Ухвала

від 12.02.2024 по справі 369/1924/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1924/24

Провадження №2/369/4025/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» про забезпечення позову у цивільній справі № 369/1924/24 за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна про визнання недійсним договору дарування квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «МЗБК» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна про визнання недійсним договору дарування квартири.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому Товариство з додатковою відповідальністю «МЗБК» просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 868634932224).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 15.11.2021 року між Товариством з додатковою відповідальністю «МЗБК» та ОСОБА_1 було укладено договір позики. Відповідно до даного договору позики, Товариство з додатковою відповідальністю «МЗБК» в особі директора Радченко Ю.Г. надано ОСОБА_1 поворотну споживчу позику в розмірі 500000,00 грн, яка була видана на зарплатну картку ОСОБА_1 , оскільки остання на той час була працівником Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК».

Відповідно до розділу 4 Договору позики, договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а датою повернення позики визначено 30.11.2021 року.

25.07.2022 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 добросовісно не виконувала своє зобов`язання, Товариство з додатковою відповідальністю «МЗБК» направило їй письмову вимогу.

У вище зазначеній вимозі зазначалося, що в разі, якщо ОСОБА_1 не здійснить заходів щодо погашення заборгованості перед Товариством з додатковою відповідальністю «МЗБК», товариство буде змушене звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та відповідними заявами про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , зокрема й на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На вище вказану вимогу Товариство з додатковою відповідальністю «МЗБК» жодної реакції чи відповіді від ОСОБА_1 отримано не було.

Крім того, заявник вказує, що ОСОБА_1 дізнавшись, що Товариство з додатковою відповідальністю «МЗБК» має намір звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором позики від 15.11.202 року, уклала, на переконання заявника, фіктивний правочин із своєю рідною дочкою ОСОБА_2 .

Таким чином, невжиття таких заходів, як забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заявник зазначає, що вказаний захід забезпечення позову необхідно застосувати, оскільки якщо це не зробити, то існує ризик відчуження вказаної квартири. Вказаний ризик є реальним, оскільки відповідач 1 уже здійснив дії по відчуженню цієї квартири третій особі, а відтак вказана квартира може бути ще раз пере відчужена з метою створення штучних складнощів позивачу для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що вказану заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 року у справі № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21 було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту квартири не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 868634932224) слід відмовити, оскільки вказаний захід забезпечення позову не є співмірним позовній вимозі.

Крім того, слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач 2 здійснює реальні заходи щодо продажу спірного майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» про забезпечення позову у цивільній справі № 369/1924/24 за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна про визнання недійсним договору дарування квартири - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко