Ухвала

від 12.02.2024 по справі 202/8862/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8862/22

Провадження № 1-кс/202/1228/2024

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2024 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на павах відділу) Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42022040000000335 від 22 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на павах відділу) Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42022040000000335 від 22 вересня 2022 року, яке 09.02.2024 року передано в провадження слідчого судді ОСОБА_1 .

Відповідно до клопотання, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022040000000335 від 22 вересня 2022 року, в рамках якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 07.12.2013 року зареєстровано шлюб між підозрюваним та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також встановлено, що між ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), іменована далі як «ПРОДАВЕЦЬ», від імені якої діє ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), іменована далі як «ПОКУПЕЦЬ», укладено договір купівлі-продажу(зареєстрований в реєстрі № 1857 від 28.09.2023), за яким ПРОДАВЕЦЬ передає, а ПОКУПЕЦЬ приймає у власність належну ПРОДАВЦЮ на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , та сплачує за неї обговорену грошову суму у розмірі 12067638,00 грн. Згідно п.12 вказаного договору, цей договір укладається за згодою чоловіка ПОКУПЦЯ - ОСОБА_5 .

Таким чином, вказана квартира придбана у час перебування у шлюбі, а тому відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якої підозрюється ОСОБА_5 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з конфіскацією майна, а також з метою недопущення відчуження(переоформлення) майна, є необхідність у накладенні на нього арешту.

Тому слідчий, з метою конфіскації майна, як виду покарання просить накласти арешт, на нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), a саме чотирикімнатну квартиру загальною площею 159.3 кв.м, житловою площею 79.4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 591593280000).

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились. В матеріалах клопотання наявна заява, відповідно до якої слідчий просить розглянути клопотання без її участі.

З метою забезпечення арешту майна, яке не має статусу тимчасово вилученого, на підставі ч. 2ст. 172 КПК Україниклопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022040000000335 від 22 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

30 січня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

- ч. 1 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах;

- ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно з відомостями про осіб, які реєструють шлюб, між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено шлюб, зареєстрований 07 грудня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №1021.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі 1857 від 28.09.2023 року, ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 (Покупець) прийняла у власність належну ОСОБА_7 (Продавець) на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , та сплачує за неї обговорену грошову суму у розмірі 12067638,00 грн. Згідно п.12 даного Договору, його укладено за згодою чоловіка Покупця - ОСОБА_5 .

Таким чином встановлено, що квартира квартиру АДРЕСА_1 є майном, що набуте подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час шлюбу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2 ст.372ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 163СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Таким чином, виходячи з вимог чинного законодавства, встановлено, що придбана ОСОБА_6 за згодою ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи відсутність відомостей про наявність домовленостей між подружжям щодо поділу належного їм на праві спільної сумісної власності майна, частки співвласників (підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6 ) у праві спільної сумісної власності на придбану у шлюбі квартиру є рівними, тобто по частці у кожного.

Як визначено у ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК Україниарешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11ст. 170 КПК Українивстановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Зважаючи на те, що санкція інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий суддя доходить висновку, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, необхідно накласти арешт на майно підозрюваного, що належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя, тобто на частку квартири АДРЕСА_1 , шляхом заборони права відчуження, оскільки існує достатньо підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Саме такий спосіб накладення арешту на майно, забезпечить потреби досудового розслідування, виправдовує ступінь втручання у права підозрюваного та не матиме негативних наслідків як для самого підозрюваного, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження майном не позбавляє права на користування ним.

Слідчий суддя не вбачає необхідності заборони користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки таке обмеження права власності не відповідає розумності, співрозмірності, не є пропорційним завданням кримінального провадження, та відсутні відомості, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до наслідків, визначених ч. 11ст. 170 КПК України.

При цьому, квартира на яку сторона обвинувачення просить накласти арешт є спільною сумісної власності подружжя, тобто підозрюваний має право лише на її частку, а тому відсутні підстави для накладення арешту на іншу половину даного нерухомого майна, право на яку наявне лише у дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 42022040000000335.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що може бути призначене підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно накласти арешт, шляхом заборони права на відчуження на його частку в спільній сумісній власності подружжя - частину квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на павах відділу) Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42022040000000335 від 22 вересня 2022 року, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на павах відділу) Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42022040000000335 від 22 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження, на частку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , у спільній сумісній власності подружжя, а саме на:

- частку чотирикімнатної квартири, загальною площею 159.3 кв.м, житловою площею 79.4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 591593280000), що на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

У задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання слідчому судді, про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя ОСОБА_1