Постанова

від 09.05.2024 по справі 520/32370/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 р. Справа № 520/32370/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/32370/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову за №034765 від 03.10.2023р. Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" адміністративно-господарського штрафу на суму 17000, 00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що накладене стягненняє необґрунтованим та безпідставним, рішення про стягнення прийняте з порушенням законодавства України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року у справі №520/32370/23 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року у справі №520/32370/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що через те, що відповідач завчасно не повідомив позивача про дату та час розгляду справи, він позбавив позивача можливості бути присутнім на розгляді справи та позивач не мав можливості надати пояснення та докази, а також, що суд першої інстанції під час розгляду справи неправильно визначив суб`єкта, на якого повинна бути накладена адміністративно-господарська санкція. Також зазначає, що перевізников відповідно до приписів статей 33 та 50 Закону №2344-ІІІ є той, хто за умовами договору із замовником надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу.

На підставі цього зазначає, що саме на фізичну особу ОСОБА_1 (водій) сторонами було покладено обов`язок виконати вимоги чинного законодавства, а саме вести індивідуальну книжку або графік змінності водія.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивач змінив адресу отримання, тим самим спровокував отримання листа, в якому повідомлялося про дату розгляду справи, не в запланований час. Також зазначає про законність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». На підставі викладеного, відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертоюстатті 229 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скаргита дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягаютьзадоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 26 вересня 2023 року заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №034677 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої до позивача, як автомобільного перевізника, застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»(ст.60 цього Закону).

Підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт стало те, що відповідно доЗаконуУкраїни«Проавтомобільнийтранспорт»,Порядкупроведення рейдовихперевірок(перевірокнадорозі),затвердженогоПостановоюКабінету МіністрівУкраїни№1567від08.11.2006(даліПорядок№1567),напідставі щотижневогографікупроведеннярейдовихперевірокВідділудержавногонагляду (контролю) у Сумській області та направлення на перевірку № 015964 від 04.09.2023,05.09.2023співробітникамиВідділудержавногонагляду(контролю)вуСумській областіпроводиласьрейдоваперевірканаа/дН-07,«Київ-Суми-Юнаківка»,251км.+ 450 м.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, ними був зупинений транспортний засіб марки Mitsubishi Canter, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки було встановлено, що власником транспортного засобу є ФОП ОСОБА_2 , перевізником вантажу є ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ", керування ним здійснює фізична особа ОСОБА_1 .

Особу перевізника було встановлено на підставінаданоїводіємтоварно- транспортноїнакладної№АА-0509/1від05.09.2023,уграфі«автомобільний перевізник» вказаноТОВ «ПФК ТЕРРАМЕТ».

Також при перевірці було виявлено, що на момент перевірки у водіявідсутня індивідуальнаконтрольна книга водія або копії графіку змінності водія.

У зв`язку з виявленням даного порушення, державними інспекторами було складено акт № АР 022567 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023р.

Водійзізмістомакту№АР022567проведенняперевіркидодержаннявимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023 був ознайомлений,підписав, зазначивши «Ознайомлений, копію отримав».

В подальшому, як зазначалося вище, за результатами розгляду акту № АР 022567 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів івантажівавтомобільнимтранспортомвід05.09.2023р, заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби з безпеки на транспорті було винесенопостановупро застосування до позивачаадміністративно-господарського штрафу № 034765 від 03.10.2023р., відповідно до якої за порушення вимогст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", на ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" накладено штраф у розмірі 17 000, 00 грн.

Позивач не погодився із такою постановою та звернувся із позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із правомірності оскаржуваної постанови та відповідності її вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюєЗакон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Відповідно дост.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт"державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відтак, саме на органи Укртрансбезпеки покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно дост.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт"автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

На підставі викладених вище норм, колегія суддів зазначає, що перелік необхідних документів не є вичерпним.

Згідно з абз.3 ч.1ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт"за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 6.2. Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340,вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Колегія суддів зазначає, що в індивідуальній контрольній книжці зазначаються відомості про водія, а також про перевізника.

Відповідно до постанови від 11.02.2020р. у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннямистатті 48 Закону № 2344-IIIвизнано необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбаченіІнструкцією № 385та Положенням № 340.

З матеріалів справи судом встановлено, що транспортний засіб не був обладнаний тахографом, а тому у водія мала бути індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водіїв.

Однак, як було встановлено при перевірці,індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінності під час перевірки були відсутні.

Вказана обставина позивачем не заперечується.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385(далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Картка водія - це картка цифрового тахографа із вбудованою мікросхемою, яка видається фізичним особам: які мають право керувати ТЗ; які мають національне посвідчення водія хоча б однієї з категорій: С, С1, D, D1; які не мають на дату подачі заяви іншої діючої картки водія (у випадку первинної видачі картки) / майстерні / контролера; які мають постійне місце проживання на території України. Також картка водія - це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом, вона є «ключем», що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів.

Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах) передбаченийНаказом Міністерства інфраструктури України від 30.05.2013 №329.

Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.6 Інструкції визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відтак, положеннямист.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт"передбачено необхідність наявності як у перевізника так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоюНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010(далі -Інструкція №385), та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогоНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010(далі - Положення №340).

Щодо питання, хто саме повинен нести відповідальність за виявлене відповідачем порушення, з огляду на те, що спірним у цій справі є питання, чи є позивач автомобільним перевізником у розумінні положеньЗакону № 2344-IIIта, відповідно, особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимогстатті 48 цього Законув частині наявності при перевезенні вантажу документів, передбаченихІнструкцією № 385(протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія), колегія суддів зазначає таке.

Абзацом 1 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-IIІвизначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимогстатті 1 Закону № 2344-IIIавтомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Колегією суддів встановлено, що під час перевірки транспортного засобу - вантажного автомобілюCANTER водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну № АА-0509/1 від 05.09.2023р., де автомобільним перевізником було зазначено ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ", яке здійснювало перевезення вантажу масою 3 тони 200 кг для ТОВ "ВРЄМЯ 2050"за договором №23/12-2022 від 23.12.2022р.

Вказана обставина сторонами у справі не заперечувалася.

Наведене свідчить, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи орендованим автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме позивач - ТОВ "ПФК ТЕРРАМЕТ" був у спірних правовідносинах перевізником в розумінніЗакону України "Про автомобільний транспорт".

Такі самі висновки у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом в постанові від 14.12.2023р. у справі № 340/5660/22, де суд наголосив на тому, щоу кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

З оглядуна викладене, притягнення ТОВ ПФК "ТЕРРАМЕТ" до відповідальності за порушення вимогст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"є обгрунтованим та законним.

З приводу доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції договору укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 з огляду на приписи ст.ст. 33, 55 Закону України "Про автомобільний транспорт"колегія суддів вважає необгрунтованими за наступних підстав.

Так, за приписами ст. 33 вказаного Закону автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

За виначенням ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У відповідності до п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Отже, зі змісту вказаних норм випливає, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, тобто юридична особа або фізична особа, яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності та саме на замовника покладається обов`язок зі скадання ТТН.

Так, договір підряду від 02.01.2023 р., на який посилається позивач в апеляційній скарзі, укладений ним з ОСОБА_1 як фізичною особою, а не як з фізичною особою - суб`єктом підприємницької діялності. При цьому позивачем у виписаній ним товаро-транспортній накладній було самостійно зазначено себе як перевізника, а ОСОБА_1 визначено як водія.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача, що належним суб`єктом відповідальнрості за вказаним правопорушенням є саме водій траноспортного засобу.

Щодо доводів позовної заяви та апеляційної скарги в частині несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Пунктом 20 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженогопостановою КМУ№1567 від 08.11.2006р.,встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідачем булосформовано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту № АР 022567 від 05.09.2023р., призначений на 03.10.2023р. з 09:00 до 12:00. Позивача проінформовано про необхідність прибути до відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях. Як слідує зі Списку згрупованих відправлень за Формою 103 від 21.09.2023р., а також квитанції поштового відділення Харків-22 від 22.09.2023р., зазначене вище повідомлення було направлено на адресу позивача: 61166, м. Харків. пр. Науки, 36.

Суд зазначає, що саме ця адреса визначена позивачем у позовній заяві в даній справі та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

Як слідує з наявного в матеріалах справи роздрукування з сайту АТ "Укрпошта", відправлення з повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надійшло до відділення зв`язку Харків 61166 23.09.2023р. Після його пересилання (за заявою позивача) воно надійшлодо відділення зв`язку Харків 61145 30.09.2023р., не було вручено під час доставки 04.10.2023р. з "інших причин"; вручення за довіреністю відбулось у відділенні зв`язку Харків 61145 27.10.2023р.

З урахуванням наведеного слід зазначити, що відповідачем виконано обов`язок щодо завчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.Інших обов`язків з цього приводу наведений вище Порядок № 1567 на нього не покладає, адже в межах даних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Тобто, таке повідомлення має бути надіслано і вручене до дати розгляду справи.

З урахуванням наведених вище доказів відповідач діяв добросовісно та здійснив відправлення повідомленняпро розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.09.2023р., розраховуючи, що лист буде завчасно вручено позивачу, з урахуванням строків пересилання поштовихвідправлень у межах одного населеного пункту.

Оцінюючи доводи позивача стосовно невчасного отриманняповідомленняпро розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає, що з аналізу положеньпунктів 73, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270) вбачається, щоінформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку; у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Таким чином, не прибувши до відділення зв`язку без зайвих невиправданихзволікань для того, щоб отримати відправлення відповідача та ознайомитися з його змістом вчасно, що надало б позивачу можливість взяти участь у розгляді питання накладення штрафу у сфері автомобільного транспорту, позивач діяв без належної обачності.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 р. у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, а тому підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК ТЕРРАМЕТ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 520/32370/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій