Рішення

від 12.02.2024 по справі 320/6710/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 року № 320/6710/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС МЕТАЛ ЯПИ» до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними актів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФС МЕТАЛ ЯПИ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області, в якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета адміністративного позову):

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 р. № 0000311202;

- визнати неправомірним акт № 42/10-36-04-02/32955675 від 9 вересня 2019 р.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року № 000045402;

- визнати неправомірним акт № 119/10-36-04-02/32955675 від 4 жовтня 2019 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року замінено відповідача у цій справі Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 320/6710/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС МЕТАЛ ЯПИ» до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 грудня 2023 року, у зв`язку зі звільненням судді з посади, справа №320/6710/19 передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року суддею Кочановою П.В. прийнято до свого провадження адміністративну справу та вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що формуючи висновок про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, податковий орган керувався доказами, які не можуть складати основу акту перевірок. У свою чергу, реальність згаданих операцій підтверджується належними первинними документами, з огляду на що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, підприємства по ланцюгу постачання контрагента позивача мають ознаки фіктивності та задіяні у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ФС МЕТАЛ ЯПИ» (код ЄДРПОУ 32955675) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.09.2019 № 42/10-36-04-02/32955675.

У висновку зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «ФС МЕТАЛ ЯПИ» вимог п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит в розмірі 257 285 грн:

за лютий 2019 року на суму ПДВ в розмірі 153 508 грн.;

за березень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 12 242 грн.;

за квітень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 88 303 грн.;

за травень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 3 231 грн., що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ, яке підлягає зменшенню.

На підставі акту перевірки від 09.09.2019 № 42/10-36-04-02/32955675 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000311202 від 10.10.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за червень 2019 року на суму 257 285,00 грн.

Також, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ФС МЕТАЛ ЯПИ» (код СДРПОУ 32955675) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2019, за результатами якої складено акт перевірки від 04.10.2019 № 119/10-36-04-02/32955675.

У висновку зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «ФС МЕТАЛ ЯПИ» вимог п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит в розмірі 257 285 грн:

за лютий 2019 року на суму ПДВ в розмірі 153 508 грн.;

за березень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 12 242 грн.;

за квітень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 88 303 грн.;

за травень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 3 231 грн., що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ, яке підлягає зменшенню; в зв`язку з чим позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 156 739 грн за липень 2019 року, а саме за періоди:

лютий 2019 року на суму податку на додану вартість в розмірі 153 508 грн;

травень 2019 року на суму податку на додану вартість в розмірі 3 231 грн.

На підставі акту перевірки від 04.10.2019 № 119/10-36-04-02/32955675 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 000045402 від 24.10.2019 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2019 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при нарахуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 156 739 грн.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З системного аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, мету та обставини поставки та/або отримання товарів у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що фактичною підставою для зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість та в подальшому відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ слугували висновки перевіряючих щодо неможливості підтвердити товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом з огляду на відсутність придбання по ланцюгу постачання контрагентом даної номенклатури товарів, а господарські відносини не мають змісту, обсягів та фактів здійснення господарських відносин.

Висновки податкового органу ґрунтуються на інформаційних довідках, наданих підрозділами податкової міліції, згідно з яких у контрагентів є ознаки ризиковості.

Зокрема, відповідачем вказано в акті перевірки, що контрагенти ТОВ «Будлайн Сіті» по ланцюгу господарських відносин ТОВ «Фірма Селена», ТОВ «Адванс Гарант» та ТОВ «Будівельна мережа «Фавор» є фіктивними та створені з метою штучного формування податкової вигоди третім особам, оскільки фактично не мають матеріальної бази, складських приміщень, власного чи орендованого транспорту, найманих працівників, та у більшості випадків не подають передбачену податкову звітність.

Також зазначено, що ТОВ «Фірма Селена» є фігурантом кримінального провадження № 42018000000002084.

Судом установлено, що на підставі договору будівельного підряду за № 22/11-2018 від 22.11.2018 ТОВ «Будлайн Сіті» виконало позивачу ремонтно-будівельні роботи в адміністративно-побутовому копусі на об`єкті «Реконструкція «Овочесховища» під комплекс по виробництву фасадних систем за адресою Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, 4/4.

Орієнтована ціна договору складає 3 080 600,00 грн, являє собою суму вартості робіт відповідно до підписаної сторонами договірної ціни № 1 та № 2 до договору.

До договору надано додатки № 1 «Сантехнічні роботи», № 2 «Загальнобудівельні роботи».

Також до договору надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2019 року, №№ 1, 2 за квітень 2019 року, за травень 2019 року, акти приймання виконаних робіт № 1 за лютий 2019 року, №№ 2, 3 за квітень 2019 року, № 4 за травень 2019 року.

Також, між сторонами було укладено договір будівельного підряду від 10.09.2018 № 10/09-2018, відповідно до якого контрагент зобов`язується виконати ремонтно-будівельні роботи в адміністративно-побутовому копусі на об`єкті «Реконструкція «Овочесховища» під комплекс по виробництву фасадних систем за адресою Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, 4/4 відповідно до умов договору проектної документації, наданої та затвердженої позивачем, а замовник передати готовий для виконання будівельний майданчик та матеріали для робіт, прийняти та оплатити роботи по об`єкту.

До договору надано додатки № 1 «Загальнобудівельні роботи (етап 1)», № 2 «Загальнобудівельні роботи (етап 2)», № 3 «Загальнобудівельні роботи (етап 3)», № 4 «Загальнобудівельні роботи (етап 4)», додаткову угоду № 2 від 01.10.2018, № 3 від 10.10.2018, № 4 від 04.03.2019.

Також долучено до матеріалів справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 1 за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад2018 року, №№ 1, 2 за лютий 2019 року, за березень 2019 року, акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за вересень 2018 року, № 2 за жовтень 2018 року, №№ 3, 4, 5 за листопад 2018 року, за листопад 2018 року, №№ 1, 2 за лютий 2019 року, № 1 за березень 2019 року, акти прийняття будівельних матеріалів без права власності

На підтвердження розрахунків між сторонами до матеріалів справи надано платіжні доручення від 19.12.2018 № 3161,від 23.01.2019 № 3226, від 28.11.2018 № 3107, від 13.11.2018 № 3061, від 19.07.2019 № 3722,від 11.09.2018 № 2909, від 26.10.2018 № 3023, від 24.10.2018 № 3013, від 23.10.2018 № 3008, від 06.02.2019 № 3273, від 06.02.2019 № 3272, від 25.02.2019 № 3325, від 05.07.2019 № 3681, від 05.07.2019 № 3680, від 25.06.2019 № 3628, від 23.11.2018 № 3094, від 23.11.2018 № 3095.

Окрім цього, позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій між сторонами додано до матеріалів справи рішення Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 № 911/2636/19, від 22.07.2020 № 911/2635/19, в яких предметом спору було стягнення сум за договорами, що були предметом перевірки податкового органу.

Дослідивши первинну документацію, суд встановив, що вона складена у відповідності до вимог законодавства та відповідає умовам підписаних договорів, належним чином підписана та скріплена печатками.

Отже, суд дійшов висновку, що факт належного документального підтвердження господарських операцій позивача зі спірним контрагентом підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності.

Натомість, контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на неможливість встановлення реального джерела походження товару та послуг за податковою інформацією, які реалізувались, є неприйнятними, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Також, суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси, не дають можливість здійснення господарських операцій підприємствами по ланцюгу контрагенту позивача, суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу, в даному випадку третіх осіб, які не відносяться до предмету договору, не свідчить про неможливість здійснення договору та надати послуги/роботи/товар та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів по ланцюгу матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання контрагентом позивача господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, визначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю підприємств контрагента позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося податковий орган. Тобто, податкова інформація, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд зазначає, що відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичні обставини та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача та постачальників по ланцюгу постачання, або вироків суду які містили доведенні обставини відносно контрагентів позивача стосовно конкретних господарських операцій.

Отже, посилання відповідача щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

Стосовно посилання скаржника на те, що контрагент ТОВ «Будлайн Сіті» є фігурантами кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

При цьому, слід наголосити, що податковим органом зазначено про наявність кримінального провадження, однак жодних вироків до суду не було надано.

Відтак, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства підприємствами по ланцюгу контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

Отже, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/873/18).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Будлайн Сіті» первинними документами відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства відповідно до актів перевірки № 42/10-36-04-02/32955675 від 9 вересня 2019 р. та № 119/10-36-04-02/32955675 від 4 жовтня 2019 р. є безпідставними та неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми від 10.10.2019 № 0000311202, від 24.10.2019 № 000045402 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, щодо вимог про скасування актів перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 сформував висновок про те, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акту можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, акт податкової перевірки, як самостійний документ, не створює для платника податків жодних наслідків, натомість, не володіє властивостями як індивідуального, так і нормативно-правового акту.

Слід також звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18 та від 27.02.2019 у справі № 9901/798/18, відповідно до якої поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд першої інстанції правомірно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом».

За таких обставин, оскільки акти № 42/10-36-04-02/32955675 від 9 вересня 2019 р. та № 119/10-36-04-02/32955675 від 4 жовтня 2019 р. не створюють, змінюють або припиняють права та обов`язки платника податків, не містять обов`язкових до виконання приписів, вимога про їх скасування є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, судовий збір у розмірі 3 859,27 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС МЕТАЛ ЯПИ» до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними актів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року № 0000311202;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року № 000045402;

В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС МЕТАЛ ЯПИ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 6-б, код ЄДРПОУ 32955675) сплачений судовий збір у розмірі 3 859,27 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а, код ЄДРПОУ 44096797).

Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.