Постанова

від 29.10.2024 по справі 910/10622/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10622/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Лукомський П.В.,

відповідача-1: Бублик Ю.В.,

відповідача-2: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024

у справі № 910/10622/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол МК"

до 1. Міністерства юстиції України; 2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського,4-В"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна,

про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подол МК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" про скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 №4087/5.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ порушує права та законні інтереси позивача як законного власника об`єкта нерухомого майна та прийнятий з порушенням норм законодавства, а саме: у скарзі ОСББ не зазначена дата її складання; скарга не містить жодних аргументів порушення прав скаржника та копії документу, що підтвердив би факт порушення його прав; до скарги не додана довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження осіб, які її підписали від імені ОСББ; щодо окремих оскаржуваних рішень закінчився встановлений законом строк оскарження; Мін`юст мав залишити скаргу без розгляду, оскільки ОСББ перед її розглядом подало заяву про відкликання скарги; Мін`юст порушив строки розгляду скарги та двічі безпідставно повертав скаргу на повторний розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий, Майданевич А.Г., Сулім В.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021. У задоволенні позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що 16.03.2021 між ТОВ "Подол МК" (покупець) та Закритим акціонерним товариством "Українська будівельна компанія" (продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-170, згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов`язався передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення (далі - Майнове право), визначеного у пункті 1.2 цього договору, у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: місто Київ, проспект Лобановського 4В (далі - Об`єкт), що належить продавцю відповідно до договору №15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудинковими нежитловими приміщеннями та паркінгами по проспекту Червонозоряному, 4-А у Солом`янському районі м. Києва від 08.09.2004, укладеному ЗАТ "Українська будівельна компанія" з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов`язувався сплатити продавцю ціну продажу згідно з пунктом 3.1 цього договору та прийняти Майнове право на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору під Майновими правами сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення №178 загальною площею 156,6 кв.м, що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі (далі - нежитлове приміщення) з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу Майнових прав та передачі будинку під заселення, набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.

Згідно з п. 1.4 договору покупець набуває право приватної власності на Майнові права на підставі цього договору з моменту повної сплати ціни продажу Майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу Майнових прав покупець зобов`язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлового приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього договору, довідки продавця про сплату ціни продажу Майнових прав, акта прийому-передачі нежитлового приміщення.

01.06.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" підписано акт прийому-передачі майнового права, за яким продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-170.

Також, 01.06.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" підписано акт прийому-передачі частки нежитлового приміщення, за яким продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення, визначеного у пункті 1.2 цього договору, у новозбудованому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Червонозоряний проспект, 4 А, і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: м. Київ, пр-т Лобановського 4В .

Довідкою ЗАТ "Українська будівельна компанія" від 01.06.2021 підтверджується повна сплата позивачем вартості придбаних майнових прав за договором у розмірі 3 100,00 грн.

14.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В. на підставі поданих позивачем документів, що підтверджують придбання зазначеної частки за договором, прийнято рішення №58741319 про державну реєстрацію права спільної часткової власності ТОВ "Подол МК" на нежитлове приміщення на -1 поверсі площею 156,6 кв.м, в означеному будинку, розмір частки: 1/500.

08.07.2021 ОСББ "Червонозоряний, 4-В" звернулося зі скаргою до Мін`юсту на рішення від 27.04.2021 №57874975 та №57890989, від 28.04.2021 №57920997 та №57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В. щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 156,6 кв.м.

Скарга від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" підписана членами правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

До скарги, на підтвердження повноважень її підписантів, додано протокол від 16.06.2021 №16/06-21, додаток №1 до вказаного протоколу, статут ОСББ "Червонозоряний, 4-В" та витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, рішеннями загальних зборів ОСББ "Червонозоряний, 4-В", оформленими протоколом від 16.06.2021 №16/06-21 вирішено, зокрема, відкликати голову правління об`єднання, діючий склад правління, ревізійної комісії та припинити їх повноваження; обрати новий склад правління в кількості 4 осіб ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ); затвердити статут ОСББ у новій редакції; відкликати представників від об`єднання та припинити їх повноваження з 16.06.2021.

Рішенням загальних зборів ОСББ "Червонозоряний, 4-В", оформленим протоколом від 14.07.2021 №14/07-21 змінено найменування ОСББ на "Проспект Валерія Лобановського, 4-В".

22.07.2021 ОСББ "Червонозоряний, 4-В" звернулось до Мін`юсту з заявою від 21.07.2021 №32 про залишення скарги №СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов`язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178.

22.07.2021 Центральною колегією Мін`юсту з розгляду скарг розглянуто скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, оскільки оскаржувані рішення є такими, що їх прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Дорученням від 26.08.2021 №425/7/48-21 Міністр юстиції просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ "Червонозоряний,4-В" №СК-136-21 повторно.

17.09.2021 Центральною колегією Мін`юсту з розгляду скарг повторно розглянуто скаргу, за результатами чого Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні з підстав того, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Дорученням від 15.10.2021 №497/1/48-21 Міністр юстиції просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ "Червонозоряний,4-В" №СК-136-21 повторно.

З Висновку Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 26.10.2021 вбачається, що за результатом розгляду скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В" Комісія зазначила, що для проведення права власності подано, зокрема, договори купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, однак приватним нотаріусом Черток І.В. зареєстровано право власності на 1/500 частки в праві власності на нежитлове приміщення. У той же час, відповідно до пункту 1.4 договорів купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, право власності набувається на підставі, зокрема, акта-прийому передачі нежитлового приміщення. Проте, для проведення державної реєстрації, подано акти прийому-передачі частки нежитлового приміщення. За таких обставин, Комісія дійшла висновку про те, що спірні рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Наказом Мін`юсту від 15.11.2021 №4087/5 "Про задоволення скарги" (далі - Наказ) відповідно до висновку Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 26.10.2021, скаргу ОСББ "Червонозоряний, 4-В" задоволено, скасовано рішення від 27.04.2021 №57874975 та №57890989, від 28.04.2021 №57920997 та №57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., тимчасово заблоковано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Черток І.В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Подол МК" стверджувало, що Наказ порушує його права та законні інтереси, як власника об`єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення №178, що знаходиться на -1 поверсі будинку за адресою: м.Київ, проспект Лобановського, 4В ) та прийнятий з порушенням норм чинного законодавства. Так у скарзі ОСББ не зазначено дати її складання; скарга не містить жодних аргументів порушення прав скаржника та копії документу, що підтвердив би факт порушення його прав; до скарги не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження осіб, що її підписали від імені ОСББ; щодо окремих оскаржуваних рішень закінчився встановлений законом строк оскарження; Мін`юст мав залишити скаргу без розгляду, оскільки ОСББ перед її розглядом подало заяву про відкликання скарги; Мін`юстом порушено строки розгляду скарги; Мін`юст двічі безпідставно повертав скаргу на повторний розгляд, здійснюючи тиск на Колегію; позивача не було повідомлено про час і місце засідань комісії; приватним нотаріусом Черток І.В. дотримано норм законодавства при здійсненні реєстраційних дій.

Задовольняючи позовні вимоги до Міністерства юстиції України місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 №4087/5 прийнято з порушенням вимог статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що є підставою для його скасування судом. При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що предметом спору в даній справі є вимога про скасування наказу від 15.11.2021 №4087/5, прийнятого Мін`юстом, а ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" не може відповідати за дії чи рішення Мін`юсту. Відтак ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" є неналежним відповідачем у цій справі, з огляду на що у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права. Так щодо відсутності дати складання скарги вказує, що зі змісту скарги вбачається дата її прийняття - 08.07.2021, а отже цю дату можна вважати датою складання. Крім того, враховуючи, що права підписантів скарги було порушено, Мін`юстом при розгляді скарги встановлено ці обставини, а встановлення подальшого статусу підписанта (член правління ОСББ чи особа, права якої порушено) не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги. Також, з приводу інших, на думку суду першої інстанції, грубих порушень вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Мін`юст зауважує, що такі не можуть бути самостійною підставою для скасування законного та обґрунтованого наказу Мін`юсту.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами застосовано пункт 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, від 04.06.2019 у справі № 815/5049/17, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення про дату, час та місце засідання Колегії Міністерства юстиції України. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій щодо строку розгляду скарги суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, в якій суд наголосив на тому, що порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Крім того, на даний час відсутні висновки Верховного Суду стосовно правильного застосування пунктом 17 Порядку № 1128, а саме - щодо повторності розгляду скарги у сфері державної реєстрації та відповідно забезпечення Мін`юстом розгляду такої скарги відповідно до цього Порядку.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.10.2024 (з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, всебічного, повного, об`єктивного розгляду зазначеної касаційної скарги у справі №910/10622/23, колегія суддів вважала за необхідне призначити її розгляд у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав) та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 27.08.2024.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно сталих правових позицій Верховного Суду, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Статтями 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 2 статті 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Судами обох інстанцій встановлено, що 16.03.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення, визначеного у пункті 1.2 цього договору, у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: місто Київ, проспект Лобановського 4В , що належить продавцю згідно з договором №15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудинкованими нежитловими приміщеннями та паркінгами по проспекту Червонозоряному, 4-А у Солом`янському районі м. Києва від 08.09.2004, укладеному ЗАТ "Українська будівельна компанія" з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов`язувався сплатити продавцю ціну продажу згідно з пунктом 3.1 цього договору та прийняти Майнове право на умовах цього договору.

Під Майновими правами Сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення №178 загальною площею 156,6 кв.м, що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу Майнових прав та передачі будинку під заселення, набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення (п. 1.2. Договору).

Довідкою ЗАТ "Українська будівельна компанія" від 01.06.2021 підтверджується повна сплата позивачем вартості придбаних майнових прав за договором у розмірі 3 100,00 грн.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що покупець набуває право приватної власності на Майнові права на підставі цього договору з моменту повної сплати ціни продажу Майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу Майнових прав покупець зобов`язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлового приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього Договору, довідки продавця про сплату ціни продажу Майнових прав, акта прийому-передачі Нежитлового приміщення.

На виконання умов договору, 01.06.2021 між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" підписано акт прийому-передачі майнового права, за яким продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення, відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав, на частку нежитлового приміщення №1/178-170.

Цього ж дня, між позивачем та ЗАТ "Українська будівельна компанія" підписано акт прийому-передачі частки нежитлового приміщення, за яким продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення, визначеного у пункті 1.2 цього договору, у новозбудованому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану №3, поштова адреса: м. Київ, пр-т Лобановського 4В .

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі №910/9158/16.

Договір у судовому порядку недійсним не визнано, тож в силу положень статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Як вбачається з Висновку Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, складеного за результатами розгляду скарги відповідача-2, на підставі якого прийнято спірний Наказ, проведення державної реєстрації права власності, у тому числі за ЗАТ "Українська будівельна компанія" відбулося з порушенням законодавства, у зв`язку з чим скасовано рішення про реєстрацію права власності за фізичними та юридичними особами.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у відповідній редакції до повноважень Мін`юсту у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

За приписами частин 1, 2 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів або до суду. Мін`юст розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін`юсту.

Частиною 3 статті 37 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

За змістом частини 4 статті 37 Закону днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Мін`юстом чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Мін`юсту подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону, за результатами розгляду скарги, Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову в задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Мін`юсту, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Мін`юсту;

б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів;

в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Мін`юсту;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін`юсті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Мін`юстом.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатом розгляду скарги Мін`юстом чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Мін`юст, його територіальні органи вживають заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150).

Згідно з пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу, відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (пункт 4 Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

За положеннями пункту 6 Порядку, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Відповідно до пункту 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 14 Порядку встановлено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня, з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному вебсайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

З наведеного слідує, що право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора має особа, яка вважає, що її права порушено. Розгляд скарги здійснюється Колегією у разі, якщо скарга відповідає вимогам, встановленим цими нормативними актами та подана у передбачений ними строк. Водночас, у скарзі повинні бути викладені обставини, що обґрунтовують порушення прав скаржника та спосіб поновлення порушеного права. При цьому наведення обставин, які засвідчують факт порушеного права або інтересу скаржника і надання відповідних доказів (в разі їх наявності), має суттєве значення для вирішення Колегією питання щодо належності скаржнику права на звернення з такою скаргою, а також для обрання способу його відновлення, в разі виявлення факту його порушення.

Судами обох інстанцій встановлено, що до скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої до Мін`юсту, додано протокол загальних зборів від 16.06.2021 №16/06-21, додаток №1 до вказаного протоколу, статут ОСББ "Червонозоряний, 4-В" та витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, у скарзі не зазначено дати її складання, що не відповідає вимогам пункту 6 частини 5 статті 37 Закону.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22 в цьому контексті відхиляється колегією суддів, оскільки правовідносини у вказаній справі стосувалися скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано реєстраційні дії приватного нотаріуса, який зареєстрував договір про поділ майна, набутого у шлюбі і Верховний Суд виклав висновок у п. 57 постанови досліджуючи питання щодо права СБУ на звернення до Мін`юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону "Про санкції", тобто у відмінних правовідносинах зі справою № 910/10622/23.

Доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17 відповідно до яких «оскільки скарга, подана до комісії, в цілому за формою відповідає вимогам закону (викладена письмово, містить обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог, додано до скарги перелік доказів), тому обставини, викладені в скарзі (в тому числі, щодо порушення прав скаржника), мали перевірятися вже в ході її розгляду по суті» не приймаються до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій у вказаних справах встановлено, що відмовляючи у задоволенні скарги на етапі її розгляду по суті з підстав неподання належним чином завіреної копії документів, комісія з розгляду скарг фактично вдалася до такого явища як "правовий пуризм". Це, в свою чергу, виключає можливість відмови комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації у прийнятті та розгляді скарги по суті, оскільки така скарга по формі відповідає вимогам закону. В свою чергу, у справі № 910/10622/23 судами встановлено порушення саме Мінюстом порядку прийняття такої скарги до розгляду, оскільки у скарзі не зазначено дати її складання.

Відтак цим спростовуються доводи скаржника, що наявність формального недоліку в оформленні скарги не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного наказу, прийнятого за результатами розгляду такої скарги.

Крім цього, відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

16.06.2021 проведено загальні збори ОСББ "Червонозоряний, 4-В" (згідно з рішеннями загальних зборів від 14.07.2021 змінено найменування на ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В"), на яких, серед іншого, прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів від 16.06.2021 №16/06-21 про відкликання та припинення повноважень голови правління об`єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрано новий склад правління об`єднання та ревізійної комісії; затверджено статут об`єднання у новій редакції.

22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. проведено реєстраційну дію щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1000731070007024897, якою змінено керівника та зареєстровано статут у новій редакції. Рішення загальних зборів ОСББ від 16.06.2021 та рішення правління ОСББ від 17.06.2021, станом на час розгляду скарги, були чинними, у судовому порядку не оскаржені та недійсними не визнавались.

Наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21303/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.12.2022, яким позов ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В", задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Мін`юсту від 03.12.2021 №4323/5 "Про задоволення скарги".

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17).

Отже, судове рішення у справі №910/21303/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Таким чином, факт правомірності проведеної 22.06.2021 реєстраційної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1000731070007024897, якою змінено керівника та зареєстровано статут у новій редакції, підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2022 у справі №910/21303/21, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене, особи, які підписали та подали 08.07.2021 скаргу від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" до Мін`юсту, не мали повноважень діяти від імені ОСББ.

При цьому, жодних доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписали скаргу, представляти інтереси ОСББ "Червонозоряний, 4-В", не додано і до самої скарги, що, як правильно констатовано судами попередніх інстанцій, не відповідає абзацу 2 пункту 5 частини 5 статті 37 Закону, яким передбачено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. При цьому Верховний Суд вважає опискою посилання судів на іншу статтю, а саме - 34.

Згідно з пунктом 7 частини 8 статті 37 Закону Мін`юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.

Відтак, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки скарга від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" подана особами, які не мали на це відповідних повноважень, відповідач-1 повинен був відмовити у її задоволенні.

Також, абзацом 3 пункту 3 Порядку встановлено, що скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Судами встановлено, що 22.07.2021 Голова правління ОСББ "Червонозоряний, 4-В" Трач Ю.Р. подав до Мін`юсту заяву від 21.07.2021 про залишення скарги за №СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов`язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178.

Разом із тим, Мін`юст, в порушення наведених положень Порядку, не повернув скаргу без розгляду, а продовжив розглядати її по суті.

При цьому скаржник посилається на низку постанов, в яких, на його думку, Верховний Суд робив висновки щодо "правового пуризму", "оцінки судом доказів", " Процесуальні норми є вторинними в порівнянні з матеріальними ", разом із цим касаційне провадження у цій справі відкрито саме на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України (неврахування висновку Верховного Суду), а не з підстав, передбачених пунктом 4 цієї статті (порушення норм процесуального права). Загалом в цій частині скаржник посилається на висновки Верховного Суду виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин. Водночас колегія суддів звертає увагу, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Також розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (пункт 4 Порядку).

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судами встановлено, що скарга ОСББ "Червонозоряний, 4-В" надійшла до Мін`юсту 08.07.2021, а оскаржуваний наказ №4087/5 прийнятий лише 15.11.2021, тобто зі спливом більше чотирьох місяців від дня надходження скарги, що є порушенням максимального 45-денного строку розгляду скарги, передбаченого пунктом 4 Порядку та статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Порушення строку розгляду скарги Колегією також може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Мін`юсту за розглядом скарг у сфері державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №420/4037/20).

При цьому заперечення скаржника стосовно цього, з посилання на те, що у зв`язку з надходженням на розгляд до Мін`юсту великої кількості скарг після відновлення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації, робота Колегії дуже напружена, жодним чином не спростовує необхідність дотримання нею строків розгляду скарг.

Крім того, колегія Мін`юсту розглядала скаргу 22.07.2021, 17.09.2021, за результатами зазначених розглядів сформовані висновки, якими рекомендовано відмовити у задоволені скарги з підстав дотримання нотаріусом законодавства при прийнятті рішень. Однак, вказану скаргу двічі повернуто Міністром юстиції на повторний розгляд до колегії.

Пунктом 17 Порядку встановлено, що в разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Проте, як слушно зазначив суд першої інстанції, ні Закон, ні Порядок не передбачають інших підстав для повернення скарги на повторний розгляд, зокрема на підставі доручення Міністра юстиції України.

Вказаним спростовується необхідність формування висновку стосовно застосування пункту 17 Порядку № 1128 (підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), а саме - щодо повторності розгляду скарги у сфері державної реєстрації та відповідно забезпечення Мін`юстом розгляду такої скарги відповідно до цього Порядку, оскільки ним.

Також суди обох інстанцій виснували, що розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту не є достатнім способом повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги, а жодних доказів повідомлення позивача про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти у строки встановлені пунктом 11 Порядку, матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 11 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Тобто, на відповідача-1 покладено обов`язок повідомити заінтересовану особу про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

З аналізу вказаних норм Порядку вбачається, що законодавство встановлює не право, а обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.

Запрошення відповідних осіб має на меті не лише проінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні та те щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто, щоб всі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були "почуті".

Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню нею своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.

Таким чином, на комісію покладено обов`язок забезпечити участь заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №480/388/19, від 15.08.2019 у справі №826/3539/17.

Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.01.2016 №37/5 (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №480/388/19).

Встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або їм (суб`єкту, дії якого оскаржуються та заінтересованим особам) не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

У той же час наведені норми Порядку не містять альтернативи, а тому відсутність одного з видів повідомлення позивача, є порушенням приписів вищенаведеного Порядку.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №420/4037/20.

Скаржник спростовуючи ці висновки посилається на те, що Міністерство юстиції України вважає, що оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення, і це твердження узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, від 04.06.2019 у справі № 815/5049/17, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22.

Водночас постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17 взагалі не містить висновків щодо застосування порядку повідомлення учасників щодо розгляду скарги у сфері державної реєстрації.

Згідно з позицією Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №910/574/22, основним обов`язковим способом повідомлення про розгляд скарги по суті є розміщення Мін`юстом чи його територіальним органом відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту. Натомість, надіслання повідомлення про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти є додатковими способами повідомлення, які в силу зазначених вище норм Порядку №1128 є обов`язковими для Мін`юсту чи його територіальних органів лише у разі, якщо номер телефону, адреса електронної пошти осіб, зазначених у п. 10 Порядку, вказані у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлені заінтересованою особою або встановлені з інших офіційних джерел.

Отже, додатковий спосіб повідомлення про розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом чи відповідним територіальним органом особи виключно за наявності у них відомостей про номер телефону/адресу електронної пошти, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлених заінтересованою особою або встановлених з інших офіційних джерел.

Відтак, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів у справі № 910/10622/23 про те, що розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту не є достатнім способом повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги.

Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що судами обох інстанцій встановлено порушення строку звернення з відповідною скаргою до відповідача-1.

За приписами частини 3 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Частиною 4 статті 37 Закону встановлено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Мін`юстом чи його територіальним органом, а у разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині 3 цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до пункту 2 Порядку для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

- оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

- наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

- наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

- наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

- здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

- подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

- закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

- розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом 1 цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

Таким чином, питання дотримання скаржником строку на подання скарги, встановлюється безпосередньо комісією перед розглядом скарги.

В свою чергу судами встановлено, що скарга ОСББ "Червонозоряний, 4-В" подана на адресу Мін`юсту 08.07.2021, що підтверджується штампом №СК-136-21 від 08.07.2021. У поданій скарзі скаржники просили, зокрема, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №57923371 від 28.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В.

Судами встановлено, що з огляду на положення статті 37 Закону рішення суб`єкта державної реєстрації про вчинення реєстраційної дії від 28.04.2021 могло бути оскаржене протягом 60 календарних днів з дня прийняття вказаного рішення (до 28.06.2021) або з дня, коли скаржник міг дізнатися про його прийняття. Проте зі змісту скарги не вбачається, що ОСББ дізналося про прийняття даного рішення в іншу дату, тож скарга була подана з пропущенням строку, встановленого частиною 3 статті 34 Закону.

Водночас Верховний Суд зауважує, що судами обох інстанцій не встановлено, яке саме зі скасованих Мінюстом рішень стосується безпосередньо права позивача.

Відтак, висновки судів про те, що з часу вчинення оскаржуваних реєстраційних дій до моменту їх оскарження минуло більше встановленого 60 денного строку, а комісія не перевірила обставини пропуску строку звернення зі скаргою, що у свою чергу, свідчить про недотримання вказаним органом владних повноважень вимог чинного законодавства є передчасними.

Відповідно, Суд доходить висновку, що задоволення позовних вимог в частині скасування пунктів 2 та 4, в частині рішень щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення від 27.04.2021 № 57874975 та №57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та № 57923371 від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048 без встановлення, які з цих рішень стосуються безпосередньо права позивача, є передчасним.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування спірного наказу в частині пунктів 3 та 5, то судами обох інстанцій не надано оцінки та не встановлено, яким чином вказані пункти порушують права позивача, оскільки вони стосуються прав приватного нотаріуса Черток І.В.

Крім цього, судами не надано оцінки тому, в порядку якого виду судочинства повинні розглядатися вимоги про їх скасування, оскільки блокуючи приватному нотаріусу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мін`юст здійснював владні повноваження.

Відтак, колегія суддів зазначає, що скаржником не спростовано порушень положень Порядку №1128 (у скарзі не зазначено дати її складання, що не відповідає вимогам пункту 6 частини 5 статті 37 Закону; скарга від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" подана особами, які не мали на це відповідних повноважень; Мін`юст після відкликання скарги не повернув її без розгляду, а продовжив розглядати її по суті; порушення строку розгляду скарги; колегія Мін`юсту розглядала скаргу 22.07.2021, 17.09.2021, за результатами зазначених розглядів сформовані висновки, якими рекомендовано відмовити у задоволені скарги з підстав дотримання нотаріусом законодавства при прийнятті рішень. Однак, вказану скаргу двічі повернуто Міністром юстиції на повторний розгляд до колегії).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У контексті статті 8 Конституції України, юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави.

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).

Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Правова передбачуваність та правова визначеність необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність "законних очікувань (яку в кожному окремому випадку встановлює суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Із правової позиції, висловленої в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України", у пунктах 70-71, Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

При цьому, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист. Тому невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення. Дані висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №825/862/17 та від 28 березня 2018 року у справі №826/19452/16.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач-1, під час розгляду скарги відповідача-2, діяв всупереч встановленої законодавством процедурі розгляду відповідних скарг у сфері державної реєстрації прав, що призвело до прийняття протиправного наказу і встановлені порушення є достатньою підставою для його скасування, водночас у тій частині, яка стосується прав позивача.

Проте оскільки судами скасовано спірний наказ повністю без встановлення того, які рішення щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення від 27.04.2021 № 57874975 та №57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та № 57923371 від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048 стосуються прав позивача, та яким чином пункти 3 та 5 спірного наказу порушують права позивача, оскільки вони стосуються прав приватного нотаріуса Черток І.В., і не надано оцінки тому, в порядку якого виду судочинства повинні розглядатися вимоги про їх скасування, оскільки блокуючи приватному нотаріусу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мін`юст здійснював владні повноваження, а тому Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів щодо задоволення позовних вимог в повній мірі.

Вказані вище докази не можуть бути досліджені Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, однак їх оцінка, також оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/10622/23 скасувати.

Справу № 910/10622/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.