Постанова

від 08.02.2024 по справі 911/1786/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1786/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Харченко М.В.

Відповідача : Куракін Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023

(головуючий - Тищенко А.І., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.)

у справі №911/1786/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс»

про стягнення 2 742 188, 46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Укренерго», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (далі - ТОВ «Спец-Ком-Сервіс», відповідач) про стягнення 2 742 188,46 грн, з яких 1.703.020,26 грн пені та 1.039.168,20 грн штрафу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки №01-215140-21 від 12.07.2021 та №01-215150-21 від 12.07.2021, щодо здійснення поставки товару позивачу у строки, визначені договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1.703.020,26 грн пені та 1.039.168,20 грн штрафу.

4. Суд першої інстанції встановивши порушення відповідачем строків поставки товару за договором, перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафних санкцій заявлених до стягнення, на підставі п. 7.1., 7.3. договору, зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 скасовано, та прийнято нове рішення про відмову у позові.

6. Постанову мотивовано тим, що відповідачем виконано зобов`язання за договором, але з порушенням строків виконання. Водночас, порушення відповідачем строків виконання зобов`язань мало місце вже після початку військової агресії, що, у даному випадку, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного зобов`язання. Настання форс- мажорних обставин, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є загальновідомими, що підтверджено листом Торгово промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022. Отже, апеляційний суд зазначаючи про те, що відповідачем виконано зобов`язання, яке прийнято позивачем без зауважень, зробив висновок про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. У касаційній скарзі, скаржник посилається на п. 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши порушення відповідачем строків виконання зобов`язань з поставки товару, безпідставно звільнив відповідача від відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, апеляційний суд посилався на наявність обставин непереборної сили, які підтверджено листом ТПП України від 28.02.2022. Апеляційним судом не враховано, що саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили, без надання та дослідження судом відповідних доказів в підтвердження таких доводів, не може вважатись безумовним доведенням відповідних обставин, які не потребують оцінки судом, оскільки, саме суд повинен, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Апеляційним судом не враховано правових висновків у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах, від 14.06.2022 у справі №904/3541/15, від 06.04.2023 у справі № 910/830/22, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи доводи та вимоги касаційної скарги, та водночас вказуючи, на обґрунтованість висновків апеляційного суду щодо наявності форс - мажорних обставини у правовідносинах сторін, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2021 між ПрАТ «Укренерго» (покупець) та ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №01-215140-21 (далі - договір №01-215140-21), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передавати у власність покупцю товар у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації згідно Додатком №1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

11. Додатком №1 «Специфікація» до договору № 01-215140-21 сторони погодили специфікацію товару, що є предметом поставки, а саме автопідйомник гідравлічний телескопічний, ціна товару 7 885 200,00 грн, інші характеристики товару наведені в Додатку №1 «Специфікація». У п.2.2 Додатку №1 «Специфікація» до договору №01-215140-21 сторони визначили, що місцем поставки є м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги, 7.

12. Відповідно до п.4.1 договору №01-215140-21 постачальник зобов`язаний передати товар одержувачу в строк до 31.12.2021 за адресою (місцем) поставки згідно з Додатком №2 до договору на умовах DDP Інкотермс 2010.

13. Відповідно до п.4.2 договору №01-215140-21 приймання-передача товару засвідчується шляхом підписання видаткової накладної.

14. Також відповідно до п.4.11 договору №01-215140-21 датою поставки товару визнається дата підписання видаткової накладної покупцем.

15. В п.7.1 договору №01-215140-21 сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

16. Відповідно до п.7.3 договору №01-215140-21 за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю, згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

17. Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №01-215140-21 сторони змінили (продовжили) строк поставки товару, а саме внесли зміни до пункту 4.1 договору №01-215140-21, якими визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу в строк до 31.03.2022 (включно) за адресою (місцем) поставки згідно з Додатком №1 до договору, одержувачем товару є ПрАТ «Укренерго».

18. Фактично товар за договором №01-215140-21, було поставлено відповідачем позивачу 28.07.2022, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 4.1 договору №01-215140-21, в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2021. Зазначене підтверджується видатковою накладною №147 від 27.07.2022 про передачу товару постачальником покупцю, яка підписана покупцем. Кількість днів прострочення виконання зобов`язання постачальником становить 118 днів (з 01.04.2022 по 27.07.2022), у зв`язку з цим позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 930 453,60 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.04.2022 по 27.07.2022, відповідно до п.7.3 договору) та штраф в сумі 551 964,00 грн (7% від вартості товару за прострочення понад 30 днів, відповідно до п.7.3 договору: 7%х 7 885 200=551 964,00).

19. Крім того, 12.07.2021 між ПрАТ «Укренерго» (покупець) та ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки №01-215150-21 (далі - договір № 01-215150-21), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передавати у власність покупцю товар у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації згідно Додатком №1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

20. Додатком №1 до договору №01-215150-21 сторони погодили специфікацію товару, що є предметом поставки, а саме автопідйомник гідравлічний телескопічний, ціна товару 6 960 060,00 грн, інші характеристики товару наведені в додатку до договору № 01-215150-21. У п.2.2 додатку до договору №01-215150-21 сторони визначили, що місцем поставки є м. Запоріжжя, вул. Братська, 49А.

21. Умови пунктів, 4.1, 4.2, 4.11, 7.3 договору №01-215150-21 є аналогічними умовам цих же пунктів договору № 01-215140-21.

22. Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №01-215150-21 сторони змінили (продовжили) строк поставки товару, а саме внесли зміни до пункту 4.1 договору №01-215150-21, якими визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу в строк до 31.03.2022 (включно) за адресою (місцем) поставки згідно з Додатком №1 до договору, одержувачем товару є ПрАТ «Укренерго».

23. Фактично товар, що є предметом поставки за договором №01-215150-21, був поставлений постачальником покупцю 21.07.2022, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 4.1 договору №01-215150-21, в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2021. Зазначене підтверджується видатковою накладною №146 від 21.07.2022 про передачу товару постачальником покупцю. Кількість днів прострочення виконання зобов`язання постачальником становить 111 днів (з 01.04.2022 по 20.07.2022), у зв`язку з цим позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 772 566,66 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.04.2022 по 20.07.2022 відповідно до п.7.3 договору) та штраф в сумі 487 204,20 грн (7% від вартості товару за прострочення понад 30 днів відповідно до п.7.3 договору: 7% х 6960060=487 204,2).

Позиція Верховного Суду

24. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

26. Водночас, Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

27. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих позивачем, у зв?язку з несвоєчасною поставкою товару за договором.

28. Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

29. За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

30. Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

31. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

32. Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

33. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

34. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

35. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

36. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

37. Суд першої інстанції, розглядаючи спір між сторонами, встановив порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за договорами №01-215140-21 та №01-215150-21. Зважаючи на встановлення судом обставин порушення строків поставки за договорами, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягнення штрафних санкцій.

38. Водночас, апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце після початку військової агресії, що є непереборною обставиною, та в даному випадку, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Одночасно апеляційний суд послався на лист ТПП від 28.02.2022, яким засвідчено наявність форс - мажорних обставин, у зв?язку з військовою агресією російської федерації, до того ж, апеляційний суд вказав, що наслідки вказаної агресії, яка ще триває, негативно відобразилися на всіх без виключення сферах господарської діяльності та вплинули на діяльність суб`єктів господарювання. Зважаючи на зазначене апеляційний суд відмовив у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій.

39. Касаційний суд вважає такі висновки апеляційного суду передчасними, з огляду на наступне.

40. Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

41. Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

42. Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу визначено поняття неустойки.

43. Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

44. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

45. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

46. При цьому за приписами частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

47. Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

48. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

49. Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

50. Поряд з цим Господарський кодекс України, також як і Цивільний кодекс України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

51. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. До того ж для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

52. Водночас, відповідно до частини 1,2 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

53. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 ЦК України).

54. Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

55. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

56. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

57. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Відповідно до статті 617 ЦК України, форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

58. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

59. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

60. У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

61. У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, Суд зазначив, що:

«- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання».

62. Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

63. Як встановив суд апеляційної інстанції, наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до тимчасової окупації частини територій.

64. Разом з цим, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, апеляційний суд не звернув уваги, що такий лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

65. З огляду на це, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт настання форс-мажору підтверджено листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., абсолютно для всіх суб`єктів господарювання.

66. Водночас, розглядаючи справу та звільняючи відповідача від відповідальності апеляційним судом взагалі не досліджувались обставини настання для відповідача обставин непереборної сили, про які вказував відповідач у апеляційній скарзі. Апеляційний суд лише зазначив про настання таких обставин і цій підставі звільнив відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

67. До того ж, судом апеляційної інстанції не досліджувались умови укладеного сторонами договору, якими передбачена можливість звільнення від відповідальності за невиконання неналежне виконання зобов`язань за договором, яка може бути врахована сторонами, за дотримання ними визначеного договором порядку доведення та повідомлення контрагента про настання таких обставин.

68. Так, у п. 7.15 договору передбачено, що у разі виникнення обставин непереборної сили, інших форс - мажорних обставин (розділ дев`ятий договору), сторони звільняються від відповідальності за невиконання неналежне виконання зобов`язань за договором за умови надання доказів (документа) щодо таких обставин стороною, яка посилається на будь - яку з цих обставини, як на підставу для звільнення її від відповідальності, та доведення нею причинного зв?язку, між виникненням таких обставин та неможливістю виконання зобов`язань, а також якщо на момент початку цих обставин сторона, яка на них посилається, не знаходилась у простроченні виконання зобов`язань.

69. Крім того, апеляційним судом не досліджено належним чином здійснення відповідачем всіх необхідних дій для наявності підстав для звільнення його від відповідальності. Тоді як особа, яка вважає, що може бути звільнена від відповідальності повинна довести наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

70. Вказаного не було досліджено та встановлено апеляційним судом.

71. Водночас, вирішуючи питання звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань, господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

72. Такий правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, на неврахування якого апеляційним судом вказував скаржник у касаційній скарзі.

73. До того ж, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку, такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22

74. Водночас, необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі Nє 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі Nє 914/385/18, від 10.04.2019 у справі Nє 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі Nє 915/641/18, від 03.08.2022 у справі Nє 910/5408/21, від 21.09.2022 у справі Nє 904/3469/21.

75. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

76. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

77. Аналогічна права позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 03.11.2020 у справі № 920/611/19.

78. Не врахувавши вищезазначеного апеляційний суд, відмовляючи у позові про стягнення штрафних санкцій, фактично безпідставно звільнив відповідача від відповідальності, оскільки, апеляційним судом не досліджувались та не встановлювались обставини, які б свідчили настання надзвичайних, невідворотних обставин, саме для відповідача у справі.

79. Тоді як, відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

80. З цього приводу Верховний Суд наголошує, що за змістом частини 3 статті 2 ГПК України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) господарського судочинства. При чому вказаний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. В той же час цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

81. Принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (стаття 7 ГПК України), що пов?язані між собою, є основоположними складовими концепції «справедливого судового розгляду», у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

82. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

83. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне справедливе рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу).

84. Вказаного не врахував апеляційний суд, без належного обґрунтування звільнивши відповідача від відповідальності, порушив основні принципи, як положень матеріального права, визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, так і принципи процесуального законодавства, визначені у ст. 2 ГПК України, змагальність та рівність учасників судового процесу.

85. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції в повній мірі не було встановлено обставини справи, не надано їм належну правову оцінку, з урахуванням всіх доводів, заперечень сторін та положень ст.ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України, отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності та відмовив у задоволенні позову.

86. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, є обґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

88. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

89. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

90. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

91. Під час нового розгляду суд повинен дослідити надані сторонами докази, оцінити ключові доводи сторін з урахуванням правових висновків, що викладені у цій постанові, і встановити, чи наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності.

Розподіл судових витрат

92. З огляду на те, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №911/1786/22 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Г.О. Вронська

Н.М. Губенко