Постанова

від 31.01.2024 по справі 636/3318/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

31 січня 2024 року

м. Харків

справа № 636/3318/19

провадження № 22-ц/818/117/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря Носової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк» (нині найменування АТ «Сенс Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуЧуловський Володимир Анатолійович, Комунальне підприємство «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та поновлення права власності на нерухомемайно, з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 липня 2023 року, постановлене суддею Карімовим І.В.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 12.09.2018 року № б/н про звернення стягнення на користь Акціонерного товариства (АТ) «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, на предмет іпотеки, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк»; поновити право власності її ( ОСОБА_1 ) на зазначене нерухоме майно; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. Позов мотивований тим, що 01.10. 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладеноГенеральний договір про надання кредитних послуг№ 807/1-27/1-3/8-070, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 41 400 доларів США строком до 30.09.2023 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01.10. 2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір № 806/2-27/1-3/8-04 , за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру загальною площею 67,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .21 липня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що КП «РегістрСервіс» на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Чуловського В.А. від 12.09.2018 року № б/н, було зареєстровано право власності на квартиру за вищевказаною адресою, яка належить їй на праві приватної власності, за АТ «Укрсоцбанк».

Позивач вважає, що виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки статями87та88 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Приватний нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чиному безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, а також не звернув уваги на те, що іпотечний договір не є документом, на підставі якого вчиняється спірний виконавчий напис у безспірному порядку, чим порушивЗакон України «Про нотаріат».Таким чином, внаслідок незаконних протиправних дій відповідача, який діє на підставі вочевидь незаконного виконавчого напису, позивач позбавлена у незаконний спосіб права володіти та користуватись власною квартирою.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 12 вересня 2018 року № б/н про звернення стягнення на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, на предмет іпотеки за іпотечним договором № 806/2-27/1-3/8-04 від 01.10.2008 року, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,2 кв.м. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1813894363120, а саме: 3-кімнатна квартира загальною площею 67,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване 15.04.2019 року державним реєстратором Андрусович О.О., Комунальне підприємство «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», номер запису про право власності 31239891; підстава виникнення право власності: виконавчий напис № б/н приватного нотаріусу КМНО Чуловським В.А.; іпотечний договір, серія і номер № 806/2-27/1-3/8-04, виданий 01.10.2008, видавник АКБСР «Укрсоцбанк», зприпиненням речових правАкціонерного товариства «Укрсоцбанк»на вказану квартиру. Поновлено реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1813894363120, а саме: 3-кімнатна квартира загальною площею 67,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Стягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,100, ЄДРПОУ 23494714, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , понесений останньою судовий збір в сумі 2305 гривень 20 копійок.

В апеляційній скарзі представник АТ «Сенс банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. З висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки вчинення виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі і проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - це два різні види захисту, які ніяким чином не пов`язані між собою. Вказує, що відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року, судам роз`яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі , якщо позичальник є відмінним від особи іпотекодавця належить виключно позивачеві (ст.20 ЦК України, ст..ст. 3,4 ЦПК України). Зазначає, що апелянтом під час подання відзиву на позовну заяву було зазначено, що Позивачем безпідставно об`єднано дві різні позовні вимоги в одну позовну заяву, оскільки виходячи зі змісту правових норм та вимог ЦПК України розгляд заявлених Позивачем питань врегульовано окремими розділами ЦПК України та передбачено різну процедуру порушення та розгляду судом зазначених вимог (розділ 6 «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» щодо вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та розділом 3 «Позовне провадження» щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення права власності на квартиру ). Суд при відкриття провадження на вказані положення процесуального закону уваги не звернув, помилково відкрив провадження за поданою позовною заявою, яка за формою та змістом не відповідає положенням ЦПК України щодо заявлених вимог, які не підлягали розгляду в одному провадженні, чим порушив встановлений законом порядок розгляду даного питання. Що стосується матеріального права вимог Позивача про скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення права власності на квартиру, то слід зауважити, що жодного нормативного обґрунтування в позовній заяві не наведено. Посилання на те. що « способом захисту порушеного права власності позивач вбачає у визнанні спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у скасуванні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем, а також у поновленні права власності на спірне нерухоме майно за позивачем» нічим не обґрунтоване, а тому Відповідач позбавлений можливості надати будь-які свої заперечення по даним вимогам. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно скасував державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки позовна заява не містила навіть норм матеріально права з цього питання і фактично державна реєстрація права власності не була предметом розгляду в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10. 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладеноГенеральний договір про надання кредитних послуг№ 807/1-27/1-3/8-070, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 41 400 дол. США строком до 30.09.2023 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01.10. 2008 року між його сторонами було укладено іпотечний договір № 806/2-27/1-3/8-045, посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Т.В. за реєстровим № 1948, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру загальною площею 67,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-21 т.1).

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2015 року, яке постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року залишено без змін, задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» та стягнуто на користь останнього з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 807/1-27/1-3/8-070 від 01.10.2008 року в розмірі 198 824,42 грн., з яких: 133279,95 грн. заборгованість за кредитом, 56 756,11 грн. заборгованість за процентами, 1062,83 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 7 725,53 грн. пеня за несвоєчасне повернення процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.02.2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2015 року залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.26-30т.1).

12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки вищезазначену квартиру, що належала ОСОБА_1 .

З копії вимоги від 30 липня 2018 року (вих.№ 3225), надісланої АТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 , банк вимагав від позичальника у тридцяти денний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку в загальній сумі 20 528,04 дол. США, а саме: строкова заборгованість 5756,88 дол.США; прострочена заборгованість 4534,99 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих відсотках 222,16 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих відсотках 10014,01 дол. США , зазначивши, що у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 69-70т.1).

З копії повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 20.02.2019 року, яке було надіслано на адресу ОСОБА_1 банк вимагав сплатити борг, розмір якого станом на 06.02.2019 року складає 21450, 04 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 583781, 16 грн., з яких: строкова заборгованість 5270, 40 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 143438,44 грн.; прострочена заборгованість 5021,47 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 136663,59 грн.; строкова заборгованість по нарахованих % 226,45 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 6163,03 грн.; прострочена заборгованість по нарахованих % 10931, 72 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 297516,10 грн., а також має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 73-74).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 15.04.2019 року право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1813894363120, а саме: 3-кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», номер запису про право власності 31239891(а.с. 22-24т.1).

Підставою для реєстрації права власності спірного майна за банком в реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначені виконавчий напис від 12 вересня 2018 року та іпотечний договір від 01.10.2008 року.

Після скасування Верховним Судом постанови Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року, 28 жовтня 2020 року Харківським апеляційним судом було ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714 заборгованість за кредитним договором № 806/1-27/1-3/8-070 від 01.10. 2008 р. в розмірі 197 456 грн. 20 коп., з яких: 133279, 95 грн. сума заборгованості за кредитом; 56 756, 11 грн. сума заборгованості за відсотками; 997,28 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 6422,86 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що подану нотаріусу заборгованість ОСОБА_1 (виходячи із розміру заборгованості, зазначеної у вимозі АТ «Укрсоцбанк» від 30.07.2018 року в сумі 20 528,04 дол. США) перед АТ «Укрсоцбанк» не можна було вважати безспірною. Тобто відповідачем не надано засвідчених копій документів із виконавчим написом нотаріуса, щоб спростувати відсутність безспірної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно достатті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат`та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься углаві 14 Закону України «Про нотаріат`та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат`для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат`визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат`та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлюєправ або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат`у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса заборгованість боржника ОСОБА_1 не могла вважатися безспірною.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на момент вчиненняприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.виконавчого напису від 12 вересня 2018 року був наявний спір між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 807/1-27/1-3/8-070 від 01.10.2008 року в розмірі 198 824,42 грн.( справа № 636/4484/14-ц), оскільки перебував в провадженні Апеляційного суду Харківської області, який ухвалив постанову у справі лише19 вересня 2018 року, і яка подалі була скасована постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Представник банку звертає увагу суду на те, що ані позивач ані суд не навів підстав для скасування державної реєстрації речових прав. Зазначає, що банк набув право власності на спірне майно не на підставі виконавчого напису, який оспорюється позивачем. Між тим, скасовуючи державну реєстрацію суд першої інстанції не навів мотивів, з яких вважає державну реєстрацію незаконною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як виконавчий напис так і державну реєстрацію речових прав вважає незаконними з тих підстав, що на час вчинення цих дій між сторонами мав місце спір щодо розміру заборгованості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 806/1-27/1-3/8-070 від 01.10. 2008 р. в розмірі 197 456 грн. 20 коп., з яких: 133 279, 95 грн. сума заборгованості за кредитом; 56 756, 11 грн. сума заборгованості за відсотками; 997,28 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 6422,86 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Представник банку до матеріалів справи надав копію вимоги про усунення порушень від 30.07.2018 року та копію повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 20.02.2019 року, направлені на ім`я ОСОБА_1 , які передували реєстрації права власності за банком.

Із змісту вимоги від 30.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано погасити заборгованість станом на 06 липня 2018 року у розмірі 20528,04 доларів США, з яких строкова заборгованість 5756, 88 доларів США; прострочена заборгованість - 4534, 99 доларів США; строкова заборгованість по нарахованих % - 222,16 доларів США; прострочена заборгованість по нарахованих % - 10014, 01 доларів США.

Із змісту вимоги від 20.02.2019 року вбачається, що банком запропоновано сплатити борг, розмір якого станом на 06.02.2019 року складає 21450, 04 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 583781, 16 грн., з яких: строкова заборгованість 5270, 40 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 143438,44 грн.; прострочена заборгованість 5021,47 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 136663,59 грн.; строкова заборгованість по нарахованих % 226,45 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 6163,03 грн.; прострочена заборгованість по нарахованих % 10931, 72 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 297516,10 грн.

Між тим, вимоги направлені на ім`я ОСОБА_1 містять інші суми, на які претендує банк, в тому числі відсотки, які були нараховані станом на 06.07.2018 та 06.02.2019.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що пред`явивши у 2014 році позов про дострокове стягнення заборгованості, кредитор змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 14-318цс18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року в справі N 755/15853/15-ц (провадження N 61-17963св19) зроблені висновки, що звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За таких обставин, на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса заборгованість боржника ОСОБА_1 не могла вважатися безспірною.

Представник банку звертав увагу на те, що оспорюваний виконавчий напис не був реалізований, а державна реєстрація за банком вчинена на підставі застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке міститься в іпотечному договорі.

Дійсно, однією з підстав виникнення права власності за відповідачем в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначений іпотечний договір від 01.10.2008 року.

Таку державну реєстрацію колегія суддів вважає протиправною з огляду на наступне.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другоїстатті 16 ЦК України).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина першастатті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина першастатті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четвертастатті 37 Закону України «Про іпотеку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:

«102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другоїстатті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

104. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

111. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 16 ЦК України.

112. Відповідно до частини четвертоїстатті 37 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 16 ЦК України.

116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що:

«124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IV(у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

126. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу третього частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IV(у редакції, чинній на момент звернення з позовом)».

Між тим, стягнення є примусовою дією іпотекодержателя направленою на задоволення його вимог до іпотекодавця та залежить від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Оскільки заборгованість, яка була визначена банком у повідомлення про зверненні стягнення на предмет іпотеки не є обґрунтованою та суперечить обставинам, встановленим постановою Харківського апеляційного суду від 28.10.2020 року та включає відсотки, нараховання яких здійснено після зміни банком строку дії кредитного договору, тому реєстрація права власності на спірну квартиру за банком порушує права ОСОБА_1 .

За таких обставин ані оспорюваний виконавчий напис, ані оспорювана державна реєстрація речового права не відповідають вимогам закону.

Доводи представника банку про те, що державна реєстрація права власності була вчинена не на підставі виконавчого напису не спростовує висновків суду, оскільки як виконавчий напис так і державна реєстрація були вчинені на задоволення вимог, які не можна вважати безспірними, про що і зазначає позивач.

Представник банку вказує, що виконавчий напис не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не був реалізований та на сьогодні вже сплив строк його пред`явлення до виконання.

Між тим, оскільки банк не позбавлений можливості просити про поновлення строку для пред`явлення виконавчого напису до виконання, то визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на думку колегії суддів, можливе і після спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Вимога про поновлення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 є похідною від решти заявлених вимог, тому рішення суду першої інстанції в цій частині також залишається без змін.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 лютого 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна