Ухвала

від 12.02.2024 по справі 2-1856/2010

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 2-1856/2010

провадження №4-с/489/2/24

УХВАЛА

12 лютого 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Воробйова В.В.,

в присутності:

представника скаржника Мухіна О.М.,

представника ДВС Тарасенка К.В.,

представника стягувача Кононова І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішень та визнання протиправними і скасування рішень Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить:

- поновити строк на оскарження постанов Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі Інгульський ВДВС) про результати перевірки законності виконавчого провадження № 44368252 від 05.10.2023, про відновлення виконавчого провадження від 06.10.2023, про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.10.2023;

- визнати противоправними та скасувати вказані постанови.

В обґрунтування скарги вказано, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.04.2010 по справі № 2-1856 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі ПАТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № 5546146 від 26.07.2007 в сумі 11895,95 доларів США та пеню в сумі 3000,00 грн.

Виконавчий лист видано стягувачу 08.09.2010.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.01.2014 замінено стягувача у виконавчому проваджені з ПАТ «ПУМБ» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі ТОВ «АНСУ»).

З 2010 року за вказаним виконавчим листом в Інгульському ВДВС відкрито виконавче провадження № 44368252 щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , погашення якого він здійснював частково протягом 12 років, а також борг утримувався із його заробітної плати.

Втім йому стало відомо, що в Центральному відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі Центральний ВДВС) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1856 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ».

Згідно листа Центрального ВДВС від 26.07.2023 за вих. № 53848 станом на 26.07.2023 виконавчий документ виконаний фактично та в повному обсязі, виконавчий збір стягнуто з солідарного боржника ОСОБА_2 з урахуванням часткової сплати солідарним боржником ОСОБА_1 в повному обсязі в рамках виконавчого провадження № 59445897.

На підставі вказаного листа Інгульським ВДВС 07.08.2023 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак 25.09.2023 стягувач ТОВ «АНСУ» звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документа без виконання.

05.10.2023 начальником Інгульского ВДВС винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою встановлено передчасне винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.08.2023, так як заява ТОВ «АНСУ» до Центрального ВДВС не містить даних про повне фактичне виконання рішення суду, у зв`язку із чим скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження та 06.10.2023 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження і цього дня - постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скаржник вважає постанови Інгульського ВДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження від 05.10.2023, постанову про відновлення виконавчого провадження від 06.102023, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.10.2023 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Одночасно просить поновити строку на оскарження вказаних постанов, оскільки про їх дізнався 28.11.2023 з листа Інгульського ВДВС від 28.11.2023 за вих. № 121099, що надійшов на електронну адресу його адвоката.

ТОВ «АНСУ» у запереченнях на скаргу від 20.12.2023 у задоволенні скарги просило відмовити через її необґрунтованість.

У запереченнях вказано, що дійсно відносно солідарного боржника ОСОБА_2 в Центральному ВДВС було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Миколаєва № 2-1856/2010 від 08.09.2020 (виконавче провадження № 59445897).

28.10.2019 постановою державного виконавця Центрального ВДВС виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте повернення виконавчого документа стягувачу на зазначених підставах не свідчить, а ні про повне, а ні про часткове виконання рішення суду.

В липні 2023 року стягувач ТОВ «АНСУ» досягло з поручителем ОСОБА_2 домовленості, що останній перераховує на рахунок Товариства кошти в розмірі 135590,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5546146 від 26.07.2007, а стягувач ТОВ «АНСУ» гарантує йому в свою чергу, що направить на адресу державної виконавчої служби заяву про закриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором у відповідності до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Для затвердження попередньої домовленості стягувач ТОВ «АНСУ» надав поручителю ОСОБА_2 гарантійний лист від 12.07.2023 за вих.№ 566.

21.07.2023 ОСОБА_2 на рахунок ТОВ «АНСУ» перерахував кошти в сумі 135590,00 грн., що станом на вказану дату еквівалентно 3735,17 доларів США.

24.07.2023 ТОВ «АНСУ»» направило на адресу Центрального ВДВС заяву в якій повідомило про сплату боржником ОСОБА_2 21.07.2023 на рахунок стягувача зазначених коштів.

При цьому, ТОВ «АНСУ» не надавало ніяких довідок, повідомлень тощо з приводу того, що боржник ОСОБА_2 виконав фактично (в повному обсязі) рішення суду, а тому твердження скаржника про фактичне виконання рішення є недоведеними належними доказами.

08.08.2023 ТОВ «АНСУ» направило на адресу Інгульського ВДВС листа в якому повідомило про часткове погашення солідарним боржником ОСОБА_2 боргу.

08.09.2023 державний виконавець Інгульського ВДВС закрив виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення, після отримання вказаного рішення державного виконавця, ТОВ «АНСУ звернулося із скаргою до начальника Інгульського ВДВС щодо проведення перевірки виконавчого провадження, яке було здійснено на підставі постанови від 05.10.2023.

За результатами перевірки постановою від 06.10.2023 було відновлено виконавче провадження та 06.10.2023 на підставі заяви ТОВ «АНСУ» повернуто виконавчий документ стягувачу згідно пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, ТОВ «АНСУ» вважає, що в діях посадових осіб Інгульского ВДВС та відповідно державного виконавця немає порушень при проведенні перевірки виконавчого провадження № 44368252 та постанов від 06.10.2023.

На теперішній час, так як боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконане, виконавчий лист знаходиться на виконані у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В., виконавче провадження 73288221.

У відзиві на скаргу Інгульський ВДВС від 20.12.2023 у задоволенні скарги просив відмовити через її безпідставність, так як проведення перевірки та подальше відновлення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 і повернення виконавчого документа стягувачу відповідає Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник Інгульського ВДВС та ТОВ «АНСУ» у задоволенні скарги просили відмовити.

Вислухавши присутніх учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів скарги та цивільної справи встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.04.2010 стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 5546146 від 26.07.2007 в сумі 11895,95 доларів США та пеню 3000,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.01.2013 замінено стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів № 2-1856, виданих Ленінським районним судом міста Миколаєва 08.09.2010, на його правонаступника ТОВ «АНСУ».

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.07.2014 за заявою ТОВ «АНСУ» змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 14.04.2010 та встановлено, що стягнення заборгованості визначеної рішенням в іноземній валюті (11895,95 доларів США) проводити в гривнях, при цьому сума стягнутої заборгованості визначається за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження (ВП № 443468252) відносно боржника ОСОБА_1 відкрито Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (на теперішній час Інгульський ВДВС) 15.08.2014.

Виконавче провадження (ВП №59445897) відносно солідарного боржника ОСОБА_2 було відкрито Центральним ВДВС 02.07.2019.

28.10.2019 державним виконавцем Центрального ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність майна боржника.

25.07.2023 до Центрального ВДВС надійшла заява стягувача від 24.07.2023 № 576 про відсутність претензій до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 5546146 від 26.07.2007, а також за виконавчим листом № 2-1856 від 08.09.2010, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва.

26.07.2023 листом за вих. №53848 Центральний ВДВС повідомив Інгульському ВДВС проте, що згідно заяви стягувача ТОА «АНСУ» відсутні претензії відносно боржника ОСОБА_2 по виконавчому листу № 2-1856 від 08.09.2010. Також повідомлено, що станом на 26.07.2023 виконавчий документ виконаний фактично та в повному обсязі, виконавчий збір стягнуто з солідарного боржника ОСОБА_2 з урахуванням часткової сплати солідарним боржником ОСОБА_1 в повному обсязі в рамках виконавчого провадження № 59445897.

В ході судового розгляду встановлено, що лист Центрального ВДВС від 26.07.2023 державним виконавцем Інгульського ВДВС було розцінено як повне фактичне виконання рішення та у зв`язку із цим у виконавчому провадженні № 44368252 відносно боржника ОСОБА_1 07.08.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

25.09.2023 від ТОВ «АНСУ» до Інгульського ВДВС надійшла заява від 20.09.2023 № 663 про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також повідомлено про залишок нестягнутої заборгованості в сумі 3637,96 доларів США..

Начальником Інгульського ВДВС 05.10.2023 винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою скасовано постанову від 07.08.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу, як таку що суперечить пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», про що повідомлено сторони виконавчого провадження.

06.10.2023 заступником начальника відділу Інгульського ВДВС винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та цього ж дня постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На теперішній час виконавчий лист від 08.09.2010 № 2-1856/2010 відносно боржника ОСОБА_1 згідно заяви стягувача ТОВ «АНСУ» перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. (виконавче провадження № 73288221), що підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 19.12.2023, доданої ТОВ «АНСУ» до заперечень на скаргу.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції Українивизначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Контитуційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина першастатті 18 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 зазначено, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. Слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (частина другастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) зазначено, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду настаттю 129-1 Конституції України.

Судом встановлено, що між ТОВ «АНСУ» та солідарним боржником ОСОБА_2 у липні 2023 року була досягнута домовленість щодо часткового погашення ним боргу, внаслідок чого ТОВ «АНСУ» гарантувало відсутність до нього претензій з погашення заборгованості за виконавчим листом та кредитним договором. При цьому, ТОВ «АНСУ» не підтверджувало повне фактичне виконання рішення суду.

Крім того, в судовому засіданні представник стягувача пояснив, що виконавчий лист відносно ОСОБА_2 , який був повернутий ТОВ «АНСУ» в 2019 році через відсутність майна в боржника, повторно до виконання не пред`являвся. Також пояснив, що направлення листа до Центрального ВДВС від 24.07.2023 про відсутність претензій до ОСОБА_2 здійснено було помилково, так як відносно нього було декілька виконавчих проваджень. Крім того, цей лист не містить інформації про повне фактичне виконання рішення, а лише підтверджує домовленість стягувача з солідарним боржником та відсутність до нього претензій.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підставі для задоволення скарги, оскільки оскаржувані постанови Інгульським ВДВС є правомірним, так як винесення у виконавчому упровадженні відносно ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.08.2023 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» було здійснено державним виконавцем помилково та гуртувалося виключно на інформації викладеній в листі Центрального ВДВС, який не є рішенням у розумінні Закону України«Про виконавчепровадження» та не є доказом повного фактичного виконання рішення суду. Крім того, не повне виконання рішення суду підтверджується матеріалами справи, що представником скаржника належними і допустимими доказами не спростовано.

Доводи представника скаржника про невиконання Центральним ВДВС ухвали суду про витребування доказів, а саме ненадання постанови про закінчення в 2023 році виконавчого провадження відносно солідарного боржника ОСОБА_2 , спростовуються матеріалами справи, згідно яких виконавче провадження відносно вказаного боржника Центральним ВДВС завершено 02.07.2019 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що не свідчить про повне фактичне виконання рішення.

З урахуванням встановлених обставин не є підставою для задоволення скарги і посилання представника скаржника на відсутність відомостей про солідарного боржника ОСОБА_2 в єдиному реєстрі боржників.

Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на оскарження постанов Інгульського ВДВС то клопотання підлягає задоволенню на підставі частини 2 статті 449 ЦПК України, так як про постанови від 05.10.2023 та 06.10.2023 скаржнику стало відомо 28.11.2023 після отримання їх його представником на електронну адресу від Інгульського ВДВС, а відтак десятиденний строк на оскарження таких постанов пропущений з поважних причин.

Керуючись статтею 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанов Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про результати перевірки законності виконавчого провадження № 44368252 від 05.10.2023 та про відновлення виконавчого провадження № 44368252 та повернення виконавчого документа стягувачу від 05.10.2023 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 13.02.2024.

Суддя І.В. Коваленко