Постанова

від 09.05.2024 по справі 520/32370/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 р. Справа № 520/32370/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/32370/23

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ"

до Державна служба України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову за №034765 від 03.10.2023р. Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби з безпеки на транспорті про застосування до Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" адміністративно-господарського штрафу на суму 17000, 00 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2023р. відкрито провадження у справі.

До суду позивачем було надано заяву від 04.12.2023р. про збільшення позовних вимог, згідно якої він просив, крім заявлених раніше вимог, стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті 19001,00 грн., стягнутих з позивача на виконання Постанови за № 034765 від 03.10.2023р. Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у відкритті провадження позивачу було відмолено.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, заявлені позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач не погодився із такою ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог до провадження.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки суд провів оцінку доводів позивача по суті, що на цій процесуальній стадії є незаконним відповідно до статті 171 КАС України. Також зазначає, що відповідно до ч.1, 5 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За приписами частини першої статті312 Кодексу адміністративного судочинства Україниапеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до пункту 1 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скаргита дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягаютьзадоволенню з огляду на таке.

Відповідно дост. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства Україниадміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до ч. 1ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першоїстатті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, для яких не встановлено іншого порядку судового провадження.

Як вбачається ззаяви про збільшення позовних вимог, позивач вважає, що спір щодо суми грошових коштів, стягнутоїз нього в якості адміністративного штрафу на виконання оскаржуваної в порядку адміністративного судочинства постанови про накладення штрафу, має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. На обгрунтування вказаної позиції він посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5880/21 від 08.08.2023р., за висновками якої сума адміністративного штрафу може бути стягнута на користь платника згідно зіст. 1212 ЦК Українияк безпідставно утримувана.

Окрім того, у доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до ч.1, 5 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Так позивач звернувся з позовом до Державної служби з безпеки на транспорті в якому просив визнати протиправною та скасувати прийняту ним постанову про застосування адміністративно господарського штрафу.

Також в наступному позивач збільшив свої позовні вимоги та заявив вимоги до Державної служби з безпеки на транспорті про стягнення адміністративно- господарського штрафу, стягнутого виконавчою службою на виконання оспорюваної постанови, посилаючись на ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5880/21 від 08.08.2023р. після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платникзгідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, якіутримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Так, за змістом глав 82 і 83ЦК Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі№ 320/5877/17 (пункти 45-46)).

Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди.На ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України. Вказане узгоджується із висновкамиВеликої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, а також від 5 лютого 2020 року у справі № 910/15295/18, на яку звернув увагуВерховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі про передання справи №910/5880/21 на розглядВеликої Палати Верхового Суду.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає орган виконавчої служби.

Отже, у цій справі в частині позовних вимог про стягнення адміністративно гоподарського штрафу в сумі 19001 грн. належним відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Вказані висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Отже, післявизнання протиправною та скасуванняадміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафукошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Томуповернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштівне належить до юрисдикції адміністративного суду.

При цьому тіьки після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платникзгідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, якіутримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, що відповідає правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5880/21 від 08.08.2023р.

Враховуючи те, що в частині позовних вимог про стягнення коштів стягнутих з позивача на виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу Державна служба з безпеки на транспорті не є належним відповідачем у вказаній справі та те, що лише після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платникзгідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, якіутримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, в той час на час збільшення позивачем своїх вимог спірна постанова не була скасована, та з огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписівч.5 статті 21 КАС України, як помилково вважає позивач.

Натомість, на дані правовідносини дійсно поширюються приписистатті 1212 ЦК України (як зазначає і сам позивач), оскільки у разі визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зістаттею 1212 ЦК Українимає право на подання позову про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави (а не як заподіяної шкоди).

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5880/21 від 08.08.2023р.

Таким чином, викладені позивачем у заяві про збільшення позовних вимог вимоги мають приватно-правовий характер, не відповідають вимогам ч.1, 5 статті 21 КАС України, а тому мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги, викладені у заяві позивача про збільшення вимог, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 520/32370/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій