Постанова

від 12.02.2024 по справі 925/501/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 925/501/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Янакофф"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023

у справі №925/501/23 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтон"

до Приватного підприємства "Янакофф"

про 54 546,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтон" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Янакофф" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 54 546,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за договорами поставки від 23.06.2021 №000057С та від 01.02.2022 №000021С, у зв`язку з чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 22 608,28 грн, пені у розмірі 19 441,27 грн, трьох процентів річних у розмірі 1 456,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 040,95 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПП "Янакофф" на користь ТОВ "Хімтон" 22 608,28 грн основної заборгованості, 2 545,41 грн пені, 6 693,98 грн інфляційних втрат, 897,28 грн трьох процентів річних, 2 684,00 грн судового збору та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. У решті задоволення позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що основний борг в сумі 22 608,28 грн доведений належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми заборгованості підлягає задоволенню. При цьому, за розрахунком суду розмір пені становить 2 545,41 грн, розмір трьох процентів річних становить 897,28 грн, розмір інфляційних втрат становить 6 693,98 грн, і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню. У решті вимог про стягнення неустойки та компенсаційних виплат слід відмовити, у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПП "Янакофф" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Хімтон" у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи неодноразово порушував процесуальні норми, що призвело до незаконного винесення рішення всупереч встановлених процесуальних норм та чинного законодавства, а також рекомендацій стосовно уникнення надлишкового формалізму під час розгляду справи.

За твердженнями скаржника, доводи позовної заяви є надуманими, а також таким, що суперечать дійсності обставинам справи та чинному законодавству України, надані докази щодо розрахунку заборгованості не відповідають дійсності та вводять суд в оману щодо обставин справи та наявності розміру заборгованості, а також щодо строку позовної давності.

При цьому, скаржник стверджує, що позивачем не надано жодного документу, на підставі якого можливо би було проаналізувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу. Позивачем безпідставно та необґрунтовано заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги ПП "Янакофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 відмовити.

У відзиві позивач стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №925/501/23 є законним та вмотивованим, а апеляційна скарга ПП "Янакофф" є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального права та не підлягає задоволенню.

Так, у відзиві позивач зазначає, що представник скаржника свідомо зазначає в апеляційній скарзі неправдиві відомості щодо обставин розгляду справи №925/501/23.

Також позивач заявив клопотання про стягнення з ПП "Янакофф" на користь ТОВ "Хімтон" судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 поновлено ПП "Янакофф" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Янакофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23. Розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано матеріали справи №925/501/23 у Господарського суду Черкаської області.

27.10.2023 матеріали справи №925/501/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №925/501/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.06.2021 між ПП "Янакофф" (покупець) та ТОВ "Хімтон" (постачальник) укладено договір поставки №000057С.

01.02.2022 між ПП "Янакофф" (покупець) та ТОВ "Хімтон" (постачальник) укладено договір поставки №000021С.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договорів (умови договорів є аналогічними) постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказані в рахунках, видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які невід`ємною частиною цього договору. На окремі партії товару сторони можуть укладати специфікації в яких сторони фіксують ціну, умови поставки, умови оплати, тощо. Покупець зобов`язується прийняти товар своєчасно, здійснити його оплату на умовах даного договору або специфікації.

Відповідно до пункту 3.2 договорів оплата за товар проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника.

Розрахунок проводиться на умовах відстрочення платежу до 10 банківських днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на кожну партію товару, якщо інші умови оплати не визначені специфікацією (пункт 3.3 договорів).

За умовами пункту 4.1 договорів поставка товару здійснюється на умовах "Франко склад Постачальника" за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 11/1, якщо інші умови поставки не визначені специфікацією.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представника сторін і діє до 31.12.2021, а в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо виконання умов цього договору, в тому числі гарантійних (пункт 7.1 договору №000057С).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представника сторін і діє до 31.12.2022, а в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо виконання умов цього договору, в тому числі гарантійних (пункт 7.1 договору №000021С).

Договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

На виконання умов договорів, за період з 23.06.2021 по 31.12.2022, ТОВ "Хімтон" поставив ПП "Янакофф" товар на загальну суму 41 410,46 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 25.06.2021 №РН-0000241 на суму 2 419,20 грн, від 29.10.2021 №РН-0000430 на суму 13 392,86 грн, від 29.12.2021 №РН-0000539 на суму 6 399,60 грн, від 03.02.2022 №РН-0000037 на суму 19 198,80 грн, скріпленими підписами та печатками сторін.

Однак, відповідач розрахувався за отриманий товар частково в розмірі 2 419,20 грн та повернув товар на суму 16 382,98 грн, таким чином, утворилась заборгованість ПП "Янакофф" за договорами поставки у розмірі 22 608,28 грн.

23.02.2023 представником ТОВ "Хімтон" направлено на офіційну адресу ПП "Янакофф" вимогу про сплату боргу в розмірі 22 608, 28 грн за договорами поставки від 23.06.2021 №000057С та від 01.02.2022 №0000210.

Вказану вимогу отримано ПП "Янакофф" особисто, однак жодної відповіді на неї відповідач не надав, борг не сплатив.

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що відповідачем порушено умови договорів поставки від 23.06.2021 №000057С та від 01.02.2022 №0000210 щодо повної сплати заборгованості. У результаті чого, позивач просив суд стягнути з відповідача 54 546,50 грн, з яких: 22 608,28 грн - основна заборгованість, 19 441,27 грн - пеня, 1 456,00 грн - три проценти річних, 11 040,95 грн - інфляційні втрати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договорів поставки від 23.06.2021 №000057С та від 01.02.2022 №000021С позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 41 410,46 грн, що підтверджується видатковими накладними від 25.06.2021 №РН-0000241, від 29.10.2021 №РН-0000430, від 29.12.2021 №РН-0000539, від 03.02.2022 №РН-0000037, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств, а також відповідними податковими накладними.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 2 419,20 грн та повернув товар на суму 16 382,98 грн, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість ПП "Янакофф" за спірними договорами в розмірі 22 608,28 грн.

23.02.2023 позивач звертався до відповідача з претензією з вимогою сплати заборгованості в розмірі 22 608,28 грн.

28.02.2023 вказану вимогу отримано відповідачем, однак заборгованість не погашена.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ "Хімтон" в розмірі 22 608,28 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що основний борг в сумі 22 608,28 грн доведений належними та допустимими доказами, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми основного боргу підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 19 408,46 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.2 договорів за несвоєчасну оплату вартості товару покупець несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені становить 2 545,41 грн, і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 11 040,95 грн інфляційних втрат та 1 456,00 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегія суддів також погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що розмір інфляційних втрат становить 6 693,98 грн, а розмір трьох процентів річних становить 897,28 грн, і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про неодноразове порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/501/23, суд ухвалив, серед іншого, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін: відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

У пункті 7 резолютивної частини вищевказаної ухвали, суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд Черкаської області 18.04.2023 направив на адресу ПП "Янакофф" ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (номер поштового відправлення 1801605523893).

04.05.2023 поштове відправлення 1801605523893 отримано ПП "Янакофф", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, оскільки відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 04.05.2023 він мав надати суду відзив на позов, а також докази направлення відзиву позивачу впродовж п`ятнадцяти днів, тобто до 19.05.2023.

З огляду на факт отримання відповідачем ухвали суду від 17.04.2023 про відкриття провадження у справі - 04.05.2023, відповідач мав можливість подати відзив в межах встановленого судом строку, тобто до 19.05.2023.

Водночас, відзив на позовну заяву представником ПП "Янакофф" надіслано до суду засобами електронного зв`язку, лише 31.05.2023, тобто через більш ніж 10 днів з дня закінчення строку для подання відзиву.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно залишив без розгляду відзив на позовну заяву та повернув без розгляду зустрічну позовну заяву відповідача, у зв`язку з пропуском строку на їх подачу.

Також, скаржник стверджує, що станом на день подання відзиву на позовну заяву та подання зустрічного позову, місцевий господарський суд не мав процесуального права обмежувати відповідача у строках подання відзиву та позовну заяву та зустрічного позову, оскільки, на переконання відповідача, строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що вказані приписи містилися в старій редакції Господарського процесуального кодексу України, у той час як в редакції Господарського процесуального кодексу України, станом на подання позовної заяви до суду, наведені положення відсутні.

Слід також зазначити, що відзив на зустрічну позовну заяву та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції взагалі не були подані відповідачем.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 30.06.2023, у зв`язку з необхідністю повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи повідомив учасників справи про дату розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.09.2023.

Ухвала від 30.06.2023 про розгляд справи по суті в судовому засіданні надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням. Однак ухвала, направлена відповідачу, повернулась до суду з поштовим повідомленням про повернення поштового відправлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про необізнаність щодо дати розгляду справи.

Доводи відповідача, що директор ПП "Янакофф" не укладала з позивачем договору поставки від 01.02.2022 №000021С, підпис на зазначеному документі не робила та не погоджувала умови договору, відхиляються колегією суддів, оскільки реквізити вказаного документу містять підписи та відтиски печаток сторін.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Відповідач не надав суду належних доказів щодо протиправності використання своєї печатки або ж доказів її втрати, так само і не подав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки іншими особами, що свідчить про відсутність підстав вважати, що печатка відповідача використовувалась проти волі вказаної юридичної особи.

Також, не беруться до уваги і доводи відповідача щодо форс-мажорних обставин, оскільки лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договорами поставки, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договорами.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 23.02.2023, укладений між адвокатом Кузьмінським О.О. та ТОВ "Хімтон", за умовами якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу в стягненні з ПП "Янакофф" заборгованості за договорами поставки від 23.06.2021 та від 01.02.2022 №000021С.

Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката становить 10 000,00 грн.

Відповідно до акта розрахунку до договору про надання правової допомоги від 23.02.2023, підписаного сторонами, адвокатом клієнту надані такі правові послуги:

- юридична консультація клієнта - вартість 1 000,00 грн;

- правовий аналіз документів, підготовка доказів, виготовлення копій - вартість 2 000,00 грн;

- моніторинг судової практики - вартість 1 000,00 грн;

- підготовка та надсилання вимог про оплату боргу - вартість 1 000,00 грн;

- підготовка та затвердження позовної заяви - вартість 5 000,00 грн.

Загальна вартість послуг складає 10 000,00 грн (пункт 1.2 акта).

Підписанням цього акта сторони підтверджують факт належного надання послуг адвокатом та оплату клієнтом коштів за виконані роботи.

Оплата гонорару підтверджується квитанцією від 31.05.2023.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 №910/12876/19).

Разом з тим, частина 4 статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вартість послуг, яка зазначена представником позивача у позовній заяві про розподіл судових витрат у справі №925/501/23 у загальному розмірі 10 000,00 грн є завищеною та неспівмірною із об`ємом та кількістю наданих адвокатом послуг при розгляді даного спору, який було визнано судом малозначним та розглянуто у спрощеній процедурі.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципу розумності та доведеності суми винагороди за адвокатські послуги, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі №925/501/23 частково у розмірі 5 000,00 грн.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив стягнути позивача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем за первісним позовом надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 06.11.2023 укладений з адвокатом Кузмінським О.О.;

- акт-розрахунок до договору про надання правової допомоги від 06.11.2023 на суму 7 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Колегія суддів зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Так, згідно з пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги від 06.11.2023, предметом даного договору є оплатне надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту під час апеляційного розгляду справи №925/501/23.

Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката становить 7 000,00 грн.

Відповідно до акта розрахунку до договору про надання правової допомоги від 06.11.2023, підписаного сторонами, адвокатом клієнту надані такі правові послуги:

- юридична консультація клієнта - вартість 1 000,00 грн;

- правовий аналіз апеляційної скарги - вартість 2 000,00 грн;

- підготовка та надсилання відзиву на апеляційну скаргу - вартість 4 000,00 грн;

Загальна вартість послуг складає 7 000,00 грн (пункт 1.2 акта).

Підписанням цього акта сторони підтверджують факт належного надання послуг адвокатом та оплату клієнтом коштів за виконані роботи.

Оплата гонорару підтверджується квитанцією від 06.11.2023.

Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку, що послуга консультації клієнта, правового аналізу апеляційної скарги, охоплюється послугою з підготовки і надсилання відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене вище, колегія суддів, дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії апеляційного розгляду справи не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства "Янакофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Янакофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі №925/501/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне підприємство "Янакофф".

4. Стягнути з Приватного підприємства "Янакофф" (18008, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 168; ідентифікаційний код 35754859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтон" (18028, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 74; ідентифікаційний код 24411630) витрати на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Матеріали справи №925/501/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко