Ухвала

від 05.02.2024 по справі 372/2456/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 372/2456/21

провадження № 61-235ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , про відвід колегії суддів: ОСОБА_10., ОСОБА_24., ОСОБА_11, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 січня 2024 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Відкрито провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року відмовлено.

03 лютого 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду заяву через представника ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: ОСОБА_10., ОСОБА_24., ОСОБА_11 у справі № 372/2456/21.

Заява мотивована тим, що ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії оскарженої постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року. Згідно мотивувальної частини ухвали Верховного Суду у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови апеляційного суду відмовлено оскільки заявник не навів обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію судового рішення. Натомість представник скаржника обґрунтовуючи необхідність постановлення Верховним Судом окремої ухвали у зазначеній справі (№ 372/2456/21) за фактом умисного не застосовування суддями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України навів факти поза розумним сумнівом свідчать, що дані судді порушили норми матеріального та процесуального права умисно. Такі дії суддів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підпадають під диспозицію та гіпотезу кримінального правопорушення, відповідальність за яке була передбачена статтею 375 Особливої частини Кримінального кодексу України до її декриміналізації згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року. Після декриміналізації цього діяння, для доведення його існування вже не потрібен вирок суду, і статтею 62 Конституції України, яка кореспондується із статті 17 КПК України вже не забороняють називати завідомо неправосудне судове рішення таким як воно є - завідомо неправосудним, спрямованим на позбавлення особи її конституційних прав. А отже за стандартами доказування у цивільному процесі можна стверджувати, що судді ОСОБА_6. та ОСОБА_7 постановили завідомо неправосудне рішення, яким вважається судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Обґрунтування постановлення саме завідомо неправосудного рішення (хоча і без згадки цього словосполучення) детального наведено скаржником майже на 7 аркушах у пунктах 4.1.-4.4. розділу 4 своєї касаційної скарги, як прохання постановити окрему ухвалу за фактами умисного порушення суддями норм матеріального та процесуального права. Крім того у пункті 4.5. розділу 4 касаційної скарги наведене обґрунтування та посилання на докази постановлення завідомо неправосудного рішення зазначеною колегією суддів саме з корисливих мотивів (кваліфікуюча ознака декриміналізованої частини другої статті 375 КК України). Окрім того, за стандартом доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), або «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) доданий до касаційної скарги електронний носій із записом розмов за розумним ступенем ймовірності , хоча і менш високим у порівнянні з кримінальним обвинуваченням, може свідчити про ймовірне отримання суддями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірної вигоди за постановлене ними судове рішення. Якщо ці дві обставини в їх сукупності (постановлення завідомо неправосудного рішення та ймовірне отримання неправомірної вигоди за таке судове рішення) не є на думку суддів ОСОБА_10., ОСОБА_24. та ОСОБА_11 достатнім обґрунтуванням підстав, за яких суд касаційної інстанції може (зокрема і з власної ініціативи) зупинити дію оскарженого судового рішення то я безумовно такому суду не довіряю бо беззаперечно існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності суддів. Проте не зупиняючи дію зухвало нахабного рішення суддів ОСОБА_6 та ОСОБА_7., яке постановлено внаслідок умисного порушення норм матеріального та процесуального права, всупереч всім висновкам Верхового Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, судді ОСОБА_10. , ОСОБА_24 та ОСОБА_11. публічно демонструють можливість залишення в силі цього судового рішення, а можливо і відкритість для поза процесуального спілкування з метою можливого вирішення цього питання. Крім того, слід зазначити, що суддя Верховного Суду ОСОБА_10. у 2020 році під час касаційного розгляду його скарги у справі № 431/4201/15 (провадження № 61-6938ск20), будучи задіяною у схемі сприяння рейдерам, які захопили ПрАТ «Експериментальне проектно-конструкторське бюро «Будпластик», також умисно порушувала норми права, які регламентують початок перебігу строку позовної давності. Зокрема, ним як представником заявника ОСОБА_8 подавалась касаційна скарга у справі № 431/4201/15 (провадження № 61-6938ск20), що була розподілена на суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_10. (суддя-доповідач), ОСОБА_24., ОСОБА_11 Проте суддя доповідач ОСОБА_10. замість відкриття касаційного провадження колегією суддів, постановила ухвалу від 29 квітня 2020 року, якою залишила касаційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 11 березня 2020 року без руху, у зв`язку із, начебто пропущенням строку на касаційне оскарження. Зазначена ухвала судді доповідача ОСОБА_10. від 29 квітня 2020 року у справі № 431/4201/15 (провадження № 61-6938ск20) була явно незаконною (завідомо неправосудною) проте оскаржити її було процесуально не можливо. При цьому при визначенні судді ОСОБА_10. як - судді-доповідача для розгляду касаційної скарги ОСОБА_8 було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, а її дії та рішення по залишенню скарги без руху і не відкриттю касаційного провадження викликали обґрунтовану думку про координованість її дій з діями суддів Луганського апеляційного суду та Старобільського районного суду, отже викликали сумнів в неупередженості та об`єктивності зазначеної судді. Тому, ним було заявлено обґрунтований відвід судді ОСОБА_10. у справі № 431/4201/15. У відводі судді ОСОБА_10., зокрема зазначалось, що на підставі пункту третього Розділу ХII «Прикінцевих положень» ЦПК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину. Розділ XII доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 540-IX від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року. А отже строки на касаційне оскарження незаконної ухвали Луганського апеляційного суду від 11 березня 2020 року не могли бути і не були пропущеним, бо були зупинені і автоматично продовжені, бо з моменту постановлення ухвали (11 березня 2020 року) до початку дії карантину в Україні, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, який продовжував діяти на час подачі касації, і на даний час продовжує діяти, сплив лише 1 день. На сайті Судова влада України (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) міститься методична інформація, що надана саме КЦС ВС судам щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину. Хоча правова сила та автор такої методичної рекомендації не зрозумілий, а норми Закону № 540-IX від 30 березня 2020 року в частині автоматичного продовження строків на апеляційне і касаційне оскарження і без цього чіткі і зрозуміли, проте, представник касатора просив суддю Касаційного цивільного суду ОСОБА_10. додатково ознайомитись із цим методичним роз`ясненням, відповідно до якого, Законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. Також ним зазначалось, що враховуючи той факт, що незаконну ухвалу судді доповідача ОСОБА_10. оскаржити не можливо та з метою уникнення непорозумінь та прискорення розгляду, представником скаржника було подано клопотання про поновлення пропущеного на думку суду строку на касаційне оскарження. У своєму клопотанні представник скаржника, зокрема зазначав, що у відповідності до частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. При цьому ОСОБА_8 та його представнику ОСОБА_2 судове рішення у вигляді ухвали Луганського апеляційного суду від 11 березня 2020 року не було вручено взагалі і не вручено дотепер. Також у клопотанні представник скаржника посилався на зазначені вище норми пункту третього Розділу ХII «Прикінцевих положень» ЦПК України та зазначав, що за законом сплило та було використано лише 1 день із встановлений ЦПК України тридцяти днів на касаційне оскарження. Проте суддя Верховного Суду ОСОБА_10. з метою сприяння рейдерам (група нині вже покійного ОСОБА_25 - одного із перших та провідних рейдерів в Україні, засновника та лідера партії «Союз», народного депутата II, III, IV (1994-2006) и VII (2012-2014) скликань, та одночасно пов`язаного з діяльністю кримського ОЗУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», за даними ЗМІ, маючого прізвисько «ОСОБА_25») та корумпованим суддям Луганського апеляційного суду не відкривала касаційного провадження № 431/4201/15 (провадження № 61-6938ск20), і не виносила це питання на розгляд колегії. Такі дії судді Верховного Суду ОСОБА_10. та суддів колегії Луганського апеляційного суду у зазначеній справі виглядали для кожного безстороннього об`єктивного спостерігача як узгоджені спільні дії по перешкоджанню ОСОБА_8 у доступі до правосуддя. Проте колегія суддів Верховного Суду: ОСОБА_10. (суддя-доповідач), ОСОБА_24 та ОСОБА_11., розглянувши мою заяву про відвід судді-доповідача ОСОБА_10. у справі за заявою ОСОБА_8 про поворот виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06 листопада 2015 року (ІНФОРМАЦІЯ_2) вирішила, що постановлення суддею ОСОБА_10. явно незаконної ухвали про залишення касаційної скарги без руху з підстав, начебто пропущення строку без урахування Закону № 540-IX від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року не є належною підставою для відводу. Після цього, зрозумівши що колегія суддів ОСОБА_10., ОСОБА_24 та ОСОБА_11. стануть також діяти в інтересах рейдерів, намагаючись допомогти корумпованим суддям Луганського апеляційного суду і далі «водити козу» у цій справі він був вимушений подавати заяву про відмову від касаційної скарги (провадження № 61-6938ск20) та подавати іншу касаційну скаргу, яку було розподілено на інших суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач), Зазначені судді своєю постановою від 26 квітня 2022 року у справі № 431/4201/15-ц (провадження № 61-17102св20) касацію задовільнили та досить оперативно скасували обидві незаконні ухвали Луганського апеляційного суду за допомогою яких вони тривалий час перешкоджали повороту виконання неправосудного рішення ІНФОРМАЦІЯ_3. На теперішній час Вищий антикорупційний суд розглядає обвинувальний акт за частиною третьою статті 368 КК України у справі № 243/12154/18 (провадження 1-кп/991/152/19) щодо ОСОБА_9 , який переховуються від суду та тимчасово окупованій території (як і більшість інших суддів цього суду) та оголошений ВАКС у розшук. Проте посадові особи ПАТ «НДУ», НКЦПФР та інші судді, які були задіяні у схемі рейдерів жодної відповідальності не понесли. А отже вбачається, що суддя ОСОБА_10 також була задіяна у схемі унеможливлення повороту виконання завідомо неправосудного рішення колишнього судді Старобільського районного суду ОСОБА_9 у справі № 431/4201/15-ц та умисно неправильно застосовувала норми закону про зупинення перебігу позовної давності, а судді ОСОБА_24 та ОСОБА_11 не вважали такий факт умисного незастосування суддею ОСОБА_10 положень Закону № 540-IX від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року таким, що є достатнім для її відводу, що безумовно викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності цих суддів. Крім того, колегія Верховного Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - ОСОБА_11, суддів: ОСОБА_26., ОСОБА_10. (суддя-доповідач), ОСОБА_24., ОСОБА_27 своєю постановою від 17 червня 2020 року у справі № 761/26114/17 (провадження № 61-20887св19) позбавила можливості захисту подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 коштовними квартирами яких заволоділо організоване злочинне угрупування до складу якого входили ОСОБА_14 (він же ОСОБА_14 ), ОСОБА_16 (він же ОСОБА_16 ) та ін. за сприянням так званого «чорного» нотаріуса Обухівського нотаріального округу ОСОБА_28, який системно працював із рейдерами та сприяв захопленням різноманітної нерухомості шляхом здійснення державної реєстрації переходу прав власності та свідоцтво якого було анульовано Мінюстом України за численні махінації. При цьому обома квартирами родини ОСОБА_18 заволоділа під виглядом добросовісного набувача прокурор на той час відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_19 . На моє обґрунтоване переконання саме зазначеним прокуратором за попередньою змовою з іншим прокурором прокуратури м. Києва - ОСОБА_29 (процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12015100100010270 від 01 вересня 2015 року частини четвертої статті 190 КК України) та іншими невстановленими особами були викрадені із матеріалів кримінального провадження № 12015100100010270 речові докази - оригінали заяв від імені подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були підроблені нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_28 з метою заволодіння - квартирами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , вартість яких становить близько 700 000 дол. США, в результаті чого громадянам ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , спричинено тяжкі наслідки. Касаційне провадження у справі № 761/38952/15 (провадження № 61-416св21) за моєю скаргою як представника дочки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 - ОСОБА_20 було безпідставно (невмотивовано) закрито суддями ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 (АДРЕСА_3) і йому відомо на чиє прохання. Вказані обставини у сукупністю з фактом не зупинення дії оскарженої постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, яка є завідомо неправосудною, посилюють його переконання в тому, що існує сумнів в неупередженості та об`єктивності суддів: ОСОБА_10., ОСОБА_24. та ОСОБА_11

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункт 3 та 5 частини першої статті 36 ЦПК України). У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Аналіз заяви про відвід колегії суддів: ОСОБА_10., ОСОБА_24., ОСОБА_11 дозволяє стверджувати, що в ній викладено незгоду із рішеннями суддів, доводи ОСОБА_1 не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, чи що він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; в ній викладено незгоду із процесуальними рішеннями судді.

З урахуванням необґрунтованості заявленого відводу колегії суддів, питання про відвід судді, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , про відвід колегії суддів: ОСОБА_10., ОСОБА_24., ОСОБА_11, визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід колегії суддів: ОСОБА_10., ОСОБА_24., ОСОБА_11 передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиноюпершою статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат