Рішення

від 08.02.2024 по справі 295/8355/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 295/8355/23

Провадження № 2/553/250/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.02.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Долгової М.М., представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №295/8355/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся» до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.06.2023 року до суду надійшов позов ТОВ «Виробничо-комерційна фірма "Перлина Полісся" до ОСОБА_4 про стягнення.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_4 за договором про відступлення прав вимоги від 14.12.2017 року набув права вимоги на отримання грошових коштів від ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» за кредитними договорами та став іпотекодержателем майна за договорами іпотеки, якими було забезпечено виконання зобов`язань за кредитними договорами. 20.12.2017 року між ОСОБА_4 , ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено Угоду №20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язання, за умовами якої було передбачено, що сплата коштів у розмірі 231987,28 грн. в термін до 31.03.2018 року буде являтися погашенням у повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82X9/1/001 від 28.03.2013 року та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року. На виконання вказаної угоди про підтвердження виконання зобов`язань боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» було сплачено ОСОБА_4 наступні суми: 65000,00 грн. 27.12.2017 року, 67000,00 грн. 28.12.2017 року, 5000,00 грн. 04.06.2018 року, 94987,28 грн. 10.07.2018 року. Більшу частину коштів за вказаним зобовязанням в сумі 132000,00 грн. ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатило ОСОБА_4 до 31.03.2018 року, інша частина коштів в розмірі 99987,28 грн. була сплачена із простроченням терміну виконання зобов`язань на три місяці, проте сплачена у повному обсязі. Оплата залишку боргу була прийнята ОСОБА_4 без будь-яких зауважень, останній не відмовився від прийняття виконання зобов`язань від ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся». Відтак, Угода від 20.12.2017 року №20/12/17 була виконана боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в липні 2018 року в повному обсязі. Згідно умов Угоди від 20.12.2017 року №20/12/17 і на підставі норм ст.599 ЦК України зобовязання за кердитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82X9/1/001 від 28.03.2013 року та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року вважаються припиненими виконанням проведеним належним чином. Рішенням Житомирського апеляційного суду від 01.11.2021 року у цивільній справі №295/12277/19 встановлено факт виконання в повному обсязі ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» зобов`язань за кредитними договорами перед ОСОБА_4 і це рішення не було скасовано Верховним Судом за касаційною скаргою ОСОБА_4 . Натомість ОСОБА_4 , вважаючи, що йому мають бути доплачені кошти в сумі 160750,00 грн. заявив до ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» та іпотекодавця і поручителя Вимогу про доплату коштів в сумі 160750,00 грн. ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатило 03.11.2021 року на банківський рахунок ОСОБА_4 ще 160750,00 грн. ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» листом від 05.11.2021 року №18 заявило письмову вимогу ОСОБА_4 у зв`язку із сплатою усіх належних йому за Угодою від 20.12.2017 року №20/12/17 коштів, а також сплатою додатково понад обумовлені Угодою суми у розмірі 160750,00 грн. про припинення обтяження належного ОСОБА_5 , як майновому поручителю, нерухомого майна. Однак, ОСОБА_4 , як іпотекодержатель з часу укладання Договору про відступлення права вимоги від 14.12.2017 року, отримавши в повному обсязі очікуване ним за договром та понад очікуване, відмовився виконати законну вимогу та зняти іпотечні обтяження й заборони. ОСОБА_4 безпідставно ухиляється від виконання свого позитивного зобов`язання, встановленого нормою ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та нормою ч.3 ст.593 ЦК України, у звязку із чим виник спір у справі №295/12227/19, в якій судом було встановлено факт відсутності підстав для продовження дії іпотечних заборон і обтяжень щодо іпотечного майна, однак відмовлено в позовних вимогах внасліок неправильного обрання способу захисту майнових прав відповідно до правових позицій Верховного Суду станом на 01.11.2021 року, і у справі №295/16771/21. Згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 01.11.2021 року у цивільній справі №295/12227/19, встановлено, що ОСОБА_4 в повному обсязі повернуто кошти за Угодою від 20.12.2017 року №20/12/17, й оплату ОСОБА_4 прийнято без зауважень. Лише з метою спонукання ОСОБА_4 здійснити у нотаріуса оформлення припинення іпотечних обмежень, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» 03.11.2021 року сплатило кошти в сумі 160750,00 грн. за безпідставною вимогою ОСОБА_4 від 01.08.2019 року. Після отримання коштів в сумі 160750,00 грн., ОСОБА_4 через свого адвоката повідомив, що раз такі кошти доплачені, то він йде до нотаріуса для оформлення припинення зобов`язання за договорами іпотеки та скасування іпотечних заборон. Однак, з листопада 2021 року по червень 2023 року так і не виконано цієї домовленості. Від будь-яких контактів ОСОБА_4 ухиляється, кошти в сумі 160750,00 грн. не повернув. Безпідставність отримання ОСОБА_4 коштів в сумі 160750,00 грн. встановлено рішенням Житомирського апеляційного суду від 13.11.2023 року у цивільній справі №295/1677/21, а саме встановлено факт, що «Сплата ОСОБА_4 03.11.2021 року 160750,00 грн. вчинена ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» після 31.03.2018 року, не передбачена умовами угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, а тому не є доказом належного виконання основного зобов`язання».

З огляду на викладене, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав на повернення від ОСОБА_4 отриманих ним безпідставно 03.11.2021 року 160750,00 грн., належних ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», якими ОСОБА_4 по цей час користується безпідставно, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, та у зв`язку із ухиленням ОСОБА_4 від повернення цих коштів в позасудовому порядку.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 14.07.2023 року матеріали цивільної справи №295/8355/23 за позовом ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» до ОСОБА_4 про стягнення коштів направлена за підсудністю до Ленінського районного суду м. Полтави.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 16.08.2023 року справа прийнята до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження.

В судовому засіданні представники позивача позивні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що відсутній предмет спору, оскільки перерахунок коштів сумі 160750 грн. відповідно до призначення платежу був зроблений на виконання умов кредитних договорів, та не є безпідставно отриманими коштами.

Відповідно до письмового відзиву представника позивача адвоката Сєрий В.В., за договором відступлення права вимоги від 14.12.2017 року сума, що підлягає сплаті 392721,65 грн.; за угодою від 20.12.2017 року №20/12/17 ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплачено 231987,28 грн.; саму, що не доплачена ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» станом на 01.08.2019 року 160734,37 грн. Позивач у добровільному порядку, на виконання вимоги від 01.08.2019 року про усунення порушень за кредитними договорами сплатив на банківський рахунок Відповідача ОСОБА_4 суму грошових коштів, що разом із сплаченими грошовими коштами у розмірі 231987,28 грн. за Угодою від 20.12.2017 року №20/12/17 між ОСОБА_4 , ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про підтвердження виконання зобов`язань ,склали суму 392721.65 грн. за договором про відсутплення (купівлі-продажу) прав вимоги від 14.12.2017 року між ПАТ «Фідобанк» (правонаступником Ерсте банк) та ОСОБА_4 , за умовами якого ОСОБА_4 набув право вимоги нового кредитора до позичальника ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» та іпотекодавця за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки. Оскільки ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» не виконало основне зобов`язання за угодою №20/12/17 від 20.12.2017 року (п.2) не сплатило ОСОБА_4 кошти у розмірі 231987,28 грн. в термін до 31.03.2018 року, то можна зробити висновок, що погашення у повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 року та генеральною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року не відбулося і підстави для припинення іпотеки відсутні. Сплата 03.11.2021 року Позивачем у добровільному порядку грошових коштів у сумі 160750,00 грн. вчинена після 31.03.2018 року, так само як і сплата грошових коштів у сумах 5000 (04.06.2018 року) та 94987.28 грн. (10.07.2018) є доказами неналежного виконання основного зобов`язання за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 року та генеральною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року, а тому новий кредитор ОСОБА_4 має право на сплату йому суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» та відповідач ОСОБА_4 з 28.03.2013 року пов`язані між собою Договорними відносинами, тому до Відповідача не може бути застосоване кондиційне зобов`язання. Грошові кошти у сумі 160750 грн., що є предметом позову у даній справі, були сплачені Позивачем на виконання вимоги від 01.08.2019 року про усунення порушень за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 року та генеральною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року. Інших доказів природи походження зазначених коштів Позивач до суду не надав. Орієнтовний розрахунок судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу 5300,00 грн. (консультації 800,00 грн.; підготовка та збирання доказів 1000,00 грн., підготовка відзиву, заперечень, забезпечення судових засідань, підготовка і подання клопотань, заяв та інших процесуальних документів 3500,00 грн.). Представник позивача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

28березня 2013 року між ПАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого єПАТ «Фідобанк»)та ТОВ ВКФ «Перлина Полісся» було укладено генеральну кредитну угоду № 010/14.2.0/001, в рамкахякої було укладено кредитні договори № 011/ZB82Х9/10/001 від 28.03.2013 на суму 328000,00 грн, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 на суму 350000,00 грн, №2144Ю від 10.11.2014 на суму 328000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами, 28 березня 2013 року та 10 листопада 2014 року між Банком та ОСОБА_5 були укладені договори іпотеки № 010/14.2.0/001/1 та № 2144Ю/1, за умовами яких в іпотеку були передані житловий будинок, загальною площею 227,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на якій розташований житловий будинок, площею 0,0643 га, кадастровий номер 1810136300:07:033:0047.

14 грудня 2017 року між ПАТ «Фідобанк» (правонаступником Ерсте Банк) та ОСОБА_4 було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ОСОБА_4 набув право вимоги нового кредитора до позивальника і іпотекодавця за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки на загальну суму 392721,65 грн.(86-89)

20 грудня 2017 року між ОСОБА_4 , ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено угоду № 20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язання, за умовами якої сторони дійшли згоди, що сплата боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» на користь нового кердитора ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 231987,28 грн. в строк до 31 березня 2018 року буде являтися погашенням в повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013.(а.с.91)

Відповідно до п.3 Угоди №20/12/17 про підтвердження виконання зобовязань від 20.12.2017 року, Новий кредитор підтверджує, що після отримання від Боржника грошових коштів в сумі 231987,28 грн. ним не можуть бути пред`явлені будь-які вимоги до Поручителів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) на підставі договорів поруки від 10.11.2014 року №2144Ю/2, від 10.11.2014 року №2144Ю/3, від 10.11.2014 р. №2144Ю/1, а також договору іпотеки від 28.03.2013 року №010/14.2.0/001/1. При цьому, будь-яких штрафних санкцій несвоєчасної виплати грошової суми в загальному розмірі узгодженої стронами суми в загальному розмірі 231987,28 грн., угодою не встановлено. (а.с.91)

На виконання вказаної угоди про підтвердження виконання зобов`язань боржникомТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» були сплачені ОСОБА_4 наступні суми: 65000,00 грн. 27 грудня 2017 року, 67000,00 грн. 28 грудня 2017 року, 5000,00 грн. 04 червня 2018 року, 94987,28 грн. 10 липня 2018 року, а всього 231 987,28 грн.

Отже, більшу частину коштів за вказаним зобов`язанням в сумі 132000,00 грн.ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатила до 31 березня 2018 року. Інша частина коштів в розмірі 99987,28 грн. дійсно була сплачена із простроченням терміну виконання зобов`язань більше ніж на три місяці, проте сплачена була в повному обсязі. При цьому дана оплата була прийнята ОСОБА_4 без будь-яких зауважень, і останній не відмовився від прийняття виконання зобов`язань від боржника.

Як встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2024 року у справі №295/16771/21 (провадження №61-5625св23) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся» про припинення права вимоги за договором іпотеки, звільнення майна з-під заборон та скасування записів про обтяження майна, основне зобов`язання за кредитними договорами від 10.11.2014 року №2144Ю, від 28.03.2013 року №012/ZB82X9/1/002 та генеральною кредитною угодою від 28.03.2013 року №010/14.2.0/001 припинилося з 10.07.2018 року у зв`язку з повним виконанням позичальником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» його обов`язків за цими договорома перед ОСОБА_4 . Даною Постановою касаційна скарга ОСОБА_5 задоволена, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04.10.2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13.02.2023 року скасовані, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся» про припинення права вимоги за договорами іпотеки, звільнення майна з-під заборон та скасування записів про обтяження майна задоволені.

Разом з цим, ОСОБА_4 не здійснював у нотаріуса оформлення припинення іпотечних обмежень майна поручителя та іпотекодавця ОСОБА_5 , про що не заперечувавли сторони в судовому засіданні.

01 серпня 2019 року, незважаючи на умови Угоди №20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язань від 20.12.2017 року, ОСОБА_4 було направлено вимогу іпотекодавцю ОСОБА_5 про усунення порушень за кредитними договорами, де вказано, що станом на 13 грудня 2017 року загальний розмір заборгованості за вказаними кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 та №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 становить 392721,65 грн., тобто в порушення Умов Угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, ОСОБА_4 була зазначена інша, значна більша сума, різниця якої дорівнює сумі 160734,37 грн. (а.с.9)

Відповідно до платіжної квитанції №ПН2660586 від 03.11.2021 року, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в особі директора Деркача Сергія Івановича внесло на рахунок ОСОБА_4 грошові кошти 160750,00 грн., призначення платежу: погашення заборгованості за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №010/14.2.0/001 від 28.03.2013, №012//ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013. (а.с.10)

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905 гс 17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182 гс 18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті за наявності ознаки безпідставності такого отримання( або якщо підстава згодом відпала.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Подібні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175 цс 21.

З оглядуна викладене,з врахуваннямтого,що яквстановлено судомУгода №20/12/17про підтвердженнявиконання зобов`язань,укладена 20.12.2017року між ОСОБА_4 таТОВ «Виробничо-комерційнафірма «ПерлинаПолісся» булавиконана вповному обсязі,хоча ііз частковоюзатримкою платежана суму99987,28грн.,зобов`язання закредитними договорами№2144Ювід 10.11.2014року,№012/ZB82X9/1/002від 28.03.2013року,генеральною кредитноюугодою №010/14.2.0/001від 28.03.2013року припинилисяу відповідностідо ст.599ЦК України,з 10.07.2018року,тобто змоменту внесенняостаннього платежуна загальнусуму 231987,28грн.,яка визначенав Угоді№20/12/17від 20.12.2017року,про щовстановлено 24.02.2024року ВерховнимСудом у справі №295/16771/21 (провадження №61-5625св23), та сплата ОСОБА_4 03.11.2021 року 160750,00 грн. вчинена ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» не була передбачена умовами Угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, суд прийшов до висновку, що грошові кошти в сумі 160750,00 грн., які були перераховані ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» ОСОБА_4 є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу. З цих же підстав заперечення відповідача про те, що грошові кошти в сумі 160750,00 грн. сплачені позивачем відповідачу в межах кредитних договірних відносин спростовуються висновком суду та наявністю правовідносин, які підлягають врегулювання відповідно до норм ст.1212 ЦК України.

За таких обставин, обґрунтованою є вимога про стягнення на користь ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» коштів у сумі 160 750 гривень, які перебувають у володінні ОСОБА_4 безпідставно, що є підставою для їх стягнення з відповідача відповідно до статті 1212 ЦК України, й вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір за подання позову в сумі 2684,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1212 ЦК України, ст.ст.2,4,12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся» до ОСОБА_4 про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся», код ЄДРПОУ 36968138, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, провулок 1-й Ливарний, буд. 28/31 безпідставно набуте майно у виді грошових коштів в сумі 160750,00 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.)/

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся», код ЄДРПОУ 36968138, місцезнаходження: 10003. М. Житомир, провулок 1-й Ливарний, буд. 28/31 судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. В. Фоміна