Ухвала

від 14.03.2024 по справі 640/3257/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 березня 2024 року м. Житомир

справа № 640/3257/19

категорія 113070000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Мала Бердичівська, 23, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД про стягнення заборгованості, -

встановив:

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №640/3257/19, яке згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 залишено без змін, позов Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД про стягнення заборгованості, - задоволено:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД на користь Державної авіаційної служби України заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі розміром 3 039 943 (три мільйона тридцять дев"ять тисяч дев"ятсот сорок три) грн 05 (п"ять) коп, визначену у рахунках-фактурах від 22.10.2018 №1112 та від 19.11.2018 №1226.

21 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД надіслало до суду заяву про відстрочення виконання рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №640/3257/19 строком на один рік, з дня ухвалення рішення суду в даній справі.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що ускладнення епідемічної ситуації на території України та в світі призвело до спаду попиту на авіаперевезення та зниження комерційної завантаженості рейсів вже наприкінці першого кварталу 2020 року, у зв`язку з чим, відповідач був змушений скоротити частоту та відмінити виконання переважної більшості своїх рейсів. Відбулось також і повне скорочення чартерних перевезень, оскільки, поширення пандемії також вплинув і на ринок туристичних послуг, та, як наслідок, скорочення або повного припинення перевезень пасажирів за туристичними напрямками.

Окрім того введення, обмежень на перетин кордону України для іноземних громадян також вкрай негативно вплинуло на показник виконання міжнародних рейсів відповідача.

З початком 2022 року, у зв"язку з повним закриттям повітряного простору України для цивільних літаків через вторгнення російської федерації на територію України провідні міжнародні перевізники припинили виконувати рейси з/до України.

Зазначені форс-мажорні обставини мали і мають безпосередній вплив і на фінансову спроможність відповідача.

Відповідач вказує, що значені вище об`єктивні обставини в своїй сукупності роблять неможливим негайне виконання рішення суду по даній справі.

Товариство не має у своєму розпорядженні на даний час коштів чи майна за рахунок якого можливо негайно виконати судове рішення та сплатити позивачу 3039943,05 грн, проте, відповідач, усвідомлює обов`язок щодо виконання рішення суду та сплати вказаного боргу на користь позивача.

Розгляд заяви призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 05.03.2024, яке проведено в режимі відеоконференції, представник відповідача підтримав заяву про відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у даній справі та просив задовольнити її.

Додатково вказував, що товариство не відмовляється від виконання судового рішення, однак просить відстрочити його виконання на один рік.

Представник стягувача - Державної авіаційної служби України щодо задоволення вказаної заяви заперечувала, просила суд відмовити заявнику в задоволенні вказаної заяви.

Суд заслухавши пояснення сторін, згідно з протокольною ухвалою суду (без виходу суду до нарадчої кімнати) ухвалив перейти до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зазначає наступне.

За приписами статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до положень статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Питання про відстрочення судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальне законодавство визначає підстави та порядок відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання такого.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що реальне виконання судового рішення віднесено законодавцем до одного з основних завдань адміністративного судочинства, і саме на цій підставі відстрочення або розстрочення виконання судового рішення поставлено у залежність від обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Норми процесуального закону не містять конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Для розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо тощо.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права.

В частині правової оцінки наведених заявником доводів, суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо таких для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

У постанові від 06.12.2019 по справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяви щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 по справі №819/150/17).

Заявник, мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду вказує, що не ухиляється від виконання рішення суду, однак, у зв`язку з відсутністю фінансування не має можливості виконати рішення суду в повному обсязі.

Однак, суд вважає, що фінансове становище не є винятковим випадком, що давало би суду правові підстави для відстрочення виконання рішення.

У ході розгляду заяви заявником не доведене існування передбачених ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення.

Суд вказує, що представником відповідача не надано суду фактичних даних про вжиття дієвих заходів щодо покращення своєї фінансово-господарської діяльності, погашення наявної у нього заборгованості (яка виникла ще з 2018 року) та виконання у добровільному порядку рішення суду.

Окрім того, заявником не було надано, а судом не здобуто доказів того, що відповідачем у справі №640/3257/19 вчиняються дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Доводи заявника про закриття повітряного простору України з 24.02.2022 для цивільної авіації та введення воєнного стану, мають місце як обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, однак враховуючи подану товариством звітність, господарська діяльність не припинена повністю, наявні нерегулярні доходи від експлуатації повітряного судна.

Суд зауважує, що заявник (боржник) не просить здійснити розстрочення виконання рішення суду шляхом часткової (поступової) сплати платежів, а просить відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду строком на один рік, при цьому не вказує чітких підстав можливості виконання рішення суду після спливу терміну відстрочення.

У Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1,3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання відповідачем судового зобов`язання в частині сплати платежів (податків) через відсутність у нього належної суми доходу в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для відстрочення його виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД про відстрочення виконання рішення суду у справі №640/3257/19.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД про відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.23 в адміністративній справі №640/3257/19 за позовом Державної авіаційної служби України до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД про стягнення заборгованості, - відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко