Ухвала

від 07.02.2024 по справі 405/9445/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/9445/23

2-о/405/178/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Кропивницький

Суддя Ленінськогорайонного судум.Кіровограда ДранийВ.В.,розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Гома ДР Конго.

Розглянувши матеріали даної заяви, суд вбачає з них спір про право за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як вбачаєтьсяіз ч.ч.1-3ст.294ЦПК Українипід часрозгляду справокремого провадженнясуд зобов`язанийроз`яснити учасникамсправи їхніправа таобов`язки,сприяти уздійсненні таохороні гарантованихКонституцієюізаконами Україниправ,свобод чиінтересів фізичнихабо юридичнихосіб,вживати заходівщодо всебічного,повного іоб`єктивного з`ясуванняобставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України у судовомупорядку можутьбути встановленіфакти,від якихзалежить виникнення,зміна абоприпинення особистихчи майновихправ фізичнихосіб,якщо закономне визначеноіншого порядкуїх встановлення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, зі змінами, визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: 1) згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається з матеріалів заяви, згідно свідоцтва укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24.07.1989 року, виданого російською мовою Кіровським райЗАГС м. Кіровограда, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб та після його реєстрації ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 14.03.2023 року мерією м. Гома провінції Північне Ківу Демократичної республіки Конго, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, помер у м. Гома ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 6, 7 розділу ІІ «Загальні нормидержавної реєстраціїактів цивільногостану» Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, документи,складені іноземноюмовою,подаються длядержавної реєстраціїактів цивільногостану разомз їхперекладами наукраїнську мову,засвідченими вустановленому порядку. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1.2, 1.3 Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113, консульська легалізаціяофіційних документів-це процедурапідтвердження дійсностіоригіналів офіційних документівабо засвідченнясправжності підписівпосадових осіб,уповноважених засвідчуватипідписи надокументах, атакож дійсності відбитків штампів,печаток,якими скріпленодокумент. Легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу.

Відповідно до п. 2.2 цієї Інструкції консульська легалізація здійснюється уповноваженим працівником Департаменту консульської служби МЗС України, Представництв МЗС на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України.

Згідно п. 5.1 цієї Інструкції закордонні дипломатичні установи України приймають на легалізацію офіційні документи, складені і засвідчені на території держави перебування або консульського округу органами державної влади, до компетенції яких входить проведення процедури консульської легалізації, для їх подальшого використання в Україні.

Як вбачається з п. 2, п.п. 5 п. 6 Положення про закордоннідипломатичні установиУкраїни УказомПрезидента України від 15 березня 2021 року № 99/2021, закордонні дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Основними функціями закордонних дипломатичних установ України є виконання консульських функцій у державі перебування та державах зони відповідальності закордонної дипломатичної установи України.

У заяві ОСОБА_1 вказує, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 їй необхідне для оформлення спадщини та отримання допомоги на поховання. При цьому, у позасудовому порядку вона не може встановити даний факт, оскільки провести процедуру консульської легалізації документа про смерть ОСОБА_2 , виданого в ДР Конго є неможливим так як у даній країні відсутня будь-яка дипломатична установа України.

Водночас, як вбачається з листа МЗС України від 18.12.2023 року № 71/19-500-153150 ДР Конго належить до зони відповідальності Посольства України в Королівстві Марокко.

При цьому, ОСОБА_1 до Посольства України в Королівстві Марокко з метою легалізації документів про смерть ОСОБА_2 , виданих у ДР Конго, яка належить до зони відповідальності даної закордонної дипломатичної установи України, не зверталася.

Більш того, аналізуючи вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , суд звертає увагу на наявність розбіжностей у прізвищах заявника ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що вимагає від суду додаткового з`ясування обставини наявності між ними шлюбних відносин, як про це стверджує заявник.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством передбачено інший порядок легалізації документів про реєстрацію актів цивільного стану, здійснену в іноземні державі, який заявником не було реалізовано, заявник має можливість одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, шляхом консульської легалізації Посольством України в Королівстві Марокко, наявність розбіжностей у прізвищах заявника та ОСОБА_2 , суд вважає, що в даному випадку вбачається спір про право ОСОБА_1 на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 та отримання допомоги на його поховання, який має розглядатися в порядку позовного провадження за участю всіх заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст.315ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

З огляду на викладене, враховуючи, що встановлення факту, про який просить заявник, можливе в іншому (несудовому) порядку та пов`язане з наступним вирішенням спору про право, суд приходить до висновку, що із заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , вбачається спір про право, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому відсутні підстави для розгляду даної заяви в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства. Відтак суд приходить до висновку, що у відкритті окремого провадження за даною заявою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 260, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Роз`яснити, що заінтересовані особи мають право подати позов з відповідними вимогами на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний