Постанова

від 31.01.2024 по справі 640/3257/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/3257/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

31 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: Миргородської О.С.,

представника відповідача: Данилюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2019 року Державна авіаційна служба України звернулася до адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЯнЕір ЛТД на користь Державної авіаційної служби України заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі розміром 4 365 871,51грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Янеір" ЛТД на користь Державної авіаційної служби України заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі розміром 3 039 943,05 грн, визначену у рахунках-фактурах від 22.10.2018 №1112 та від 19.11.2018 №1226.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що ТОВ "Янеір" ЛТД є юридичною особою, яка провадить господарську діяльність з перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом. На підставі звітів про пасажирів, які відправляються з аеропорту України, та про вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, з серпня 2018 року по жовтень 2018 року позивач виставив відповідачеві для оплати рахунки-фактури на загальну суму 4365871,51 грн, які вчасно не оплачені відповідачем.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з серпня 2018 року по жовтень 2018 року відповідач провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом.

На підставі звітів щодо діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом авіакомпанії позивач виставив відповідачеві для оплати рахунки-фактури: за серпень 2018 року від 21.09.2018 №984 на суму 1825928,46 грн (т.1 а.с.102); за вересень 2018 року від 22.10.2018 №1112 на суму 1826898,20 грн (т.1 а.с.103); за жовтень 2018 року від 19.11.2018 №1226 на суму 1213044,85 грн (т.1 а.с.104).

Загальна сума по вказаних рахунках-фактурах становить 4865871,51 грн.

Вищевказані рахунки-фактури направлялись на адресу відповідача (т.2 а.с. 151-152, 153-157, 158-160, 161-162, 163-165, 166-168, 169-170, 171-173, 174, 175).

Листом від 02.11.2018 №1.15-13601-18 Державна авіаційна служба України повідомляла товариство з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД про наявність у товариства простроченої заборгованості зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (т.2 а.с.176-177).

Відповідач у добровільному порядку оплатив частину рахунку-фактури від 21.09.2018 №984 на загальну суму 1100000 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 09.07.2021 та квитанціями від 02.05.2019, від 28.05.2019, від 07.08.2019, (т.1 а.с.260, 261, 262, т.2 а.с.185).

Зважаючи на те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визначеної у рахунку-фактурі від 21.09.2018 №984 на суму 1825928,46 грн, згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 залишено без розгляду, то суд з урахуванням довідки про стан заборгованості за вересень та жовтень 2018 року (станом на 20.07.2023) надає оцінку обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3039943,05 грн, визначеної у рахунках-фактурах від 22.10.2018 №1112 та від 19.11.2018 №1226.

Мотивувальна частина.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах регулюється Повітряним кодексом України (далі - ПК України).

Так згідно з ч.4 ст.12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації, з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

При цьому, відповідно до п.2 ч.5 ст.12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній.

Такими надходженнями є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності: 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; 3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України; 5) за вчинення офіційних дій, пов`язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; 6) з авіаційної безпеки; 7) з інших передбачених законом надходжень.

Приписами ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України та пп. 19 п. 4 Положення № 520 передбачено, що Державіаслужба забезпечує надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

При цьому, згідно з частиною дев`ятою статті 12 Повітряного кодексу України перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, які справляються із суб`єктів авіаційної діяльності, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях регламентовано Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819.

Так згідно з п. 3 Положення №819 державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб`єктів авіаційної діяльності (далі - державні збори) в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду.

Пунктом 8 Положення №819 визначено, що розрахунок державних зборів здійснює Державіаслужба. За результатами розрахунку державних зборів суб`єкту авіаційної діяльності оформляється відповідний рахунок-фактура на сплату державного збору.

Платником рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 1 та 2 додатка, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення.

Розрахунок державних зборів, визначених додатком, проводиться щомісяця на підставі звіту про пасажирів, які відлітають з аеропортів України, та про вантаж, що відправлений чи прибув до аеропорту України (п. 11 Положення).

Державні збори, не сплачені протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених додатком 2, вважаються простроченою заборгованістю перед Фондом.

Відповідно до частини першої статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

За частинами другою, третьою статті 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.

Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 2-1) власні надходження бюджетних установ; 3) інші неподаткові надходження.

Аналіз наведених норм законодавства у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовими, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав, а також порядком визначення розміру цього платежу, він належить до категорії неподаткових.

Зокрема, в контексті обставин цієї справи треба зауважити, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України).

Наведене правове регулювання спірних відносин дає підстави вважати, що державні збори на стягнення заборгованості, зі сплати яких подано цей позов, не є податком.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.02.2020 у справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18); від 18.03.2020 у справі №826/15268/17 (касаційне провадження №К/9901/2868/19); від 24.04. 2020 у справі №826/7916/17.

Частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать зокрема 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункт 43).

Отже, аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що державний збір, який надходить до фонду, формує загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність, здійснення яких проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України і є обов`язковим неподатковим платежем для всіх суб`єктів авіаційної діяльності, платежем за надання певних видів державних послуг, який перераховується до Державного бюджету України та є його складовою частиною.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що відповідач, як ліцензований авіаперевізник, надавав послуги з авіаперевезення пасажирів та багажу, чого товариство не заперечує, а отже, отримував з пасажирів і власників багажу збір за перевезення за ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819.

Враховуючи викладене, авіаперевізник зобов`язаний перерахувати наявну та підтверджену в нього заборгованість.

Також колегія суддів зазначає, що питання щодо механізму справляння в Україні відповідних державних зборів розглядалося у 2019 році на 40-ій Сесії Асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації (м. Монреаль, Канада), на якій було відзначено, що українська модель справляння державних зборів із суб`єктів авіаційної діяльності відповідає політиці цієї організації та не суперечить Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року.

Відповідно до положень статті 15 Конвенції про цивільну авіацію, чинної в Україні, кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також з урахуванням положень Статті 68 на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Інформація про всі аеропортові збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави, збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-які мита, податки або інші збори лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб або майна.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окремо колегія суддів звертає увагу на спосіб застосування законодавства в аспекті наслідків, які настали внаслідок втрати чинності окремих нормативних положень, які теж слугували підставою для нарахування зобов`язань до державного бюджету.

У цій справі при розрахунку державного збору (за серпень-жовтень 2018 року) Державіаслужба застосувала ставки збору, визначені у Додатку 2 до Положення № 819.

Період, за який позивач просить стягнути заборгованість, охоплюється періодом, протягом якого Положення № 819 (в частині ставок державного збору) визнано нечинним, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №826/11485/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття пункт 11, додатки 2 та 4 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №182).

Проте в період, коли виникли спірні правовідносини, Додаток 2 фактично діяв, і ставки, визначені Положенням №819, Державна авіаційна служба України застосовувала. Так само їх мали б застосовувати авіаперевізники, надаючи послуги з перевезення пасажирів і багажу.

Та обставина, що згодом правові підстави визначення розміру державного збору до Державного спеціалізованого фонду за перевезення пасажирів та багажу зазнали змін у зв`язку з прийняттям згаданого судового рішення у справі №826/11485/17, не може заперечити того, що такі підстави існували в минулому (зокрема у період, за який виникла заборгованість), як і позбавити відповідача обов`язку сплатити до державного бюджету кошти, які він отримав на підставі правових норм, які згодом в судовому порядку визнано нечинними.

Втім у контексті спірних правовідносин для цієї справи визначальним, на думку колегії суддів, є сутнісний підхід до правової оцінки ситуації, яка склалася у зв`язку зі змінами у правовому регулюванні і способом застосування цих законодавчих змін. У цій справі зміни у правовому регулюванні зумовлені згаданим судовим рішенням у справі №826/11485/17, до якого апелює позивач, але якщо норми цього порядку діяли раніше, були обов`язковими і їх виконували, то говорити про безпідставність вимог Державіаслужби після того, як їх визнано нечинними в контексті спірних правовідносин, є недоречним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.02.2020 у справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18).

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове визнання суми сплаченої по рахунку №984 21.09.2018 в розмірі 1 100 000 грн, оскільки відповідачем було сплачено по цьому рахунку 1 610 000 грн, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що судом першої інстанції досліджено виписки по рахунку від 09.07.2021 та квитанціями від 02.05.2019, від 28.05.2019, від 07.08.2019, (т.1 а.с.260, 261, 262, т.2 а.с.185) та обґрунтовано встановлено перерахування коштів по рахунку №984 в розмірі 1 100 000 грн.

Своєю чергою відповідач до апеляційної скарги не додав інші платіжні документи, що свідчили б про зарахування більшої суми.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2024 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сушко О.О.