Постанова

від 08.02.2024 по справі 520/33506/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р.Справа № 520/33506/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року по справі № 520/33506/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ"

до Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "БІКОРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України від 27.10.2023 № 404-р/л, яким анульовано ліцензію ТОВ «БІКОРМ» (Ідентифікаційний код 33866995) на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний номер 990117202100010, з терміном дії з 20.07.2021 по 20.07.2026;

зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ «БІКОРМ» (ідентифікаційний код 33866995) на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний номер 990117202100010, з терміном дії з 20.07.2021 по 20.07.2026, внесену на підставі розпорядження Державної податкової служби України від 27.10.2023 № 404-р/л.

27.11.2023 представником позивача надано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просить суд:

зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 27.10.2023 № 404-р/л, яким анульовано ліцензію ТОВ «БІКОРМ» (Ідентифікаційний код 33866995) на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний номер 990117202100010, з терміном дії з 20.07.2021 по 20.07.2026 до набрання законної сили рішення суду;

заборонити Державній податковій службі України вносити інформацію щодо розпорядження про анулювання ТОВ «БІКОРМ» (ідентифікаційний код 33866995) ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний номер 990117202100010, з терміном дії з 20.07.2021 по 20.07.2026 до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднювати її та зазначене розпорядження на своєму офіційному веб-сайті, а у разі вчинення таких дій до винесення судом ухвали про забезпечення позову - зобов`язати видалити таку інформацію.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що основним видом діяльності ТОВ "БІКОРМ" є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Прийняттям оскаржуваного розпорядження відповідач фактично позбавив позивача права здійснювати його основний вид господарської діяльності. Все майно позивача, як рухоме так і не рухоме, зокрема виробничі будівлі та споруди, виробниче обладнання та механізми є частиною цілісного майнового комплексу з виробництва спирту, що підтверджується зокрема експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 26.05.2023 № 55-ПМ/23. Більша частина штату працівників є фахівцями у даній галузі промисловості. Анулювання позивачу ліцензії фактично призводить до зупинки підприємства та подальшого звільнення працівників. На момент набрання законної сили рішенням суду позивач втратить цінних фахівців, частина обладнання вийде з ладу внаслідок зупинки та простою. Також позивач понесе значні економічні збитки за період простою внаслідок анулювання ліцензії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року по справі №520/33506/23 заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Забезпечено адміністративний позов шляхом:

зупинення дії розпорядження ДПС України від 27 жовтня 2023 року № 404-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ" ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100010, терміном дії з 20.07.2021 до 20.07.2026 до набрання законної сили рішенням суду;

зобов`язано ДПС України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформації про зупинення дії розпорядження ДПС України від 27 жовтня 2023 року №404-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ" ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100010, терміном дії з 20.07.2021 до 20.07.2026 до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ" є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (код КВЕД 11.01), у зв`язку з чим останнім було отримано у податкового органу ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100010 (термін дії з 20.07.2021 до 20.07.2026) видану ДПС України.

Розпорядженням Державної податкової служби України від 27 жовтня 2023 року № 404-р/л «Про анулювання ліцензії» анульовано Товариству з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ" ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100010 терміном дії з 20.07.2021 до 20.07.2026, на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Не погоджуючись з прийняттям податковим органом такого розпорядження, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із подальшими позовним вимогами та обставинам справи, приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, трудового колективу товариства, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що з огляду на обґрунтування ухвали про забезпечення позову ДПС України не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з огляду на таке. Зазначає, що сама лише незгода позивача із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і зобов`язання вчинити певні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення, адже, сам по собі факт оскарження прийнятого відповідачем розпорядження «Про анулювання ліцензії ТОВ «БІКОРМ» на виробництво алкогольних напоїв, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню в суді. При цьому вважає, що ознаки протиправності оскаржуваного розпорядження відповідача не були очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. У зв`язку з цим зазначає, що твердження суду першої інстанції про «очевидність» порушення прав позивача до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тоді як судом не може надаватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідачів, оскільки встановлення очевидних ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим. Також вказує, що вжиття заходів контролю у відповідності до вимог чинного законодавства не ставиться у залежність від можливості здійснення відповідним суб`єктом, у даному випадку позивачем, його господарської діяльності.

Надаючи оцінку доводам сторін та висновку суду першої інстанції з питання наявності підстав для забезпечення позову у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

В свою чергу, ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції встановив, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видану позивачу ліцензію.

За визначенням, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону № 481/95-ВР).

Згідно зі статтею 3 Закону № 481/95-ВР орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії: вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач позбавлений права з моменту анулювання ліцензії здійснювати діяльність - виробництво спирту етилового.

При цьому, судом першої інстанції враховано та сторонами у справі не заперечувалося, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ" є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (код КВЕД 11.01), у зв`язку з чим останнім було отримано у податкового органу ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100010 (термін дії з 20.07.2021 до 20.07.2026) видану ДПС України.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Таким чином, наведені позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і жодним чином не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії.

Слід також зазначити, що правомірність вжиття судом заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 160/5482/23 дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.

Так, у постанові від 09 серпня 2023 року (справа №160/5482/23) Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність забезпечення адміністративного позову шляхом зобов`язання Державної податкової служби внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Такий спосіб забезпечення позову Суд визнав співрозмірним до позовних вимог та таким, що сприяє принципу процесуальної економії, який попереджує необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Подібний підхід було викладено також Верховним Судом у постановах від 27 липня 2023 року (справа №160/7346/23), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23, провадження №К/990/18808/23).

Враховуючи вищезазначене, оскільки Державна податкова служба України вносить відповідну інформацію про анулювання ліцензій до відповідного реєстру, з метою належної господарської діяльності підприємства позивача на час розгляду справи по суті, суд першої інстанції вмотивовано вжив заходів забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не висловлював думку щодо протиправності чи правомірності спірного розпорядження Державної податкової служби України, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловленій в постановах від 13 липня 2022 року по справі № 240/26736/21, від 06 квітня 2023 року по справі №300/4615/22, від 09 серпня 2023 року по справі №160/5482/23, від 21 вересня 2023 року по справі № 600/1531/23-а, від 18 жовтня 2023 року по справі № ЗП/620/4/23.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.

При цьому, зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про вжиття заходів забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року по справі №520/33506/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 13.02.2024 року.