Ухвала

від 13.02.2024 по справі 520/3663/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3663/15-ц

Провадження № 6/947/104/24

УХВАЛА

13.02.2024 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Огренич І.В.

за участю секретаря Грабової Т.П.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 (відповідач по справі) про розстрочення виконання рішення суду по справі №520/3663/15-ц, позивач: Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду по справі №520/3663/15-ц строком на чотири місяців, зі сплатою до 15 числа кожного місяця рівними частинами по 100000,00 гривень щомісячно із переведенням залишку заборгованості (294958,15 грн.) на останній місць, посилаючись на те, що вона не має змоги виконати рішення суду відразу в повному обсязі, щоб це не ускладнило її майновий стан, оскільки таке виконання судового рішення можливе лише за рахунок продажу єдиної квартири відповідачки, в якій вона проживає, що поставить останню у дуже скрутне матеріальне становище та позбавить відповідачку права на єдине житло. Також ОСОБА_1 зазначила, що вона є поручителем за кредитним договором, а тому її вина у виникненні спору відсутня, основний боржник та позичальник ОСОБА_2 в даному випадку є більш захищеною особою, оскільки під час дії воєнного стану державним та приватним виконавцям заборонено здійснювати реалізацію предмета іпотеки за споживчими кредитами. Також заявник зазначила, що введення в країні воєнного стану жодним чином не сприяє виконанню рішенню суду та покращенню майнового стану відповідачки, а тому заявник вимушена звернутися до суду з даною заявою.

13.02.2024 до суду надійшла заява про уточнення графіку розстрочення виконання рішення, відповідно до якої представник заявника просила розстрочити виконання рішення суду строком на чотири місяців, зі сплатою коштів до останнього календарного дня кожного місяця рівними частинами по 100000,00 гривень щомісячно із переведенням залишку заборгованості у розмірі 294958,15 грн. на останній місць зі сплатою останнього платежу до 15.05.2024 року.

До судового засідання ОСОБА_1 та її представник - адвокат Попова О.А. не з`явились, надали заяву про розгляд зави у їх відсутність.

Представник АТ «Піреус Банк МКБ» у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив справу розглянути без участі представника, проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду по справі №520/3663/15 заперечує.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до судового засідання не з`явились, сповіщались.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 червня 2018 року позовну заяву ПАТ «Піреус Банк МКБ» було задоволено повністю. Cтягнуто солідарно з ОСОБА_2 , , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість за кредитним договором за №MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: - сума основного боргу за кредитом - 491 510,20 грн.; - сума нарахованих і несплачених процентів - 90 338,66 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 409,96 грн. Cтягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором за №MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: - сума основного боргу за кредитом - 491 510,20 грн.; - сума нарахованих і несплачених процентів - 90 338,66 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 409,96 грн. Cтягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» судовий збір у розмірі 1218 грн. Cтягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» судовий збір у розмірі 1218 грн. Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» судовий збір у розмірі 1218 грн..

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасовано. Прийняти нове. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: - сума основного боргу - 491 510,20 грн.; - сума нарахованих і несплачених відсотків - 90 338,66 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; - пеня за несплату основного боргу - 409,96 грн.. В решті рішення залишено без змін.

01.08.2018 на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.06.2018 року було видано виконавчі листи

02.11.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було відкрито виконавче провадження № 73203227 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3663/15-ц, виданого 01.08.2018 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість за кредитним договором за № MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: - сума основного боргу за кредитом - 491 510,20 грн.; - сума нарахованих і несплачених процентів - 90 338,66 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 409,96 грн., щодо боржника ОСОБА_1 .

22.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої було описано та накладено арешт на майно: однокімнатну квартиру, загальною площею 31,33 кв.м, житловою площею 17,36 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 386, виданий 07.07.2016, видавник: Корой І.Ф., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.

30.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

04 грудня 2023 року було складено Звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого станом на 04.12.2023 ринкова вартість об`єкту оцінки - квартири, загальною площею 31,33 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , складає 864019,00 гривень.

14.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника, згідно якої було звернуто стягнення на майно, що належить на праві приватної власності боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення за виконавчими документами, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

В результаті арештоване майно було передано на реалізацію в ДП «СЕТАМ».

03.01.2024 було призначено проведення перших електронних торгів з продажу майна: однокімнатна квартира, загальна площа (кв.м): 31.33, житлова площа (кв.м): 17.36, адреса: АДРЕСА_1 (лот № 542461). Стартова ціна продажу 864019,00 гривень. Торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

24.01.2024 було призначено проведення других електронних торгів з продажу майна: однокімнатна квартира, загальна площа (кв.м): 31.33, житлова площа (кв.м): 17.36, адреса: АДРЕСА_1 (лот № 543653). Стартова ціна продажу 734416,15 гривень. Торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

14.02.2024 призначено проведення третіх електронних торгів з продажу майна: однокімнатна квартира, загальна площа (кв.м): 31.33, житлова площа (кв.м): 17.36, адреса: АДРЕСА_1 (лот № 544669). Стартова ціна продажу 604813,30 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є поручителем за кредитним договором №MORsa/05335 від 01.08.2011 на підставі Договору поруки №MORsa/05335/S-4 від 01.08.2011. Арештована квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка виставлена на продаж на електронних торгах є єдиним житлом боржниці, в якій вона зареєстрована та проживає, квартира в іпотеку не передана.

З наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_1 працевлаштована та щомісячно отримує заробітну плату, річний дохід відповідачки за 2021 рік склав 154 3554,36 грн., за 2022 рік - 166837,89 грн., за 2023 рік 144600,00 грн..

З наданої суду інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, загальною площею 31,33 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іншого нерухомого майна у відповідача немає.

Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства Внутрішніх Справ України (Офіційний застосунок Кабінет водія), вбачається, що за даними пошуку по ПІБ « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » транспортних засобів не знайдено, тобто рухоме майно у заявника відсутнє.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно дочастин першої-п`ятоїстатті 435ЦПК Україниза заявоюсторони суд,який розглядавсправу яксуд першоїінстанції,може відстрочитиабо розстрочитивиконання рішення,а зазаявою стягувачачи виконавця(увипадках,встановлених законом),-встановити чизмінити спосібабо порядокйого виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Цивільний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Суд зазначає, що є загальновідомим фактом, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який згідно Указами президента України неодноразово продовжено. Визначальним фактором є винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вилив на виконання судового рішення. Зазначене не залежить від волі заявника та впливає на його спроможність виконати рішення суду.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

У зв`язку з введенням в країні воєнного стану, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальників, які брали кредити в банках та інших фінансових організаціях, в ряд нормативно-правових актів було внесено зміни на підставі ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 року.

Закон №2120-ІХ від 15.03.2022 року безперечно змінив на краще ситуацію для позичальників на час дії в Україні воєнного стану. Зокрема, Законом під час дії воєнного стану заборонено державним та приватним виконавцям здійснювати реалізацію предмета іпотеки за споживчими кредитами, проте суд погоджується з доводами заявника, що в даному випадку основний боржник та позичальник ОСОБА_2 є більш захищеною особою, оскільки положення вищезазначеного закону жодним чином не передбачають захисту прав поручителів за споживчими кредитами, які не є основними боржниками за кредитними договорами.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем було предметом спору у справі №520/3663/15-ц, суд вважає, що розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для відповідача та співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.

При таких обставинах, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі за рахунок продажу єдиної квартири відповідачки, в якій вона зареєстрована та проживає матиме негативні наслідки для боржника та фактично позбавить відповідачку права на житло, враховуючи, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, зважаючи на військовий стан, складну фінансову ситуацію в країни, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе допустити розстрочку виконання рішення суду, з урахуванням заяви ОСОБА_1 про уточнення графіку розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст.16,81,260,263,354,435 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по справі №520/3663/15-ц, позивач: Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 червня 2018 року у справі № 520/3663/15-ц в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість за кредитним договором за №MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» судового збору у розмірі 1218 грн., рівними частинами по 100000 (сто тисяч),00 гривень щомісячно із переведенням залишку заборгованості на останній місць за наступним графіком:

до 29.02.2024 року 100000,00 грн.;

до 31.03.2024 року 100000,00 грн.;

до 30.04.2024 року 100000,00 грн.;

до 15.05.2024 року 294958,15 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Огренич І. В.