Рішення
від 12.02.2024 по справі 904/4959/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024м. ДніпроСправа № 904/4959/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Євтушенко Д.Є

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпро

про стягнення 979 149,41 грн

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг", м. Дніпро

про стягнення 824 543,00 грн

Представники:

від позивача: Держирука В.Г. (за первісним позовом);

від відповідача: Мельник М.С. (за первісним позовом);

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 979 149,41 грн, з яких: 912 000,00 грн - основний борг, 22 583,90 грн - пеня, 44 565,51 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 22057 від 09.02.2022.

Суд ухвалою від 13.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 09.10.2023.

29.09.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до п. 4.2. договору обов`язок оплати товару у відповідача з`являється при умові своєчасного надання позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної із зазначенням в таких документах коду товару згідно УКТ ЗЕД. В товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗБД, що є недотриманням (порушенням) п. 4.2. договору, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо сплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам договору. Позивачем до позовної заяви не долучено, а в матеріалах справи відсутні товарно-транспорті накладні за договорам. Відсутність таких документів в матеріалах справи унеможливлює дослідження судом таких документів на відповідність їх змісту умовам договору. Видаткові накладні, рахунки фактури та товарно-транспортні накладні, які б містили в собі зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД - позивачем до позовної заяви не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні, докази направлення позивачем та отримання відповідачем таких документів в матеріалах справи немає. З огляду на вищевикладене, оскільки видаткові накладні та рахунки фактури позивача не відповідають встановленим в договорі вимогам, а товарно-транспортні накладні позивачем до позовної заяви не додано, то в такому випадку у відповідача не настав обов`язок оплати поставленого товару, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також зазначив, що в п. 11.1. договору зазначено, що сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Беручи до уваги вищезазначене, позивач та відповідач в договорі врегулювали питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання на власний розсуд. А тому позивач не має підстав для стягнення інфляційних втрат з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість цього прямо передбачена в п. 11.1. договору. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29.09.2023 відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбілдінг» 824 543,00 грн, з яких: 171 000,00 грн - штраф, 45 543,00 грн - пеня, 190 000,00 грн - збитки, 228 000,00 грн - штраф, 190 000,00 грн - сплачені кошти в якості ПДВ.

Ухвалою від 02.10.2023 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишено без руху, запропоновано Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" усунути недоліки зустрічної позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 12 368,15 грн) у строк до 16.10.2023 включно.

В підготовче засідання 09.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Суд ухвалою від 09.10.2023 відклав підготовче засідання на 30.10.2023.

10.10.2023 до господарського суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 4126 від 04.10.2023 про сплату судового збору у розмірі 12 368,15 грн.

Суд ухвалою від 11.10.2023 прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

В підготовче засідання 30.10.2023 з`явився представник відповідача (за первісним позовом). Представник позивача в підготовче засідання не з`явився.

30.10.2023 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд ухвалою від 30.10.2023 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.12.2023 включно, відклав підготовче засідання на 13.12.2023.

11.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" подало до суду відповідь на відзив (за первісним позовом), в якій зазначило, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу. Не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій з поставки товарів. Звернув увагу на те, що видаткові накладні підписані відповідачем без жодних зауважень чи заперечень стосовно не зазначення в них коду товару згідно УКТ ЗЕД. Відповідач не надає доказів звернення до позивача з вимогою/претензією стосовно не зазначення в рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних коду товару згідно УКТ ЗЕД. В той же час, не зважаючи на відсутність у вказаних документах коду товару згідно УКТ ЗЕД, відповідачем поставлений товар було прийнято. Прийняття товару за видатковими накладними без зауважень підтверджує факт погодження відповідачем відповідного тексту видаткових накладних. Код товару згідно УКТ ЗЕД зазначено в податкових накладних, які зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, за фактом кожної поставки товарів відповідачу. Таким чином, позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 912 000,00 грн, позивач вважає правомірною.

11.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" подало до суду відзив на зустрічний позов, в якому зазначило, що військова агресія російської федерації, внаслідок якої, було пошкоджено виробничі потужності ТОВ «НКЗ» та як наслідок, порушення технологічного процесу виробництва товару, який підлягав поставці по договору, стало причиною порушення ТОВ «Спецбілдінг» умов договору. У період квітень, травень 2022 року ТОВ «Спецбілдінг» не було платником ПДВ, відповідно не мало права та технічної можливості реєструвати податкові накладні в ЄРПН. Чинним законодавством України не встановлено обов`язок не платника ПДВ реєструвати податкові накладні в ЄРПН. Таким чином, не реєстрація ТОВ «Спецбілдінг» податкових накладних в ЄРПН після здійснення господарських операцій за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 не є порушенням встановленого Податковим кодексом України порядку адміністрування ПДВ, а тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Зазначив, що ТОВ «Спецбілдінг» листом № 14-22 від 06.06.2022 повідомило ПрАТ «ДТРЗ» про перехід на спрощену систему оподаткування. Лист було направлено 06.06.2022 на електронну пошту ПрАТ «ДТРЗ» - ovk.dtrz2012@ukr.net. Вже 08.06.2022 ПрАТ «ДТРЗ» зі своєї електронної пошти mail@dtrz.com.ua направило ТОВ «Спецбілдінг» лист № 15-01/683 від 08.06.2022, в якому просить надати знижку на товар, в зв`язку із зміною ТОВ «Спецбілдінг» системи оподаткування. Звернув увагу, що ПрАТ «ДТРЗ» оплату за отриманий товар по видатковим накладним № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 провело 18.07.2022 та 16.08.2022, тобто в період, коли вже було обізнаним, про те, що ТОВ «Спецбілдінг» не було платником ПДВ на дату поставки. В п. 12.1 договору сторони погодили порядок відшкодування збитків у разі не визнання податковим органом податкового кредиту ПрАТ «ДТРЗ» за результатами господарських операцій з постачання товару за договором, ПрАТ «ДТРЗ» повинно було направити ТОВ «Спецбілдінг» відповідну Вимогу, до якої додати копію податкового повідомлення - рішення органу ДФС та копії сторінок акту податкової перевірки, які стосуються господарських операцій між ТОВ «Спецбілдінг» та ПрАТ «ДТРЗ», між ПрАТ «ДТРЗ» та іншими особами, оподаткування таких операцій, нарахування фінансових (штрафних) санкцій та пені. Повідомив, що така вимога ПрАТ «ДТРЗ» на адресу ТОВ «Спецбілдінг» не надходила і зустрічна позовна заява таких відомостей не містить. Враховуючи викладене, ПрАТ «ДТРЗ» не надано жодних доказів відповідно до п. 12.1. договору, на підтвердження понесення збитків за не визнання податковим органом податкового кредиту ПрАТ «ДТРЗ». У зв`язку із чим відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В підготовче засідання 13.12.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Суд ухвалою від 13.12.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 25.01.2024. Встановив Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" строк для подання: заперечень на відповідь на відзив за первісним позовом та відповіді на відзив за зустрічним позовом до 18.12.2023 включно.

18.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" подало до суду на заяву про застосування строків позовної давності.

18.12.2023 Приватне акціонерне товариствуо "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало до суду заперечення на відповідь на відзив за первісним позовну заяву.

24.01.2024 Приватне акціонерне товариствуо "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

У судове засідання 25.01.2024 з`явились представники позивача та відповідача, в засідання оголошено перерву до 12.02.2024.

У судове засідання 12.02.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

18.10.2023 введено в дію Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами".

Відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

11.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" подало до суду відповідь на відзив (за первісним позовом).

11.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" подало до суду відзив на зустрічний позов .

Станом на 11.12.2023 та 18.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з ч.10 ст. 166 ГПК України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

З урахуванням вищенаведеного, суд повертає Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" заяву про застосування строків позовної давності та вирішує справу за наявними матеріалами..

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір про закупівлю № 22057 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість, якого вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п. 1.1. договору).

Найменування (асортимент) товару: колісний центр з попередньою механічною обробкою тепловоза ЧМЕ-3 (п. 1.2. договору).

Кількість товару: згідно специфікації (п. 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором вказана в специфікації (п. 1.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п. 1.5. договору).

Загальна сума (ціна) договору складає: 8 208 000,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ: 1 368 000,00 грн (п. 3.1. договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (п. 3.2. договору).

У разі коливання ціни товару на ринку, ціни, вказані за одиницю товару можуть бути змінено не більше ніж на 10 %, але не раніше 120 днів з дня розкриття тендерної пропозиції та укладання договору. Уразі зміни ціни на товар постачальник у письмовій формі повинен попередити про це замовника за 20 днів. У разі прийняття замовником пропозиції постачальника, сторони підписують додаткову угоду до договору. В разі незгоди замовника з пропозицією постачальника про зміну ціни на товар, замовник має право направити постачальнику повідомлення про розірвання цього договору. В цьому разі договір вважається розірваним через 10 днів з дати направлення замовником відповідного повідомлення постачальнику. В період з дати отримання повідомлення про зміну ціни на товар до дати підписання додаткової угода чи розірвання договору, поставка товару відбувається за цінами, вказаними у в цьому договорі, специфікації (ях) до нього (п. 3.3. договору).

Розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні (п. 4.1. договору).

Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначаються в заявці замовника (п. 5.1. договору).

Передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2 договору, та за необхідності документи, визначені п. 6.3.6 даного договору (п. 5.2. договору).

Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах DDР, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010», транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника) (п. 5.5 договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1. договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть, відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).

У разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 7.5. договору).

За порушення постачальником умов цього договору до нього може застосовуватися оперативно-господарська санкція згідно ст. 236 Господарського кодексу України (п. 7.7. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 до договору (а.с. 21), в якій визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 8 208 000,00 грн з ПДВ.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 368 000,00 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 13 від 21.07.2022 про поставку товару на суму 570 000,00 грн з ПДВ (а.с. 22);

- № 15 від 25.08.2022 про поставку товару на суму 627 000,00 грн з ПДВ (а.с. 28);

- № 20 від 22.11.2022 про поставку товару на суму 171 000,00 грн з ПДВ (а.с. 32).

Позивач за первісним позовом виставив відповідачу рахунки:

- № 14 від 21.07.2022 на суму 570 000,00 грн з ПДВ (а.с. 23);

- № 16 від 25.08.2022 на суму 627 000,00 грн з ПДВ (а.с. 29);

- № 21 від 22.11.2022 на суму 171 000,00 грн з ПДВ (а.с. 33).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Таким чином, відповідно до п. 4.2. договору відповідач за первісним позовом повинен був сплатити за поставлений товар:

- за накладною № 13 від 21.07.2022 суму 570 000,00 грн з ПДВ у строк до 19.10.2022 включно (21.07.2022 + 90 календарних днів);

- за накладною № 15 від 25.08.2022 суму 627 000,00 грн з ПДВ у строк до 23.11.2022 включно (25.08.2022 + 90 календарних днів);

- за накладною № 20 від 22.11.2022 суму 171 000,00 грн з ПДВ у строк до 20.02.2023 включно (22.11.2022 + 90 календарних днів).

Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково 456 000,00 грн, на підтвердження чого надав платіжні інструкції. У зв`язку із чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 912 000?,00 грн.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У зв`язку із викладеним позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22 583,90 грн за загальний період з 20.10.2022 по 08.08.2023.

Також позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по червень 2023 року у розмірі 44 565,51 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 912 000,00 грн відповідач за первісним позовом не надав.

Відповідач за первісним позовом подав до суду відзив на первісну позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до п. 4.2. договору, обов`язок оплати товару у відповідача з`являється при умові своєчасного надання позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної із зазначенням в таких документах коду товару згідно УКТ ЗЕД. В товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗБД, що є недотриманням (порушенням) п. 4.2. договору з боку позивача, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо сплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам договору.

Позивач зазначає, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу.

Господарський суд зазначає наступне.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. {Абзац перший пункту 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 372 ( z0515-10 ) від 07.06.2010} Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

За своєю правовою природою видаткові накладні є первинними документами, оскільки підтверджують факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Господарський суд зазначає, що видаткові накладні № 13 від 21.07.2022, № 15 від 25.08.2022 та № 20 від 22.11.2022 підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень, в тому числі щодо ненадання рахунку та не зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Докази звернення відповідача за первісним позовом до позивача із вимогою/претензією стосовно не надання рахунків або не зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД в матеріалах справи відсутні.

Належних доказів повідомлення позивача за первісним позовом про неотримання рахунків за період з дати поставки спірного товару по дату звернення позивача до суду, відповідачем не надано. Також, за увесь період прострочення до звернення позивача до суду, відповідач не заявив про існування будь-яких перешкод в оплаті поставленого товару.

Суд звертає увагу, що при здійсненні оплати (а.с.26) відповідач у призначенні платежу посилався на рахунок №14 від 21.07.2022 (а.с.23).

До того ж, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу.

Також, господарський суд зазначає, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та відповідно набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

З огляду на викладене, заперечення відповідача за первісним позовом спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Таким чином, первісні позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 912 000,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Як вказано вище, позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22 583,90 грн за загальний період з 20.10.2022 по 08.08.2023.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч .4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача за первісним позовом та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України

Господарський суд зазначає наступне.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач за первісним позовом нараховує пеню на заборгованість:

- за накладною № 13 від 21.07.2022 за період з 20.10.2022 по 08.08.2023;

- за накладною № 15 від 25.08.2022 за період з 23.11.2022 по 08.08.2023;

- за накладною № 20 від 22.11.2022 за період з 20.02.2022 по 08.08.2023.

Як вказано вище, відповідно до п. 4.2. договору відповідач за первісним позовом повинен був сплатити за поставлений товар:

- за накладною № 13 від 21.07.2022 суму 570 000,00 грн з ПДВ у строк до 19.10.2022 включно (21.07.2022 + 90 календарних днів);

- за накладною № 15 від 25.08.2022 суму 627 000,00 грн з ПДВ у строк до 23.11.2022 включно (25.08.2022 + 90 календарних днів);

- за накладною № 20 від 22.11.2022 суму 171 000,00 грн з ПДВ у строк до 20.02.2023 включно (22.11.2022 + 90 календарних днів).

Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що з аналізу наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем при складанні розрахунку було допущено механічну описку щодо зазначення початкових дат періодів нарахування пені на заборгованість за накладною № 15 від 25.08.2022 та за накладною № 20 від 22.11.2022, оскільки кількість днів прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, зазначена позивачем у розрахунку, за вказаними накладними відповідає кількості днів прострочення за період з 24.11.2022 по 08.08.2023 для заборгованості за накладною № 15 від 25.08.2022 та кількості днів прострочення за період з 21.02.2022 по 08.08.2023 для заборгованості за накладною № 20 від 22.11.2022.

Як вказано вище, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 09.02.2022, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства. Більш того, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України строк, визначений статтею 232 Господарського кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене нарахування пені на заборгованість за накладними № 13 від 21.07.2022 та № 15 від 25.08.2022 по 08.08.2023 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки порушує приписи ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України.

Натомість, з урахуванням вищевикладеного, пеня на заборгованість за накладними № 13 від 21.07.2022 та № 15 від 25.08.2022 підлягає нарахуванню по 30.06.2023.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача за первісним позовом підлягає пеня у розмірі 19 049,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 11.1. договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Господарський суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.05.2021 по справі № 904/2112/20.

Таким чином, не зважаючи на приписи п. 11.1. договору, позивач за первісним позовом обґрунтовано та правомірно заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний не правильно.

Згідно перерахунку, виконаного господарським судом, розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем за первісним позовом. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред`явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем за первісним позовом розмірі.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 975 615,41 грн, з яких: 912 000,00 грн - основний борг, 19 049,90 грн - пеня, 44 565,51 грн - інфляційні втрати.

Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбілдінг» 824 543,00 грн, з яких: 171 000,00 грн - штраф, 45 543,00 грн - пеня, 190 000,00 грн - збитки, 228 000,00 грн - штраф, 190 000,00 грн - сплачені кошти в якості ПДВ.

Свої зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує наступним. 09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір про закупівлю № 22057. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що він склав та підписав заявку на поставку товару № 15-01/1062 від 10.08.2022 (а.с. 64-65) (далі - Заявка), в якій просив поставити на умовах та строки відповідно до договору № 22057 від 20.07.2022 товар: колісний центр з попередньою механічною обробкою тепловоза ЧМЕ-3 у кількості 15 шт, загальною вартістю 855 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 142 500,00 грн. 10.08.2022 заявку на поставку товару № 15-01/1062 було направлено на e-mail пошту ТОВ «Спецбілдінг» steeldnipro@gmail.com. Зазначена в заявці дата договору № 22057 - 20.07.2022 є технічною помилкою, насправді ж дата даного договору - 09.02.2022. Такими чином, відповідно до п. 5.1. договору відповідач за зустрічним позовом повинен був поставити товар за заявкою № 15-01/1062 від 10.08.2022, а саме: колісний центр з попередньою механічною обробкою тепловоза ЧМЕ-3 у кількості 15 шт, у строк до 15.08.2022 включно (10.08.2022 +5 календарних днів).

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що в заявці просив ТОВ «Спецбілдінг» поставити товар за договором у кількості 15 одиниць. Однак відповідач за зустрічним позовом:

- 11 одиниць товару заявленого в заявці поставив 25.08.2022, що підтверджується видатковою накладною № 15 від 25.08.2022 та товарно-транспортною накладною № 58 від 25.08.2022, тобто із порушенням строків поставки визначених договором;

- 3 одиниці товару заявленого в заявці поставив 22.11.2022, що підтверджується видатковою накладною № 20 від 22.11.2022 та товарно-транспортною накладною № 35 від 22.11.2022 (а.с. 67), тобто із порушенням строків поставки визначених договором;

- 1 (одну) одиницю товару заявлену в заявці не поставив взагалі, таким чином, відповідач за зустрічним позовом в порушення умов договору поставив товар не в повному обсязі та із порушенням встановленого на поставку строку.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі не поставки товару в строк або поставки товару не в повному обсязі, заявленому замовником. Замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від вартості не своєчасно поставленого або непоставленого товару.

За порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. При цьому замовник має право стягнути збитки з постачальника в повному розмірі понад неустойку (штраф, пеня) (п. 7.4. договору).

У зв`язку із викладеним позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 45 543,00 грн за загальний період з 16.08.2022 по 25.09.2023 та штраф у розмірі 171 000,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що під час підписання договору ТОВ «Спецбілдінг» перебував на загальній системі оподаткування (платник ПДВ), проте на момент складання видаткової накладної № 8 від 07.04.2022 та видаткової накладної № 10 від 24.05.2022 відповідач за зустрічним позовом перебував на спрощеній системі оподаткування (3 група, 2%).

Як вбачається з видаткових накладних № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 відповідач за зустрічним позовом включив в ціну товару суму ПДВ по 95 000,00 грн в кожній видатковій накладній, проте не мав на це жодних підстав, бо в цей проміжок часу ТОВ «Спецбілдінг» не перебувало на загальній системі оподаткування, у зв`язку з чим не було платником ПДВ.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п. 1.4. договору ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації. В додатку № 1 до договору, який є специфікацією № 1 до договору вказана ціна товару без ПДВ та ПДВ 20% (два окремі рядки), які в сумі визначають кінцеву ціну товару разом з ПДВ. Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума (ціна) договору складає: 8 208 000,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ: 1 368 000,00 грн. Відповідно до п. 5.2. договору передача товару ПрАТ «ДТРЗ» здійснюється за видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару та ціна (ціна узгоджена), а на ціну товару нараховується ПДВ. У видаткових накладних № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 чітко зазначено ціну товару без ПДВ, сума ПДВ та ціна товару з ПДВ. Як вбачається а вищевикладеного, умовами договору чітко передбачено, що сторони є платниками податку, мають зобов`язання один відносного одного щодо правильного ведення порядку з адміністрування ПДВ, ПДВ є невід`ємною частиною ціни договору та ціни товару. В п. 7.6. договору сторони домовились, як платники податку, дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом ТОВ «Спецбілдінг» не повідомляло про зміну системи оподаткування, а саме про перехід з загальної системи оподаткування (сплата ПДВ) на спрощену систему оподаткування (3 група, 2%). В той же час, якщо ТОВ «Спецбілдінг» перейшов на спрощену систему оподаткування, то не зрозуміло з яких причин та на яких підставах виставив до ПрАТ «ДТРЗ» рахунки на сплату поставленого товару, зазначивши в рахунках ціну товару разом ПДВ, оскільки ТОВ «Спецбілдінг» вже не є платником ПДВ.

У зв`язку із викладеним позивач за зустріним позовом просить суд стягнути з відповідача 190 000,00 грн - сплачених коштів в якості ПДВ.

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п. 7.6. договору сторони, як платники податку, домовились дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України. У разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, їх неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документі в, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення їх реєстрації), замовник стягує з постачальника штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасного зареєстровано податкову/і накладну/і чи розрахунок/і коригування. Вказаний штраф замовник в односторонньому, беззаперечному порядку утримує з сум оплат, що належать до сплати постачальнику або на свій розсуд може стягнути окремо. Окрім штрафу замовник має право стягнути з постачальника збитки, що завдані внаслідок порушення постачальником обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних. Підписуючи даний договір постачальник підтверджує свою ознайомленість і згоду умовами цього пункту договору.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Спецбілдінг» не зареєструвало податкові накладні після здійснення господарських операцій за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022.

У зв`язку із чим позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за не реєстрацію податкових накладних у розмірі 228 000,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. договору сторони є сумлінними платниками податків. В разі якщо податковими органами не буде визнано податковий кредит замовника та/або витрати замовника, які сформовані в результатами господарських операцій з постачання товару за цим договором, постачальник відшкодовує замовнику спричинені цим збитки у розмірі, який дорівнює сумі грошового зобов`язання або на яку зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємне значення суми податку, вартість та/або суму на яку зменшено бюджетне відшкодування.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідачем було проведено господарську операцію та зазначено про сплату ПДВ в розмірі 190 000,00 грн в бухгалтерській системі (за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022). Однак ТОВ «Спецбілдінг» не зареєструвало відповідні податкові накладні, а тому - податковий кредит ПрАТ «ДТРЗ» на зазначену суму не було визнано, у зв`язку із чим позивачу за зустрічним позовом довелось списати зазначену суму на витрати.

Таким чином, на підставі п. 12.1. договору, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 190 000,00 грн.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Доказів поставки товару відповідно до заявки № 15-01/1062 від 10.08.2022, а саме: колісний центр з попередньою механічною обробкою тепловоза ЧМЕ-3 у кількості 15 шт у строк встановлений договором відповідач за зустрічним позовом не надав.

Як вказано вище, позивач за зустріним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача пеню (відповідно до п. 7.4. договору) у розмірі 45 543,00 грн за загальний період з 16.08.2022 по 25.09.2023, штраф (відповідно до п. 7.2. договору) у розмірі 171 000,00 грн.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача за зустрічним позовом та встановлено, що він виконаний правильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач за зустрічним позовом нараховує пеню загальний період з 16.08.2022 по 25.09.2023.

Як вказано вище, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене нарахування пені позивачем за зустрічним позовом по 25.09.2023 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки порушує приписи ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України. В той же час, пеня, відповідно до вимог чинного законодавства України підлягає нарахуванню по 30.06.2023.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає пеня у розмірі 40 584,00 грн.

Штраф розраховано правильно.

Положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума (ціна) договору складає: 8 208 000,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ: 1 368 000,00 грн.

Як вказано вище, відповідно до видаткової накладної № 8 від 07.04.2022 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 570 000,00 грн в т.ч. ПДВ 95 000,00 грн (а.с. 68) та відповідно до видаткової накладної № 10 від 24.05.2022 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 570 000,00 грн в т.ч. ПДВ 95 000,00 грн (а.с. 71). Всього за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на загальну суму 1 140 000?,00 грн в т.ч. ПДВ 190 000,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість (надалі - ПДВ) - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

В силу ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкового зобов`язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг.

Тобто, виходячи з умов договору та первинних документів, сторони погодили, що у ціну вартості робіт включено оплату ПДВ.

Водночас, Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» підрозділ 8 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 9.

Так, п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався (пп. 9.1. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень. До таких осіб не застосовується обмеження щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах (пп. 9.2. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу (пп. 9.4. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 9.8. п. 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:

з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом скористався правом, наданим йому пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, та перейшов з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування третьої групи із ставкою 2%.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Не враховуються в обрахунку показника ?НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов`язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Таким чином, у відповідача за зустрічним позовом, з 01.04.2022 після переходу на спрощену систему оподаткування - сплату єдиного податку третьої групи із ставкою 2%, були відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість у такого суб`єкта господарювання відсутній обов`язок щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з ввезення та з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та які здійснені в період перебування на такій спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, первині документи, які підтверджують факт постачання товару, зокрема, видаткові накладні № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 (із зазначенням суми ПДВ) було підписано 07.04.2022 та 24.05.2022 відповідно, тобто у дату, коли відповідач за зустрічним позовом вже перебував на спрощеній системі оподаткування зі сплати єдиного податку третьої групи із ставкою 2%, яка звільняла його від обов`язку щодо нарахування та сплати ПДВ.

Сторонами не заперечується, що надалі позивачем за зустрічним позовом було оплачено вартість поставленого за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 у сумі 1 140 000?,00 грн, включно з ПДВ в сумі 190 000,00 грн.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг. Відповідно до умов договору сторони погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості робіт включено оплату ПДВ. Проте, незважаючи на те, що ПДВ й включається до ціни товару, останній не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

А тому, оскільки у відповідача за зустрічним позовом були відсутні відповідні зобов`язання перед бюджетом, останнім безпідставно (помилково) включено у первині документи суми ПДВ, відповідно, безпідставно набуто майно, а саме грошові кошти у сумі 190 000,00 грн, які були передані позивачем за зустрічним позовом відповідачу як сума ПДВ в складі оплати за поставлений товар.

Законом України від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» у розділі ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України абз. 1 пункту 69 підрозділу 10 викладено в новій редакцій, відповідно до якої установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також викладено в новій редакції підпункт 69.1, зокрема абз. 5 визначає, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Cуд відзначає, що обов`язок із реєстрації в ЄРПН податкових накладних виникає у відповідача лише у тому випадку, якщо покупець придбав товари/послуги у особи, яка на час здійснення такої операції була зареєстрована платником ПДВ, а в подальшому стала платником єдиного податку за ставкою 2%.

Як було встановлено вище, на момент здійснення господарської операції з постачання товару відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2%, а тому був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Суд, оцінивши зазначені вище обставини, встановив, що правова підстава для отримання від позивача за зустрічним позовом сум ПДВ для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань. Отже, сплата позивачем за зустрічним позовом у складі ціни робіт сум ПДВ, від обов`язку перерахування яких до бюджету відповідач за зустрічним позовом звільнений, свідчить про отримання відповідачем безпідставних і надлишкових коштів від позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт безпідставного набуття відповідачем за зустрічним позовом від позивача та утримання відповідачем грошових коштів в сумі 190 000,00 грн, що були визначені як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов`язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету. Відповідачем за зустрічним позовом доказів зворотнього не надано, факту повернення вказаної суми коштів позивачу відповідачем не доведено.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Також, господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом, здійснюючи перехід з 01.04.2022 на іншу систему оподаткування, а надалі підписуючи первинні документи, у яких відображено суми ПДВ, мав розрахувати можливі ризики настання несприятливих наслідків в результаті таких дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача сплачених коштів в якості ПДВ у розмірі 190 000,00 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 190 000,00 грн господарський суд зазначає наступне.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п 198.2. ст. 198 датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.06.2019 по справі № 908/1568/18 дійшла наступного висновку: «обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних».

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення .

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.

В той же час, як вказано вище, відповідач за зустрічним позовом скористався правом, наданим йому пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, та перейшов з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування третьої групи із ставкою 2%.

Відповідно до пп. 9.5. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою. Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом. Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" на момент здійснення господарської операції з постачання товару по видатковим накладним № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 перебувало на спрощеній системі оподаткування, відповідно в даний період не був платником податку на додану вартість, а отже у нього не виникло обов`язку щодо реєстрації відповідних податкових накладних.

У Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в свою чергу, не виникло право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та на зменшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 190 000,00 грн

Відповідно, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 190 000,00 грн.

Також, у зв`язку із тим, що ТОВ «Спецбілдінг» не зареєструвало податкові накладні після здійснення господарських операцій за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за не реєстрацію податкових накладних у розмірі 228 000,00 грн.

Відповідно до п. 7.6. договору сторони, як платники податку, домовились дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України. У разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, їх неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документі в достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення їх реєстрації), замовник стягує з постачальника штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасного зареєстровано податкову/і накладну/і чи розрахунок/і коригування. Вказаний штраф замовник в односторонньому, беззаперечному порядку утримує з сум оплат, що належать до сплати постачальнику або на свій розсуд може стягнути окремо. Окрім штрафу замовник має право стягнути з постачальника збитки, що завдані внаслідок порушення постачальником обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних. Підписуючи даний договір постачальник підтверджує свою ознайомленість і згоду умовами цього пункту договору.

Оскільки, як вказано вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" на момент здійснення господарської операції з постачання товару по видатковим накладним № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 перебувало на спрощеній системі оподаткування, та відповідно в даний період не був платником податку на додану вартість, у нього не виникло обов`язку щодо реєстрації відповідних податкових накладних.

У зв`язку із чим нарахування позивачем за зустрічним позовом штрафу за не реєстрацію податкових накладних на здійснення господарських операцій за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 є безпідставним та не обґрунтованим.

Таким чином зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу за не реєстрацію податкових накладних на здійснення господарських операцій за видатковими накладними № 8 від 07.04.2022 та № 10 від 24.05.2022 у розмірі 228 000,00 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 401 584,00 грн, з яких: 171 000,00 грн - штраф, 40 584,00 грн - пеня, 190 000,00 грн - сплачені кошти в якості ПДВ.

В той же час господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на те, що відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку 14 з 15 замовлених одиниць товару, враховуючи те, що виробництво товару знаходиться в м. Нікополі, зважаючи на відсутність письмових претензій з приводу недопоставки однієї одиниці товару, суд вважає, що нарахований позивачем за зустрічним позовом до стягнення розмір штрафу є непропорційним наслідкам правопорушення. Крім цього суд враховує введення на території України військового стану, а також складну ситуацію, яка склалася у м. Нікополь. Позивачем за зустрічним позовом в свою чергу не обґрунтовано/не доведено факту завдання йому прямих збитків у зв`язку із несвоєчасною поставкою/недопоставкою товару, та їх реального розміру. Таким чином, господарський суд вважає нарахований позивачем за зустрічним позовом розмір штрафу 171 000,00 грн надмірно великим.

Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що загальна сума нарахувань не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

На підставі викладеного господарський суд вважає за доцільне зменшити розмір належного до стягнення штрафу до 21 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання до суду первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 52,87 грн (0,36%), на відповідача - 14 634,36 грн (99,64 %).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання до суду зустрічного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 6344,86 грн (51,30 %), на відповідача - 6023,29 грн (48,70 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, ідентифікаційний код 40700234) 990 249,77 грн, а саме: 975 615,41 грн, з яких: 912 000,00 грн - основний борг, 19 049,90 грн - пеня, 44 565,51 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 634,36 грн, про що видати наказ.

В решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, ідентифікаційний код 40700234) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) 257 607,29 грн, а саме: 251 584,00 грн, з яких: 21 000,00 грн - штраф, 40 584,00 грн - пеня, 190 000,00 грн - сплачені кошти в якості ПДВ, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6023,29 грн, про що видати наказ.

В решті зустрічного позову відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складно 12.02.2024

Суддя І.В. Мілєва


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	12.02.2024
Оприлюднено	14.02.2024
Номер документу	116918197
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Мілєва Ірина Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.02.2024 по справі 904/4959/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/4959/23

Рішення від 12.02.2024

Рішення
від 12.02.2024 по справі 904/4959/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ