Постанова

від 30.01.2024 по справі 755/4493/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи 755/4493/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3396/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Слободянюк А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Мазурик О.Ф., Желепи О.В.,

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2023 року,

встановив:

у квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 50 000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 50 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

У липні 2023 року представник позивача звернулась до суду із заявою про стягнення судових витрат на правничу допомогу, у якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2023 року заяву про стягнення витрат на правничу допомогу було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 , представника позивача - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про залишення без розгляду заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до закінчення розгляду справи по суті не було заявлено про надання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що є підставою для залишення такої заяви без розгляду.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач вказував про те, що він планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивач вказував, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу доказів при подачі позовної заяви надано не було. Відповідні докази не було подано і разом з відповіддю на відзив на позовну заяву. Також позивачем не було заявлено про те, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу буде надано після ухвалення рішення по суті спору.

Доводи скаржника про те, що при зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу та зазначав про орієнтовний розмір таких витрат у сумі 30 000 грн. не можуть свідчити про подання ним доказів понесення судових витрат у встановлений законом строк, оскільки положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Крім того, положеннями даної статті визначено, що докази приймаються судом за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про їх наявність та намір звернутись із вимогами про їх відшкодування. Така заява позивачем в ході розгляду справи та до закінчення її розгляду не подавалась.

Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Позивачем та його представником не було надано доказів на підтвердження неможливості подати заяву про відшкодування судових витрат, які відповідно до умов договору ще не сплачені, у встановлений процесуальним законом строк.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При зверненні до суду з апеляційної скаргою скаржник не вказував у зв`язку з чим він був позбавлений можливості подати докази понесення ним витрат на правничу допомогу в ході розгляду справи або заявити про намір надати такі докази протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення. При цьому суд звертає увагу на те, що надані докази, а саме договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт датовані березнем та травнем 2023 року, тобто до ухвалення рішення у справі.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду і доводи представника позивача про те, що судом було помилково залишено заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду, оскільки матеріали справи свідчать про те, що фактично позивач звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат, разом із якою подав докази понесення витрат на правничу допомогу, поданими з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на порушення права на доступ до правосуддя та надмірний формалізм є безпідставним, оскільки спір було розглянуто по суті та частково задоволено позовні вимоги. При цьому позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, зокрема щодо надання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2024 року.

Головуючий

Судді