Ухвала

від 13.02.2024 по справі 405/8436/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-сс/4809/71/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - 309 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024 року м. Кропивницький

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

переглянула у письмовому провадженні, за апеляційною скаргою особи, майно якої арештоване, ОСОБА_5 , ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.12.2023, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12023120000000782 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, задоволено повністю.

ВСТАНОВИЛА:

Слідчийу кримінальномупровадженні,-з метоюзабезпечення збереженняречових доказів,- звернувсяз клопотанням,про накладенняарешту на майно, яке 24.11.2023 тимчасово вилучене під час обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 .

Слідчий суддя, пославшись на ст. ст. 98, 167, 170 КПК України, розглянувши клопотання слідчого, постановив задовольнити його повністю, наклавши арешт нанаступне майно: предмет зовні схожий на спецзасіб ПМР-М, калібру 9мм, НОМЕР_1 , один магазин та 8 набоїв; копії документів: паспорт на ім`я ОСОБА_7 максима НОМЕР_2 ; копія паспорта на ім`я ОСОБА_8 № НОМЕР_3 ; копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_9 ; копія картки платника податків ОСОБА_9 ; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; копія посвідчення водія ОСОБА_9 ; дві купюри зовні схожі на долари США номіналом по 100 доларів США, серії і номер: DB81964549A, HI13031961A; мобільний телефон Xiaomi 2203129G, ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з сім-картою № НОМЕР_7 ; картка-холдер для сім-картки з написом НОМЕР_7 та три сім-карти з написом «life НОМЕР_8 », «МТС» НОМЕР_9 ; «МТС» Коннект 893800195090224381,

Судом встановлено заборону користування і розпорядження переліченим майном.

У даному кримінальному провадженні виправдана потреба у втручанні в права та інтереси власників та володільців майна шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження майном, вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а незастосування арешту майна може призвести до його втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий надав достатні дані для застосування арешту майна.

Судове рішення слідчого судді оскаржене в апеляційному порядку особою, майно якої арештоване, ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.

Постановлене судове рішення є незаконним, постановлене із порушенням норм кримінального процесуального права.

Слідчим суддею не з`ясовано підстав арешту майна.

Йому не пред`явлено підозри у даному кримінальному провадженні. Він є третьою особою, а у такому випадку із клопотанням про арешт майна має звертатись не прокурор, а слідчий.

У порушення ст. 171 КПК України, клопотання про арешт майна, що має бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, подане 27.11.2023, тоді як обшук і вилучення майна відбувалось 24.11.2023.

На деяке майно не передбачене накладення арешту. Спецзасіб ПМР-М перебував у нього на законних підставах.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.422 КПК України отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Як визначено ч. 1, ч. 2 ст. 406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності; Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд.

Судом належним чином у передбачений процесуальним законом спосіб повідомлені особа, яка подала апеляційну скаргу, прокурор та інші заінтересовані особи про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Будучи належно повідомленими про час, дату і місце апеляційного розгляду, учасники судового провадження в судове засідання не з`явились, відсутні заперечення апеляційного розгляду за їх участі або клопотання про обов`язкову їх участь у судовому засіданні, прокурор подав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за відсутності прокурора, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін.

Клопотань безпосередньо від ОСОБА_5 , якому також належно повідомлено про час, дату і місце апеляційного розгляду, про його бажання присутності при апеляційного розгляді не надходило.

Отже,колегія суддіввважає,що апеляційнийрозгляд можливийу письмовомупровадженні.Перешкод для апеляційного розгляду за відсутності учасників судового провадження, за встановлених обставин, колегія суддів не убачає.

Згідно ізп.7)ч.2ст.131КПК України,ч.3ст.132КПК України:заходами забезпеченнякримінального провадженняє,зокрема,арешт майна,застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,дізнавач,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановленоч.10,ч.11с.170КПК України,арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Неможе бутиарештовано майно,якщо воноперебуває увласності добросовісногонабувача,крім арештумайна зметою забезпеченнязбереження речовихдоказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як встановлено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України, ч. 2, регламентовано: При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Європейський суд звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).

У конкретному випадку колегія суддів вважає доцільним застосування у кримінальному провадженні заходу його забезпечення арешт майна, і таке втручання та обмеження прав окремих осіб передбачені кримінальним процесуальним законом й обумовлені виконанням завдань кримінального провадження, проведенням ефективного досудового розслідування, належним забезпеченням доказів у кримінальному провадженні.

Отже, як установлено матеріалами клопотання, відділом РЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023120000000782 від 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Проведенням розслідування встановлено, що групою осіб, за попередньою змовою, організовано механізм з незаконного переправлення через державний кордон осіб, в тому числі військовозобов`язаних, які підлягали мобілізації під час воєнного стану, до країн Європейського союзу, із використанням фіктивних документів, по волонтерським програмам, за незаконну грошову винагороду у розмірі від 3000 до 5000 доларів США.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень причетний зокрема ОСОБА_5 .

Ухвалами слідчого судді від 21.11.2023 надано дозвіл на проведення обшуку місця проживання ОСОБА_5 .

На підставі ухвали слідчого судді 24.11.2023 проведено обшук по місцю проживання ОСОБА_5 , в ході яких виявлено та вилучено перелічені вище за текстом даної ухвали документи та речі.

Постановою слідчого від 24.11.2023 визнано речовими доказами речі і документи, які були вилучені під час вказаних обшуків.

Зваживши доводи клопотання та встановлені обставини, слідчий суддя погодився із необхідністю застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Висновки слідчого судді про доцільність й необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження є обґрунтованими, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого про арешт майна.

Слід зазначити, що майно, на яке накладено арешт, виявлене і вилучене під час обшуку, відповідає критеріям ст. 98 КПК України; дане майно може бути знаряддям або предметом вчинення кримінального правопорушення, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містити відомості кримінального правопорушення.

Наявні ризики приховування, втрати, знищення вилученого майна у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Також, критично оцінено слідчим суддею й доводи відносно того, що слідчим у клопотанні про арешт майна не зазначено правових підстав та мети арешту майна.

Встановлено, що клопотання про арешт майна слідчим обґрунтоване необхідністю можливості використання вилучених речей і документів як речових доказів та запобігання спробам їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Отже метою накладення арешту на виявлене і вилучене майно є забезпечення збереження їх як речових доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, з приводу доводів у апеляційній скарзі щодо неповідомлення жодній особі про підозру у даному кримінальному провадженні, зауважується: у випадку, передбаченому п. 1) ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України); у цьому випадку не вимагається обов`язкове пред`явлення підозри особі у межах кримінального провадження.

З приводу доводів, що, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, оскільки арешт накладено на майно третьої особи, так як підозру ОСОБА_5 не оголошено, то клопотання про арешт майна мав подавати слідчий, але, як вказує ОСОБА_5 , дане клопотання подане прокурором, - такі доводи є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Як убачається із матеріалів, дане клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку місця проживання ОСОБА_5 подано до суду старшим слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області, капітаном поліції, ОСОБА_6 , а погоджене дане клопотання прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_10 .

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск процесуального строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, такий строк не пропущений.

Згідно із ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно із ст. 116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

Обшук житла ОСОБА_5 проведений 24.11.2023.

Того ж дня, 24.11.2023 складене і погоджене клопотання про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна.

Наступного дня, 25.11.2023, слідчим ОСОБА_11 дане клопотання скероване до Ленінського районного суду м. Кіровограда поштовим зв`язком (аркуш провадження 60). Ця інформація підтверджується інформацією на запит про відстеження поштового відправлення Новою поштою за № 59001059195625.

Ленінським районним судом м. Кіровограда, дійсно, клопотання про арешт майна отримане 27.11.2023, але вказане не свідчить, що слідчим пропущено строк подання означеного клопотання.

Відтак, з огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді при вирішенні питання арешту майна, є обґрунтованими, оскаржувана ухвала законною, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 376, 406, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, майно якої арештоване, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.12.2023, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12023120000000782 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, задоволено повністю залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3