Рішення

від 18.01.2024 по справі 910/10622/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2024Справа № 910/10622/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол МК" (м. Київ)

до 1. Міністерства юстиції України (м. Київ)

2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна

про скасування наказу

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лукомський П.В.

Від відповідача-1: Мазій К.О.

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подол МК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" про скасування наказу Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оскаржуваного наказу вимогам закону та допущеними відповідачем-1 порушеннями при його прийнятті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

18.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2023, а також залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток Ірину Володимирівну до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

15.08.2023 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.08.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засідання до 26.09.2023.

Також 15.08.2023 від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26.09.2023 відповідачем-1 та позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

26.09.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 31.10.2023.

31.10.2023 від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

31.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28.11.2023.

28.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

12.12.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено протокольною ухвалою суду від цієї ж дати.

12.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.01.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

18.01.2024 по виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Дата виготовлення повного тексту рішення вказана з урахуванням перебування судді Ващенко Т.М. у відпустці в період з 22.01.2024 по 26.01.2024 та з 01.02.2024 по 02.02.2024.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021 між позивачем, як покупцем, та Закритим акціонерним товариством "Українська будівельна компанія", як продавцем, було укладено Договір №1/178-170 купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення (далі - Майнове право), визначеного у п. 1.2. цього Договору, у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: місто Київ, проспект Лобановського 4В (надалі - Об`єкт), що належить продавцю згідно Договору №15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудинкованими нежитловими приміщеннями та паркінгами по проспекту Червонозоряному, 4-А у Солом`янському районі м. Києва від 08.09.2004р., укладеному ЗАТ "Українська будівельна компанія" з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов`язувався сплатити продавцю ціну продажу згідно з п. 3.1. цього Договору та прийняти Майнове право на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору під Майновими правами Сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення №178 загальною площею 156,6 кв.м., що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі (далі - Нежитлове приміщення) з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття Будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу Майнових прав та передачі Будинку під заселення, набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що покупець набуває право приватної власності на Майнові права на підставі цього Договору з моменту повної сплати ціни продажу Майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу Майнових прав покупець зобов`язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлового приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього Договору, довідки продавця про сплату ціни продажу Майнових прав, акту прийому-передачі Нежитлового приміщення.

01.06.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" було підписано Акт прийому - передачі майнового права, за яким продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення відповідно до Договору №1/178-170 купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення.

Також, 01.06.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" було підписано Акт прийому - передачі частки нежитлового приміщення, за яким продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення, визначеного у п. 1.2. цього Договору, у новозбудованому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: м. Київ, пр-т Лобановського 4В.

Довідкою Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" від 01.06.2021 підтверджується повна сплата позивачем вартості придбаних майнових прав за Договором у розмірі 3 100,00 грн.

14.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною на підставі поданих позивачем документів, що підтверджують придбання означеної частки за Договором, було прийнято рішення №58741319 про державну реєстрацію права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол МК" на нежитлове приміщення на -1 поверсі площею 156,6 кв.м. в означеному будинку, розмір частки: 1/500.

08.07.2021 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та №57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, за адресою м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний), будинок 4-В, приміщення 178, загальною площею 156,6 кв.м.

Скарга від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" була підписана членами правління ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_1 .

До скарги на підтвердження повноважень її підписантів було додано протокол від 16.06.2021 №16/06-21, додаток №1 до вказаного протоколу, Статут ОСББ "Червонозоряний, 4-В" та Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

У той же час рішеннями загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В", оформленими протоколом №16/06-21 від 16.06.2021 вирішено, зокрема, відкликати голову правління об`єднання, діючий склад правління, ревізійної комісії та припинити їх повноваження; обрати новий склад правління в кількості 4 осіб (Тальянського Я.О., Мороза О.В., Назарчука Ю.В., Трача Ю.Р.); затвердити Статут ОСББ у новій редакції; відкликати представників від об`єднання та припинити їх повноваження з 16.06.2021.

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В", оформленим протоколом №14/07-21 від 14.07.2021 змінено найменування ОСББ на "Проспект Валерія Лобановського, 4-В".

22.07.2021 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" звернулось до Міністерства юстиції України із заявою від 21.07.2021 року за вих. №32 про залишення скарги за вх.№СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов`язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178.

22.07.2021 Центральною колегією Мін`юсту з розгляду скарг було розглянуто скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, оскільки оскаржувані рішення є такими, що їх прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Дорученням №425/7/48-21 від 26.08.2021 Міністр юстиції просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ "Червонозоряний,4-В" за №СК-136-21 повторно.

17.09.2021 Центральною колегією Мін`юсту з розгляду скарг було повторно розглянуто скаргу, за результатами чого Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні з підстав того, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Дорученням №497/1/48-21 від 15.10.2021 Міністр юстиції просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ "Червонозоряний,4-В" за №СК-136-21 повторно.

З Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.10.2021 вбачається, що, за результатом розгляду скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" Комісія зазначила, що для проведення права власності було подано, зокрема, договори купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, однак приватним нотаріусом Черток І.В. було зареєстровано право власності на 1/500 частки в праві власності на нежитлове приміщення. У той же час відповідно до п. 1.4. договорів купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення право власності набувається на підставі, зокрема, акту-прийому передачі нежитлового приміщення, проте для проведення державної реєстрації було подано акти прийому-передачі частки нежитлового приміщення. За таких обставин, Комісія дійшла висновку про те, що спірні рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Наказом Міністерства юстиції України №4087/5 "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 (далі - Наказ) відповідно до Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.10.2021, скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" задоволено, скасовано рішення від 27.04.2021 №57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., тимчасово заблоковано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Черток І.В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач з даним Наказом не погоджується та зазначає, що він порушує права та законні інтереси позивача, як законного власника об`єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення №178, що знаходиться на -1 поверсі будинку за адресою: м.Київ, проспект Лобановського, 4В) та прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

Як вказує позивач, у скарзі ОСББ не зазначено дати її складання; скарга не містить жодних аргументів порушення прав скаржника та копії документу, що підтвердив би факт порушення його прав; до скарги не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження осіб, що її підписали від імені ОСББ; щодо окремих оскаржуваних рішень закінчився встановлений законом строк оскарження; Мін`юст мав залишити скаргу без розгляду, оскільки ОСББ перед її розглядом подало заяву про відкликання скарги; Мін`юстом порушено строки розгляду скарги; Мін`юст двічі безпідставно повертав скаргу на повторний розгляд, здійснюючи тиск на Колегію; позивача не було повідомлено про час і місце засідань комісії; приватним нотаріусом Черток І.В. було дотримано норм законодавства при здійсненні реєстраційних дій.

Міністерство юстиції України своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк не скористалось, проте з усних пояснень представника відповідача-1 слідую, що Мін`юст діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (надалі - Закон).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ч. 3 ст. 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову в задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;

б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів;

в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатом розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

За ч. ч. 8, 10 ст. 34 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5) є рішення цього органу з такого самого питання;

6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст.37 Закону).

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150).

Відповідно до пункту 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Згідно з п. 3 Порядку скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 14 Порядку визначено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

З наведеного слідує, що право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора має особа, яка вважає, що її права порушено. Розгляд скарги здійснюється Колегією у разі, якщо скарга відповідає вимогам, встановленим цими нормативними актами та подана у передбачений ними строк. Водночас, у скарзі повинні бути викладені обставини, що обґрунтовують порушення прав скаржника та спосіб поновлення порушеного права. При цьому наведення обставин, які засвідчують факт порушеного права або інтересу скаржника і надання відповідних доказів (в разі їх наявності), має суттєве значення для вирішення Колегією питання щодо належності скаржнику права на звернення з такою скаргою, а також для обрання способу його відновлення, в разі виявлення факту його порушення.

Статтями 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Судом встановлено, що 16.03.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" було укладено Договір, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення (далі - Майнове право), визначеного у п. 1.2. цього Договору, у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: місто Київ, проспект Лобановського 4В (надалі - Об`єкт), що належить продавцю згідно Договору №15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудинкованими нежитловими приміщеннями та паркінгами по проспекту Червонозоряному, 4-А у Солом`янському районі м. Києва від 08.09.2004р., укладеному ЗАТ "Українська будівельна компанія" з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов`язувався сплатити продавцю ціну продажу згідно з п. 3.1. цього Договору та прийняти Майнове право на умовах цього Договору.

Під Майновими правами Сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення №178 загальною площею 156,6 кв.м., що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі (далі - Нежитлове приміщення) з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття Будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу Майнових прав та передачі Будинку під заселення, набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення (п. 1.2. Договору).

Довідкою Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" від 01.06.2021 підтверджується повна сплата позивачем вартості придбаних майнових прав за Договором у розмірі 3 100,00 грн.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що покупець набуває право приватної власності на Майнові права на підставі цього Договору з моменту повної сплати ціни продажу Майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу Майнових прав покупець зобов`язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлового приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього Договору, довідки продавця про сплату ціни продажу Майнових прав, акту прийому-передачі Нежитлового приміщення.

14.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною на підставі поданих позивачем документів, що підтверджують придбання означеної частки за Договором, було прийнято рішення №58741319 про державну реєстрацію права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол МК" на нежитлове приміщення на -1 поверсі площею 156,6 кв.м. в означеному будинку, розмір частки: 1/500.

На виконання умов Договору, 01.06.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" було підписано Акт прийому - передачі майнового права, за яким продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення відповідно до Договору №1/178-170 купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення.

Цього ж дня між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" було підписано Акт прийому - передачі частки нежитлового приміщення, за яким продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення, визначеного у п. 1.2. цього Договору, у новозбудованому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: м. Київ, пр-т Лобановського 4В.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі №910/9158/16.

Судом встановлено, що Договір у судовому порядку недійсним не визнано, тож в силу положень статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Як вбачається з Висновку Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, складених за результатами розгляду скарги відповідача-2, на підставі яких прийнято спірний Наказ, проведення державної реєстрації права власності, у тому числі за Закритим акціонерним товариством "Українська будівельна компанія" на підставі рішення №57923371 від 28.04.2021 відбулося з порушенням законодавства, у зв`язку із чим було скасовано вказане рішення про реєстрацію права власності, а також ряд інших рішень про реєстрацію права власності за іншими фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено, що до скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В", поданої до Міністерства юстиції України та підписаної членами правління ОСББ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , було додано протокол загальних зборів від 16.06.2021 №16/06-21, додаток №1 до вказаного протоколу, Статут ОСББ "Червонозоряний, 4-В" та Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас у цій скарзі не було зазначено дати її складання, що не відповідає вимогам п. 6 ч. 5 ст. 37 Закону.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

16.06.2021 було проведено загальні збори ОСББ "Червонозоряний, 4-В" (згідно з рішеннями загальних зборів від 14.07.2021 змінено найменування на ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В"), на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів №16/06-21 від 16.06.2021, зокрема, про: відкликання та припинення повноважень голови правління об`єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрано новий склад правління об`єднання ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) та ревізійної комісії; затверджено статут об`єднання у новій редакції.

22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. проведено реєстраційну дію щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1000731070007024897, якою змінено керівника на ОСОБА_11 та зареєстровано статут у новій редакції. Рішення загальних зборів ОСББ від 16.06.2021 та рішення правління ОСББ від 17.06.2021, станом на час розгляду скарги, були чинними, у судовому порядку не оскаржені та недійсними не визнавались.

Вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21303/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.12.2022, яким позов ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В", задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №4323/5 від 03.12.2021 "Про задоволення скарги".

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17).

Таким чином, судове рішення у справі № 910/21303/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Отже, факт правомірності проведеної реєстраційної дії 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1000731070007024897, якою змінено керівника на ОСОБА_11 та зареєстровано статут у новій редакції, підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2022 у справі №910/21303/21, яке набрало законної сили.

Таким чином особи, які підписали та подали 08.07.2021 скаргу від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" до Міністерства юстиції України, не мали повноважень діяти від імені ОСББ.

При цьому жодних доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписали скаргу, представляти інтереси ОСББ "Червонозоряний, 4-В", не було додано і до самої скарги, що не відповідає абз. 1 п. 4 ч. 5 ст. 34 Закону, яким передбачено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до п. 7 ч. 8 ст. 34 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що скарга від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" була подана особами, які не мали на це відповідних повноважень, відповідач - 1 повинен був відмовити у її задоволенні.

Також, абз. 3 п. 3 Порядку встановлено, що скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 22.07.2021 Голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" Трач Ю.Р. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 про залишення скарги за вх.№СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов`язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178.

Однак, Міністерство юстиції України, в порушення наведених положень Порядку, не повернуло скаргу без розгляду, а продовжило розглядати її по суті.

Згідно з ч. 3 статті 34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з п. 2 Порядку для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За п. 5 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

Отже, питання дотримання скаржником строку на подання скарги, встановлюється безпосередньо комісією перед розглядом скарги.

Як вказує позивач, скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" була подана на адресу Міністерства юстиції України 08.07.2021, що підтверджується штампом за вх. №СК-136-21 від 08.07.2021. У поданій скарзі скаржники просили, зокрема, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №57923371 від 28.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною.

З огляду на положення ст. 34 Закону рішення суб`єкта державної реєстрації про вчинення реєстраційної дії від 28.04.2021 року могло бути оскаржене протягом 60 календарних днів з дня прийняття вказаного рішення (до 28.06.2021) або з дня, коли скаржник міг дізнатися про його прийняття. Проте зі змісту скарги не вбачається, що ОСББ дізналося про прийняття даного рішення в іншу дату, тож скарга була подана з пропущенням строку, встановленого ч. 3 ст. 34 Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 8 ст. 34 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Проте, Комісія не звернула увагу на те, що з часу вчинення оскаржуваних реєстраційних дій до моменту їх оскарження минуло більше встановленого 60 денного строку та не перевірила обставини пропуску строку звернення зі скаргою, що у свою чергу, свідчить про недотримання вказаним органом владних повноважень вимог чинного законодавства, а саме приписів п.5,7 Положення та ч. 3 статті 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Перевірка обставин щодо строків подання скарги є обов`язком, а не правом Комісії. Зокрема, пунктом 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації передбачено, що Комісія перед розглядом скарги по суті повинна вивчити скаргу для встановлення чи дотримано вимоги законів щодо строків подання скарги.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з пропуском строку на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України та його територіальних органів, встановленого ч. 3 ст. 34 Закону, останнє мало відмовити у задоволенні даної скарги.

Щодо доводів про неповідомлення позивача про час і місце розгляду скарги, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 11 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Тобто, на відповідача-1 покладено обов`язок повідомити заінтересовану особу про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

З аналізу вказаних норм Порядку вбачається, що законодавство встановлює не право, а обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.

Запрошення відповідних осіб має на меті не лише проінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні та те щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто, щоб всі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були "почуті".

Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню нею своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.

Отже, на комісію покладено обов`язок забезпечити участь заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги.

Аналогічний висновок викладено у п. 44 постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17.

Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 37/5 від 12.01.2016 (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 480/388/19).

Встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або їм (суб`єкту, дії якого оскаржуються та заінтересованим особам) не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

У той же час наведені норми Порядку не містять альтернативи, а тому відсутність одного з видів повідомлення позивача, є порушенням приписів вищенаведеного Порядку.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №420/4037/20.

Судом встановлено, що інформація про розгляд скарги була розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, проте з цього повідомлення неможливо встановити дату і час його публікації.

Більше того, розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не є достатнім способом повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги, а жодних доказів повідомлення позивача про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти у строки встановлені п. 11 Порядку, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що невиконання відповідачем-1 свого обов`язку з повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, позивач був фактично позбавлений можливості бути присутніми під час її розгляду та надавати відповідні пояснення.

Аналогічний правовий висновок щодо обов`язковості повідомлення учасників розгляду скарг двома способами викладено Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 у справі №640/843/21.

Також суд зазначає, що розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (п. 4 Порядку).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" надійшла до Міністерства юстиції України 08.07.2021, а оскаржуваний наказ №4087/5 був прийнятий лише 15.11.2021, тобто зі спливом більше чотирьох місяців від дня надходження скарги, що є порушенням максимального 45-денного строку розгляду скарги, передбаченого п. 4 Порядку та ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

Порушення строку розгляду скарги Колегією також може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Міністерства юстиції за розглядом скарг у сфері державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №420/4037/20).

Більше того, судом встановлено, що колегія Мін`юсту розглядала скаргу 22.07.2021, 17.09.2021, за результатами зазначених розглядів були сформовані висновки, якими рекомендовано відмовити у задоволені скарги з підстав дотримання нотаріусом законодавства при прийнятті рішень. Однак, вказану скаргу двічі повернуто Міністром юстиції на повторний розгляд до колегії.

Пунктом 17 Порядку встановлено, що в разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Проте ні Закон, ні Порядок не передбачають інших підстав для повернення скарги на повторний розгляд, зокрема на підставі доручення Міністра юстиції України.

Враховуючи викладене, наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 прийнято з порушенням вимог ст. 34 Закону та Порядку, що є підставою для його скасування судом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до Міністерства юстиції України є обґрунтованими, доведеними, відповідачами у встановленому законом порядку не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В", суд встановив наступне.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГПК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного відповідачем права (охоронюваного законом інтересу) позивача.

При цьому саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються відповідачем, а тому потребують захисту.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є вимога про скасування Наказу, прийнятого відповідачем-1, а відповідач-2 не може відповідати за дії чи рішення Мін`юсту, а відтак Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" є неналежним відповідачем у цій справі. З наведений підстав у задоволенні позовних вимог до ОСББ слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021.

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол МК" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69-А; ідентифікаційний код 36047389) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2024.

Суддя Т.М. Ващенко