Ухвала

від 20.05.2024 по справі 753/7534/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7534/23

провадження № 2/753/683/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

судді Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кушнір А.А.,

прокурора Ткаченко Ю.С.

представника відповідача 1 Заянчуковський С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Заянчуковького Сергія Олеговича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» про закриття провадження у справі за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду в частині спору між юридичними особами, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

01.11.2023 до суду надійшло клопотання Заянчуковького Сергія Олеговича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» про закриття провадження у справі в частині спору між юридичними особами, посилаючись що позов Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса, прийнятих у 2013 році; визнання недійсним договору укладеного у 2013 році юридичною особою; скасування рішень приватного нотаріуса прийнятих у 2020 році; визнання недійсним правочину укладеного у 2020 році; зобов`язання юридичної особи вчинити дії. Провадження в частині позовних вимог заявлених до відповідача 1 як юридичної особи підлягає закриттю, оскільки має розглядатися у порядку господарського судочинства.

У судовому засіданні 20.05.2024 представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» Заянчуковький Сергій Олегович клопотання про закриття провадження у справі в частині спору між юридичними особами підтримав з викладених у ньому доводів та просив його задовольнити.

У судовому засіданні 20.05.2024 прокурор Ткаченко Ю.С. заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, оскільки предмет судового розгляду пов`язаний з питанням щодо повернення земельної ділянки та звільненням її від об`єкту самочинного будівництва, вважає, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, постановою Верховного Суду врегульовано це питання.

Заслухавши думку учасників справи, перевіривши клопотання та його доводи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі дії є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Підстави для закриття провадження в справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, повернення земельної ділянки та звільнення її від об`єкту самочинного будівництва, що розташований на ній.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №492/1519/15-ц викладено правову позицію, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Крім того, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №444/1786/15 наголошувала, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи визнаними.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

У даній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Таким чином Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи щодо земельних відносин, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, виключення становлять лише земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Також, Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі № 915/1785/21 вказав, що згідно принципам процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустими.

Крім того, матеріалами позовної заяви підтверджено, що реєстрація права власності на нерухоме майно проведена за фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які отримали це майно на підставі правочину, а саме договорів купівлі - продажу, укладених з ТОВ «Арак-Сервіс» та розпорядились ним, як фізичні особи, шляхом передачі в статутний капітал ТОВ «Срібний берег».

Оскільки у справі про визнання недійсним правочину всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваних договорів та правочинів, а не одна із них.

Таким чином, за позовними вимогами прокуратури в інтересах Київської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та правочинів правомірно зазначені відповідачами фізичні особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ТОВ «Срібний берег», як сторони правочинів.

Таким чином, враховуючи, що однією із сторін правочину є саме фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а не фізична особа- підприємець чи учасник товариства, а самі оспорювані правочини спрямовані на набуття та припинення цивільних прав та обов`язків щодо певного майна, вказана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання Заянчуковького Сергія Олеговича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег» про закриття провадження у справі в частині спору між юридичними особами - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: