Рішення

від 16.01.2024 по справі 133/2820/21

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/2820/21

16.01.24 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.

за участю секретаря судового засідання Штепи В.С.,

представника позивача Сєчка В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03732117, юридична адреса: 22133, с. Махнівка, Козятинського району, Вінницької області, вул. Київська, 1) та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,2841 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0521483200:06:0050024, скасувавши державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521483200:06:0050024 СТОВ «Мрія».

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, що йому на праві власності на підставі державного акту належить земельна ділянка площею 2,2841 га, кадастровий номер 0521483200:06:005:0024, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Йому стало відомо, що без його відома 25.05.5007 адміністрацією СТОВ «МРІЯ» було оформлено договір оренди землі №122, строком на 15 років та додаткова угода до вказаного договору оренди. Відповідно до п.п.1,2 договору оренди, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування належну йому земельну ділянку. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 18.06.2008. Додатковою угодою від 10.12.2015 до договору поновлено строк дії договору оренди землі від 25.05.2007 на новий строк 10 років із зазначенням розміру орендної плати 3677,05 грн за рік. Вказана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі № 122 від 25.05.2007 та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації -19.10.2018 зі строком дії до 18.06.2033 з правом пролонгації. Однак він вказані договір оренди та додаткову угоду не підписував, та не мав жодного наміру на укладання таких договорів із СТОВ «Мрія». Оскільки договір оренди землі №122 від 25.05.2007 та додаткова угода до нього датована 10.12.2015, ним не підписувалась, в даних угодах відсутні умови вони являються неукладеними. Таким чином вважає, що відповідач користується належною йому земельною ділянкою незаконно, без відповідних правових підстав. При цьому добровільно повернути належну йому земельну ділянку відповідач не бажає, що порушує його права, за захистом яких він змушений звернутись до суду.

13.09.2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі; визначено строк на подання відзиву.

05.11.2021 відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що позивачу було відомо про укладений договір оренди. Так, 25.05.2007 відповідач одержав особисто від позивача підписаний договір оренди землі №122 від 25 травня 2007 року, а також надав документи, що підтверджують його особу та дані РНОКПП, а також відомості про його право власності на земельну ділянку. Крім того, вважає, що наведені позивачем обставини спростовуються відомостями про одержання позивачем орендної плати за 2007-2001 роки; журналом реєстрації та видачі договорів оренди, в якому позивачем особисто проставлено підпис про одержання його примірника договору; договором оренди землі №122 від 25.05.2007 та додатковою угодою до вказаного договору оренди, які містять особисті дані позивача, дані про його право власності, технічні дані про земельну ділянку надані позивачем; наявністю невід`ємної частини договору акту приймання-передачі позивачем об`єкта оренди.

На виконання ухвали суду від 22.12.2021 про призначення почеркознавчої експертизи, 03.03.2023 на адресу суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою суду від 19.07.2023 справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, через систему електронний суд надала клопотання про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості в іншому судовому засіданні. Однак, суд до уваги таку заяву не бере, оскільки учать представника в іншому судовому засіданні не підтверджена належними доказами.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право на земельну ділянку серії ЯБ №952724, на праві власності належить земельна ділянка площею 2,2841 га, кадастровий номер 0521483200:06:005:0024, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається із договору оренди землі №122, укладеного 25.05.2007 між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія», ОСОБА_1 передав у користування СТОВ «Мрія» земельну ділянку загальною площею 2,2841 га., строком на 15 років.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки орендодавець ОСОБА_1 30.05.2007 передав орендарю СТОВ «Мрія» в особі директора Дроздовича А.Е., на підставі договору оренду від 25.05.2007, земельну ділянку площею 2.2841 га, що розташована на території Комсомольської сільської ради.

25 травня 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №120 від 25.05.2007, про поновлення терміну дії договору оренди та внесення змін до нього, яка є невід`ємною частиною договору оренди землі. Відповідно до додаткової угоди строк дії договору оренди землі №122 від 25.05.2007 поновлено на строк 10 років. Угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації. Крім того додатковою угодою визначено розмір орендної плати 3677,05 грн за рік.

Згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно- криміналістичного центру від 20.02.2023 №СЕ-19/102-22/16876-ПЧ встановлено, що у договорі оренди землі №122, укладеному 25.07.2007 року, підпис орендодавця ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістомстатті 11 ЦК України,цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбаченостаттею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четвертастатті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилстатей 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і встаттях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»,договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»,істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);дата укладення та строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно дост. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже,у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У такому випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право шляхом подання негаторного позову, виходячи з того, що між сторонами виникли правовідносин з приводу фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2ст. 373 ЦК України,право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України.

Відповідно ч.1ст.78 ЗК України,право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статті125,126 ЗК Українипередбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідност. 212 ЗК України,самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст.317 ЦК Українивласникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно достатті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цьогоЗаконупоширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яка викладена у Постанові ВС від 09.06.2021 у справі № 569/15704/18р.

Відповідно до ч. 1ст.321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннямист. 391 ЦК України, визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься вЗемельному кодексі України, а саме - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст.152 ЗК України).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №599/340/16.

Згідно ч. 2ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю…., тобто, захисту підлягає порушене право на земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що належні позивачу земельні ділянки перебувають в користуванні відповідача.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 договору оренди землі не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №СЕ-19/102-22/16876-ПЧ від 20.02.2023 року, який приймається судом до уваги, тобто волевиявлення на укладення договору не висловлював, суд приходить до висновку, що вказаний договір є неукладеним, тобто належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є повернення йому такої земельної ділянки.

Представник відповідачав своєму відзиві зазначила, що ОСОБА_1 отримував від ТОВ «Мрія» орендну плату, що підтверджено відповідними відомостями, що свідчить про визнання спірного договору оренди землі.

Однак, вказане не підтверджує дію договору оренди землі від 25.05.2007 року, оскільки не містять істотних умов договору, які відповідно до вище зазначених правових норм є істотними умовами договору оренди землі, тобто обов`язковими, а це: кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та її розмір, дата укладення договору та строк його дії, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її виплати, відповідальності за несплату.

Отже, зазначене представником відповідача не підтверджує наявність договору оренди землі за умов, що зазначені в договорах оренди землі, які не підписував ОСОБА_1 , а виплата ОСОБА_1 плати за використання землі також не підтверджує орендних правовідносин згідно спірних договорів, оскільки навіть при безпідставному використанні земельних ділянок відповідач вимушений сплачувати за її користування, а позивач - отримувати плату, оскільки належна йому земля фактично використовується відповідачем.

З урахуванням викладеного, та того, що підпис у договорі оренди земельн ділянки не належить ОСОБА_1 , суд висновує, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача безпідставно.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірного договору за відповідачем не є підтвердженням волевиявлення позивача на укладення даного договору, а тому вимога про скасування державної реєстрації права оренди також підлягає задоволенню.

З приводу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3ст.133 ЦПК України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

На підставі положень ч. 5-6ст. 139 ЦПК України, витрати на оплату послуг експерта стягуються відповідно до правил розподілу судових витрат. Розмір встановлюється на підставі договорів, рахунків та інше.

У відповідності до ч.ч.1,2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За подання позовної заяви стороною позивача було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №47197 від 08.09.2021.

Крім того, позивач поніс витрати пов`язані із проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 4530,80 грн, що підтверджується рахунком вартості судової експертизи .

Таким чином, відповідно дост.141 ЦПК України,з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачкою по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 908 гривні 80 копійок та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 4530 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст.10,19,81,89,133,139,141,259,263,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03732117, юридична адреса: 22133, с. Махнівка, Козятинського району, Вінницької області, вул. Київська, 1) та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,2841 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0521483200:06:0050024, скасувавши державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521483200:06:0050024 СТОВ «Мрія».

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03732117, юридична адреса: 22133, с. Махнівка, Козятинського району, Вінницької області, вул. Київська, 1), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 908 (девятсот вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору та 4530 (чотири тисячі п`ятсот тридцять) грн 80 коп за проведення почеркознавчої експертизи.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Пєтухова

16.01.24