Рішення

від 12.02.2024 по справі 753/11413/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 753/11413/22

Провадження № 2/369/754/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря судового засідання Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про захист прав споживачів та відшкодування шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом та просив стягнути з відповідача моральну шкоду за неналежне виконання договірних зобов`язань в розмірі 491456 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 травня 2016 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1-6-98, згідно з яким останній зобов`язався передати покупцю у приватну власність майнові права на отримання у власність квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 на схемі генерального плану, а покупець зобов`язався сплатити продавцю ціну продажу майнових прав та прийняти квартиру. Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору під майновими правами сторони розуміють право набуття у власність квартири АДРЕСА_2 загальною проектною площею 43, 88 м. кв., що складається з 1-ї кімнати і знаходиться на 6 поверсі будинку.

Відповідно до пункту 1.3. майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати остаточної ціни продажу майнових прав та передачі будинку під заселення, набути у власність квартиру. За умовами договору запланований термін прийняття будинку в експлуатацію - 1 квартал 2017 року. Довідкою ЗАТ «Українська будівельна компанія» від 03.06.2016 підтверджується, що ОСОБА_2 сплатив 100 % вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

26 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний покупець відступає належне йому право вимоги згідно з договором № 1-6-98 купівлі-продажу майнових прав від 25.06.2016, укладеному між первісним покупцем за цим договором та ЗАТ «Українська будівельна компанія», а новий покупець приймає право вимоги майнового права на отримання у власність квартири за вищезазначеною адресою, належне первісному покупцю за договором купівлі-продажу майнових прав. Згідно з цим договором до нового покупця переходять усі права та обов`язки первісного покупця за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі та на умовах, що існують в момент підписання цього договору.

Пунктом 2 договору визначено, що предмет цього договору оцінюється сторонами в 491456 грн. Новий покупець передає кошти первісному покупцю в момент підписання цього договору. Відповідно до пункту 4 договору первісний покупець стверджує, що майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу майнових прав є особистою власністю, право вимоги на зазначену квартиру до моменту укладання цього договору нікому іншому не продано, не подаровано, не заставлено, не обміняно, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього немає.

Згідно із пунктом 7 договору первісний покупець несе відповідальність перед новим покупцем за дійсність переданої йому вимоги, але відповідальність за виконання цієї вимоги несе ЗАТ «Українська будівельна компанія».

Окрім того, додатковою угодою № 1 від 26.06.2018 до договору № 1-6-98 купівлі-продажу майнових прав від 25.05.2016 у зв`язку із відступленням первісного покупця своїх прав згідно договору № 1-7-121 купівлі-продажу майнових прав від 15.06.2016 новому покупцю та укладенням договору відступлення права вимоги від 24.07.2017 сторони домовились відповідно до пункту 1, що всі майнові права первісного покупця за договором № 1-6-98 купівлі-продажу майнових прав від 25.05.2016 переходять до нового покупця. Також в пункті 2 додаткової угоди викладено преамбулу договору, де вказано продавцем ОСОБА_1 .

Неправомірні дії відповідача, які полягають у невиконанні зобов`язань за договором, призвели до нервових переживань та моральних страждань позивача, оскільки ОСОБА_1 вклав в неї всі свої збереження.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Від ЗАТ «Українська будівельна компанія» надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначає, що у нього ще не виник обов`язок передати квартиру позивачу, а у позивача не виникло право вимоги до відповідача виконати вказаний обов`язок. Станом на сьогоднішній день будівництво будинку АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 , вже є повністю завершеним і до нього вже підведені всі комунікації, необхідні для забезпечення житлових умов (і, зокрема, електроенергія, вода, тепло). Зазначене підтверджується й тим, що наразі у квартирах даного будинку вже проживають фізичні особи (серед яких, зокрема, й позивач, про що свідчать зазначені ним у позові на 1 арк. відомості про його адресу для листування). Відповідач стверджує, що у спірній ситуації права позивача не були порушені відповідачем. Враховуючи, що відповідач не є замовником будівництва і на нього ані законом, ані договором не покладено обов`язок прийняття будинку в експлуатацію, а інше не доведено позивачем доказами, безпідставним є притягнення відповідача до відповідальності за порушення обов`язку, який на нього не покладено. Плановий термін прийняття будинку в експлуатацію є у договорі є орієнтовним, тобто, приблизним. Позивач не надав вагомих, достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили факт завдання йому моральної шкоди саме відповідачем у рамках договору, а також визначений ним саме такий розмір зазначеної шкоди. Можливість стягнення моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи. Тож, відсутність у позивача у спірній ситуації порушеного права (що обгрунтовувалось у р. ІІ відзиву) не тягне виникнення у нього права на стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги пред`явлені з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 25 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Українська будівельна компанія» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1-6-98, згідно з яким останній зобов`язався передати покупцю у приватну власність майнові право на отримання у власність квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 на схемі генерального плану, а покупець зобов`язався сплатити продавцю ціну продажу майнових прав та прийняти квартиру.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору під майновими правами сторони розуміють право набуття у власність квартири АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 43, 88 м. кв., що складається з 1-ї кімнати і знаходиться на 6 поверсі будинку, яке належить продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 06.03.2015 № 591, договору № 30-04/2015 про спільну діяльність від 30.04.2015, дозволу на виконання будівельних робіт від 04.04.2016 № ІУ 115160981355.

Відповідно до пункту 1.3. майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати остаточної ціни продажу майнових прав та передачі будинку під заселення, набути у власність квартиру.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що запланований термін прийняття будинку в експлуатацію - 1 квартал 2017 року.

Згідно з пунктом 3.1. договору базова ціна продажу майнових прав складає 351040 грн., включаючи ПДВ у розмірі 58 506, 67 грн., з розрахунку 8.000 грн. за 1 кв. загальної проектної площі квартири.

Згідно з довідкою ЗАТ «Українська будівельна компанія» від 03.06.2016 ОСОБА_2 сплатив 100 % вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав № 1-6-98 від 25.05.2016 в розмірі 351040 грн.

26 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний покупець відступає належне йому право вимоги згідно з договором № 1-6-98 купівлі-продажу майнових прав від 25.06.2016, укладеному між первісним покупцем за цим договором та ЗАТ «Українська будівельна компанія», а новий покупець приймає право вимоги, належне первісному покупцю за договором купівлі-продажу майнових прав, майнового права на отримання у власність квартири АДРЕСА_4 , 1, і позначена на схемі генерального плану №1.

Згідно цього договору до нового покупця переходять усі права та обов`язки первісного покупця за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі та на умовах, що існують в момент підписання цього договору.

Пунктом 2 договору визначено, що предмет цього договору оцінюється сторонами в 491456 грн. Новий покупець передає кошти первісному покупцю в момент підписання цього договору.

Відповідно до пункту 4 договору первісний покупець стверджує, що майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу майнових прав є особистою власністю, право вимоги на зазначену квартиру до моменту укладання цього договору нікому іншому не продано, не подаровано, не заставлено, не обміняно, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього немає.

Згідно із пунктом 7 договору первісний покупець несе відповідальність перед новим покупцем за дійсність переданої йому вимоги, але відповідальність за виконання цієї вимоги несе ЗАТ «Українська будівельна компанія».

Окрім того, додатковою угодою № 1 від 26.06.2018 до договору № 1-6-98 купівлі-продажу майнових прав від 25.05.2016 у зв`язку із відступленням первісного покупця своїх прав згідно договору № 1-7-121 купівлі-продажу майнових прав від 15.06.2016 новому покупцю та укладенням договору відступлення права вимоги від 24.07.2017 сторони домовились відповідно до пункту 1, що всі майнові права первісного покупця за договором № 1-6-98 купівлі-продажу майнових прав від 25.05.2016 переходять до нового покупця. Також в пункті 2 додаткової угоди викладено преамбулу договору, де вказано продавцем ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першоїстатті 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановленеКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 611 ЦК Україниморальна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті4,22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під діюЗакону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Частинами 1 та 2статті 509 Цивільного кодексу Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому зобов`язання щодо прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність.

В чинному законодавстві України таке поняття як «прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію» відсутнє.

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Частиною 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Згідно ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Пунктом 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об`єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об`єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об`єктів.

Оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту договору купівлі-продажу майнових прав вбачається, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в договорі конкретною датою не визначений. Замість цього вказано заплановий термін прийняття будинку в експлуатацію - 1 квартал 2017 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.07.2020 р. у справі №369/6303/19 зазначив: «Враховуючи, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначений, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Петрівський квартал 2» відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність...».

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони позивача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача дію Закону України «Про захист прав споживачів», що стосується відшкодування моральної шкоди.

Крім того, судом встановлено, що ЗАТ «Українська будівельна компанія» не є замовником будівництва будинку за вищезазначеною адресою, майнові права на квартиру в якому були придбані покупцем ОСОБА_2 , який відступив їх ОСОБА_1 .

Згідно наявного у матеріалах справи дозволу на виконання будівельних робіт від 04 квітня 2016 року за адресою АДРЕСА_5 , (1-а та 2-га черги будівництва) замовником є ТОВ «СТБУД». ЗАТ «Українська будівельна компанія» виступає генеральним підрядником.

Згідно з вимогами ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» саме замовник повинен вжити відповідних заходів щодо прийняття будинку в експлуатацію, у тому числі, шляхом подачі документів до органу державного архітектурно-будівельного контролю та виконати інші дії, встановлені законом.

Ані умовами договору, ані чинним законодавством не передбачено відповідальність генерального підрядника за несвоєчасну здачу в експлуатацію об`єкта будівництва.

ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, які вказують на те, що замовник не зміг здати житловий будинок в експлуатацію саме внаслідок неправомірних дій відповідача, як і доказів того, що обов`язок щодо здачі об`єкта в експлуатацію покладено на ЗАТ «Українська будівельна компанія».

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні даного позову.

Керуючись ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 16, 23, 201, 509, 611 ЦК України, ст. 2,4,12,76-83, 198,200,206,223,247,263-265,273,352,354 ЦПК Українисуд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про захист прав споживачів та відшкодування шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва