Постанова

від 01.08.2024 по справі 911/1786/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1786/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024

у складі колегії суддів: Тищенко О. В. - головуючий, Станік С. Р., Тарасенко К. В.

у справі № 911/1786/22

за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"

про стягнення 2 742 188,46 грн,

за участю представників:

від позивача: Харченко М.В.,

від відповідача: Куракін Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Укренерго», позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (далі - ТОВ «Спец-Ком-Сервіс», відповідач) про стягнення 2 742 188, 46 грн, з яких 1 703 020,26 грн пені та 1 039 168,20 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки №01-215140-21 від 12.07.2021 та №01-215150-21 від 12.07.2021, щодо здійснення поставки товару позивачу у строки, визначені договором.

Короткий зміст судових рішень і мотиви їх ухвалення

Рішенням господарського суду Київської області від 16.03.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 703 020, 26 грн пені та 1 039 168, 20 грн штрафу.

Суд першої інстанції встановивши порушення відповідачем строків поставки товару за договором, перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафних санкцій заявлених до стягнення, на підставі п. 7.1., п. 7.3. договору, зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, рішення господарського суду Київської області від 16.03.2023 скасовано, та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постанову мотивовано тим, що відповідачем виконано зобов`язання за договором, але з порушенням строків виконання. Водночас, порушення відповідачем строків виконання зобов`язань мало місце вже після початку військової агресії, що, у даному випадку, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного зобов`язання. Настання форс- мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є загальновідомим, що підтверджено листом Торгово промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 911/1786/22 скасовано. Справу №911/1786/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, апеляційний суд не звернув уваги, що такий лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. З огляду на це, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт настання форс-мажору підтверджено листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 абсолютно для всіх суб`єктів господарювання.

При цьому Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не досліджувались умови укладеного сторонами договору, якими передбачена можливість звільнення від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором, яка може бути врахована сторонами, за дотриманням ними визначеного договором порядку доведення та повідомлення контрагента про настання таких обставин. Також, не було досліджено належним чином здійснення відповідачем всіх необхідних дій для наявності підстав для звільнення його від відповідальності. Тоді як особа, яка вважає, що може бути звільнена від відповідальності повинна довести наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (з урахуванням ухвали про описку від 04.07.2024) рішення господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі №911/1786/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача пені і штрафу за неналежне виконання укладених між ними договорів.

Суд врахував подані скаржником та долучені до матеріалів справи копії сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, видані ТПП України №3100-22-1074 від 06.10.2022 та № 3100-22-1075 від 06.10.2022, та копії ділового листування між сторонами про повідомлення позивача про форс-мажорні обставини.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду від 18.04.2024 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 269 ГПК України, приймаючи подані відповідачем на стадії апеляційного провадження докази, та вказує, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний із розглядом даної справи у суді першої інстанції, оскільки ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2022 про відкриття провадження у даній справі було вручено представнику відповідача 11.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Інші процесуальні документи направлялись відповідачу на його електронну адресу «admin@s-ks.com.ua», яку сам відповідач вказує в реквізитах договорів, в апеляційній скарзі та в інших поданих до суду процесуальних документах.

Не погоджуючись з тим, що форс-мажорні обставини звільняють відповідача від відповідальності, скаржник зазначає, що виходячи з умов договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, та вказує, що перелічені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не є релевантними обставинам у даній справі.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

12.07.2021 між ПрАТ «Укренерго» (покупець) та ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №01-215140-21 (далі - договір №01-215140-21), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передавати у власність покупцю товар у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації згідно Додатком №1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

Додатком №1 «Специфікація» до договору № 01-215140-21 сторони погодили специфікацію товару, що є предметом поставки, а саме автопідйомник гідравлічний телескопічний, ціна товару 7 885 200,00 грн, інші характеристики товару наведені в Додатку №1 «Специфікація». У п.2.2 Додатку №1 «Специфікація» до договору №01-215140-21 сторони визначили, що місцем поставки є м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги, 7.

Відповідно до п. 4.1 договору №01-215140-21 постачальник зобов`язаний передати товар одержувачу в строк до 31.12.2021 за адресою (місцем) поставки згідно з Додатком №2 до договору на умовах DDP Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 4.2 договору №01-215140-21 приймання-передача товару засвідчується шляхом підписання видаткової накладної.

Також відповідно до п. 4.11 договору №01-215140-21 датою поставки товару визнається дата підписання видаткової накладної покупцем.

В п. 7.1 договору №01-215140-21 сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Відповідно до п. 7.3 договору №01-215140-21 за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю, згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №01-215140-21 сторони змінили (продовжили) строк поставки товару, а саме внесли зміни до пункту 4.1 договору №01-215140-21, якими визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу в строк до 31.03.2022 (включно) за адресою (місцем) поставки згідно з Додатком №1 до договору, одержувачем товару є ПрАТ «Укренерго».

Товар за договором №01-215140-21 було поставлено відповідачем позивачу 28.07.2022, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 4.1 договору №01-215140-21, в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2021. Зазначене підтверджується видатковою накладною №147 від 27.07.2022 про передачу товару постачальником покупцю, яка підписана покупцем. Кількість днів прострочення виконання зобов`язання постачальником становить 118 днів (з 01.04.2022 по 27.07.2022), у зв`язку з цим позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 930 453,60 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.04.2022 по 27.07.2022, відповідно до п.7.3 договору) та штраф в сумі 551 964,00 грн (7% від вартості товару за прострочення понад 30 днів, відповідно до п. 7.3 договору: 7%х 7 885 200 = 551 964,00).

Крім того, 12.07.2021 між ПрАТ «Укренерго» (покупець) та ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки №01-215150-21 (далі - договір № 01-215150-21), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передавати у власність покупцю товар у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації згідно Додатком №1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

Додатком №1 до договору №01-215150-21 сторони погодили специфікацію товару, що є предметом поставки, а саме автопідйомник гідравлічний телескопічний, ціна товару 6 960 060,00 грн, інші характеристики товару наведені в додатку до договору № 01-215150-21. У п. 2.2 додатку до договору №01-215150-21 сторони визначили, що місцем поставки є м. Запоріжжя, вул. Братська, 49А.

Умови пунктів, 4.1, 4.2, 4.11, 7.3 договору №01-215150-21 є аналогічними умовам цих же пунктів договору № 01-215140-21.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №01-215150-21 сторони змінили (продовжили) строк поставки товару, а саме внесли зміни до пункту 4.1 договору №01-215150-21, якими визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу в строк до 31.03.2022 (включно) за адресою (місцем) поставки згідно з Додатком №1 до договору, одержувачем товару є ПрАТ «Укренерго».

Товар, що є предметом поставки за договором №01-215150-21, був поставлений постачальником покупцю 21.07.2022, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 4.1 договору №01-215150-21, в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2021. Зазначене підтверджується видатковою накладною №146 від 21.07.2022 про передачу товару постачальником покупцю. Кількість днів прострочення виконання зобов`язання постачальником становить 111 днів (з 01.04.2022 по 20.07.2022), у зв`язку з цим позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 772 566, 66 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.04.2022 по 20.07.2022 відповідно до п.7.3 договору) та штраф в сумі 487 204,20 грн (7% від вартості товару за прострочення понад 30 днів відповідно до п.7.3 договору: 7% х 6960060=487 204,2).

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції встановив, що у пунктах 7.15 договорів №01-215140-21 та № 01-215150-21 сторони передбачили, що у разі виникнення обставин непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (розділ дев`ятий Договору), сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором за умови надання доказів (документа) щодо таких обставин стороною, яка посилається на будь-яку з цих обставин як на підставу для звільнення її від відповідальності, та доведення нею причинного зв`язку між виникненням таких обставин та неможливістю виконання зобов`язань, а також якщо на момент початку цих обставин сторона, яка на них посилається, не знаходилася в простроченні виконання своїх зобов`язань.

Розділом 9 (форс-мажор) договорів №01-215140-21 та № 01-215150-21 сторони погодили, що якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія / рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання Договору)), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за Договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення (пункт 9.1 договорів).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 9.2 договорів).

У разі дії обставин непереборної сили, інших форс-мажорних обставин більше 30 календарних днів сторони вправі в установленому порядку розірвати Договір; при цьому постачальник повертає покупцю кошти (аванс) не пізніше трьох банківських днів з дати розірвання Договору (пункт 9.3 договорів).

Доказом дії обставин непереборної сили, інших форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України / регіональною Торгово-промисловою палатою / іншим компетентним органом / установою (пункт 9.4 договорів).

В матеріалах справи містяться копії сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, видані ТПП України № 3100-22-1074 від 06.10.2022 та № 3100-22-1075 від 06.10.2022, при виконанні постачальником укладених 12.07.2021 між ПрАТ "Укренерго" та ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" договорів поставки №01-215150-21 та №01-215140-21 відповідно, які відповідач надав суду разом з апеляційною скаргою та просив врахувати при розгляді даної справи.

Крім того, матеріали справи містять копії листів які позивач надав суду апеляційної інстанції як доказ листування між сторонами про повідомлення позивача щодо форс-мажорних обставини, як по виконанню своїх зобов`язань за іншим договором, що був предметом розгляду іншої справи (№911/1901/22) в якій ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2022 у справі №911/1901/22 за заявою ПАТ НЕК "Укренерго" позовну заяву повернуто позивачу, так і про повідомлення таких обставин з виконання своїх зобов`язань за спірними договорами №01-215150-21 та №01-215140-21.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків господарських судів попередніх інстанцій

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи наявності форс-мажорних обставин, які звільняють відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Такі висновки суду ґрунтуються на оцінці доказів, наданих відповідачем на стадії апеляційного розгляду.

Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 269 ГПК України при прийнятті поданих відповідачем на стадії апеляційного провадження доказів.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №910/16181/18).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №873/228/23, від 05.07.2023 у справі №910/19369/15, від 18.07.2023 у справі №914/3143/21, від 11.05.2023 у справі №910/17285/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Водночас прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв зумовлює порушення положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №920/1114/21, від 09.04.2024 у справі №905/291/23.

Відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, надав сертифікати про форс-мажорні обставини, видані ТПП України № 3100-22-1074 від 06.10.2022 та № 3100-22-1075 від 06.10.2022, які він у своїх додаткових поясненнях, просив врахувати при прийнятті рішення, оскільки, не міг подати такі докази до суду першої інстанції, так як про розгляд даної справи не був повідомлений належним чином та участі у розгляді даної справи під час розгляду даної справи у суді першої інстанції не приймав. Надав також копії листів як доказ листування між сторонами та повідомлення позивача про форс-мажорні обставини.

Апеляційний господарський суд дійшовши висновку про прийняття поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, оцінюючи винятковість вказаного випадку, вказав, що справа № 911/1786/22 розглянута судом першої інстанції без участі відповідача за наявними у справі матеріалами, що подав лише позивач, а також те, що позивач знав про існування форс-мажорних обставин та відповідач йому направляв копії сертифікатів про форс-мажорні обставини видані ТПП України, але позивач такі докази суду не подав. Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги введення в Україні воєнного стану на час розгляду справи.

За висновком апеляційного суду, не прийняття судом доказів наданих відповідачем апеляційному суду, не дослідження судом доводів відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин в апеляційній скарзі та його додаткових поясненнях, призведуть до грубого порушення прав відповідача, який не зміг скористатись своїми процесуальними правами в суді першої інстанції.

Такі висновки суду апеляційної інстанції базуються зокрема на тому, що відповідно до даних Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України офіційною електронною поштою відповідача є bux@s-k-s.com.ua. При цьому, в матеріалах справи наявні довідки про неможливість направлення поштової кореспонденції відповідачу, та направлення кореспонденції судом на неофіційну електронну пошту відповідача (admin@s-k-s.com.ua), що не може бути оцінене як належне вручення стороні процесуальних ухвал суду та повідомлення про місце, дату та час розгляду справи судом.

Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного господарського суду помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з приписами частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

На зацікавлену особу покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу.

Як стверджує скаржник, що підтверджується матеріалами справи, ухвала місцевого господарського суду від 30.09.2022 про відкриття провадження у справі, в порядку, визначеному положеннями ГПК України, направлялась рекомендованим поштовим відправленням №0103281767414 на адресу відповідача ТОВ «Спец-Ком-Сервіс»: вул. Кільцева, буд 4-Н, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, та вручена 11.10.2022 (а. с. 64 т. 1), що не було враховано апеляційним господарським судом.

Водночас, вказана адреса є зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру (а.с. 45, т. 3).

Крім того, ухвала суду від 30.09.2022 про відкриття провадження у справі додатково направлена сторонам на електронні адреси сторін, наявні у матеріалах справи.

Ухвала суду від 24.11.2022 про призначення справи до судового розгляду по суті на 22.12.2022 направлена на електронну адресу відповідача та рекомендованим поштовим відправленням №0103282767043 (а. с. 76 т. 1).

Роблячи висновки про те, що відповідач не зміг скористатись своїми процесуальними правами в суді першої інстанції, апеляційний суд не врахував обізнаність відповідача про наявність судового провадження у справі №911/1786/22 та отримання ним ухвали від 30.09.2022, в якій суд надав відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що позивач не був зобов`язаний повідомляти суд про існування форс-мажорних обставин та сертифікатів, виданих ТПП України, оскільки відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22, на яку посилається скаржник, наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про наявність виняткового випадку для прийняття доказів, які не були подані до суду першої інстанції, є необґрунтованими, та базуються на не врахуванні всіх обставин справи.

Крім того, у касаційній скарзі зазначається що позивач повідомив відповідача листом від 24.05.2022 №15192405 про виникнення обставин непереборної сили (які виникли 24.02.2022) та неможливість вчасно виконати зобов`язання за договором, тобто з порушенням 5-денного строку, встановленого п. 9.1. договорів.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові від 31.08.2022 зі справи № 910/15264/21 Верховний Суд, зокрема, виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач повідомляв позивача (лист №15192405 від 24.05.2022) про настання форс-мажорних обставин та оформлення відповідних сертифікатів ТПП України, просив продовжити термін поставки, а позивач у свою чергу не заперечував проти зазначених обставин непереборної сили і просив здійснити поставку техніки з подальшим наданням оригіналів сертифікатів ТПП по кожному договору окремо (лист №01/22782 від 09.06.2022).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що пунктами 7.15 спірних договорів не передбачено обов`язкове повідомлення стороною договору у відповідні строки про настання форс-мажорних обставин. Таке застереження визначене сторонами договорів у пункті 9.1 договорів розділу 9 (ФОРС-МАЖОР). За умовами 9.1 договорів якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин, унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Наслідки неповідомлення або несвоєчасного повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов`язань вказані у п. 9.2 договорів. Вказаною умовою визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс мажорні обставини, позбавляє сторону права посилатись на таку, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний господарський суд, всупереч викладеним вище умовам договору, дійшов висновку, що неповідомлення відповідачем позивача у відповідності до пунктів 9.1 договорів про настання форс-мажорних обставин не впливає на вищенаведені висновки суду щодо їх існування у спірних правовідносинах.

Отже, суд апеляційної інстанції не врахував зазначену судову практику Верховного Суду, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором взявши до уваги лише сертифікати про форс-мажорні обставини.

Відповідно, доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судоми норм права знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність виняткового випадку для прийняття не поданих до суду першої інстанції доказів, та на їх підставі дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності. З огляду на це, апеляційним господарським судом, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не було належним чином перевірено обґрунтованість позовних вимог, в тому числі правильність нарахування позивачем штрафних санкцій.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи, що при розгляді касаційної скарги підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, а також те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити обставини та надати оцінку доказам, про що було зазначено вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та перевірити обґрунтованість висновків господарського суду першої інстанції стосовно наявності/відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 911/1786/22 скасувати.

Справу №911/1786/22 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець