Постанова

від 15.05.2024 по справі 904/4959/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4959/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Держирука В.Г. - адвокат, ордер АЕ № 1271266 від 18.03.2024 р.

від відповідача: Лихолат І.С. - адвокат, ордер АН № 1360812 від 14.05.2024 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 р.

( суддя Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 12.02.2024 р.)

у справі

за первісним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Спецбілдінг",

м. Дніпро

до

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод",

м. Дніпро

про стягнення 979 149,41 грн.

за зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод",

м. Дніпро

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг",

м. Дніпро

про стягнення 824 543,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", про стягнення 979 149,41 грн., з яких: 912 000,00 грн. - основний борг, 22 583,90 грн. - пеня, 44 565,51 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору про закупівлю № 22057 від 09.02.2022 р..

У відзиві на позовну заяву, Відповідач зазначив, що відповідно до п. 4.2. договору обов`язок оплати товару з`являється при умові своєчасного надання Позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної із зазначенням в таких документах коду товару згідно УКТ ЗЕД. В товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗБД, що є недотриманням ( порушенням ) п. 4.2. договору, у зв`язку з чим у Відповідача не настав обов`язок щодо сплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам договору. Позивачем до позовної заяви не долучено, а в матеріалах справи відсутні товарно-транспорті накладні за договорам. Відсутність таких документів в матеріалах справи унеможливлює дослідження судом таких документів на відповідність їх змісту умовам договору. Видаткові накладні, рахунки фактури та товарно-транспортні накладні, які б містили в собі зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД - Позивачем до позовної заяви не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні, докази направлення Позивачем та отримання Відповідачем таких документів в матеріалах справи немає. З огляду на вищевикладене, оскільки видаткові накладні та рахунки фактури Позивача не відповідають встановленим в договорі вимогам, а товарно-транспортні накладні Позивачем до позовної заяви не додано, то в такому випадку у Відповідача не настав обов`язок оплати поставленого товару, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також в п. 11.1. договору зазначено, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Беручи до уваги вищезазначене, сторони в договорі врегулювали питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання на власний розсуд. А тому Позивач не має підстав для стягнення інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки неможливість цього прямо передбачена в п. 11.1. договору.

Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбілдінг 824 543,00 грн., з яких: 171 000,00 грн. - штраф, 45 543,00 грн. - пеня, 190 000,00 грн. - збитки, 228 000,00 грн. - штраф, 190 000,00 грн. - сплачені кошти в якості ПДВ.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" 912 000,00 грн. - основний борг, 19 049,90 грн. - пеня, 44 565,51 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 634,36 грн.. В решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 257 607,29 грн., а саме: 251 584,00 грн., з яких: 21 000,00 грн. - штраф, 40 584,00 грн. - пеня, 190 000,00 грн. - сплачені кошти в якості ПДВ, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6023,29 грн.. В решті зустрічного позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" 912 000,00 грн. основної заборгованості, 19 049,90 грн. пені, 44 565,51 грн. інфляційних втрат, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 14 634,36 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. В інішій частині рішення залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що відповідно до п. 4.2. Договору, обов`язок оплати товару у Відповідача з`являється при умові своєчасного надання Позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної із зазначенням в таких документах коду товару згідно УКТ ЗЕД. В товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, що є недотриманням (порушенням) п. 4.2. Договору з боку Позивача, у зв`язку з чим у Відповідача не настав обов`язок щодо сплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам Договору.

При цьому Скаржник зазначає, що положеннями Договору про закупівлю передбачено ряд обов`язкових умов при послідовному виконанні яких Постачальником у Замовника виникає зобов`язання на оплату поставленого Товару, а саме: надання Замовнику документів, що визначені у п. 2.2 Договору, щодо якості поставленого Товару. Однак, Позивач взагалі не описує в позовній заяві виконання цього свого договірного зобов`язання, надані видаткові накладні не містять відомостей про передачу документів, що підтверджують якість товару, а Позивач не надає суду відповідні докази виконання цього свого договірного зобов`язання.

Водночас, на думку Скаржника, нарахування Позивачем 3 % річних є безпідставним, оскільки у п. 11.1. Договору Сторони домовилися, що прострочені Замовником зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Скаржник наголошує на тому, що Позивач та Відповідач в Договорі врегулювали питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання на власний розсуд, тому Позивач не має підстав для стягнення інфляційних втрат з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки неможливість цього прямо передбачена в п. 11.1. Договору.

Крім того, у зв`язку з тим що суд першої інстанції безпідставно задовольнив первісні позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 912 000,00 грн, про що зазначені в даній апеляційній скарзі, то з урахуванням цього пеня та інфляційні втрати судом першої інстанції також розраховані не правильно та не можуть підлягати стягненню з Відповідача в розмірі який зазначений в рішенні.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що товар, зазначений у видаткових накладних, прийнято у Позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення, про що свідчить підпис представника Відповідача на кожній видатковій накладній, а отже товар вважається прийнятим покупцем. Будь-яких зауважень чи претензій щодо кількості поставленого товару, чи щодо його якості, чи неналежного оформлення документів Відповідачем пред`явлено не було. Відповідач не навів доказів звернення до Позивача з вимогою/претензією стосовно не зазначення в рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних коду товару згідно УКТ ЗЕД. Код товару згідно УКТ ЗЕД зазначено в податкових накладних, які зареєстровані Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, за фактом кожної поставки товарів Відповідачу.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що в суді першої інстанції не розглядались обставини надання чи не надання доказів передачі Відповідачу документів, що підтверджує якість поставленого товару. З цього приводу сторони не наводили жодних доводів, заперечень, а тому суд не міг їх відхилити. При поставці товару, ТОВ «СПЕЦБІЛДІНГ» передало ПрАТ «ДТРЗ» оригінали сертифікатів якості, які були виданий виробником колісних центрів - ТОВ «Нікопольський кранобудівний завод». В цілому, з моменту поставки ТОВ «СПЕЦБІЛДІНГ» товару по Договору, від ПрАТ «ДТРЗ» не надходило жодних звернень щодо неналежної якості поставленого товару чи щодо ненадання документів на підтвердження якості товару.

Товариство також вказує на те, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що Відповідачем порушено встановлений Договором строк оплати, в зв`язку з чим, стягнуто суму пені, розмір якої встановлено п. 7.5. Договору.

Крім того, Товариство зазначає про те, що умови п. 11.1 Договору порушують права Позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим договором лежить лише на Відповідачеві, який зобов`язувався оплатити поставлений товар за договором. Завдяки наведеним умовам договору Відповідач, всупереч вимогам закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, в той час, як ч. 3 ст. 164 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 р. у справі № 914/479/19.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4959/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 р. у справі № 904/4959/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/4959/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2024 р..

У судовому засіданні 15.05.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

09.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" ( Постачальник ) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Замовник ) було укладено договір про закупівлю № 22057 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість, якого вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п. 1.1. договору).

Найменування (асортимент) товару: колісний центр з попередньою механічною обробкою тепловоза ЧМЕ-3 (п. 1.2. договору).

Кількість товару: згідно специфікації (п. 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором вказана в специфікації (п. 1.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п. 1.5. договору).

Загальна сума (ціна) договору складає: 8 208 000,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ: 1 368 000,00 грн (п. 3.1. договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (п. 3.2. договору).

У разі коливання ціни товару на ринку, ціни, вказані за одиницю товару можуть бути змінено не більше ніж на 10 %, але не раніше 120 днів з дня розкриття тендерної пропозиції та укладання договору. Уразі зміни ціни на товар постачальник у письмовій формі повинен попередити про це замовника за 20 днів. У разі прийняття замовником пропозиції постачальника, сторони підписують додаткову угоду до договору. В разі незгоди замовника з пропозицією постачальника про зміну ціни на товар, замовник має право направити постачальнику повідомлення про розірвання цього договору. В цьому разі договір вважається розірваним через 10 днів з дати направлення замовником відповідного повідомлення постачальнику. В період з дати отримання повідомлення про зміну ціни на товар до дати підписання додаткової угода чи розірвання договору, поставка товару відбувається за цінами, вказаними у в цьому договорі, специфікації (ях) до нього (п. 3.3. договору).

Розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні (п. 4.1. договору).

Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначаються в заявці замовника (п. 5.1. договору).

Передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2 договору, та за необхідності документи, визначені п. 6.3.6 даного договору (п. 5.2. договору).

Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах DDР, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс-2010, транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника) (п. 5.5 договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1. договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть, відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).

У разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 7.5. договору).

За порушення постачальником умов цього договору до нього може застосовуватися оперативно-господарська санкція згідно ст. 236 Господарського кодексу України (п. 7.7. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 до договору (а.с. 21), в якій визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 8 208 000,00 грн з ПДВ.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 1 368 000,00 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 13 від 21.07.2022 про поставку товару на суму 570 000,00 грн з ПДВ (а.с. 22);

- № 15 від 25.08.2022 про поставку товару на суму 627 000,00 грн з ПДВ (а.с. 28);

- № 20 від 22.11.2022 про поставку товару на суму 171 000,00 грн з ПДВ (а.с. 32).

Позивач за первісним позовом виставив Відповідачу рахунки:

- № 14 від 21.07.2022 на суму 570 000,00 грн з ПДВ (а.с. 23);

- № 16 від 25.08.2022 на суму 627 000,00 грн з ПДВ (а.с. 29);

- № 21 від 22.11.2022 на суму 171 000,00 грн з ПДВ (а.с. 33).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Таким чином, відповідно до п. 4.2. договору Відповідач за первісним позовом повинен був сплатити за поставлений товар:

- за накладною № 13 від 21.07.2022 суму 570 000,00 грн з ПДВ у строк до 19.10.2022 включно (21.07.2022 + 90 календарних днів);

- за накладною № 15 від 25.08.2022 суму 627 000,00 грн з ПДВ у строк до 23.11.2022 включно (25.08.2022 + 90 календарних днів);

- за накладною № 20 від 22.11.2022 суму 171 000,00 грн з ПДВ у строк до 20.02.2023 включно (22.11.2022 + 90 календарних днів).

Однак, як зазначає Позивач за первісним позовом, Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково 456 000,00 грн, на підтвердження чого надав платіжні інструкції. У зв`язку із чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 912 000?,00 грн.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У зв`язку із викладеним Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 22 583,90 грн за загальний період з 20.10.2022 р. по 08.08.2023 р..

Також Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по червень 2023 року у розмірі 44 565,51 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем повної оплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за несплачену поставлену продукцію за Договором про закупівлю № 22057 від 09.02.2022 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" ( Постачальник ) звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Замовник ) про стягнення означеної суми основного боргу та штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору про закупівлю № 22057 від 09.02.2022 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до пункту 7.5. договору пені у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Суд першої інстанції, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" 912 000,00 грн. - основний борг, 19 049,90 грн. - пеня, 44 565,51 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 634,36 грн.. В решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 257 607,29 грн., а саме: 251 584,00 грн., з яких: 21 000,00 грн. - штраф, 40 584,00 грн. - пеня, 190 000,00 грн. - сплачені кошти в якості ПДВ, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 023,29 грн.. В решті зустрічного позову відмовлено.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині задоволення первісного позову - стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбілдінг" 912 000,00 грн. - основного боргу, 19 049,90 грн. - пені, 44 565,51 грн. - інфляційних втрат, з посиланням на не допущення з боку Відповідача порушення умов спірного договору в частини здійснення оплати, а також прострочення виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування пені, а також інфляційних втрат в силу приписів п. 11.1 Договору, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару та правильності розрахунку стягнутих судом сум за первісним позовом та за зустрічним позовом - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Доводам Скаржника щодо ненастання строку оплати, з огляду на невідповідність складених у спірний період товарно-транспортних накладних вимогам, зазначеним у пункті 4.2. договору ( щодо відсутності у них даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД ), судом першої інстанції була надана належна оцінка, з огляду на таке.

Видаткові накладні № 13 від 21.07.2022 р., № 15 від 25.08.2022 р. та № 20 від 22.11.2022 р. підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень, в тому числі щодо ненадання рахунку та не зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Докази звернення Відповідача за первісним позовом до Позивача із вимогою/претензією стосовно не надання рахунків або не зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД в матеріалах справи відсутні.

Належних доказів повідомлення Позивача за первісним позовом про неотримання рахунків за період з дати поставки спірного товару по дату звернення позивача до суду, Відповідачем не надано. Також, за увесь період прострочення до звернення Позивача до суду, Відповідач не заявив про існування будь-яких перешкод в оплаті поставленого товару.

При здійсненні оплати ( а. с. 26 ) Відповідач за первісним позовом у призначенні платежу посилався на рахунок № 14 від 21.07.2022 р. ( а. с. 23 ).

До того ж, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу.

Також, як слушно зазначив господарський суд - наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та відповідно набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом основного боргу в сумі 912 000,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з Відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 22 583,90 грн за загальний період з 20.10.2022 р. по 08.08.2023 р..

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого Позивачем, та встановлено, що під час його проведення Позивачем були не вірно визначені суми заборгованості, а також періоди прострочення, арифметично розрахунок пені виконаний не вірно. Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення пені склали 19 049,90 грн.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просив суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по червень 2023 року у розмірі 44 565,51 грн.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування інфляційних втрат, посилався на те, що у пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення Відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону ( ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2020 р. у справі № 914/479/19 - вимоги частини другої ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. Таким чином, умови Договору, передбачені у пунктах 6.8 та 6.10, порушують права Позивача ( Підрядника ) та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін Договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим Договором лежить лише на Відповідачеві ( Замовник ), який зобов`язувався оплати виконані за Договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам Договору, Відповідач, всупереч вимогам закону ( частини другої ст. 625 ЦК України ), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як частиною третьою ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Отже, враховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, пункт договору, який всупереч вимогам закону ( частини другої ст. 625 ЦК України), звільняє Замовника від відповідальності за порушення грошового зобов`язання ( прирівнює розмір інфляції до 0% ), відповідно до частини третьої ст. 614 ЦК України є нікчемним.

Доводи Скаржника про безпідставність нарахування Позивачем 3 % річних спростовуються матеріалами справи, оскільки такі вимоги не були предметом первісного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки щодо первісного позову є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 р. у справі № 904/4959/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.05.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін