Рішення

від 12.02.2024 по справі 520/32370/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 р. справа №520/32370/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" (просп. Науки, буд. 36,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61166, код ЄДРПОУ: 37366958) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати Постанову за №034765 від 03.10.2023р. Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" адміністративно-господарського штрафу на суму 17000, 00 грн.

Як зазначає позивач, накладене стягнення є необґрунтованим та безпідставним, рішення про стягнення прийняте з порушенням законодавства України.

Ухвалою суду від 20.11.2023р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Ухвалою суду від 18.12.2023р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом, в частині позовних вимог про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті 19001,00 грн., стягнутих з позивача на виконання Постанови за № 034765 від 03.10.2023р. Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

26 вересня 2023 року заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №034677 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої до позивача, як автомобільного перевізника, застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст.60 цього Закону).

Підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт стало те, що відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області та направлення на перевірку № 015964 від 04.09.2023, 05.09.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в у Сумській області проводилась рейдова перевірка на а/д Н-07, «Київ-Суми-Юнаківка», 251 км. + 450 м.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, ними був зупинений транспортний засіб марки Mitsubishi Canter, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки було встановлено, що власником транспортного засобу є ФОП ОСОБА_2 , перевізником вантажу є ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ", керування ним здійснює фізична особа ОСОБА_1 .

Особу перевізника було встановлено на підставі наданої водієм товарно- транспортної накладної № АА-0509/1 від 05.09.2023, у графі «автомобільний перевізник» вказано ТОВ «ПФК ТЕРРАМЕТ».

Також при перевірці було виявлено, що на момент перевірки у водія відсутня індивідуальна контрольна книга водія або копії графіку змінності водія.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт № АР 022567 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023р.

Водій зі змістом акту № АР 022567 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023 був ознайомлений, підписав, зазначивши «Ознайомлений, копію отримав».

В подальшому, як зазначалося вище, за результатами розгляду акту № АР 022567 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023р, заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби з безпеки на транспорті було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 034765 від 03.10.2023р., відповідно до якої за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", на ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" накладено штраф у розмірі 17 000, 00 грн.

Вивчивши доводи позовної заяви, якими позивач обгрунтовує незаконність оскаржуваної постанови про застосування штрафу, суд встановив, що позивач не заперечує наявність виявленого порушення, яке було зафіксовано в акті перевірки № АР 022567 від 05.09.2023р. Проте позивач зазначив, що, на його думку, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник (користувач) транспортного засобу. При цьому, посилаючись на ст.,ст 33, 50 Закону "Про автомобільний транспорт", позивач вказував, що в даній справі саме на водія - фізичну особу ОСОБА_1 згідно договору підряду було покладено обов`язок виконати вимоги чинного законодавства у автомобільних перевезеннях, зокрема, вести індивідуальну книжку або графік змінності водія.

В зв`язку з наведеним позивачем до суду було подано копії договору оренди автомобіля № 18 від 22.10.2018р., укладеного ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" та ФОП ОСОБА_2 , предметом якого є оренда вантажного автомобіля марки Mitsubishi Canter, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також договору підряду № 1 від 02.01.2023р., відповідно до якого ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" (замовник) та ОСОБА_1 (підрядник) домовились про виконання робіт з перевезення вантажів.

Також згідно доводів позовної заяви позивач вказував, що не був вчасно повідомлений відповідачем про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, яке фактично було отримано позивачем у відділенні поштового зв`язку 27.10.2023р., коли справа вже була розглянута 03.10.2023р. Відтак, 30.10.2023р. позивач звернувся до відповідача з проханням розгляд справи призначити на іншу дату, оскільки він бажає взяти участь у такому розгляді.

Позивач вважає, що відповідач не вжив належних заходів до повідомлення ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" про розгляд питання щодо накладення штрафу, а доводи, які позивач хотів навести на заперечення його вини у скоєнні правопорушення у сфері автомобільного транспорту мали спростувати його вину, що повинно було вплинути на прийняте рішення.

Доводи заперечень проти позову полягають у тому, що у спірних правовідносинах відповідач виступав саме у якості перевізника, а відтак саме на нього було покладено обов`язок з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Стосовно повідомлення позивача про розгляд питання про накладення на нього штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем до суду надано пояснення та належні докази, які свідчать про те, що повідомлення про розгляд питання накладення штрафу, призначене на 03 жовтня 2023 року з 09:00 до 12:00 год. в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті було направлено рекомендованим листом з повідомленням на адресу позивача 22.09.2023р.

Відповідач вказав, що воно було доставлено до відділення зв`язку 23.09.2023р., однак позивачем здійснювалося перенаправлення листа на інше відділення зв`язку, з урахуванням чого воно остаточно прибуло до відділення зв`язку 30.09.2023р., а представником ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" отримано лише 27.10.2023р. При цьому, 04.10.2023р. лист не був вручений під час доставки "з інших причин".

Відповідач вказував, що позивач недобросовісно поставився до отримання поштової кореспонденції, змінюючи поштові відділення, в які мало бути доставлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також вчасно не прибувши до відділення поштового зв`язку для отримання листа після отримання повідомлення відділення поштового зв`язку про необхідність його отримати у відділенні.

У відповідь на вказані доводи, позивач зазначив, що він може отримувати поштову кореспонденцію там, де йому зручніше, а одразу прибути до відділення зв`язку для отримання рекомендованого листа він не зобов`язаний, оскільки термін його зберігання у відділенні поштового зв`язку згідно встановлених правил складає 30 днів.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Згідно з ст.5 ЗУ "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відтак, саме на органи Укртрансбезпеки покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Картка водія - це картка цифрового тахографа із вбудованою мікросхемою, яка видається фізичним особам: які мають право керувати ТЗ; які мають національне посвідчення водія хоча б однієї з категорій: С, С1, D, D1; які не мають на дату подачі заяви іншої діючої картки водія (у випадку первинної видачі картки) / майстерні / контролера; які мають постійне місце проживання на території України. Також картка водія - це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом, вона є «ключем», що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів.

Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах) передбачений Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.05.2013 №329.

Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.6 Інструкції визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відтак, положеннями ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення №340).

Також у постанові від 11.02.2020р. у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визнано необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Згідно обставин даної справи, вантажний автомобіль Mitsubishi Canter, державний номерний знак НОМЕР_1 не був обладнаний діючим та повіреним тахографом, відтак обов`язковою була наявність у водія індивідуальної контрольної книжки або графіку змінності водія. Однак, як було встановлено при перевірці, індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінності під час перевірки були відсутні.

Вказана обставина позивачем не заперечується.

Що стосується питання хто саме повинен нести відповідальність за наведене вище порушення, з огляду на те, що спірним у цій справі є питання чи є позивач автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та, відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону в частині наявності при перевезенні вантажу документів, передбачених Інструкцією № 385 (протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія), суд враховує наступне.

Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.

В даній справі судом встановлено, що під час перевірки транспортного засобу - вантажного автомобілю MITSUBISHI CANTER водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну № АА-0509/1 від 05.09.2023р., де автомобільним перевізником було зазначено ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ", яке здійснювало перевезення вантажу масою 3 тони 200 кг для ТОВ "ВРЄМЯ 2050" за договором № 23/12-2022 від 23.12.2022р.

Вказана обставина сторонами у справі не заперечувалася.

Наведене свідчить, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи орендованим автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Причетності до здійснення перевезень в цій справі власника транспортного засобу - ФОП ОСОБА_2 судом також не встановлено.

У аспекті наведеного суд уважає, що саме позивач - ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" був у спірних правовідносинах перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Такі самі висновки у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом в Постанові від 14.12.2023р. у справі № 340/5660/22, де Суд наголосив на тому, що у кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, притягнення ТОВ ПФК "ТЕРРАМЕТ" до відповідальності за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є обгрунтованим та законним.

Що стосується повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Пунктом 20 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р., встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сформовано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту № АР 022567 від 05.09.2023р., призначений на 03.10.2023р. з 09:00 до 12:00; позивача поінформовано про необхідність прибути до відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях. Як слідує з Списку згрупованих відправлень за Формою 103 від 21.09.2023р., а також квитанції поштового відділення Харків-22 від 22.09.2023р., зазначене вище повідомлення було направлено на адресу позивача: 61166, м. Харків. пр. Науки, 36. Така ж адреса визначена позивачем у позовній заяві в даній справі.

Як слідує з наявного в матеріалах справи роздрукування з сайту АТ "Укрпошта", відправлення з повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надійшло до відділення зв`язку Харків 61166 23.09.2023р. Після його пересилання воно надійшло до відділення зв`язку Харків 61145 30.09.2023р., не було вручено під час доставки 04.10.2023р. з "інших причин"; вручення за довіреністю відбулось у відділенні зв`язку Харків 61145 27.10.2023р.

З урахуванням наведеного слід зазначити, що відповідачем виконано обов`язок щодо завчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Інших обов`язків з цього приводу наведений вище Порядок № 1567 на нього не покладає, адже в межах даних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Тобто, таке повідомлення має бути надіслано і вручене до дати розгляду справи.

З урахуванням наведених вище доказів відповідач діяв добросовісно та здійснив відправлення повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.09.2023р., розраховуючи, що лист буде завчасно вручено позивачу, з урахуванням строків пересилання поштових відправлень у межах одного населеного пункту.

Оцінюючи доводи позивача стосовно невчасного отримання повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає, що з аналізу положень пунктів 73, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270) вбачається, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку; у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Таким чином, не прибувши до відділення зв`язку без зайвих невиправданих зволікань для того щоб отримати відправлення відповідача та ознайомитися з його змістом вчасно, що надало б позивачу можливість взяти участь у розгляді питання накладення штрафу у сфері автомобільного транспорту, позивач діяв без належної обачності.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 р. у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6-11, 139, 242 246, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров