Постанова

від 31.08.2006 по справі 32/11-63

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

31

серпня 2006 р.                                                                                  

№

32/11-63 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

   Добролюбової Т.В.

суддів відповідно до розпорядження

заступника Голови ВГСУ від 30.08.2006

   Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

розглянувши

у відкритому судовому

засіданні в м. Києві  касаційне

подання

 Заступника прокурора Донецької області

на

постанову Донецького

 апеляційного

 господарського суду

від  у справі

04

квітня 2006 року № 32/11-63

за

позовом

Прокурора

м. Дебальцеве Донецької області в інтересах держави в особі  Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Донецькій області, 

ВАТ “Дебальцевський завод металургійного машинобудування”

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю “Укренерговугілля”

про

стягнення

163741 грн. 91 коп.

в судовому засіданні

взяли участь представники:

від прокуратури: прокурор відділу Генеральної

прокуратури України - Мірошниченко В.С.

від позивача1:      не

з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної

скарги;

від позивача2:      не

з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача:   не

з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду   касаційної скарги.

Прокурором

м. Дебальцеве Донецької області у лютому 2006 року заявлений позов в інтересах

держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Донецькій області та Відкритого акціонерного товариства “Дебальцевський завод

металургійного машинобудування” про стягнення з Товариства з обмеженою

відповідальністю “Укренерговугілля” 163741 грн. 91 коп. заборгованості, з яких

113273, 13 грн. заборгованість за оренду майна, 6589, 08 грн. - за послуги

телефонного зв'язку, 33407, 31 грн. - за послуги по утриманню земельної

ділянки, 2437, 49 грн. пені, 1553, 93 грн. -3% річних та 6480, 97 грн. грн.

інфляційних втрат.

Ухвалою

господарського суду Донецької області від 13.02.2006 року, винесеною суддею

Сковородіною О.М., позовну заяву повернуто без розгляду, як таку, що підписано

особою без права її підпису, з підстав передбачених пунктом 1 статті 63

Господарського процесуального кодексу України.

Постановою

Донецького апеляційного господарського суду у складі колегії суддів

Мирошниченко С.В. - головуючий, Колядко Т.М., Скакун О.А. від 04.04.2006 дана

ухвала залишена без змін.

Ухвалені

у справі судові акти вмотивовані тим, що позов фактично подано в інтересах ВАТ

“Дебальцевський завод металургійного машинобудування”, яке не є органом,

уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах;

докази порушення прав визначеного прокуратурою позивача - Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, в матеріалах

справи відсутні.

В

касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить скасувати

ухвалені у справі судові акти та направити справу для розгляду по суті в

господарський суд Донецької області. В обґрунтування касаційного подання

заявник зазначає, що, на його думку, судами порушено приписи статті 2

Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких прокурора та

його заступників наділено правом подавати позови до господарського суду в

інтересах держави в особі органу, визначеного прокурором. Даний позов підписано

прокурором м. Дебальцеве, посада якого зазначена, тобто особою з належними

повноваженнями.  Також прокурор вважає

невмотивованим висновок судів про непорушення прав Регіонального відділення

фонду державного майна України по Донецькій області з боку відповідача. При

цьому не взято до уваги довід прокуратури про належність державі 99, 54 % акцій

ВАТ “Дебальцевский завод металургійного машинобудування”, а органом, який управляє

його майном, є саме Регіональне відділення фонду державного майна України по

Донецькій області. У поданні зазначено і про неврахування судами приписів

статті 121 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від

08.04.99 у справі № 1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду

України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень

статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України.

Відзив

на касаційне подання від Товариства з обмеженою відповідальністю

“Укренерговугілля” Вищим господарським судом не отримано.

Вищий  господарський 

суд  України,  заслухавши 

доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення представника

прокуратури, перевіривши  матеріали

справи та касаційну скаргу, правильність застосування апеляційним судом  приписів 

процесуального законодавства  

відзначає  наступне.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної

інстанції, прокурором м. Дебальцеве Донецької області заявлений позов в

інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Донецькій області та Відкритого акціонерного товариства

“Дебальцевський завод металургійного машинобудування” про стягнення з

Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренерговугілля” 163741 грн. 91 коп.

заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за

договором оренди № 192 від 14.12.2001. Відповідно до пункту 2 статті 121

Конституції України на прокуратуру України покладається представництво

інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі

випадки визначені, зокрема, приписами статті 2 Господарського процесуального

кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи

за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до

господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор самостійно

визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує

необхідність їх захисту, а також визначає орган, уповноважений державою

здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. З огляду на це,

обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та

зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у

спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за

позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами

Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі

потребують здійснення загальнодержавних: політичних, економічних, соціальних та

інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної

цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної,

інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства

тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами

державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з

часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої

інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств. Проте інтереси

держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і, даючи

офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу

України, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі

№3-рп/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій

прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає

орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України

потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування,

якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства,

установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Тобто прокурор може бути представником сторони у справі у випадку, коли цією

стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування,

наділені повноваженнями виконавчої влади. Проте при розгляді такого позову,

господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу,

на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у

правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. В даній справі,

прокурор м. Дебальцеве Донецької області, подаючи позов в інтересах держави,

неправильно визначив, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні

функції у спірних відносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна

України по Донецькій області, оскільки цей орган не є учасником спірних

відносин за договором оренди №192 від 14.12.2001. Спірний договір укладено

самостійними суб'єктами господарювання, а саме Відкритим акціонерним

товариством «Дебальцевський завод металургійного машинобудування»та Товариством

з обмеженою відповідальністю «Укренерговугілля».  Крім того, прокурор у позовній заяві просить

стягнути кошти саме на користь ВАТ «Дебальцевський завод металургійного

машинобудування»,  тобто позов фактично подано

в інтересах цієї особи, яка і є позивачем у даній справі. Разом з тим, ВАТ

«Дебальцевський завод металургійного машинобудування»є юридичною особою, яка

діє на підставі свого Статуту, на принципах повної господарської самостійності

і самофінансування, має самостійний баланс та рахунок в установі банку і не

відноситься до органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Таким

чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та

апеляційного господарських судів про те, що позовна заява подана в інтересах

підприємства, яке відповідно до частини 1, 4 статті 62 Господарського кодексу

України є самостійним суб'єктом господарювання, є юридичною особою. Отже,

доводи прокурора про заявлення позову в інтересах держави не знайшли свого

підтвердження.

З

урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115 ,1117,

1118, 1119 , 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького

апеляційного господарського суду від 04.04.2006 у справі № 32/11-63 залишити

без змін.

          Касаційне подання заступника

прокурора Донецької області залишити без задоволення.

Головуючий

суддя                                                           

Т.Добролюбова

С у д

д і                                                                               

Т.Гоголь

                                                                                                    Т.Костенко