Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/18137/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/18137/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/18137/23

за позовом Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" (Україна, 36014, м. Полтава, вул. Зигіна, буд. 29, оф. 313; ідентифікаційний код: 36514677)

до 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (Україна, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А; ідентифікаційний код: 30105738)

про визнання недійсними рішень та договору

Представники учасників справи:

від позивача: Аксаітова М.Ю., ордер серії АН № 1324537 від 27.12.2023;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Кузнецов І.С., ордер серії АР № 1028667 від 06.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Українська сервісна бурова компанія -1" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - відповідач-2), у якій просило визнати недійсними оформлені протоколами № 521 від 05.10.2023 та № 595 від 06.11.2023 рішення відповідача-1, а також Договір поставки (графік поставки) № УГВ549/30-23, укладений 22.11.2023 між відповідачами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/18137/23 в позові було відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 8 052,00 грн покладено на позивача.

06.04.2024 представником відповідача-2 сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про ухвалення додаткового рішення, яке 08.04.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якого відповідач-2 просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/18137/23 призначено на 17.04.2024.

10.04.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, яке 10.04.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якого позивач просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

У судове засідання 17.04.2024 з`явились представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача-1 було повідомлено належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо клопотання, просив його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні надала усні пояснення, проти задоволення клопотання заперечувала.

Розглянувши у судовому засіданні 17.04.2024 клопотання відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач-2 зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 03.04.2024 представник відповідача-2 - адвокат Кузнецов І.С. до закінчення судових дебатів у справі повідомив суд про намір подати докази на підтвердження розміру понесених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката відповідачем-2 надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного між адвокатом Кузнецовим І.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК", Додаткової угоди від 04.12.2023 до Договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, Розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги від 04.12.2023 та Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 04.04.2024 на суму 100 000,00 грн.

У п. 1 Додаткової угоди від 04.12.2023 до Договору про надання правової допомоги від 04.05.2020 сторони узгодили, що оплата наданої правничої допомоги адвоката у справі № 910/18137/23 до ухвалення Господарським судом міста Києва рішення здійснюється у фіксованому розмірі 100 000,00 грн протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 04.04.2024 адвокатом Кузнецовим І.С. надано, а відповідачем-2 прийнято правничу допомогу вартістю 100 000,00 грн.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані відповідачем-2 докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, позивач зазначає, що до Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 04.04.2024 включено витрати, понесені відповідачем-2 у суді апеляційної інстанції, що унеможливлює розподіл цих витрат судом першої інстанції; розмір витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Твердження позивача про порушення відповідачем-2 засад змагальності сторін, що на його думку відбулось внаслідок неподання разом з відзивом на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, суд відхиляє, оскільки відповідач-2 зазначив розмір таких витрат і подав докази у порядку і строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України. З огляду на подання позивачем заперечень на клопотання відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд не вбачає обмежень прав позивача у спростуванні належності, допустимості доказів понесення судових витрат і обґрунтованості їх розміру.

З приводу доводів позивача про неможливість розподілу судом першої інстанції судових витрат, понесених відповідачем-2 під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023, суд зазначає таке.

Загальний порядок розподілу судових витрат визначено в статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Положеннями статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 Господарського процесуального кодексу України. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України серед питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 при перегляді справи в порядку цивільного судочинства.

Оскільки цивільне та господарське судочинство об`єднані основоположним принципом, що полягає у забезпеченні відшкодування витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, та враховуючи те, що процесуальні правила розподілу судових витрат, які залежать від результатів розгляду справи, є тотожними для всіх видів судочинства, наведений висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню.

При розгляді цієї справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" було задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 скасовано, у задоволенні заяви Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" відмовлено.

Отже апеляційним судом спір по суті не розглядався, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду.

Відтак питання розподілу судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" у зв`язку з переглядом ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 в апеляційному суді, підлягають вирішенню судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21.

При цьому в оцінці співмірності фіксованого гонорару із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо суд погоджується з доводами позивача.

Суд встановив, що при розгляді справи відповідачем-2 було подано лише одну заяву по суті справи - відзив на позовну заяву.

Водночас зміст відзиву відповідача-2 на позовну заяву майже повністю відтворює зміст відзиву відповідача-1, про що слушно зауважує позивач.

Узгодженою була позиція відповідачів і щодо інших питань, що виникали при розгляді справи, зокрема щодо прийнятності наданого позивачем Висновку експерта № 1358 за результатами проведення судової інженерно-механічної експертизи, складеного 15.01.2024 судовим експертом Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Дмитром Корчмою, що, враховуючи також і помірний рівень складності цієї справи, дає підстави для висновку про відсутність необхідності у витрачанні надмірного часу чи докладанні значних зусиль при наданні правничої допомоги відповідачу-2 у цій справі.

З огляду на вищенаведене, суд, враховуючи заперечення позивача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, дійшов висновку про не обґрунтованість (не розумність) заявленого відповідачем-2 розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн і його не співмірність зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, й, керуючись критеріями, що визначені у ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне обмежити розмір витрат відповідача-2 на професійну правову допомогу, що підлягають покладенню на позивача, сумою, що дорівнює половині від заявленої.

Також суд зауважує, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що у позові було відмовлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню відповідачу-2, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/18137/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" (Україна, 36014, м. Полтава, вул. Зигіна, буд. 29, оф. 313; ідентифікаційний код: 36514677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (Україна, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А; ідентифікаційний код: 30105738) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині клопотання відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 24.04.2024.

Суддя О.В. Нечай