Постанова

від 12.02.2024 по справі 490/11828/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.02.24

22-ц/812/6/24

Провадження №22-ц/812/6/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м. Миколаїв

Справа № 490/11828/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

переглянувши в апеляційному порядку, без повідомлення учасниківсправи, (уписьмовому провадженні) цивільну справу

за матеріалами позовної заяви

ОСОБА_1

до

приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, ПАТ «Промислово-страхова компанія», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, АТ «Райффайзен банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Сетам» та ОСОБА_2 ,

про стягнення безпідставно набутих коштів та шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену суддею Черенковою Н.П., 18 грудня 2023 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена,

у с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О., ПАТ «Промислово-страхова компанія», приватного виконавцявиконавчого округу Київської області Крегула І.І.,АТ «Райффайзенбанк»про стягненняв солідарномупорядку безпідставнонабутих грошовихкоштів ташкоди, завданоїнеправомірними діямиприватного виконавця.

В обґрунтування позову зазначав, що 6 липня 2020 року ДП «Сетам» були проведені електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 . Переможцем торгів визнано його. ОСОБА_1 сплатив на розрахунковий рахунок приватного виконавця Куліченка Д.О. грошові кошти у сумі 460256 грн. за придбане майно.

31 липня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Міхняєвою А.А. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2022 року, залишеного без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року правочин, укладений за результатами зазначених прилюдних торгів визнано недійсним, а також визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна.

ОСОБА_1 зазначав, що намагався вжити заходів для повернення сплачених ним коштів у досудовому порядку, проте, вони виявились безрезультатними.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку безпідставно набуті кошти, а також шкоду, завдану неправомірними діями приватного виконавця.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме: зобов`язано вказати підстави застосування до відповідачів солідарного стягнення, надати дані щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора. А ухвалою від 18 грудня 2023 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18 грудня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач на виконання вимог ухвали суддіЦентрального районного суду м. Миколаєва від11 грудня 2023 року про залишення його позовної заяви без руху надав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив про неможливість надання інформації про розподіл, внесених ним грошових коштів та даних щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали, про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргапідлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Пред`явлення позову (заяви)це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченомуЦПК України.

Стаття 175 ЦПК Українипередбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити ім`я (найменування) позивача і відповідача, а також ім`я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Зі змісту ч. 3 ст. 185 ЦПК України вбачається, що заява вважається неподаною та повертається тоді, коли заявник не усунув недоліків заяви, вказаних суддею при залишенні позовної заяви без руху.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повертаючи її, суддя виходив з того, що позивач не усунув недоліків, зазначених в ухвалі від11 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без руху. Проте, з такими висновками суду не можна погодитись.

З матеріалів справи вбачається, що залишаючи позовну заяву без руху, ухвалою від 11 грудня 2023 року, позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме: зобов`язано вказати підстави застосування до відповідачів солідарного стягнення, надати дані щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 через свого представника 14 грудня 2023 року подав заяву про усунення недоліків, в якій вказував про неможливість надання інформації про розподіл, внесених ним грошових коштів та даних щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора. Посилався на те, що у позові він зазначав про те, що з метою отримання інформації про розподіл грошових коштів представником позивача були направлені запити до приватного виконавця Крегул І.І. (який здійснює тимчасове заміщення приватного виконавця Куліченка Д.О. у зв`язку з зупиненням його діяльності) та до кредитора АТ «Райффайзен банк». Адвокатський запит до приватного виконавця ним проігноровано, а АТ «Райффайзен банк» надало відповідь про неможливість надання запитуваної інформації, посилаючись на банківську таємницю. Отже, представник ОСОБА_1 зазначав, що ними вжито усіх залежних від них дій, спрямованих на отримання доказу розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації арештованого майна та перерахування їх на рахунок кредитора. Про це було зазначено і у позовній заяві та в порядку підготовки справи до судового розгляду позивач просив витребувати дану інформацію у відповідачів.

Згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Позивачем в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 14 грудня 2023 року обґрунтовано неможливість надання інформації щодо застосування до відповідачів солідарного стягнення та щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора .

Проте необхідні для вирішення справи докази можуть бути долучені до початку розгляду справи по суті, зокрема у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.

Позовна заява містила усі необхідні відомості про права та обов`язки сторін й вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту його інтересів.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 сформулював та зазначив підстави виникнення спору, а також обставини, якими обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, позивач довів своє право на звернення до суду із таким цивільним позовом, а спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу позивач визначає самостійно.Питання ж про те, чи порушені права цієї особи чи ні, вирішується виключно в судовому засіданні.

Інші, обставини, які необхідні суду, повинні встановлюватися і досліджуватися у судовому засіданні.

Подання доказів, їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу.

За такого, ненадання інформації щодо застосування до відповідачів солідарного стягнення та щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора не може бути підставою повернення позову заявнику.

Отже, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду не було.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу передчасно з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду як така, що не відповідає матеріалам справи та вимогам процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1.ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367,369, 374,379,382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 рокускасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б. Кушнірова

І.В. Лівінський

Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.