Постанова

від 05.11.2024 по справі 911/1786/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа № 911/1786/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Твердхліб М.В.

від відповідача: Куракін Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 (повний текст рішення складено та підписано 20.03.2023) (суддя Третьякова О.О.)

у справі № 911/1786/22 Господарського суду Київської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"

про стягнення 2 742 188,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (далі - ТОВ "Спец-Ком-Сервіс", відповідач) про стягнення 2 742 188,46 грн, з яких: 1 703 020,26 грн пені та 1 039 168,20 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки № 01-215140-21 від 12.07.2021 (далі - Договір № 01-215140-21) та № 01-215150-21 від 12.07.2021 (далі - Договір № 01-215150-21) (далі - Договори) щодо здійснення поставки товару позивачу у строки, визначені Договорами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 позовні вимоги НЕК "Укренерго" задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 703 020, 26 грн пені, 1 039 168, 20 грн штрафу та 41 132,83 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції, встановивши порушення відповідачем строків поставки товару за Договорами, перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення, на підставі п. 7.1 та 7.3 Договорів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22, ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити НЕК "Укренерго" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що:

- відповідач не з`явився у судове засідання, на якому було ухвалено оскаржуване судове рішення, та не повідомив про причини своєї неявки, виходячи з того, що він не був належним чином повідомлений про дату та час проведення вказаного судового засідання;

- після отримання позовної заяви НЕК "Укренерго" про стягнення 93 045, 36 грн пені та 551 964, 00 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором № 01-215140-21, ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" було надано позивачу сертифікати про форс-мажор, видані ТПП України, наслідком чого стало подання представником НЕК "Укренерго" до суду заяви про відкликання позовної заяви, а ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2022 у справі № 911/1901/22 позовну заяву НЕК "Укренерго" повернуто позивачу. Про наявність іншого судового спору, а саме у даній справі № 911/1786/22, предметом якого є стягнення штрафних санкцій за Договорами № 01-215140-21 та № 01-215150-21, відповідач повідомлений не був;

- таким чином, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що спричинило порушення прав відповідача на реалізацію процесуальних прав, зазначених у ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- порушення ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" строків поставки автонавантажувачів згідно з умовами Договорів спричинено наявністю форс-мажорних обставин, а не діями/бездіяльністю відповідача, на підтвердженням чого є видані 06.10.2022 ТПП України відповідачу сертифікати № 3100-22-1074 та № 3100-22-1075 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а отже, оскаржуване рішення суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій суперечить нормам матеріального права та порушує вимоги ст. 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Хід справи

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рішення господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Стягнуто з позивача на користь відповідача 61 698,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову мотивовано тим, що відповідачем виконано зобов`язання за Договорами, але з порушенням строків виконання. Водночас, порушення відповідачем строків виконання зобов`язань мало місце вже після початку військової агресії, що, в даному випадку, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного зобов`язання. Настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є загальновідомим, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 911/1786/22 скасовано. Справу № 911/1786/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, апеляційний суд не звернув уваги, що такий лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. З огляду на це, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт настання форс-мажору підтверджено листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 абсолютно для всіх суб`єктів господарювання.

При цьому Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не досліджувались умови укладеного сторонами Договору, якими передбачена можливість звільнення від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за Договором, яка може бути врахована сторонами, за дотримання ними визначеного Договором порядку доведення та повідомлення контрагента про настання таких обставин. Також, не було досліджено належним чином здійснення відповідачем всіх необхідних дій для наявності підстав для звільнення його від відповідальності. Тоді як особа, яка вважає, що може бути звільнена від відповідальності, повинна довести наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 04.07.2024) рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 скасовано, прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог НЕК "Укренерго" відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача пені і штрафу за неналежне виконання укладених між ними договорів.

Суд врахував подані скаржником та долучені до матеріалів справи копії сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, видані ТПП України, № 3100-22-1074 від 06.10.2022 і № 3100-22-1075 від 06.10.2022 та копії ділового листування між сторонами про повідомлення позивача про форс-мажорні обставини.

Постановою Верховного Суду від 01.08.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 911/1786/22 скасовано; справу № 911/1786/22 направлено на новий розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) апеляційну скаргу ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; призначено до розгляду зазначену апеляційну скаргу на 15.10.2024 о 10:00.

Судове засідання, призначене на 15.10.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Демидової А.М. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 призначено на 29.10.2024 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22; відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.11.2024 об 11:15.

Позиції учасників справи

Позивач та відповідач подали до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 05.11.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.07.2021 між НЕК "Укренерго" (покупець) та ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" (постачальник) було укладено договір поставки № 01-215140-21 (Договір № 01-215140-21), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю у порядку та строки, встановлені Договором, товар у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з Договором, а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах Договору.

Додатком № 1 "Специфікація" до Договору № 01-215140-21 сторони погодили специфікацію товару, що є предметом поставки, а саме автопідйомник гідравлічний телескопічний, ціна товару 7 885 200,00 грн, інші характеристики товару, наведені в Додатку № 1 "Специфікація". У п. 2.2 Додатку № 1 "Специфікація" до Договору № 01-215140-21 сторони визначили, що місцем поставки є м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги, 7.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 01-215140-21 постачальник зобов`язаний передати товар одержувачу (уповноваженому представнику покупця) в строк до 31.12.2021 (включно) за адресою (місцем) поставки (передачі) товару згідно з Додатком № 2 до Договору на умовах DDP Інкотермс (2010).

Згідно з п. 4.2 Договору № 01-215140-21 приймання-передача товару засвідчується шляхом підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.11 Договору № 01-215140-21 датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання видаткової накладної покупцем.

У п. 7.1 Договору № 01-215140-21 сторони встановили, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору № 01-215140-21 за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю, згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 30.12.2021 до Договору № 01-215140-21 сторони змінили (продовжили) строк поставки товару, а саме внесли зміни до пункту 4.1 Договору № 01-215140-21, якими визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу в строк до 31.03.2022 (включно) за адресою (місцем) поставки згідно з додатком № 1 до Договору, одержувачем товару є НЕК "Укренерго".

Товар за договором № 01-215140-21 було поставлено відповідачем позивачу 28.07.2022, що підтверджується видатковою накладною № 147 від 27.07.2022 про передачу товару постачальником покупцю, яка підписана покупцем.

Кількість днів прострочення виконання зобов`язання постачальником становить 118 днів (з 01.04.2022 по 27.07.2022).

Крім того, 12.07.2021 між НЕК "Укренерго" (покупець) та ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" (постачальник) укладено договір поставки № 01-215150-21 (далі - Договір № 01-215150-21), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар у порядку та строки, встановлені Договором, у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з Договором, а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах Договору.

Додатком № 2 до Договору № 01-215150-21 сторони погодили специфікацію товару, що є предметом поставки, а саме автопідйомник гідравлічний телескопічний, ціна товару 6 960 060,00 грн, інші характеристики товару, наведені в додатку № 2 до Договору № 01-215150-21. У п. 2.2 додатку до Договору № 01-215150-21 сторони визначили, що місцем поставки є м. Запоріжжя, вул. Братська, 49А.

Умови пунктів 4.1, 4.2, 4.11, 7.3 Договору № 01-215150-21 є аналогічними умовам цих же пунктів Договору № 01-215140-21.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 30.12.2021 до Договору № 01-215150-21 сторони змінили (продовжили) строк поставки товару, а саме внесли зміни до пункту 4.1 Договору № 01-215150-21, якими визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу в строк до 31.03.2022 (включно) за адресою (місцем) поставки згідно з додатком № 1 до Договору, одержувачем товару є НЕК "Укренерго".

Товар, що є предметом поставки за Договором № 01-215150-21, був поставлений постачальником покупцю 21.07.2022, що підтверджується видатковою накладною № 146 від 21.07.2022 про передачу товару постачальником покупцю.

Кількість днів прострочення виконання зобов`язання постачальником становить 111 днів (з 01.04.2022 по 20.07.2022).

У пунктах 7.15 Договорів сторони передбачили, що у разі виникнення обставин непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (розділ дев`ятий Договору), сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором за умови надання доказів (документа) щодо таких обставин стороною, яка посилається на будь-яку із цих обставин як на підставу для звільнення її від відповідальності, та доведення нею причинного зв`язку між виникненням таких обставин та неможливістю виконання зобов`язань, а також якщо на момент початку цих обставин сторона, яка на них посилається, не знаходилася в простроченні виконання своїх зобов`язань за Договором.

Розділом 9 (форс-мажор) Договорів сторони погодили, що якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія / рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання Договору)), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за Договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення (пункт 9.1 Договорів).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 9.2 Договорів).

У разі дії обставин непереборної сили, інших форс-мажорних обставин більше 30 календарних днів сторони вправі в установленому порядку розірвати Договір; при цьому постачальник повертає покупцю кошти (аванс) не пізніше трьох банківських днів з дати розірвання Договору (пункт 9.3 Договорів).

Доказом дії обставин непереборної сили, інших форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані ТПП України / регіональною ТПП / іншим компетентним органом / установою (пункт 9.4 Договорів).

У матеріалах справи містяться копії сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, видані ТПП України, № 3100-22-1074 від 06.10.2022 та № 3100-22-1075 від 06.10.2022, при виконанні постачальником укладених 12.07.2021 між НЕК "Укренерго" та ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" Договорів № 01-215150-21 та № 01-215140-21 відповідно, які відповідач надав суду разом з апеляційною скаргою та просив врахувати при розгляді даної справи.

Крім того, матеріали справи містять копії листів, які відповідач надав суду апеляційної інстанції як доказ листування між сторонами про повідомлення позивача щодо форс-мажорних обставин як по виконанню своїх зобов`язань за іншим договором, що був предметом розгляду іншої справи (№ 911/1901/22) в якій ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2022 за заявою НЕК "Укренерго" позовну заяву повернуто позивачу, так і про повідомлення таких обставин з виконання своїх зобов`язань за спірними Договорами № 01-215150-21 та № 01-215140-21.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 911/1786/22 та направляючи дану справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, Верховний Суд у своїй постанові від 01.08.2024 вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність виняткового випадку для прийняття не поданих до суду першої інстанції доказів та на їх підставі дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності. З огляду на це, апеляційним господарським судом, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не було належним чином перевірено обґрунтованість позовних вимог, у тому числі правильність нарахування позивачем штрафних санкцій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, між сторонами на підставі Договорів виникли майнові правовідносини за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як правильно вказав суд першої інстанції, враховуючи умови Договорів № 01-215140-21 та № 01-215150-21, постачальник повинен був поставити товар, що є предметом поставки за Договорами, в строк до 31.03.2022, однак фактично постачальник поставив товар за цими Договорами з порушенням строку, а саме 28.07.2022 та 21.07.2022 відповідно.

Факт поставки товару відповідачем позивачу з порушенням строків, визначених Договорами № 01-215140-21 та № 01-215150-21, підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи і які є належними та допустимими доказами отримання позивачем товару, визначеного в цих документах, на суму, що в них зазначена.

У зв`язку з простроченням постачальником виконання зобов`язання з поставки товару за Договором № 01-215140-21 позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 930 453,60 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.04.2022 по 27.07.2022 відповідно до п. 7.3 Договору № 01-215140-21) та штраф у сумі 551 964,00 грн (7 % від вартості товару за прострочення понад 30 днів відповідно до п. 7.3 Договору № 01-215140-21: 7 % х 7 885 200 = 551 964,00).

У зв`язку з простроченням постачальником виконання зобов`язання з поставки товару за Договором № 01-215150-21 позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 772 566,66 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.04.2022 по 20.07.2022 відповідно до п. 7.3 Договору № 01-215150-21) та штраф у сумі 487 204,20 грн (7 % від вартості товару за прострочення понад 30 днів відповідно до п. 7.3 Договору № 01-215150-21: 7 % х 6 960 060 = 487 204,20).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Як зазначено вище, в п. 7.3 Договорів № 01-215140-21 та № 01-215150-21 сторони встановили, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Факт несвоєчасного виконання постачальником (відповідачем) зобов`язання з поставки товару покупцю (позивачу), у тому числі прострочення на строк понад 30 днів, позивачем доведений та відповідачем не спростований.

Перевіривши наданий ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" розрахунок, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такий розрахунок позивача є правильним: за період прострочення виконання зобов`язання постачальником за Договором № 01-215140-21 (118 днів з 01.04.2022 по 27.07.2022) сума пені становить 930 453,60 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення), сума штрафу становить 551 964,00 грн (7 % х 7 885 200 = 551 964); за період прострочення виконання зобов`язання постачальником за Договором № 01-215150-21 (111 днів з 01.04.2022 по 20.07.2022) сума пені становить 772 566,66 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення), сума штрафу становить 487 204,20 грн (7 % х 6 960 060 = 487 204,20).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що порушення ним строків поставки автонавантажувачів згідно з умовами Договорів спричинено наявністю форс-мажорних обставин, а не діями/бездіяльністю ТОВ "Спец-Ком-Сервіс", у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції суперечить ст. 617 ЦК України.

Так, за доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, форс-мажорні обставини, що виникли у зв`язку із запровадженим в Україні воєнним станом, викликані збройною агресією російської федерації проти України, про які відповідач повідомив НЕК "Укренерго" листом від 24.05.2022, унеможливили виконання ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" своїх зобов`язань з поставки автопідйомників у встановлений строк. Такими форс-мажорними обставинами є, зокрема, неможливість доставити в Україну підіймальне обладнання турецької фірми Paksan через блокування військово-морськими силами російської федерації судноплавства в Чорному морі, призупинення виробництва через мобілізацію працівників та безпосереднє розташування офісу біля місця активних бойових дій. З метою отримання сертифікату про форс-мажор по кожному Договору окремо відповідач звернувся до ТПП України. Однак, для підтвердження форс-мажору, через розрив логістичних ланцюжків, викликаних війною, у відповідача виникли аргументовані складнощі в отриманні усієї інформації щодо процедури поставки у лютому 2022 року на адресу відповідача підіймального обладнання турецької фірми Paksan, що є частиною автопідйомників. Через блокування військово-морськими силами російської федерації судноплавства в акваторії Чорного моря судно, на борту якого перебувало підіймальне обладнання турецької фірми Paksan і прямувало за маршрутом HAYDARPASA-CHERNOMORSK, не змогло дійти до українського порту Чорноморськ та повернулось до Туреччини. За результатами розгляду заяв відповідача 06.10.2022 ТПП України було видано сертифікати № 3100-22-1074 та № 3100-22-1075 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що є підтвердженням неможливості виконання ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" умов Договорів у визначені ними строки.

Зазначені сертифікати додані відповідачем до апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було подано до суду першої інстанції відповідних сертифікатів ТПП України, якими засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договорами, які б підтверджували неможливість виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/16181/18).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 873/228/23, від 05.07.2023 у справі № 910/19369/15, від 18.07.2023 у справі № 914/3143/21, від 11.05.2023 у справі № 910/17285/21.

Водночас прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв зумовлює порушення положень статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21 та від 09.04.2024 у справі № 905/291/23.

Відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, надав сертифікати про форс-мажорні обставини, видані ТПП України, № 3100-22-1074 від 06.10.2022 та № 3100-22-1075 від 06.10.2022, які він у своїх додаткових поясненнях просив врахувати при прийнятті рішення, оскільки не міг подати такі докази до суду першої інстанції, позаяк про розгляд даної справи не був повідомлений належним чином та участі у розгляді даної справи під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не брав. Разом із додатковими поясненнями до апеляційної скарги відповідач надав суду апеляційної інстанції копії листів як докази листування між сторонами та повідомлення позивача про форс-мажорні обставини.

Відповідно до приписів статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з приписами частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

На зацікавлену особу покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу.

Як свідчать матеріали справи, ухвала місцевого господарського суду від 30.09.2022 про відкриття провадження у даній справі в порядку, визначеному положеннями ГПК України, направлялась рекомендованим поштовим відправленням № 0103281767414 на адресу відповідача ТОВ "Спец-Ком-Сервіс": вул. Кільцева, буд 4-Н, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, та вручена 11.10.2022 (т. 1, а.с. 64).

Вказана адреса є зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань (т. 3, а.с. 45).

Крім того, ухвала Господарського суду Київської області від 30.09.2022 про відкриття провадження у даній справі додатково направлена сторонам на їх електронні адреси, наявні в матеріалах справи.

Ухвала суду від 24.11.2022 про призначення справи до судового розгляду по суті на 22.12.2022 направлена на електронну адресу відповідача та рекомендованим поштовим відправленням № 0103282767043 (т. 1, а.с. 76).

Таким чином, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження у справі № 911/1786/22 та отримання ним ухвали від 30.09.2022, в якій суд надав відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на викладене, додані до апеляційної скарги копії сертифікатів ТПП України № 3100-22-1074 від 06.10.2022 та № 3100-22-1075 від 06.10.2022, а також листів (зокрема, листа відповідача № 15192405 від 24.05.2022) як доказів листування між сторонами та повідомлення позивача про форс-мажорні обставини не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що позивач не був зобов`язаний повідомляти суд про існування форс-мажорних обставин та сертифікатів, виданих ТПП України, оскільки відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, із чим погодився Верховний Суд у даній справі.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Разом із тим, як зазначено вище, відповідні сертифікати ТПП України до суду першої інстанції подані не були, а судом апеляційної інстанції не прийняті, зважаючи на недоведення відповідачем неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, як того вимагає норма ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Щодо доводів відповідача про те, що листом № 15192405 від 24.05.2022 він повідомив позивача про виникнення з 24.02.2022 обставин непереборної сили, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді зазначений лист наданий не був, а судом апеляційної інстанції - не прийнятий у зв`язку з тим, що відповідач не довів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд, зокрема, виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Подібний за змістом правовий висновок міститься в пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

У 9.1 Договорів міститься застереження щодо обов`язкового повідомлення стороною Договору у відповідні строки про настання форс-мажорних обставин. Так, за умовами п. 9.1 Договорів, якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин, унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за Договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Наслідки неповідомлення або несвоєчасного повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання взятих за Договором зобов`язань вказані у п. 9.2 Договорів. Вказаною умовою визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатись на таку обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Лист № 15192405, датований 24.05.2022, на який послався відповідач, у будь-якому випадку не може свідчити про своєчасне, у п`ятиденний строк, повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин з 24.02.2022.

Таким чином, доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у передбачений Договорами строк, що в силу вищенаведених положень Договорів надавало б відповідачу право посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, до матеріалів справи не надано.

Отже, відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договорами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2023 у справі № 911/1786/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська