Вказує, що в межах справи № 537/997/21 було призначено судову технічну експертизу давності виконання документів, проте вона повернута без виконання, оскільки не надано достатньо документів для її проведення.

Вважають, що твердження суду першої інстанції про ненадання доказів є безпідставним, оскільки неможливість проведення технічної експертизи давності документа і є належним доказом у справі.

19.04.2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 адвокат Мілінська О.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. Разом із відзивом подано клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Районний судом встановлено, що згідно копії Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №533263 ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 є власником земельної ділянки площею 0,0520 га, яка розташована: СТ «Маяк» Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів, цільове призначення: для ведення садівництва (а.с.19).

01.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , з я кого вбачається, що сторони по справі уклали шлюб 01 вересня 2007 року (а.с.14).

Згідно копії заяви ОСОБА_2 останній прохав прийняти його в члени СТ «Маяк» у зв`язку із придбанням ділянки (а.с.65).

Також, заяви про виключення з членів СТ «Маяк» подали ОСОБА_4 27.02.2004 (а.с. 71), 14.04.2004 ОСОБА_5 (а.с. 73), заяву про переоформлення ділянки 24.04.2004 подала ОСОБА_6 (а.с. 72), та 24.04.2004 ОСОБА_7 (а.с. 69).

У відповідності до протоколу засідання правління СТ «Маяк» від 24 квітня 2004 року ОСОБА_2 прийнято в члени СТ «Маяк», а також вирішено інші питання згідно поданих заяв, а саме виключено з членів товариства ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , також вирішено переоформити ділянку на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.66).

З протоколу загальних зборів членів СТ «Маяк» від 03 червня 2006 року вбачається, що загальними зборами прийнято рішення провести приватизацію земельних ділянок СТ «Маяк» відповідно до поданих заяв (додаток № 1) (а.с.67-68).

Згідно копії списку членів садового товариства «Маяк» на приватизацію ділянок, під номером 2 значиться ОСОБА_2 (а.с.74-75).

У відповідності до копії розпорядження Голови районної державної адміністрації № 82 від 23.02.2009 Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, прийнято рішення про передачу громадянамчленам СТ «Маяк» у власність земельних ділянок для ведення садівництва за межами населених пунктів Піщанської сільської ради (а.с.112) згідно додатку, в якому вказано 74 особи та під № 2 зазначено « ОСОБА_2 » (а.с.113-114).

Також, районним судом досліджено копії процесуальних документів, наданих представником позивачки - адвокатом Лазоренко О.В. щодо призначення у цивільній справі №537/997/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя судової експертизи давності виконання документів: заяви ОСОБА_2 ( без дати ) про прийняття в члени садівничого товариства «Маяк»; протоколу засідання правління садівничого товариства «Маяк» від 24.04.2004 року; протоколу загальних зборів членів садівничого товариства «Маяк» від 03.06.2006 року, а саме копії ухвал Кременчуцького районного суду Полтавської області від21липня 2021року та від 19 січня 2022року(а.с. 42-46, 51-53).

03 серпня 2022 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» було направлено повідомлення про неможливість надання висновку № 5692 судової технічної експертизи документів по цивільній справі №537/997/21 у зв`язку з незадоволенням клопотання експерта про надання вільних зразків відтисків печаток СТ «Маяк» на оригіналах документів та зазначення вірогідного (перевіряємого) періоду часу виконання наданих на дослідження документів (а.с. 61-62).

Відмовляючи в задоволені позову районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позов є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1-3ст.78Земельного кодексуУкраїни право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст.80Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи, територіальні громади та держава.

Відповідно до п. «б», п. «в» ч. 1ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

За змістомст. 35 Земельного кодексу України,громадяни Україниіз земельдержавної ікомунальної власностімають правонабувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

За правилами встановленими ч. 1, 2ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2,ст. 118 Земельного кодексу України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 122 Земельного кодексу Українипередбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За загальним правилом, установленимстаттею 126 Земельного кодексу України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни та юридичні особи як суб`єкти права можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність.

Частиною першоюст. 153 Земельного кодексу Українивизначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. «г» ч. 3ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У ч. 1ст. 155 ЗК Українивизначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81ЦПК України визначено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін,кожна сторонаповинна довеститі обставини,які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1-4ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст. 89 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Як напідставу своїхвимог,сторона позивачавказує нате,що ОСОБА_2 набув правовласності наземельну ділянкукадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га., яка розташована в СТ «МАЯК» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області поза межами населених пунктів, та призначену для ведення садівництва, як член СТ «Маяк» на підставі підроблених документів, які за давністю виконання не відповідають даті їх створення з метою подальшого незаконного виведення вказаного майна із спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів підроблення документів, на підставі яких ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 до суду не надано.

Також слідзазначити,що позивач не зверталася з клопотанням про призначення судової технічної експертизи давності документів в межах цієї справи. За вказаних обставин районний суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги про те, що СТ «Маяк» ухилилося від назадня додаткових документів для проведення технічної експертизи давності документа не заслуговують на увагу, оскільки експертиза була призначена в іншій справі.

В той час, як у даній справі не було заявлено клопотання про призначення технічної експертизи давності документа.

Слід також зазначити, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка була придбана сторонами під час шлюбу за спільні кошти.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_1 зверталися до правоохоронних органів з підстав підробки вказаних документів, а також відсутні відомості щодо порушення кримінального провадження стосовно цього.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення вимогпро звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного судубез змін.

Щодо витрат на правову допомогу , яку просить стягнути представник ОСОБА_2 адвокат Мілінська О.А. у розмірі 10000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат представником ОСОБА_2 адвокатом Мілінською О.А. надано копіюдоговору пронадання правничоїдопомоги б/нвід 16.04.2024року,акт пронадані послугипрофесійної правничоїдопомоги додоговору пронадання правовоїдопомоги б/нвід 16.04.2024згідно якогобуло наданотакі послуги: вивчення письмових матеріалів цивільної справи (2000 грн.), вивчення нормативних актів України та актуальної судової практики щодо аналогічних спорів ( 2000 грн.), формування правої позиції клієнта (1000 грн.), підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу (5000,00 грн.) , а всього 10000 грн.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником ОСОБА_2 адвокатомМілінською О.А. витрати у розмірі 10000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Олега Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Ю.В. Дряниця

---

О.Ю. Кузнєцова