Постанова

від 09.02.2024 по справі 753/7534/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №753/7534/23 Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

Провадження №22-ц/824/1120/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

9 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року в справі за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст обставин справи

У травні 2023 року Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

13 липня 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву про визнання права власності на 2/3 частини будівлі закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 514, 3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 127262980000).

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 12.09.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Арак-Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу 2/3 частини будівлі закладу громадського харчування, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений договір був нотаріально посвідченим і є чинним станом на сьогоднішній день.

За цим договором ОСОБА_1 отримала у власність нерухоме майно, за яке сплатила 740 000 грн.

03.08.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав ва нерухоме майно про збільшення площі об`єкта нерухомого майна в результаті реконструкції. Відповідне рішення було прийнято, відомості відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, площа об`єкту нерухомості, власником 2/3 якого є ОСОБА_1 , збільшилась з 460 кв. м до 514,3 кв. м

07.09.2020 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 внесли до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» зазначене майно, на підставі чого також було проведено реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Срібний берег».

На момент внесення 2/3 частини будівлі закладу громадського харчування, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , до статутного капіталу Відповідача 1, справедлива вартість зазначеного майна була оцінена в 5 796 000 грн.

08.05.2023 представник позивача звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив задовольнити позовні вимоги, які безпосередньо зачіпали права та інтереси ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року відмовлено в прийняті зустрічного позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги зустрічного позову про визнання права власності на 2/3 частки будівлі закладу громадського харчування, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 514,3 кв. м., не взаємопов`язані з первісним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, оскільки за змістом cm. 193 ЦПК України вимогу первісного і зустрічного позовів мають бути взаємопов`язаними або взаємовиключними тобто задоволення одного позову має зумовлювати відмову у задоволенні зустрічного або суттєво впливати на правильність їх вирішення.

Та зазначив, що в даному випадку задоволення позову про усунення перешкод у користуванні та упорядженні земельною ділянкою водного фонду не може будь-яким чином впливати або зумовлювати відмову у задоволенні позову про визнання права власності на 2/3 частки будівлі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про та направити зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

Вважає ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року незаконною та такою, яка суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки в її основу покладено висновки, які не відповідають обставинам справи та суперечать правовим позиціям щодо застосування норм процесуального права, викладеним в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування апеляційної скарг зазначає, що суд першої інстанції не дослідив зміст заявлених десяти позовних вимог, і не врахував, що хоча кожна з них і починалась словами «Усунути перешкоди ... у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду...» - їх зміст суттєво відрізнявся між собою. А частина заявлених позовних вимог була безпосередньо взаємопов`язаною із вимогами за зустрічним позовом.

Вказує, що правових підстав для повернення зустрічного позову у суду не було, оскільки заява була подана одночасно з відзивом з повного оплатою судового збору, а вимоги за обома позовами були взаємопов`язаними, оскільки виникли з одних правовідносин.

І прокуратура, як позивач за первісним позовом, і апелянт мають намір з`ясувати одні й ті самі питання законності набуття права власності на одну і ту саму споруду - будівлю закладу громадського харчування, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 514,3 кв. м.

Вказує, що прокуратура не несе жодної відповідальності за очевидне порушення принципу правової визначеності, яка матиме місце у випадку часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом. Єдиним засобом подолання цієї ситуації є подання зустрічного позову.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року відмовлено у прийнятті та повернуто зустрічний позов.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи у прийняття та повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що первісний та зустрічний позови не взаємопов`язані за своїм предметом, виникають з різних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Так, відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити дійсні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Відповідно до частини першої, третьої статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час розгляду вказаних позовів дослідженню підлягають різні обставини та похідні від них правовідносини, а тому дані обставини вказують на відсутність підстав для спільного розгляду та у випадку задоволення позову про усунення перешкод у користуванні та упорядженні земельною ділянкою водного фонду не може будь-яким чином впливати або зумовлювати відмову у задоволенні позову про визнання права власності на 2/3 частки будівлі, що свідчить про недоцільність взаємного розгляду первісного та зустрічного позовів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу заявників, що повернення зустрічного позову не є перешкодою для його подання до суду в загальному порядку, з дотриманням вимог, установлених ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до повторного викладення доводів зустрічного позову з додатковими поясненнями та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко