Постанова

від 06.06.2024 по справі 372/2456/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 372/2456/21

провадження № 61-235св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брага Юлія Миколаївна, ОСОБА_5 ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Свиридовським Олександром Анатолійовичем , на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брага Ю. М., ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення в частині затвердження проектів землеустрою, витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,849 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 25 лютого 1998 року, що підтверджується державним актом на право приватної власності серії ІІІ-КВ № 097881, зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Кадастровий номер земельній ділянці не наданий у зв`язку із відсутністю про це вимог діючого на той час законодавства.

Починаючи із 1998 року, позивач сплачувала земельний податок за вказану земельну ділянку та вважала себе законним власником спірної земельної ділянки.

Починаючи із 2008 року, у позивача почали виникати конфлікти із керівництвом обслуговуючої компанії котеджного містечка «Золоті ворота», які намагалися здійснити самозахоплення її земельної ділянки, в тому числі шляхом встановлення паркану.

З цього приводу позивач в 2009 році звернулася до ПП «Фокус-2002» задля проведення комплексу робіт по встановленню межових знаків на земельній ділянці.

За результатами проведених робіт складені акти про передачу на зберігання встановлених межових знаків власникам земельних ділянок.

Після вказаних подій і до 2017 року позивачем не виявлялося будь-яких порушень її прав, як власниці земельної ділянки.

Проте, в 2017 році після повідомлень про наміри невідомими особами відчужити земельну ділянку, межі якої співпадають із її, вона звернулася до Обухівського ВП ГУНП в Київській області із заявою про кримінальне правопорушення та до Обухівського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії Центру ДЗК.

За результатами проведених робіт ДЗК проведено відновлення меж її земельної ділянки в натурі (на місцевості), складено акти прийому-передачі межових знаків на зберігання від 19 травня 2017 року з абрисами земельних ділянок та зведені плани суміжних земельних ділянок.

Згідно зведеного плану вбачалося, що належну позивачу земельну ділянку поділено на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:136009:0183, а також сформовану із залишків земельну ділянку № 3223186801:13:009:0173.

Як з`ясувалося шляхом відповіді на запит адвоката, отриманої 01 лютого 2021 року, на підставі рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2014 року затверджені проекти землеустрою та передано земельні ділянки у власність громадянам - відповідачам у справі ОСОБА_3 (кадастровий номер 3223186801:13:009:0173) та ОСОБА_4 (кадастровий номер 3223186801:13:009:0175). Також за змістом відповіді із заявами до Підгірцівської сільської ради про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок звертався ФОП ОСОБА_7 .

Позивач вказувала, що саме 01 лютого 2021 року вона дізналася про порушення її права власності.

Окрім цього, під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження позивач дізналася, що ФОП ОСОБА_7 на підставі підробленого державного акту серії І-КВ №068010 від 17 червня 1999 року була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ім`я ОСОБА_5 (кадастрові номери 3223186801:13:009:0182 та 3223186801:136009:0183), на підставі якої за вказаною особою було зареєстроване право власності 21 квітня 2017 року.

В подальшому ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу відчужила ці дві земельні ділянки відповідачу ОСОБА_2 .

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення та зміну предмета позову, просила:

визнати незаконними та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області на 57 сесії 6 скликання від 30 жовтня 2014 року в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району м. Києва громадянам:

ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га;

ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,25 га;

визнати незаконними та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області на 59 сесії 6 скликання від 19 грудня 2014 року в частині затвердження проектів землеустрою та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам:

ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0173;

ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0175;

визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, видане 04 березня 2015 року реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 ;

витребувати із незаконного володіння, скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 20239329, дата, час державної реєстрації: 03 травня 2017 року 16:48:22 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0182, яка знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, с. Підгірці;

витребувати із незаконного володіння, скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності: 20239627, дата, час державної реєстрації: 03 травня 2017 року 17:51:00 про державку реєстрацію права власності ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,205 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0183, яка знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, с. Підгірці;

витребувати із незаконного володіння, скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 8935884, дата, час державної реєстрації 16 лютого 2015 року 17:15:49 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці;

витребувати із незаконного володіння, скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 9048459, дата, час державної реєстрації 04 березня 2015 року 11:01:30 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, яка знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, с. Підгірці;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, яка знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район., с. Підгірці та зареєстрована за власником ОСОБА_3 .

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на земельні ділянки.

Зустрічний позов мотивований тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 03 травня 2017 року укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок (кадастрові номери 3223186801:13:009:0182 та 3223186801:136009:0183) із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, статей 203 та 215 ЦК України.

На момент реєстрації та укладення договорів нотаріусом здійснено перевірку статусу ОСОБА_5 , як власниці земельних ділянок, яке було очищене від прав третіх осіб та іншого виду обтяжень.

Вважав, що у зв`язку із цим відповідач ОСОБА_2 на підставі статей 330,388,392 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є добросовісним набувачем, що захищає його від намірів витребувати на її користь земельні ділянки. Додатковим аргументом на користь цієї позиції зазначив, що у ОСОБА_1 відсутнє зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки.

Позивач за зустрічним позовом просив:

визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0182, розташованої на території Підгірцівської сільської ради за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагою Ю.М. та зареєстровано в реєстрі за № 403;

визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,2050 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0183, розташованої на території Підгірцівської сільської ради за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагою Ю.М. та зареєстровано в реєстрі за № 406;

визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0182 за ОСОБА_2 ;

визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2050 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0183 за ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 листопада 2021 року:

прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки та об`єднано в одне провадження із первісним позовом;

замінено первісного відповідача ОСОБА_3 , який мав місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , належним відповідачем - ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

замінено первісного відповідача Підгірцівську сільську раду Київської області на правонаступника Козинську селищну раду Обухівського району Київської області.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року у складі судді Висоцької Г. В. позовні вимоги ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Брага Ю. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 35031714 від 03 травня 2017 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0183, площею 0,205 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238830832231.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Брага Ю. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 35031389 від 03 травня 2017 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0182, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238816332231.

Скасовано рішення державного реєстратора Заставенко А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 20009386 від 16 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 596878032231. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_3 , видане 16 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, видавник державний реєстратор Заставенко А. В .

Скасовано рішення державного реєстратора - Козлова Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 19774804 від 04 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 588831632231. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_1 , видане 04 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, видавник Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_19

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

щодо права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку:

державний акт серії ІІІ-КВ № 097881, виданий ОСОБА_1 є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом права власності позивача на спірну земельну ділянку. Відповідачами та третіми особами не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які би прямо свідчили про підробку, скасування чи визнання недійсним державного акта серії ІІІ-КВ № 097881. З 1998 року позивач постійно сплачувала земельний податок, в тому числі в певний період безпосередньо Підгірцевській сільській ради. Кадастровий номер, належній ОСОБА_1 земельній ділянці, не присвоювався, оскільки земельне законодавство станом на 1998 році не передбачало таких вимог. Запровадження загальної база Державного земельного кадастру розпочато лише у 2002 році. При цьому, земельна ділянка позивача за первісним позовом до її передачі у власність позивачу (приватизації) перебувала в її довічному користуванні та була їй передана як забудовнику та працівниці ТОВ «Агат» із складу земель ТОВ «Агат», у постійному користуванні якого перебувала перед цим. Ті обставини, що спірна земельна ділянка знаходиться саме у складі земель площею 5 га, які було раніше відведено та передано у постійне користування фірмі «Агат», представником Козинської селищної ради визнається та ніким із учасників справи не оспорюється. Єдиної підставою необхідною та достатньою для того, щоб технічна документація була виготовлена державними підприємствами за бюджетні кошти і невідкладно затверджена органами місцевого самоврядування на позачергових сесіях була лише заява позивача за первісним позовом про видачу їй державного акта. Відповідачами не спростовано твердження позивача про те, що якщо державний акт нею отриманий, а його другий примірник переданий та зберігається в архіві територіального органу Держкомзему, то заява про видачу державного акта нею до органу місцевого самоврядування та/або органів місцевої виконавчої влади безумовно подавалась. Факт наявності другого примірника державного акта ОСОБА_1 в архіві структурного підрозділу Держгеокадастру безумовно доводить її право власності і те, що було прийнято відповідне рішення виконкомом та/або сільською радою. Надані представником Козинської селищної ради копії протоколу засідання виконавчого комітету від 25 лютого 1998 року на переконання суду не спростовують право власності ОСОБА_1 із огляду на те, що факт надання протоколу засідання виконавчого комітету Підгірцевської сільської ради від 25 лютого 1998 року не свідчить про те, що в цей же самий день не могло проводитись і засідання Підгірцевської сільської ради і не доводить, що такого засідання не проводилось. Також в кінці цього протоколу засідання виконавчого комітету Підгірцевської сільської ради зазначено (рішення № 69), що затверджуються також і матеріали інвентаризації присадибних земельних ділянок громадян, які виявили бажання ці ділянки приватизувати, а також зазначено, що список громадян додається. Отже, вказане формулювання рішення № 69 може передбачати будь-який список громадян і буде вважатися, що їм надали у власність земельні ділянки;

щодо незаконності права власності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 :

з огляду на встановлені обставини справи щодо права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції вказав, що подані ОСОБА_1 докази в повній мірі свідчать про незаконність набуття відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки. Рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2014 року порушує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, право власності на яку у позивача вже існувало станом на 19 грудня 2014 року. Твердження представників відповідачів про законність передачі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є проявом суперечливої поведінки та порушенням принципу добросовісності у цивільному судочинстві. Таким чином, документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , видані на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування, є також недійсними, враховуючи їх похідний характер. Суд, зважаючи на аргументи відповідачів у цій справі, що немає прямого доказу, який би дозволив ідентифікувати земельну ділянку ОСОБА_1 , приходить до висновку, що наданих доказів в їх сукупності достатньо, щоб беззаперечно стверджувати, що земельна ділянка ОСОБА_1 має накладення із земельними ділянками відповідачів;

щодо заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування позовної давності:

до позовної заяви позивач за первісним позовом надала відповідь слідчої Ногачеєвої О. А. № Б-736 від 27 червня 2018 року щодо клопотання ОСОБА_1 про дозвіл ознайомитись з матеріалами кримінального провадження № 12017110230000881, яка досліджена в судовому засіданні. Судом встановлено, що 11 липня 2018 року позивач ознайомилась із кримінальним провадженням, під час якого побачила відповідь слідчої Ногачеєвої О. А. № Б-736 від 27 червня 2018 року, яку ОСОБА_1 не отримувала та є доказом того, що вона не мала жодної можливості ознайомитися із кримінальним провадженням раніше. Дозвіл на використання копії матеріалів кримінального розслідування як доказів у цивільному суді був наданий пізніше (лише 12 січня 2021 року) слідчим Є. Камінським. Суд вказав, що навіть якщо відраховувати позовну давність не з дати реального ознайомлення 11 липня 2018 року, а з 27 червня 2018 року - дати відповіді слідчої Ногачеєвої О. А. № Б-736 від 27 червня 2018 року, три роки спливають 27 червня 2021 року, який припадає на вихідний день - неділю, тому позовна давність ОСОБА_1 не пропущена;

щодо позовної давності стосовно оспорюваних рішень Підгірцевської сільської ради:

суд першої інстанції вказав, що після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 12017110230000881, ОСОБА_1 продовжувала сподіватися на його належне розслідування, зокрема оголошення підозр ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та іншим особам, причетним до вчинення, на її думку, кримінального правопорушення. Початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи (постанова Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 452/435/17 (провадження № 61-43139св18)). 06 липня 2021 року після закриття у підготовчому засіданні Обухівського районного суду кримінальної справи № 372/3464/17 по обвинуваченню ОСОБА_7 за частиною другою статті 358 КК України (провадження № 12017110230000428 від 06 березня 2017 року) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 втратила можливість щодо пред`явлення позову в рамках кримінального провадження та звернулася із позовом в рамках цивільного судочинства. Також позивач продовжувала вважати, що Підгірцевська сільська рада ніяких незаконних рішень не приймала і її прав не порушувала. Проте, Козинська сільська рада у своїх відповідях на адвокатські запити від 21 січня 2021 року та від 26 травня 2021 року повідомила, що начебто Підгірцівською сільською радою в один день на підставі заяв ОСОБА_7 приймались рішення про розробку документів і подальшу передачу належних позивачу та її мамі, земельних ділянок громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Саме з цього моменту позивач дізналась, що її права порушила також і Підгірцевська сільська рада;

твердження представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_12 про те, що позивач, начебто мала можливість сама дізнатися у 2017 році всю інформацію про осіб, які порушили її права, зареєструвавши її земельну ділянку на підставних осіб, оскільки в Україні з 01 січня 2013 року запроваджено роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, також не відповідає дійсності і є виключно його припущенням. Вказав, що у 2017 році в Україні діяв Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закон України «Про Державний земельний кадастр», які в редакції, що була чинна на той час (2017 рік), не передбачали можливості отримати інформацію про власників земельних ділянок, які не належать запитувачу (заявнику) на праві власності чи користування (які перебувають у власності та користуванні інших осіб) та без документу, що підтверджує повноваження діяти від імені власників чи користувачів цих ділянок, що підтверджується сталою судовою практикою. Також суд вказав, що інженери землевпорядники Обухівського МВВЦДЗК Київської обласної філії Державного підприємства «Центр ДЗК» провели комплекс робіт та надали ОСОБА_1 акт прийомки - передачі на зберігання межових знаків від 19 травня 2017 року та зведений план суміжних земельних ділянок та пояснили, що відповідно до чинного на той час законодавства вони не можуть надати ОСОБА_1 інформацію про те, хто є власником земельних ділянок, які накладаються на її ділянку, та на підставі яких документів, бо ця інформація є конфіденційною та її отримати може або сам власник, або уповноважена ним особа, або за відповідним рішенням суду. Ці обставини підтвердила і сама ОСОБА_1 , будучи допитаною як свідок;

щодо незаконності права власності відповідача ОСОБА_2 :

ОСОБА_2 набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі двох договорів купівлі-продажу, укладених із ОСОБА_5 , яка використала підроблені документи, які мали б підтверджувати її право власності на земельні ділянки. Таким чином, договори купівлі-продажу земельних ділянок від 03 травня 2017 року № 403 та № 406, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є недійсними, як такі, що не відповідають вимогам статей 203, 215 ЦК України і не можуть породжувати правових наслідків;

щодо способу захисту:

представник ОСОБА_1 зі згоди позивача в судовому засіданні звернувся до суду із проханням застосувати ефективний спосіб захисту на власний розсуд, незважаючи на спосіб захисту, викладений в заяві про зміну підстав позову. Суд вважав, що застосування статті 388 ЦК України, тобто віндикації, не є ефективним способом захисту, оскільки земельна ділянка, належна ОСОБА_1 , не є тотожною земельним ділянкам відповідачів. Витребування вказаних земельних ділянок на користь позивача призведе до зміни площі, конфігурації тієї земельної ділянки, на яку вона набула власність на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 25 лютого 1998 року, оскільки має місце часткове накладення. В своїх постановах у справах № 645/3067/19 від 03 серпня 2022 року, № 450/441/19 від 17 серпня 2022 року, № 597/977/21 від 22 серпня 2022 року Верховний Суд зазначив, що належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Тобто, при неможливості застосувати такий спосіб захисту як віндикація, який при наявності підстав, є ефективним і при самостійному застосуванні, обранню підлягають інші способи захисту, які дозволяють захистити права та інтереси особи, і не суперечать закону;

з 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права;

таким чином, задля ефективного захисту прав позивача ОСОБА_1 суд обрав спосіб захисту, який полягає у скасуванні рішень державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності за відповідачами із визнанням недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та із визнанням недійсними свідоцтва про право власності;

незважаючи на те, що суд дійшов переконання, що рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянинам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, та передані у власність вказаним особам, є такими, що ухвалені в порушення закону, тобто за наявності діючого права власності іншої особи - ОСОБА_1 , їх окреме визнання недійсними в якості способу захисту не є ефективним;

щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання його добросовісним набувачем та визнання за ним права власності:

суд першої інстанції при відмові у задоволенні зустрічного позову вказав, що незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 за конструкцією цієї статті є добросовісним набувачем, суд не може захисти його право, оскільки спірні земельні ділянки вибули із володіння позивача ОСОБА_1 , як власниці, не з її волі іншим шляхом.

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Свиридовського О. А. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору та правничою допомогою адвоката у розмірі 10 773,00 грн з кожного.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено. До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом додано: копію договору (угоди) на представництво в суді, надання юридичної і правової допомоги від 01 січня 2021 року, копію звіту адвоката про доручення у справі з детальним описом та відміткою про отримання його ОСОБА_1 , копію акту надання правової допомоги від 27 грудня 2022 року, копію супровідного листа ОСОБА_1 з наданням звіту та актів, копію корінця до прибуткового ордеру від 01 січня 2021 року, копію чеків про оплату поштових послуг, послуг друку та паперу і опису, а також докази надсилання заяви з додатками іншим учасникам справи. Для визначення розміру відшкодування витрат на правову допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд взяв за основу суму, визначену позивачем у позовній заяві, а саме 43 092,00 грн. Оскільки рішенням суду у позовних вимогах до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області було відмовлено, суд не стягнув з цього відповідача судові витрати на користь позивача, натомість стягнув їх в рівних частинах з інших відповідачів, позов щодо яких задоволено частково.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано. У задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року залишено без змін.

Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору і витрат на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції відмовлено.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не пропустила позовну давність та вказав, що до вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння застосовується загальна позовна давність. Звертаючись у травні 2017 року до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення злочину, позивач зазначила кадастрові номери земельних ділянок, а тому у разі звернення до суду із заявою про забезпечення доказів, остання мала об`єктивну можливість отримати інформацію про власників цих земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції вказав, що коли особа довідалася про порушене право та подала до правоохоронних органів заяву про вчинення злочину, необізнаність про особу, яка вчинила злочин, не може спростовувати фактів про те, що про порушення права їй стало відомо ще 20 травня 2017 року (дата звернення із заявою про злочин). У заявах поданих позивачем до суду, остання не порушувала питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову.

У зв`язку з тим, що про порушене право позивач дізналася у травні 2017 року, і ці обставини наведено позивачем у позовній заяві, та наявними у справі письмовими доказами доведено, що 21 травня 2017 року в Єдиному реєстрі досудового розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12017110230000881 на підставі заяви від 20 травня 2017 року, висновок суду, що позовна давність станом на час пред`явлення позову (29 червня 2021 року) не пропущена, не відповідають обставинам справи. Оскільки відповідач ОСОБА_3 подав заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції, колегія суддів зробила висновок про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку зі спливом позовної давності.

Суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року, яким стягнуто на користь позивача судові витрати, оскільки згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові на позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника Свиридовського О. А. , в якій просить постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року залишити в силі, постановити окрему ухвалу за фактами допущення Київським апеляційним суду у складі судді-доповідача Приходька К. П., суддів Писаної Т. О., Журби С. О. порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: не застосовування у цій справі пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

оскаржена постанова суду апеляційної інстанції суперечить правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), який набув чинності 02 квітня 2020 року;

судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що у зведеному плані були зазначені лише кадастрові номери земельних ділянок, які повністю накладались на ділянки ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_13 , проте були відсутні прізвища їх підставних власників;

суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що діючими у 2017 році законами та підзаконними актами не було передбачено можливості отримати інформацію про власників земельних ділянок, які не належать запитувачу (заявнику) на праві власності чи користування (які перебувають у власності та користуванні інших осіб) та без документу, що підтверджує повноваження діяти від імені власників чи користувачів цих ділянок, що підтверджується сталою судовою практикою;

суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 452/435/17 відповідно до якого цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні цих позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_14 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований, зокрема, тим, що ОСОБА_1 довідалась про порушення свого права в травні 2017 року, тому саме з травня 2017 року потрібно обчислювати позовну давність, що було правильно зроблено судом апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження у справі № 372/2456/21. Витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 372/2456/21. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Свиридовським О. А. , про відвід колегії суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Крата В. І. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід колегії суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Крата В. І. передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свиридовський О. А., про відвід колегії суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Крата В. І., за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свиридовський О. А. на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Свиридовським О. А. , про відвід судді Крата В. І. від участі в розгляді справи № 372/2456/21. Заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Свиридовським О. А. , про відвід суддів: Дундар І. О. та Краснощокова Є. В. від участі в розгляді справи № 372/2456/21 визнано необґрунтованою. Заяву про відвід колегії суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського О. А. про відвід суддів Верховного Суду: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського О. А. на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21, від 21 червня 2023 року у справі № 201/11583/21, від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 12 травня 2022 року у справі № 910/12688/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21, від 21 червня 2023 року у справі № 201/11583/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 904/8804/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 910/5188/22, від 17 жовтня 2023 року у справі № 910/21220/21, від 03 жовтня 2023 року у справі № 913/101/23, від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21, від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 541/564/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 27/55(914/4078/21), від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21, від 07 грудня 2023 року у справі № 306/1350/21, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 201/11583/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21, від 12 травня 2022 року у справі № 910/12688/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21, від 21 червня 2023 року у справі № 201/11583/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 904/8804/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 910/5188/22, від 17 жовтня 2023 року у справі № 910/21220/21, від 03 жовтня 2023 року у справі № 913/101/23, від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 320/4182/20, від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21, від 12 травня 2022 року у справі № 910/12688/21, від 21 червня 2023 року у справі № 201/11583/21, від 31 жовтня 2019 року у справі № 824/11/16-а, від 18 червня 2020 року у справі № 804/3820/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 452/435/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 648/533/16-цта судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ТОВ «Агат» набуло земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво за рахунок земель в межах с. Підгірці площею 5 га на підставі рішення виконавчого комітету ІІ сесії Підгірцівської сільської Ради ХХІІ скликання від 25 листопада 1994 року із отриманням дозволу на виготовлення проекту землеустрою на право користування землею.

Відповідно до листування ТОВ «Агат» та Підгірцівською сільською Радою в 1995 році в період 1995 року, остання неодноразово зверталася до ТОВ «Агат» із проханням оплатити рахунки в розрахунок за виділену їм землю.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею у ТОВ «Агат» у постійному користуванні перебуває земельна ділянка площею 5 га на підставі рішення виконавчого комітету ІІ сесії Підгірцівської сільської Ради ХХІІ скликання від 25 листопада 1994 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Агат» від 23 жовтня 1997 року ОСОБА_1 працює на посаді касира з 02 травня 1996 року.

На підставі рішень Підгірцівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 23 жовтня 1997 року ОСОБА_1 за результатами розгляду її заяв виділені у довічне користування із земель ТОВ «Агат» земельні ділянки та наданий дозвіл для будівництва індивідуального житлового будинку згідно ЗК України по вул. Городищеньска в с. Підгірці Обухівського району.

Відповідно до протоколу № 1 від 25 лютого 1998 року виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області на порядку денному ставилося питання про розгляд заяв громадян. Відповідно до резолютивної частини рішення, затверджено матеріали інвентаризації присадибних земельних ділянок громадян, які виявили бажання приватизувати земельні ділянки (список громадян додається); надати даним громадянам у приватну власність безкоштовно земельні ділянки розміром згідно запасу в погосподарській та земельно-кадастрових книгах сільської Ради.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 097881 ОСОБА_1 на підставі рішення Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 25 лютого 1998 року № 1 отримала у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 для будівництва житлового будинку та ведення підсобного господарства, площею 0,849 га. Акт підписаний 09 квітня 1998 року головою Підгірцівської сільської ради ОСОБА_15 та зареєстрований в книзі записів державних актів за № 1604. Зазначені в акті особи, які відображені як такі, із якими межує земельна ділянка ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 є власниками земельних ділянок на підставі державних актів.

Відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серії та номери ІІІ-КВ № 097879 та ІІІ - КВ № 097882 від 09 квітня 1998 року громадянам ОСОБА_17 та ОСОБА_16 відповідно належать земельні ділянки, суміжною власницею яких є позивачка ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності рішення Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 25 лютого 1998 року № 1.

Копія вказаного державного акта за № 1604 від 09 квітня 1998 року зберігалася в ГУ Держгеокадастру у Київській області і надана на запит адвоката позивача ОСОБА_1 .

За змістом відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04 листопада 2021 року технічна документація із землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не обліковується.

Відповідно до копій наданих квитанцій ОСОБА_1 сплачується податок на земельну ділянку в Підгірцівській сільській раді Обухівського району Київської області.

19 травня 2009 року ПП «Фокус - 2002» складений акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області у відповідності до державного акта № 1604 від 09 квітня 1998 року. Позивач ОСОБА_1 , яка допитувалася за її згодою в якості свідка в судовому засіданні, зазначила, що до ініціювання вказаних дій її змусили дії обслуговуючої компанії котеджного містечка «Золоті ворота», що полягали у спробах захоплення земельної ділянки, розміщення паркану та ін.

19 травня 2017 року ОМРВВ КОФ ДП «Центр ДЗК» за зверненням ОСОБА_1 повторно склали акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання цієї ж земельної ділянки у відповідності до державного акта № 1604 від 09 квітня 1998 року. Абрис земельної ділянки на акті співпадає з абрисом до акта від 19 травня 2009 року. В зведеному плані суміжних земельних ділянок відображено, що в земельній ділянці, за абрисом схожої на земельну ділянку ОСОБА_1 , вже відображаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:136009:0183, 3223186801:13:009:0173. Позивач ОСОБА_1 , яка допитувалася за її згодою в якості свідка в судовому засіданні, зазначила, що до ініціювання повторного встановлення меж земельної ділянки в натурі її змусили інформація про наміри невідомих осіб відчужити земельні ділянки, які співпадають із місцем розташування її земельної ділянки.

19 травня 2017 року ОСОБА_1 повідомила начальника поліції РВГУ МВС України в м. Обухів про заволодіння невідомими особами її земельної ділянкою шляхом підроблення документів.

Відповідно до висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи від 06 листопада 2020 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2017 року за № 12017110230000881 підпис ОСОБА_15 в графі «Голова Підгірцівської с/р народних депутатів ОСОБА_15 » в державному акті на право приватної власності на землю І-КВ № 068010 від 17 червня 1999 року виконано не ОСОБА_15 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_18 у графі «Інженер - землевпорядник ОСОБА_18 » в цьому ж державному акті вчинено не ОСОБА_18 , а іншою особою. Окрім цього у висновку експерта зазначено, що відбиток печатки Підгірцівської сільської ради здійснено кліше печатки, яке є зображенням, нанесеним із застосуванням знакодрукуючого пристрою із струменевим способом друку.

В матеріалах цивільної справи містяться чисельні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчих в рамках кримінального провадження за № 12017110230000881 від 21 травня 2017 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності право власності на земельну ділянку зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 34933296, виданого 16 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, видавник державний реєстратор Заставенко А. В .

Відповідно до рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2014 року затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, та передано у власність ОСОБА_3 відповідну земельну ділянку із зазначенням місця розташування в с. Романків.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності право власності на земельну ділянку зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 34473594, виданого 04 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, видавник Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козлов Ю. В.

Відповідно до рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2014 року затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0175 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, та передано у власність ОСОБА_4 відповідну земельну ділянку із зазначенням місця розташування в с. Романків.

На підставі вказаного рішення ФОП « ОСОБА_7 » розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності право власності на земельну ділянку 3223186801:13:009:0183, площею 0,205 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238830832231 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 406 від 03 травня 2017 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брага Ю. М.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності право власності на земельну ділянку 3223186801:13:009:0182, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238816332231, зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 403 від 03 травня 2017 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брага Ю.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 406 від 03 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відчужувачу, тобто ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку 3223186801:13:009:0183 належало на підставі державного акта на право приватної власності на землю І-КВ № 068010, виданого 17 червня 1999 року.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 403 від 03 травня 2017 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відчужувачу, тобто ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку 3223186801:13:009:0182 належало на підставі державного акта на право приватної власності на землю І-КВ № 068010, виданого 17 червня 1999 року.

Відповідно до долученої до справи копії державного акта на право приватної власності серія І-КВ № 068010 від 17 червня 1999 року на землю ОСОБА_5 на праві власності належать дві земельні ділянки на підставі рішення виконкому Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 19 березня 1998 року № 3. Державний акт підписаний головою сільської ради ОСОБА_15 та інженером - землевпорядником ОСОБА_18 , містить зображення печатки.

Із відповіді Козинської селищної ради від 26 травня 2021 року на запит адвоката позивача вбачається, що рішення виконкому Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 19 березня 1998 року № 3 в Підгірцівському старостинському окрузі Козинської селищної ради Обухівського району не знайдено.

Із відповіді на запит адвоката позивача, наданої ГУ Держгеокадастру у Київській області документація із землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, на підставі якої виданий державний акт на землю серія І-КВ № 068010 від 17 червня 1999 року відсутня, а також документація щодо присвоєння кадастрових номерів 3223186801:13:009:0182, 3223186801:13:009:0183 не обліковується, як і бланк державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 068010.

За відповіддю ГУ Держгеокадастру у Київській області - в архіві відділу відсутній примірник державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 068010 на ім`я ОСОБА_5 .

Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 14 січня 2022 року № 1282/01-2022 зі всіма спірними земельними ділянками має місце накладення із земельною ділянкою, межі якою визначено технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності та визнання недійсним свідоцтв про право власності

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги(частина перша статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

рішенням суду першої інстанції були частково задоволенні позовні вимоги, а саме щодо скасування рішення державного реєстратора від 03 травня 2017 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0183, площею 0,205 га та на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0182, площею 0,2 га; скасування рішення державного реєстратора від 16 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 16 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га; скасування рішення державного реєстратора від 04 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 04 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га;

в апеляційному порядку рішення суду оскаржив ОСОБА_2 , який в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а його зустрічний позов задовольнити та ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог;

інші відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не скористалися своїм правом подачі апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчить про повну згоду з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора від 16 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 16 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га; скасування рішення державного реєстратора від 04 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 04 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га;

постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано. У задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навів переконливих доводів, яким чином судове рішення суду першої інстанції порушує його права та інтереси в частині скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 , визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого на його земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 , визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого на її земельну ділянку, за умови, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оскаржили рішення суду, тобто погодилися з ним в частині позовних вимог, заявлених до вказаних відповідачів. Тому постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора від 16 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 16 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га; скасування рішення державного реєстратора від 04 березня 2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 04 березня 2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га слід скасувати, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року в цій частині залишити в силі.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У частинах другій та третій статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23) зазначено, що «у справі, що переглядається: позивач просила визнати частково недійсними рішення Колонщинської сільської ради № 83 від 29 вересня 2011 року, державні акти відповідачів про право власності та скасувати записи про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідачів, які були утворені на підставі оскаржуваного рішення Колонщинської сільської ради, оскільки вони накладаються на її земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222782602:02:005:0171 та 3222782602:02:005:0172; відповідачі не є титульними власниками земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222782602:02:005:0171 та 3222782602:02:005:0172, захистом права власності на які обґрунтовані позовні вимоги ОСОБА_1; згідно з висновками наявних у справі експертиз площі вказаних земельних ділянок не є ідентичними, встановлені площі накладення земельних ділянок відповідачів на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:005:0171 та 3222782602:02:005:0172, межі зазначених земельних ділянок частково накладаються (перетинаються); апеляційний суд не врахував, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним».

У справі, що переглядається:

29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в тому числі, до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (правонаступником якої є Козинська селищна рада Обухівського району Київської області), ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0182 та земельну ділянку площею 0,205 га за кадастровим номером 3223186801:13:009:0183;

27 грудня 2022 року Обухівський районний суд Київської області розглянув справу по суті, позов ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0183, 3223186801:13:009:0182, проте в мотивувальній частині також зазначив про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03 травня 2017 року № 403 та 406, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брага Ю. М.;

щодо позовної давності суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 її не пропустила, оскільки 11 липня 2018 року ознайомилась із кримінальним провадженням, під час якого побачила відповідь слідчої Ногачеєвої О. А. № Б-736 від 27 червня 2018 року, яку ОСОБА_1 не отримувала та є доказом того, що вона не мала жодної можливості ознайомитися із кримінальним провадженням раніше. Також суд вказав, що навіть, якщо позовну давність рахувати з 27 червня 2018 року, три роки спливають 27 червня 2021 року, який припадає на вихідний день - неділю, тому, враховуючи дату звернення до суду з позовом, позовна давність ОСОБА_1 не пропущена;

суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в задоволеній частині щодо позовних вимог, звернутих до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вказав, що на віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність, про порушене право позивач дізналася у травні 2017 року, ці обставини наведено позивачем у позовній заяві та доведено наявними у справі письмовими доказами, відповідач ОСОБА_3 подав заяву про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції, тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку зі спливом позовної давності;

суди встановили, що на підставі рішень Підгірцівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 23 жовтня 1997 року ОСОБА_1 за результатами розгляду її заяв виділені у довічне користування із земель ТОВ «Агат» земельні ділянки та наданий дозвіл для будівництва індивідуального житлового будинку згідно ЗК України по вул. Городищеньска в с. Підгірці Обухівського району;

відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 097881 ОСОБА_1 на підставі рішення Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 25 лютого 1998 року № 1 отримала у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 для будівництва житлового будинку та ведення підсобного господарства, площею 0,849 га;

19 травня 2009 року ПП «Фокус - 2002» складений акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області у відповідності до державного акта № 1604 від 09 квітня 1998 року;

19 травня 2017 року ОМРВВ КОФ ДП «Центр ДЗК» за зверненням ОСОБА_1 повторно склали акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання цієї ж земельної ділянки у відповідності до державного акта № 1604 від 09 квітня 1998 року. Абрис земельної ділянки на акті співпадає з абрисом до акта від 19 травня 2009 року. В зведеному плані суміжних земельних ділянок відображено, що в земельній ділянці, за абрисом схожої на земельну ділянку ОСОБА_1 , вже відображаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:136009:0183, 3223186801:13:009:0173;

відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності право власності на земельні ділянки 3223186801:13:009:0183, площею 0,205 га та 3223186801:13:009:0182, площею 0,2 га зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 406 та 403 від 03 травня 2017 року;

згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 14 січня 2022 року № 1282/01-2022 за результатами зіставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:136009:0183 із земельною ділянкою ОСОБА_1 , яка належить на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 09 квітня 1998 року, межі та конфігурація якої визначена в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка складена ДП «Центр державного земельного кадастру» станом на 2021 рік, встановлено, що на земельнуц ділянку : площею 0,5923 га в площині накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186801:13:009:0175, площа накладання становить 1479,8 кв. м, 3223186801:13:009:0182, площа накладання становить 2000,0 кв. м, 3223186801:136009:0183, площа накладання становить 2050 кв. м; площею 0,2500 га в площині накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186801:13:009:0173, площа накладання становить 1372 кв. м, 3223186801:13:009:0175, площа накладання становить 1479,8 кв. м,

тобто спірні земельні ділянки частково накладаються на земельну ділянку позивача. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності до віндикаційного позову, натомість суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, але всупереч принципу диспозитивності помилково зазначив в мотивувальній частині рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, про що не просила ОСОБА_1 в позовній заяві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Щодо клопотання ОСОБА_1 стосовно постановлення окремої ухвали щодо колегій суддів апеляційного суду

У касаційній скарзі та клопотаннях про доповнення клопотання про постановлення окремої ухвали ОСОБА_1 вказала, що судді апеляційного суду, прийнявши оскаржену постанову, умисно не застосували пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що на думку позивача, мало виключно корупційні підстави. Крім того ОСОБА_1 стало відомо, що в СБУ, який займається контррозвідувальною діяльністю та оперативним прикриттям корумпованих суддів, працюють родичі однієї із суддів Київського апеляційного суду, через яку також можуть вирішуватись корупційні питання. З цього приводу представник ОСОБА_1 був вимушений звертатися до правоохоронних органів та до ВРП.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У частині десятій статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

З урахування результатів розгляду касаційної скарги узадоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 420 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яка підписана представником Свиридовським Олександром Анатолійовичем , про постановлення окремої ухвали відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Свиридовським Олександром Анатолійовичем , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року в частині скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні цих позовних вимог скасувати.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 змінити, виключити з мотивувальної частини рішення посилання на визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03 травня 2017 року № 403 та 406, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брага Ю. М.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року в іншій частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року в зміненій та скасованій частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська