Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/18137/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа №910/18137/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Зубар О.В.

від відповідача-2: Кузнецов І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023

у справі №910/18137/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1"

до 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про визнання недійсними рішень та договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Приватне підприємство "Українська сервісна бурова компанія-1" (далі - ПП "УСБК-1") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") та Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК" вчиняти дії та приймати будь-які рішення щодо виконання договору поставки (графік поставки) від 22.11.2023 №УГВ549/30-23, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, за результатами проведення процедури відкритих торгів в порядку, визначеному "Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178. Предмет закупівлі 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Головки колонні в асортименті), №23Т-272, ідентифікатор закупівлі №UA-2023-09-07-000530-а, до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заявник вважає, що на момент імовірного задоволення позову та визнання недійсним рішення та договору про закупівлю, договір може бути виконаним, що унеможливить ефективний захист прав і законних інтересів ПП "УСБК-1". Також, на думку заявника, в даному випадку захід забезпечення позову щодо заборони відповідачам вчиняти дії по виконанню договору про закупівлю, є співрозмірним з позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 ПП "УСБК-1" про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову, а саме заборонено АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "МІК" вчиняти дії та приймати будь-які рішення щодо виконання договору поставки (графік поставки) від 22.11.2023 №УГВ549/30-23, укладеного між відповідачами, за результатами проведення процедури відкритих торгів в порядку, визначеному "Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, предмет закупівлі 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Головки колонні в асортименті), №23Т-272, ідентифікатор закупівлі №UA-2023-09-07-000530-а, до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним та співрозмірним заходом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів ПП "УСБК-1", який відповідає обставинам справи, спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища сторін до остаточного вирішення спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Укргазвидобування" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 та постановити нову ухвалу, якою у забезпеченні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 є незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить статтям 136, 137 ГПК України, та такою, що направлена на фактичне втручання в господарську діяльність АТ "Укргазвидобування" та блокування роботи стратегічно важливих об`єктів найбільшого газовидобувного підприємства в Україні, що в свою чергу може призвести до небезпечних для суспільства наслідків.

Скаржник, в апеляційні скарзі, зокрема, посилається на те, що оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу із способом та наслідками забезпечення позову, оскільки ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем процедури закупівель чи визнання за ним права на здійснення поставки продукції, як є предметом закупівлі №UA-2023-09-07-000530-а. Натомість, застосованими заходами забезпечення обмежуються права та законні інтереси відповідачів.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем у справі не наведено, а судом першої інстанції не встановлено, чим не вжиття зазначеного заходу забезпечення позову у випадку задоволення позову забезпечить можливість виконання судового рішення, а також у чому полягає відновлення "порушених прав" позивача. У даному випадку, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не є такими, результатом невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, зазначені заходи за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є неприпустимим, у розумінні приписів статей 136, 137 ГПК України, а обставини, на які посилається заявник підлягають доведенню безпосередньо під час розгляду справи.

Також, не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "МІК" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 та постановити нову ухвалу, якою у забезпеченні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 є незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить статтям 136, 137 ГПК України, та такою, що направлена на фактичне втручання в господарську діяльність ТОВ "МІК".

Відповідач-2, зокрема, зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог та ухвалення судом рішення у даній справі про визнання недійсними рішення замовника та визнання недійсним договору, виконання такого рішення також не може бути унеможливлено чи ускладнено, оскільки наслідки визнання договору недійсним прямо передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У зв`язку з чим вбачається неспівмірність наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" у справі №910/18137/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ "МІК" у справі №910/18137/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18137/23.

25.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18137/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18137/23. Розгляд апеляційної скарги АТ "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 призначено на 31.01.2024. Сторонам надано строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 25.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18137/23. Об`єднано апеляційну скаргу ТОВ "МІК" та апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "МІК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 призначено на 31.01.2024. Сторонам надано строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 25.01.2024.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

25.01.2024, через систему "Електронний суд" позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг ТОВ "МІК" та АТ "Укргазвидобування", а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Так, позивач вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору до прийняття рішення по суті, стане неможливим ефективний захист позивача, а отже істотно ускладниться виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених прав та інтересів позивача у даній справі.

Також, ПП "УСБК-1" не погоджується з думкою апелянтів, що вжиття заходів забезпечення є тотожним з фактичним вирішенням спору, оскільки позивач через вжиття заходів забезпечення місцевим господарським судом не повернутий у попередній стан учасника публічних торгів та на даний момент позбавлений можливості участі у торгах та бути визнаний переможцем.

Розгляд заяв та клопотань

31.01.2024, через систему "Електронний суд", представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, встановлені ГПК України, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 31.01.2024 з`явились представники відповідачів.

Представники відповідачів, у судовому засіданні 31.01.2024, підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПП "УСБК-1" про забезпечення позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

ПП "УСБК-1" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "МІК" про визнання недійсними рішень АТ "Укргазвидобування", оформлених протоколами від 05.10.2023 №521 та від 06.11.2023 №595, а також визнання недійсним договору поставки (графік поставки) №УГВ549/30-23, укладеного 22.11.2023 між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Укргазвидобування" безпідставно відхилив тендерну пропозицію позивача, чим вчинив дії, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників закупівлі. З огляду на порушення відповідачем-1 передбаченого Законом України "Про публічні закупівлі" порядку проведення закупівель, укладений між відповідачем-1 як замовником та відповідачем-2 як переможцем торгів оспорюваний договір не відповідає основним принципам закупівель, що відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Разом із позовною заявою ПП "УСБК-1" подано заяву про забезпечення позову, у якій останнє просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити відповідачам вчиняти дії та приймати будь-які рішення щодо виконання договору поставки (графік поставки) від 22.11.2023 №УГВ549/30-23, укладеного між відповідачами, за результатами проведення процедури відкритих торгів в порядку, визначеному "Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, предмет закупівлі 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Головки колонні в асортименті), №23Т-272, ідентифікатор закупівлі №UA-2023-09-07-000530-а, до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами частин 1, 2 статті 136 ГПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації у майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідно зазначити, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, у разі задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №927/432/19.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17 та від 12.05.2020 у справі №910/14149/19.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними рішень відповідача-1 про відхилення тендерної пропозиції позивача та про визначення відповідача-2 переможцем торгів, а також договору, укладеного між відповідачами за наслідком проведення вищенаведеної процедури закупівлі.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

У той же час, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач не навів та не надав доказів існування фактичних обставин, з якими законодавцем пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просив позивач. Позивач не обґрунтував належним чином та не довів, яким чином вжиття судом заходів забезпечення позову у наведений заявником спосіб сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається виключно у випадку наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим без вжиття заходів забезпечення та відповідно ухвала про вжиття заходів забезпечення позову повинна бути мотивована наявністю таких обставин, підтверджених відповідними доказами.

Як зазначалось вище, позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на переконання позивача, під час проведення процедури закупівлі АТ "Укргазвидобування", як замовником, порушені права позивача у зв`язку з незабезпеченням державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Водночас, заява про забезпечення позову обґрунтовується порушенням основних принципів публічних закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", посилаючись, при цьому, на обставини спору, які мають вирішуватись під час розгляду справи по суті.

Таким чином, на переконання колегії суддів, заходи забезпечення позову є фактично тотожними за своєю суттю до позовних вимог.

Згідно з частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18.

Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №904/618/19).

Також, слід врахувати висновки Верховного Суду у постановах від 27.12.2022 у справі №916/1324/22 та від 17.01.2022 у справі №902/872/21, відповідно до яких забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо виконання договору за результатами процедури закупівлі є неспівмірними з заявленими позовними вимогами, що вказує на порушення прав та охоронюваних законом інтересів обох учасників правовідносин - АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "МІК".

Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "МІК" вчиняти дії та приймати будь-які рішення щодо виконання укладеного договору, а саме трубної продукції, необхідної для здійснення основної господарської діяльності з видобутку вуглеводнів, є не тільки за своєю суттю тотожною до вимог позивача, а й призводить до блокування законної господарської діяльності газовидобувної компанії АТ "Укргазвидобування", що не відповідає унормованим статтею 6 Господарського кодексу України загальним принципам господарювання в Україні, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача, у зв`язку з прийняттям спірних рішення та укладенням оспорюваного правочину, свідчитиме про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів учасників господарських правовідносин.

Колегія суддів дійшла висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову у цій справі, у запропонований позивачем спосіб, фактично ставить під сумнів правомірність укладення договору, тоді як статтею 204 ЦК України унормовано презумпцію правомірності правочину та спонукатиме сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який наразі недійсним не визнавався, і який в силу статті 629 ЦК України, є обов`язковим до виконання сторонами.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 визначено, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Застосовані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо виконання договору поставки (графік поставки) від 22.11.2023 №УГВ549/30-23, укладеного між АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "МІК" за результатами процедури закупівлі, жодним чином не пов`язані з вказаними позовними вимогами, а тому, на переконання судової колегії, невжиття таких заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, як вірно вказує відповідач-2, у випадку задоволення позовних вимог та ухвалення судом рішення суду у даній справі про визнання недійсними рішення замовника та визнання недійсним договору, виконання такого рішення також не може бути унеможливлено чи ускладнено, оскільки наслідки визнання договору недійсним прямо передбачені статтею 216 ЦК України. У зв`язку з чим вбачається неспівмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Також, суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу із способом та наслідками забезпечення позову, оскільки ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем процедури закупівель чи визнання за ним права на здійснення поставки продукції, яка є предметом закупівлі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, оскаржувані рішення відповідача-1 та спірний договір не порушують прав або інтересів позивача, а імовірне задоволення позовних вимог позивача жодним чином не поновить його становища, натомість порушить інтереси відповідачів.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

У постанові Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №922/3274/20 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд жодним чином не обґрунтував, яким чином невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заявником не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на викладене, позивачем у справі не наведено, а судом першої інстанції не встановлено, чим не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову у випадку задоволення позову, забезпечить можливість виконання судового рішення, а також у чому полягає відновлення порушених прав позивача.

У постанові від 30.06.2021 у справі №922/145/21 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини.

Позивачем не враховано наслідки впливу зазначених заходів забезпечення позову на діяльність і права відповідачів, а також не доведено обґрунтованості й необхідності втручання суду в їх звичайну господарську діяльність.

Також колегія суддів звертає увагу, що позивач вже звертався до Антимонопольного комітету України зі скаргою на оспорюване у цій справі рішення, в частині відхилення його тендерної пропозиції як учасника.

За результатами розгляду скарги Антимонопольним комітетом України здійснено перевірку процедури закупівлі та прийнято рішення від 20.10.2023 №16838-р/пк-пз про відмову у задоволенні цієї скарги з тих підстав, що надані скаржником паспорти на запропонований товар не підтверджують відповідність запропонованого скаржником товару вимогам до предмета закупівлі.

Таким чином, Антимонопольним комітетом України встановлено, що пропозиція скаржника правомірно відхилена замовником з підстав, наведених у протоколі від 05.10.2023 №521. В тому числі, у разі незгоди з даним рішенням роз`яснено скаржнику про право оскаржити зазначене рішення Антимонопольного комітету України в судовому порядку. Однак, цим правом скаржник не скористався, у зв`язку з чим перехід закупівлі на етап підписання та виконання договору здійснився на законодавчих підставах.

Отже, колегією суддів встановлено недоведеність та необґрунтованість доводів заявника щодо наявності підстав для вжиття обраних останнім заходів забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19 викладено правовий висновок, що вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У зв`язку з наведеними обставинами, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову у застосуванні заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "МІК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ПП "УСБК-1" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 скасувати

3. Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" про забезпечення позову.

4. Матеріали оскарження ухвали від 29.11.2023 у справі №910/18137/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 12.02.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов