Постанова

від 14.05.2024 по справі 295/8355/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/8355/23 Номер провадження 22-ц/814/2081/24Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Гальонкіна С.А., Прядкіної О.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сєрого Віктора Володимировича на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2024 року за позовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перлина Полісся" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ТОВ "ВКФ"ПерлинаПолісся" звернулося до суду із вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані ним кошти 03.11.2021 року у розмірі 160750,00 грн.

В обгрунтування позову вказувало, що ОСОБА_1 за договором про відступлення прав вимоги від 14.12.2017 року набув права вимоги на отримання грошових коштів від ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» за кредитними договорами та став іпотекодержателем майна за договорами іпотеки, якими було забезпечено виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Також зазначало, що 20.12.2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено Угоду №20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язання, за умовами якої було передбачено, що сплата коштів у розмірі 231987,28 грн. в термін до 31.03.2018 року буде являтися погашенням у повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82X9/1/001 від 28.03.2013 року та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року.

На виконання вказаної угоди про підтвердження виконання зобов`язань боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» було сплачено ОСОБА_1 наступні суми: 65000,00 грн. 27.12.2017 року, 67000,00 грн. 28.12.2017 року, 5000,00 грн. 04.06.2018 року, 94987,28 грн. 10.07.2018 року. Більшу частину коштів за вказаним зобов`язанням в сумі 132000,00 грн. ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатило ОСОБА_1 до 31.03.2018 року, інша частина коштів в розмірі 99987,28 грн. була сплачена із простроченням терміну виконання зобов`язань на три місяці, проте сплачена у повному обсязі. Оплата залишку боргу була прийнята ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, останній не відмовився від прийняття виконання зобов`язань від ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся». Відтак, Угода від 20.12.2017 року №20/12/17 була виконана боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в липні 2018 року в повному обсязі.

Рішенням Житомирського апеляційного суду від 01.11.2021 року у цивільній справі №295/12277/19 встановлено факт виконання в повному обсязі ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» зобов`язань за кредитними договорами перед ОСОБА_1 .

Разом з тим, ОСОБА_1 , вважаючи, що йому мають бути доплачені кошти в сумі 160750,00 грн. заявив до ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» та іпотекодавця і поручителя вимогу про доплату коштів в сумі 160750,00 грн.

В подальшому ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатило 03.11.2021 року на банківський рахунок ОСОБА_1 ще 160750,00 грн.

Вказувало, що листом від 05.11.2021 року №18 заявило письмову вимогу ОСОБА_1 у зв`язку із сплатою усіх належних йому за Угодою від 20.12.2017 року №20/12/17 коштів, а також сплатою додатково понад обумовлені Угодою суми у розмірі 160750,00 грн.про припинення обтяження належного ОСОБА_3 , як майновому поручителю, нерухомого майна.

Проте, ОСОБА_1 , як іпотекодержатель, з часу укладання Договору про відступлення права вимоги від 14.12.2017 року, отримавши в повному обсязі кошти, відмовився виконати законну вимогу та зняти іпотечні обтяження й заборони.

Внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання свого зобов`язання, встановленого нормою ч.3ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та нормою ч.3ст.593 ЦК України, постановою Житомирського апеляційного суду від 01.11.2021 року у цивільній справі №295/12227/19, встановлено, що ОСОБА_1 в повному обсязі повернуто кошти за Угодою від 20.12.2017 року №20/12/17, й оплату ОСОБА_1 прийнято без зауважень. Лише з метою спонукання ОСОБА_1 здійснити у нотаріуса оформлення припинення іпотечних обмежень, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» 03.11.2021 року сплатило кошти в сумі 160750,00 грн. за безпідставною вимогою ОСОБА_1 від 01.08.2019 року.

Після отримання коштів в сумі 160750,00 грн., ОСОБА_1 через свого адвоката повідомив, що він йде до нотаріуса для оформлення припинення зобов`язання за договорами іпотеки та скасування іпотечних заборон.

Однак, з листопада 2021 року по червень 2023 року так і не виконано цієї домовленості. Від будь-яких контактів ОСОБА_1 ухиляється, кошти в сумі 160750,00 грн. не повернув.

Безпідставність отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 160750,00 грн. встановлено рішенням Житомирського апеляційного суду від 13.11.2023 року у цивільній справі №295/1677/21, а саме встановлено факт, що «Сплата ОСОБА_1 03.11.2021 року 160750,00 грн. вчинена ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» після 31.03.2018 року, не передбачена умовами угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, а тому не є доказом належного виконання основного зобов`язання».

Враховуючи викладене просило стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 160750 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2024 року позовні вимоги ТОВ "ВКФ "Перлина Полісся" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "ВКФ"ПерлинаПолісся" безпідставно набуте майно у виді грошових коштів в сумі 160750,00 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сєрий В.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 14.12.2017 року між ПАТ «Фідобанк» (правонаступник Ерсте Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги згідно якого ОСОБА_1 набув пров вимоги нового кредитора до позичальника ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» та іпотекодавця за кредитними договорами № 011/ZВ82X9/10/001, 012/ZВ82Х9/10/002 та № 2144Ю.

Позивач на виконаня вимоги ОСОБА_1 від 01.08.2019 року про усунення порушень за кредитними договорами № 011/ZВ82X9/10/001, 012/ZВ82Х9/10/002 та № 214410 сплатив на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 231987,28 грн.

Згідно Угоди від 20.12.2017 року № 20/12/17 між ОСОБА_1 , ТОВ « ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про підтвердження виконання зобов`язань на суму 231987,28 грн.

Оскільки ТОВ « ВКФ «Перлина Полісся» не виконало основне зобов?язання за Угодою №20/12/17 від 20 грудня 2017 року, а саме не сплатило ОСОБА_1 кошти у розмірі 231987,28 грн. в термін до 31.03.2018 року, тому погашення у повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013 не відбулось і підстави для припинення іпотеки відсутні.

Вказував, що 03 листопада 2021 року позивачем ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» у добровільному порядку сплачено грошові кошти у сумі 160 750 грн. після 31.03.2018 та є доказами неналежного виконання основного зобов`язання за кредитними договорами № 2144Ю від 10.11.2014, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013, а тому новий кредитор ОСОБА_1 має право на сплату йому суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилався на те, що між ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» та ОСОБА_1 з 28.03.2013 пов`язані між собою договорними відносинами, тому до відповідача не може бути застосоване кондикційне зобов`язання.

Зазначав, що грошові кошти у сумі 160 750 грн., що є предметом позову у даній справі, були сплачені позивачем на виконання Вимоги від 01 серпня 2019 року про усунення порушень за кредитними договорами № 011/ZB82X9/10/001, № 012/ZB82X9/10/002 та №2144Ю, що не може бути кваліфіковано як безпідставно набуте майно (грошові кошти) кредитором ОСОБА_1 . Вказана сума є різницею між сплаченими коштами (з простроченням) за Угодою у сумі 231 987,28 гривень та заборгованістю за основним договором позики в розмірі 392 721,65 грн. Зазначене підтверджено квитанцією від 03.11.2021 № ПН2660586 АТ ДЕІБ України в м. Житомирі з відповідним призначенням платежу.

Окрім того вказує, що в основу оскаржуваного рішення покладено висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у цивільній справі № 295/16771/21 (пр. № 61-5625ск23) від 24.01.2024, як преюдиційні до даних правовідносин. Однак вказана постанова не була предметом розгляду справи. До виходу суду у нарадчу кімнату до матеріалів справи приєднана не була, жодного посилання на вказану постанову, її вивчення та надання правової оцінки сторін по справі зроблено не було.

17 квітня 2024 року від представника ТОВ "ВКФ "Перлина Полісся" адвоката Левчук Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката СєрогоВ.В. залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2013 року між ПАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») та ТОВ ВКФ «Перлина Полісся» було укладено генеральну кредитну угоду № 010/14.2.0/001, в рамках якої було укладено кредитні договори № 011/ZB82Х9/10/001 від 28.03.2013 на суму 328000,00 грн, №012/ZB82Х9/1/001 від 28.03.2013 на суму 350000,00 грн, №2144Ю від 10.11.2014 на суму 328000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами, 28 березня 2013 року та 10 листопада 2014 року між Банком та ОСОБА_3 були укладені договори іпотеки № 010/14.2.0/001/1 та № 2144Ю/1, за умовами яких в іпотеку були передані житловий будинок, загальною площею 227,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на якій розташований житловий будинок, площею 0,0643 га, кадастровий номер 1810136300:07:033:0047.

14 грудня 2017 року між ПАТ «Фідобанк» (правонаступником Ерсте Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги нового кредитора до позивальника і іпотекодавця за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки на загальну суму 392721,65 грн.(86-89).

20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено угоду № 20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язання, за умовами якої сторони дійшли згоди, що сплата боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» на користь нового кердитора ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 231987,28 грн. в строк до 31 березня 2018 року буде являтися погашенням в повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013.(а.с.91)

Згідно п.3 Угоди №20/12/17 про підтвердження виконання зобовязань від 20.12.2017 року, Новий кредитор підтверджує, що після отримання від Боржника грошових коштів в сумі 231987,28 грн. ним не можуть бути пред`явлені будь-які вимоги до Поручителів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на підставі договорів поруки від 10.11.2014 року №2144Ю/2, від 10.11.2014 року №2144Ю/3, від 10.11.2014 р. №2144Ю/1, а також договору іпотеки від 28.03.2013 року №010/14.2.0/001/1. При цьому, будь-яких штрафних санкцій несвоєчасної виплати грошової суми в загальному розмірі узгодженої стронами суми в загальному розмірі 231987,28 грн., угодою не встановлено. (а.с.91)

На виконання вказаної угоди боржникомТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» були сплачені ОСОБА_1 наступні суми: 65000,00 грн.27 грудня 2017 року, 67000,00 грн.28 грудня 2017 року, 5000,00 грн.04 червня 2018 року, 94987,28 грн.10 липня 2018 року, а всього 231 987,28 грн.

01 серпня 2019 року, незважаючи на умови Угоди №20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язань від 20.12.2017 року, ОСОБА_1 було направлено вимогу іпотекодавцю ОСОБА_3 про усунення порушень за кредитними договорами, де вказано, що станом на 13 грудня 2017 року загальний розмір заборгованості за вказаними кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 та №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 становить 392721,65 грн., тобто в порушення Умов Угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, ОСОБА_1 була зазначена інша, значна більша сума, різниця якої дорівнює сумі 160734,37 грн. (а.с.9)

Згідно платіжної квитанції №ПН2660586 від 03.11.2021 року, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в особі директора ОСОБА_2 внесло на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти 160750,00 грн., призначення платежу: погашення заборгованості за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №010/14.2.0/001 від 28.03.2013, №012//ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013. (а.с.10)

Як встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2024 року у справі №295/16771/21 (провадження №61-5625св23) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПАТ «Фідобанк», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Перлина Полісся» про припинення права вимоги за договором іпотеки, звільнення майна з-під заборон та скасування записів про обтяження майна, основне зобов`язання за кредитними договорами від 10.11.2014 року №2144Ю, від 28.03.2013 року №012/ZB82X9/1/002 та генеральною кредитною угодою від 28.03.2013 року №010/14.2.0/001 припинилося з 10.07.2018 року у зв`язку з повним виконанням позичальником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» його обов`язків за цими договорами перед ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач набув грошові кошти від позивача в сумі 160750 грн. без достатньої правової підстави, оскільки зобов`язання за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 року, №012/ZB82X9/1/002 від 28.03.2013 року, генеральною кредитною угодою № 010/14.2.0/001 від 28.03.2013 року припинилися у відповідності дост.599 ЦК України, з 10.07.2018 року, тобто з моменту внесення останнього платежу на загальну суму 231987,28 грн., яка визначена в Угоді №20/12/17 від 20.12.2017 року, та сплата ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» 03.11.2021 року ОСОБА_1 у розмірі 160750,00 грн. не була передбачена умовами Угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, тому дійшов висновку про те, що вказана сума грошових коштів підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникаютьу зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У справі, яка переглядається, 20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено угоду № 20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язання, за умовами якої сторони дійшли згоди, що сплата боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» на користь нового кердитора ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 231987,28 грн. в строк до 31 березня 2018 року буде являтися погашенням в повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013.(а.с.91)

Згідно п.3 Угоди №20/12/17 про підтвердження виконання зобовязань від 20.12.2017 року, Новий кредитор підтверджує, що після отримання від Боржника грошових коштів в сумі 231987,28 грн. ним не можуть бути пред`явлені будь-які вимоги до Поручителів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на підставі договорів поруки від 10.11.2014 року №2144Ю/2, від 10.11.2014 року №2144Ю/3, від 10.11.2014 р. №2144Ю/1, а також договору іпотеки від 28.03.2013 року №010/14.2.0/001/1. При цьому, будь-яких штрафних санкцій несвоєчасної виплати грошової суми в загальному розмірі узгодженої стронами суми в загальному розмірі 231987,28 грн., угодою не встановлено. (а.с.91)

На виконання вказаної угоди боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» були сплачені ОСОБА_1 наступні суми: 65000,00 грн.27 грудня 2017 року, 67000,00 грн.28 грудня 2017 року, 5000,00 грн.04 червня 2018 року, 94987,28 грн.10 липня 2018 року, а всього 231 987,28 грн.

Таким чином вбачається, що кошти у сумі 132000,00 грн. ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатила до 31 березня 2018 року. Інша частина коштів в розмірі 99987,28 грн. була сплачена із простроченням терміну виконання зобов`язань більше ніж на три місяці, проте сплачена була в повному обсязі.

Незважаючи на виконання умови Угоди №20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язань від 20.12.2017 року, ОСОБА_1 01 серпня 2019 року було направлено вимогу іпотекодавцю ОСОБА_3 про усунення порушень за кредитними договорами, де вказано, що станом на 13 грудня 2017 року загальний розмір заборгованості за вказаними кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014 та №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 становить 392721,65 грн., тобто в порушення Умов Угоди №20/12/17 від 20.12.2017 року, ОСОБА_1 була зазначена інша, значна більша сума, різниця якої дорівнює сумі 160734,37 грн. (а.с.9).

Згідно платіжної квитанції №ПН2660586 від 03.11.2021 року, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в особі директора ОСОБА_2 внесло на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти 160750,00 грн., призначення платежу: погашення заборгованості за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №010/14.2.0/001 від 28.03.2013, №012//ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013. (а.с.10).

Таким чином вбачається, що ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в особі директора ОСОБА_2 внесло на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 160750 грн. в добровільному порядку не зважаючи на те, що 20.12.2017 прку було укладено угоду № 20/12/17 про підтвердження виконання зобов`язання, за умовами якої сторони дійшли згоди, що сплата боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» на користь нового кердитора ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 231987,28 грн. в строк до 31 березня 2018 року буде являтися погашенням в повному обсязі суми боргових зобов`язань боржника перед новим кредитором за кредитними договорами №2144Ю від 10.11.2014, №012/ZB82Х9/1/002 від 28.03.2013 та генеральною кредитною угодою №010/14.2.0/001 від 28.03.2013.(а.с.91).

Кошти було сплачено в повному обсязі боржником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» в насцтпному порядку: 65000,00 грн.27 грудня 2017 року, 67000,00 грн.28 грудня 2017 року, 5000,00 грн.04 червня 2018 року, 94987,28 грн.10 липня 2018 року, а всього 231 987,28 грн.

ОСОБА_1 прийняв вказані кошти, як виконання зобов`язання за кредитним договором та не відмовлявся від них у зв`язку з порушенням строків оплати боржником, визначених угодою сторін від 20.12.2017 року № 20/12/17.

Як встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2024 року у справі №295/16771/21 (провадження №61-5625св23) основне зобов`язання за кредитними договорами від 10.11.2014 року №2144Ю, від 28.03.2013 року №012/ZB82X9/1/002 та генеральною кредитною угодою від 28.03.2013 року №010/14.2.0/001 припинилося з 10.07.2018 року у зв`язку з повним виконанням позичальником ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» його обов`язків за цими договорами перед ОСОБА_1 .

Районний суд задовольняючи позов не звернув на те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Вказаного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21.

У справі, яка переглядається, ТОВ «ВКФ «Перлина Полісся» сплатило ОСОБА_1 кошти у розмірі 160750 грн., знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Отже,відсутні підставидля задоволенняпозовних вимогта стягненнякоштів урозмірі 160750 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення районного суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК Українисудовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволенихпозовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Затаких обставин,слід стягнутиз Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ВКФ «ПерлинаПолісся»накористь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.,

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сєрого Віктора Володимировича, задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перлина Полісся" до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перлина Полісся" на користь ОСОБА_1 4026 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.В. Прядкіна