Ухвала

від 07.02.2024 по справі 402/404/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/144/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 358 (194) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 року. м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12022121110000158 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1, ч. 3ст. 358 КК України заапеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2023, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області, громадянку України, освіта вища, працюючу у ТОВ «Кіровоградгеінформ», одружену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3ст.358КК України та виправдано за недоведеністю вчинення нею вказаних кримінальних правопорушень.

За участі учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_9 ,

захисника -адвоката - ОСОБА_10 ,

обвинуваченої ОСОБА_6

В СТ АН ОВ ИЛ А:

Органом досудовогорозслідування ОСОБА_6 обвинувачується увчиненні підроблення документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а також підроблення документа, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, за таких обставин.

Так, 09.10.2019 ОСОБА_11 , жителька АДРЕСА_2 , звернулась із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03.) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

15.11.2019 Кам`янобрідська сільська рада в особі сільського голови с. К.Брід ОСОБА_12 винесла рішення № 510 «надати дозвіл ОСОБА_11 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою загальною площею до 2-х га відповідно до викопіювання, втому числі по угіддях пасовища, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (колишня колективна), що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ: 01.03).»

ОСОБА_6 , згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2015 являється фізичною особою-підприємцем та, виконуючи обов`язки інженера-землевпорядника на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та свідоцтва про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника, виданого Національним авіаційним університетом (НАУ) навчально-науковий інститут неперервної освіти (НН ІНО) від 07.03.2018, здійснила розробку документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_11

11.02.2020 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , маючи злочинний намір направлений на підроблення документів, не здійснила усіх дій щодо перевірки земельної ділянки, що вказана в поданих схематичних матеріалах, а шляхом внесення недостовірних даних до офіційного документу, а саме у заповненні ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок зазначила, що території та об`єкти до природно-заповідного фонду не відносяться і таким чином стало підставою щодо отримання ОСОБА_11 у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яку було зареєстровано та присвоєно кадастровий номер 3525583600:02:000:5098.

Відповіднодо рішення дев`ятої сесії шостого скликання № 183 від 19.08.2011 «Про оголошення території і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», земельна ділянка з кадастровим номером: 3525583600:02:000:5098 площею 2 га, знаходиться в заповідних зонах, а саме: «Кам`яногірський» - заказник створений на схилах долини правого і лівого берегів річки Синиця між селами Синицівка, Кам`яний Брід та Шамраївка Ульяновського району.

Згідно Охоронного зобов`язання № МЗланд 73-564 від 17.05.2013 та відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області передає під охорону землекористувачу заповідний об`єкт ландшафтний заказник «Кам`яногірський», загальною площею 293,13 га місцевого значення, створений рішенням Кіровоградської обласної ради від 19.08.2011 з метою збереження та відтворення унікального ландшафту, рідкісного тваринного та рослинного світу, які занесені до Червоної книги України, який розташований в Ульяновському районі між с. Синицівка, с. Кам`яний Брід, с. Данилова Балка та с. Шамраївка.

Відповідно дост. 47 Закону України «Про землеустрій» визначено, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реакційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

У свою чергу, ст. 28 Закону України «Про землеустрій» визначає права та обов`язки розробників документації із землеустрою.

Відповідно до п. «є» у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об`єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об`єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила підроблення документа, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України.

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що 09.10.2019 року ОСОБА_13 мешканець АДРЕСА_2 , звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03.) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

15.11.2019 Кам`янобрідська сільська рада в особі сільського голови с. К.Брід ОСОБА_12 винесла рішення № 509 надати дозвіл ОСОБА_13 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою загальною площею до 2-х га відповідно до викопіювання, втому числі по угіддях пасовища, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (колишня колективна), що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ: 01.03).

За аналогічних вищевказаних обставин ОСОБА_6 , будучи згідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2015 - фізичною особою-підприємцем, та, виконуючи обов`язки інженера-землевпорядника на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника виданого Державним вищим навчальним закладом «Національний гірничий університет» від 12.02.2014 та свідоцтва про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника, виданого Національним авіаційним університетом (НАУ) навчально-науковий інститут неперервної освіти (НН ІНО) від 07.03.2018, здійснила розробку документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_13

11.02.2020 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , маючи злочинний намір направлений на підроблення документів, не здійснила усіх дій щодо перевірки земельної ділянки, що вказана в поданих схематичних матеріалах, а шляхом внесення недостовірних даних до офіційного документу, а саме у заповненні ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок зазначила, що території та об`єкти природно-заповідного фонду не відносяться і таким чином стало підставою щодо отримання ОСОБА_13 у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яку було зареєстровано та присвоєно кадастровий номер 3525583600:02:000:5099.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинила підроблення документа, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_6 ,судпершої інстанціїсвоє рішеннямотивував тим,що стороною обвинувачення не встановлено та не доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачена на час заповнення ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок достеменно знала про знаходження даних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника «Камяногірський», мала, або могла мати у розпорядженні такі відомості та внесла недостовірні дані про відсутність таких обмежень.

У своїй апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок судупершої інстанціїскасувати черезневідповідність висновківсуду,викладених усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження,неправильним застосуваннямзакону прокримінальну відповідальністьта призначитиновий судовийрозгляд усуді першоїінстанції.

Свої доводипрокурор мотивуєтим,що вирокстосовно ОСОБА_6 ухвалений зпорушенням нормматеріального тапроцесуального права.Вважає вказанерішення суду незаконним, необгрунтованим та невмотивованим через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши обставини кримінального провадження, не дав їм належної правової оцінки, не оцінив сукупність належних, допустимих, достовірних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, внаслідок цього неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і безпідставно ухвалив виправдувальний вирок.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Водночас при ухваленні вироку відносно ОСОБА_6 зазначені вимоги судом першої інстанції не дотримано.

Суд першої інстанції у вироку зазначив, що єдиним належним та достовірним джерелом наявності обмежень у використанні земель є відомості Державного земельного кадастру, до якого вносяться такі обмеження. Щодо земельних ділянок 3525583600:02:000:5098, 3525583600:02:000:5099 будь які відомості про обмеження до Державного земельного кадастру не внесені.

Також, відомості про обмеження у використанні земель природно- заповідного фонду - ландшафтного заказнику «Кам`яногірський» до Державного земельного кадастру не вносились.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_6 , з 29.10.2015 являється фізичною особою- підприємцем та виконуючи обов`язки інженера-землевпорядника на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника виданого Державним вищим навчальним закладом «Національний гірничий університет» від 12.02.2014 та свідоцтва про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника, виданого Національним авіаційним університетом (НАУ) навчально-науковий інститут неперервної освіти (НН ІНО) від 07.03.2018, а тому відповідно до ст. 28 Закону України «Про землеустрій», якою передбачено що розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність,якість ібезпеку заходів, передбачених цією документацією.

Прокурор вважає, що досліджені під час судового розгляду докази свідчать про те, що при розробці проектів землеустрою на вказаніземельні дільнки обвинувачена, будучи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, усвідомлюючи, що вказані ділянки є землями природно-заповідного фонду, на що вказує наявність його підпису на Схемі ландшафтного заказнику «Кам`яногірський», зловживаючи своїми повноваженнями завідомо внесла до вказаних Проектів, зокрема Переліків обмежень щодо використання земельних ділянок, які є офіційними документами, завідомо недостовірні відомості про невіднесення їх до території вказаного ПЗФ, що спричинило до подальшого затвердження Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області вказаних Проектів та незаконної передачі земельних ділянок у власність громадян.

Щодо посилання суду першої інстанції на не встановлення меж територій природно-заповідного фонду ланшафтного заказника «Кам`яногірський» станом на момент винесення вироку прокурор вважає, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій, як земель природно-заповідного фонду, є незмінним. При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов`язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів природнозаповідного фонду законодавство не вимагає.

У такому випадку межі визначаються за матеріалами проектів створення, що прямо передбачено статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Разом з тим судом першої інстанції не надано оцінки ні проекту створення території, ні картографічним матеріалам, які підтверджують місце знаходження об`єкту природно-заповідного фонду, тому вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суперечать доказам, дослідженим під час судового розгляду і вказане безпосередньо вплинуло на вирішення питання про винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, а також на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Посилається на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 у якій викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду України, якими вважаються ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Згідно з п. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Вказує і на те, що приймаючи незаконне рішення про виправдання ОСОБА_6 за відсутністю складу кримінального правопорушення, судом 1 інстанції безпідставно не застосовано ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, якою встановлена кримінальна відповідальність за суспільно-небезпечне діяння, інкриміноване обвинуваченій, тобто не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Тому вважає, що вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2023, яким ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення нею вказаного злочину, відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України повинен бути скасований у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Від обвинуваченої ОСОБА_6 на апеляційну скаргу прокурора укримінальному провадженні надійшли заперечення, в яких вона вказує на її необґрунтованість та безпідставність, а тому просить залишити її без задоволення, а вирок районного суду без змін.

Заслухавши доповідача,думку прокурора,який підтримавсвою апеляційнускаргу,пояснення обвинуваченоїта їїзахисника,якізаперечили задоволенняапеляційної скаргипрокурора,перевіривши матеріаликримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Також, частиною третьою вказаної норми закону передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони дослідженні судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом зтим,прокурор вказуючи,що судомпершої інстанціїпри ухваленнівиправдувального вирокущодо ОСОБА_6 було допущено однобічність і неповноту, яка полягає у неповному дослідженні зібраних по справі доказів, клопотання про дослідження доказів не заявляв, чим позбавив суд апеляційної інстанції можливості надати їм свою оцінку.

За приписамист. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою зазначеного кримінального провадження колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, перевірив зібрані на досудовому розслідуванні та досліджені в судовому засіданні докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлене обвинувачення за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України.

Частиною 3ст. 62 Конституції Українивизначено, що вина особи має доводитися в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та доказах, одержаних незаконним шляхом.

Згідно вимог ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищезазначені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався вказаних вимог закону в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Так, допитана в судовому засіданні районного суду обвинувачена ОСОБА_6 вину в скоєних кримынальних правопорушеннях не визнала та пояснила, що ніякого наміру на підроблення документів не мала та здійснила усі дії щодо перевірки земельних ділянок відповідно до встановленого законом порядку. Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих обєктів офіційно не внесені до Державного земельного кадастру до цього часу.

Також, в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_14 , якийпояснив, що він документацію із землеустрою для ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не виготовляв.

Отже, районний суд показання данного свідка обгрунтовано не поклав в основу обвинувального вироку стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , оскільки такі показання жодним чином не підтверджують її винуватість у вчиненні злочинів передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України.

Також, на спростування доводів обвинувачення безпосередньо судом першої інстанції, у судовому засіданні досліджено наступні письмові докази, а саме:

- лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.05.2022 № 29-11-0.332-1097/2-22 за змістом якого повідомлено про те, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» в натурі не встановлено, документація до фонду документації із землеустрою не надходила. Також повідомлено, що шар «Природно-заповідний фонд» на Публічній кадастровій карті не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить виключно інформативний характер. Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів офіційно не внесені до Державного земельного кадастру.

- лист Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 24.05.2022 №03-23/93/1 про те, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж та проект створення територій природно-заповідного фонду - ландшафтного заказнику «Кам`яногірський» не розроблялися, рішення про розроблення не приймалося і такі документи відсутні.

Також,з матеріалівкримінального провадженнявбачається,що змістобвинувачення зводитьсядо того,що ОСОБА_6 , будучи фізичною особою-підприємцем та виконуючи обов`язки інженера-землевпорядника Камянобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області 11.02.2020 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), маючи злочинний намір направлений на підроблення документів, не здійснила усіх дій щодо перевірки земельних ділянок, що вказані в поданих схематичних матеріалах, а шляхом внесення недостовірних даних до офіційного документу, а саме у заповненні ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок зазначила, що території та об`єкти до природно-заповідного фонду не відносяться і таким чином це стало підставою щодо отримання ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у власність двух земельних ділянок загальною площею по 2,0000 га кожна, які було зареєстровано та присвоєно їм кадастрові номери 3525583600:02:000:5098 та 3525583600:02:000:5099.

При цьому, сторона обвинувачення взагалі не зазначає у який саме спосіб обвинувачена повинна була перевірити вищевказані земельні ділянки та не надала суду жодного офіційного документа, який би підтверджував факт обмеження у використанні данних земельних ділянок.

Разом з тим, районний суд, належним чином дослідивши матеріали справи, обґрунтовано зазначив, щоположення ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України (в редакції від16.01.2020, що діяла на час, коли за версією обвинувачення були вчиненні кримінальні правопорушення), яка визначає, що обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Частина 5 цієї ж статті передбачає, що відомості про обмеження у використанні земель зазначаються, зокрема, у проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Таким чином, Закон чітко визначає види обмеження у використанні земель та порядок їх обліку (реєстрації) та офіційного підтвердження.

Єдиним належним та достовірним джерелом наявності обмежень у використанні земель є відомості Державного земельного кадастру, до якого вносяться такі обмеження. Щодо земельних ділянок № 3525583600:02:000:5098 та № 3525583600:02:000:5099будь-які відомості про обмеження до Державного земельного кадастру не внесені.

Так само, відомості про обмеження у використанні земель природно- заповідного фонду - ландшафтного заказнику «Кам`яногірський» до Державного земельного кадастру не вносилися.

Відтак, будь-яких офіційних обмежень у використанні земель, зокрема, на території де розташовані спірні земельні ділянки, не існує і тому такі відомості не могли бути відображені ОСОБА_6 у відповідних переліках обмежень.

Із субєктивної сторони даний злочин характеризується виною у формі умислу, який є прямий, особа усвідомлює, що вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.

При цьому, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, на думку колегії суддів, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не встановлено та не доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачена на час заповнення ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок достеменно знала про знаходження даних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника «Камяногірський», мала, або могла мати у розпорядженні такі відомості та умисно внесла недостовірні дані про відсутність таких обмежень.

Навпаки, з дослідженого судом листавідділу № 1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що відомості щодо земельних ділянок кадастрові номери: 3525583600:02:000:5098 та 3525583600:02:000:5099 внесені до Національно-кадастрової системи на підставі Проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , однак на час реєстації вище вказаних земельних ділянок інформація щодо віднесення даних земельних ділянок до природно-заповідного фонду у відділі та на Публічно-кадастровій карті України була відсутня.

Крім того, лише 03.06.2022Благовіщенською міської радою Кіровоградської області прийнято рішення № 1343 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Кам`яногірський», однак на момент ухвалення вироку судом першої інстанції, даний проект не розроблено та не встановлено меж територій природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Кам`яногірський».

Отже, на момент розляду справи стороною обвинувачення не надано суду будь-яких офіційних документів, які б встановлювали чіткі обмеження у використанні земель, зокрема, на території де розташовані спірні земельні ділянки і такі відомості могли бути відображені ОСОБА_6 у відповідних Переліках обмежень.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, за результатами судового розгляду, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов правильного висновку, що жодних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, стороною обвинувачення здобуто не було, а жодний довід апеляційної скарги прокурора не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для виправдання ОСОБА_6 .

За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Це положення також передбачено і п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений у скоєнні кримінального злочину вважається невинуватим до тих пір, поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Що стосуєтьсядоводів апеляційноїскарги прокурорапро те,що судпершої інстанції, дослідивши всі обставини кримінального провадження, не дав їм належної правової оцінки, то колегія суддів зауважує, що виправдувальний вирок судом першої інстанції було ухвалено з підстав за недоведеністю вчинення обвинуваченою вказаних кримінальних правопорушень, і цей висновок суд зробив, дослідивши сукупність всіх доказів наданих стороною обвинувачення, які, на думку суду першої інстанції, вказують на відсутність корисливого мотиву та умислу на вчинення злочину, належним чином мотивувавши своє рішення, а тому, в цьому випадку відсутність у вироку аналізу деяких інших доказів сторони обвинувачення, які були досліджені судом, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Інших переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції щодо оцінки доказів, в апеляційній скарзі прокурора, не наведено.

Також, в апеляційній скарзі прокурора не зазначено будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставою для скасування зазначеного вироку суду з необхідністю призначення нового судового розгляду.

Крім того, слід зазначити, що ставлячи питання про скасування вироку суду і призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, підстав визначених для цього положеннями ст. 415 КПК України, прокурор взагалі не наводить.

Таким чином, виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, оскільки постановлений згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів для його ухвалення, а тому підстав для його скасування та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення, а вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2023 стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2