Ухвала

від 06.02.2024 по справі 127/32688/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/32688/23

Провадження № 2/127/4993/23

УХВАЛА

06 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Петуховій Н.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Приленського І.Г.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна, Вінницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання недійсними заповіту, постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, договору поділу спадщини та свідоцтв про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні розглянуто питання про залишення позовної заяви без руху, як такої, що не відповідає положенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та адвокат Приленський І.Г. щодо залишення позовної заяви без руху не заперечували, пояснили, що позов по справі було подано за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

Так,відповідно доч.6ст.175ЦПК Україниу позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Пред`являючи вимогу про визнання недійсними заповіту, постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, договору поділу спадщини та свідоцтв про право на спадщину, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано подання цього позову саме до Вінницького міського суду Вінницької області.

За загальними правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Також цивільним процесуальним законом України передбачена альтернативна (за вибором позивача) та виключна підсудність.

Відповідно доправил підсудністьсправ завибором позивача,зокрема передбаченихч.15ст.28ЦПК України(правилаальтернативної підсудності), позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України за виключною підсудністю розглядаються позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір у зазначеній справі виник з приводу набуття прав власності на майно, для вирішення спорів щодо якого передбачено виключну підсудність; перелік таких спорів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (зокрема, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 761/46980/19 (провадження № 61-10674 св 21) та від 14 квітня 2022 року у справі № 753/23614/18 (провадження № 61-10151св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) сформовано правову позицію, що забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Така ж правова позиція викладена у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2018 року по справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року по справі № 426/7217/18.

Слід звернути увагу позивача, що фактично спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються майна, у тому числі нерухомого, яке належало спадкодавцю та є успадкованим відповідачами майном за оспорюваним заповітом.

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт - це розпорядження особи (заповідача) щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті, складене у встановленому законом порядку.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред`являються до правочинів відповідно до цивільного законодавства. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу усього майна, майнових прав і обов`язків до певних осіб, якого будуть дотримуватися після смерті заповідача.

Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна (заповіту) та застосування наслідків недійсності пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема договору про поділ спадщини від 06.09.2023, до складу спадщини померлої ОСОБА_7 серед іншого входить нерухоме майно, а саме:

- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/4 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- будинок дитячого садка з підвалом, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

- нежитлова будівля та споруди, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер: 0524585600:01:002:0204, яка розташована на території Селищенська сільської ради Тиврівського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка площею 1,8836 га, кадастровий номер: 0525384300:02:002:0108, яка розташована на території Конатковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З урахуванням викладеного на зазначений позов поширюються правила виключної підсудності, тому останній має пред`являтися за місцезнаходженням майна або основної його частини. Водночас з огляду на те, що позовні вимоги стосуються одночасно декількох об`єктів нерухомого майна, спір підлягає розгляду за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вартість нерухомих об`єктів, тому суд позбавлений можливості встановити об`єкт, вартість якого є найвищою для правильного вирішення питання щодо підсудності вказаного позову.

Таким чином, позивачу необхідно вказати вартість нерухомого спадкового майна померлої особи, із зазначенням його місцезнаходження, та з посиланням на актуальні докази щодо дійсної вартості майна на момент звернення до суду.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вказані недоліки унеможливлюють визначення територіальної підсудності даної справи.

При цьому суд звертає увагу, що порушення судами процесуальних норм інституту підсудності та розгляд справи неповноважним судом тягне за собою наслідком скасування навіть правильного по суті прийнятого рішення суду.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175, 187, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна, Вінницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнаннянедійсними заповіту,постанови провідмову увчинені нотаріальноїдії,договору поділуспадщини тасвідоцтв проправо наспадщину - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більшеп`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заява залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 12 лютого 2024 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна