Постанова

від 06.02.2024 по справі 753/7534/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №753/7534/23 Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

Провадження №22-ц/824/1120/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

6 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарі Дуб С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року в справі за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст обставин справи

У травні 2023 року Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

У травні 2023 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на об`єкт нерухомості - будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 514, 3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 127262980000); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 514, 3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 127262980000), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вимоги позову мотивовані тим, що державним реєстратором Департаменту реєстрації Міністерства юстиції України Дахно А.М. прийнято рішення від 07.08.2013 № 4800399 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Арак-Сервіс» на будівлю, заклад громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127262980000) (13.12.2017 товариство припинило свою діяльність).

Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості стало рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 у справі № 910/9561/13.

Водночас, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013, за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва, вказане рішення суду скасоване та ухвалено нове рішення, яким відмовлено товариству у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно.

Господарським судом встановлено, що ТОВ «Арак-Сервіс» не є власником нерухомого майна - будівлі закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 та не є власником чи користувачем земельної ділянки за вказаною адресою.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. 12.09.2013 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5808699 та № 5813509 та на підставі договорів купівлі-продажу № 1170 та № 1173 від 12.09.2013 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 2/3 частини, а за ОСОБА_3 1/3 частини вказаного нежитлового приміщення.

ТОВ «Арак-Сервіс» не набуло права власності на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 , отже не могло розпоряджатися вказаним майном, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли придбати у власність на законних підставах вказаний об`єкт нерухомості, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі - продажу від 12.09.2013 № 1170 та № 1173.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 753/9171/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07.02.2018 та постановою Верховного Суду від 25.11.2019, задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та зобов`язано відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м, літ. А, Б, В).

Факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, а також відсутність правових підстав для набуття та реєстрації права власності за ТОВ «Арак-Сервіс», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на будівлю закладу громадського харчування літ. А, Б, В, загальною площею 460 кв.м, що розташовані на ній та які є об`єктом самочинного будівництва, встановлені судами у справах № 910/9561/13 та № 753/9171/15-ц.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , будучи обізнаними про вищезгадані судові справи, оскільки приймали участь у судових засіданнях та оскаржували рішення суду, достеменно знаючи, що не набули права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , продовжили вчиняти дії щодо вказаного об`єкту нерухомості та подали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Коліжук О.О. заяву про зміну площі будівлі та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143141360399 від 20.04.2014 (наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції скасована у 2014 році).

За результатами розгляду вказаних документів, 03.08.2020 приватним нотаріусом прийнято рішення № 53429369 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про збільшення площі об`єкту (реєстраційний номер 127262980000).

Водночас, вказане рішення державного реєстратора прийняте з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , внесли, зареєстроване за останніми нерухоме майно по АДРЕСА_1 , до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег».

Разом з тим, оскільки ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 не набували права власності на спірне майно, отже не мали права у подальшому його відчужувати шляхом підписання актів приймання- передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» від 07.09.2020 №№ 457, 458 та №№ 461, 462.

Отже, враховуючи неправомірність первинної реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , недійсність цивільно-правових угод, а також неправомірність подальших реєстрацій щодо самочинного майна, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки водного фонду, прокурор звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішень державних реєстраторів: № 4800399 від 07.08.2013 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Арак-Сервіс», № 5808699 від 12.09.2013 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , № 5813509 від 12.09.2013 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , № 53429369 від 03.08.2020 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та № 53985428 від 10.09.2020 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Срібний берег» на вищезазначений об`єкт нерухомого майна з одночасним припиненням прав відповідачів, а також зобов`язання ТОВ «Срібний берег» повернути земельну ділянку водного фонду комунальної власності загальною площею 0, 3825 га, яка розташована в межах земельної ділянки з обліковим кодом 90:07:0074 по АДРЕСА_1 її законному власнику - Київській міській раді шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що незважаючи на рішення суду № 753/9171/15-ц про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м, літ. А, Б, В), останні збільшили площу майна та внесли до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег», що свідчить про ризик можливої зміни вказаного майна та подальшого його відчуження на користь третіх осіб, або його обтяження іншим чином.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року заяву Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на об`єкт нерухомості - будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 514, 3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 127262980000).

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 514, 3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 127262980000), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту та накладення заборон на нерухоме майно відповідача є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки не порушує прав відповідача на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення в разі задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 11 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову суду.

Вважає ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року незаконною та такою, яка суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки в її основу покладено висновки, які не відповідають обставинам справи та суперечать правовим позиціям щодо застосування норм процесуального права, викладеним в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування апеляційної скарг зазначає, що прокурор не довів існування ризиків можливої зміни власника вказаного майна, а єдиним обґрунтуванням загрози є не невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є лише те, що ТОВ «Срібний берег» як власник майна може розпрядитись.

Вказує, що вжиті заходи забезпечення позову є надмірними та порушують права апелянта, як юридичної особи на здійснення своєї діяльності і розпорядження майном на невизначений строк.

Вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є надмірними та не відають заявленим позовним вимогам.

Окремо зазначив, що прокурором не підтверджено повноваження, та не доведено право на звернення до суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

26 грудня 2023 року Дарницькою окружною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу про забезпечення позову без змін.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник позивача - Колодчина Р.В. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта - Зеленчуковський С.О., в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є спір між сторонами реальним, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами.

Щодо відсутності доказів існування ризику відчуження майна, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно керувався наявністю можливості відчуження заявленого у справі майна. Дана обставина не була спростована апелянтом, відтак апеляційний суд з врахуванням вищевикладеного приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Щодо апелянта стосовно недоведення ризиків, однак заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду та реалізації кожному права на судовий захист.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Колегія суддів, наголошує на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою надасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вище наведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Апелянт зазначає, що заява про забезпечення позову не містить будь-яких доказів про те, що існують обставини, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому вказує на недоведеність обставин які б давали підстави для забезпечення позову та порушення балансу інтересів.

Колегія суддів прийшла до висновку, що забезпечення позову, є достатнім для уникнення можливості відчуження майна може бути забезпечене встановленням заборони відчуження, що дійсно може бути забезпечено встановленням певного виду заборони, так і ускладнення ефективності захисту прав, за яким позивач звернувся до суду, зокрема шляхом встановлення ряду обтяжень спірного майна, чому має запобігти саме його арешт, який крім цього також ефективно перешкоджає і можливості відчуження майна. За таких умов, заданий захід забезпечення позову є співмірним як предмету спору, так і наявним ризикам.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 8 лютого 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко