Рішення

від 14.02.2024 по справі 462/7509/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/7509/23

Номер провадження2/462/423/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатс» про визнання недійсними договорів (з урахуванням уточнень),

встановив:

Короткий виклад обставин справи.

ОСОБА_1 , 28.09.2023 року (вх. № 20392) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І. О., ТОВ «Капітал Проперті», треті особи: ТОВ «Сатс», ТОВ «Маркет-Матс» про визнання недійсними договорів, у якому просить суд:

- визнати недійсним договір № 262/20 від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242;

- судові витрати покласти на відповідача (а.с. 1-13).

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що жодна із сторін оспорюваного договору № 262/20 від 12.06.2020 рокупро відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії не мала на меті реального відступу права вимоги саме за кредитними зобов`язаннями ТОВ «Сатс» перед АТ «Банк Січ», а такий, у сукупності з договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242, був укладений з очевидно протиправною метою, яка порушує публічний порядок і стосувався виведення з складу майна, яким було забезпечено кредит ТОВ «Сатс» високоліквідного дороговартісного майнового комплексу, який належав позивачу ОСОБА_1 для подальшого заволодіння ним. Відступлення права вимоги за іпотечним договором мало похідний характер, оскільки іпотека є заходом забезпечення основного кредитного зобов`язання, і тому теж є недійсною. Так, сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 112).

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 28.09.2023 року направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача у справі (а.с. 113).

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 06.11.2023 року (а.с. 114).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.11.2023 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками (а.с. 115-118).

29.11.2023 року (вх. № 25586) від представника позивача ОСОБА_1 - Давидова О. А. надійшла письмова заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій сторона позивача виконала умови ухвали суду (а.с. 120).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.12.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 195-198).

Позиція учасників справи.

Щодо відзиву на позовну заяву.

28.12.2023 року (вх. № 27921) від уповноваженого представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» - Стрюкової І. О., на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що остання просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Так, вказує, зокрема на те, що враховуючи зміст, права і обов`язки сторін договору № 262/20 про відступлення права вимоги, укладеного 12.06.2020 року між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» та похідного від нього договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором даний договір є оплатним договором відступлення права вимоги, предметом якого є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні. Таке зобов`язання є грошовим, форма договору відступлення права вимоги відповідає формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання, наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже правочин не має ознак фіктивності за договором відступлення права вимоги. Окремо вказано на те, що позивач не піддає сумніву розмір заборгованості ТОВ «Сатс» перед Банком за кредитним договором, оскільки у позовні заяві не міститься жодних заперечень та розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості позичальника перед ПАТ «Банк Січ», яка була предметом оспорюваного договору відступлення права вимоги. Окремо звернуто увагу на преюдиційність рішень Залізничного районного суду міста Львова № 462/5098/20 від 24.02.2021 року та № 462/3834/22 від 19.10.2022 року, якими, на думку відповідача, підтверджено укладення оспорюваних договорів на законних підставах без порушення норм чинного законодавства. Також сторона відповідача зазначає, що позивач не є стороною договору № 262/20 про відступлення права вимоги від 12.06.2020 року, факт порушення цивільних прав та охоронюваних законом інтересів за договором відступлення права вимоги відсутній. Отже з наведених у відзиві підстав сторона відповідача зазначає, що укладаючи договір 262/20 від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 1242, АТ «Банк Січ» та ТОВ « Капітал Проперті» керувалися положеннями ст. 512, 513, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказані договори є договорами відступлення права вимоги, що зумовлює відсутність підстав для визнання цього договору недійсним.

У вказаний строк відповідач - ТОВ «Капітал Проперті» не надало суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Третя особа ТОВ «Сатс» правом на надання пояснень не скористалося у визначений судом строк.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що за Договором купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченим 13.06.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І., зареєстрованим у реєстрі за № 953 ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Фотоніка» нежитлові будівлі загальною площею 3 162, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: будівлі під літ. А-3 (адмінкорпус) площею 735, 4 кв. м; будівлі під літ. Б- 2 (виробничий) площею 1 651, 1 кв. м; будівлі під літ. В-1 (гараж) площею 234, 9 кв.м; будівлі під літ. Г-1 (гараж) площею 302, 7 кв. м; будівлі під літ. Д-1 (гараж) площею 213, 2 кв. м; будівлі під літ. Ж-1 (гараж) площею 12, 1 кв. м; будівлі під літ. З-1 (прохідна) площею 13, 1 кв. м. (а.с. 135-136).

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 11.02.2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 277 - ОСОБА_1 придбала у Львівської міської ради земельну ділянку площею 0, 8913 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:05:017:0058 (а.с. 137-139).

07.06.2018 року між ПАТ «Банк Січ» і ТОВ «Сатс» було укладено кредитний договір № 133/18, за умовами якого, банк зобов`язується надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3000000 грн., з датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 06.06.2019 року.

Договором № 137/19 від 06.06.2019 року про внесення змін до кредитного договору про надання кредиту на умовах кредитної лінії № 133/18 від 07.06.2018 року було змінено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 31.01.2020 року або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку (а.с. 145-146).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07.06.2018 року між ПАТ «Банк Січ» і ТОВ «Маркет-Матс» було укладено договір поруки №134/18, за умовами якого поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07.06.2018 року між ПАТ «Банк Січ» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. за реєстровим № 450, згідно якого предметом іпотеки є: нежитлові будівлі загальною площею 3162, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: будівлі під літ. А-З (адмінкорпус) площею 735, 4 кв. м, будівлі під літ. Б-2 (виробничий) площею 1 651, 1 кв. м, будівлі під літ. B-1 (гараж) площею 234, 9 кв.м, будівлі під літ. Г-1 (гараж) площею 302, 7 кв. м, будівлі під літ. Д-1 (гараж) площею 213, 2 кв. м, будівлі під літ. Ж-1 (гараж) площею 12, 1 кв.м, будівлі під літ. 3-1 (прохідна) площею 13, 1 кв. м. та земельна ділянка площею 0, 8913 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:05:017:0058. Пункт 5.2. вказаного договору є застереженням, відповідно до якого, іпотекодержателю надається право звернути стягнення на предмет іпотеки за цим договором (а.с. 140-143).

Так, згідно з п. п. 1. 1 п. 1 Іпотечного договору такий забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 133/18 від 07.06.2018 року, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ «Сатс», а також договорів про внесення змін та доповнень до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого останній зобов`язаний: за умовами та порядку, передбаченому кредитним договором, до 06.06.2019 року (включно), або протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю суму кредиту у межах відкритої іпотекодержателем відновлювальної кредитної лінії у загальній сумі, яка не може перевищувати 3 000 000 грн. 00 коп. (ліміт кредитної лінії), щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 23 % річних, у тому числі проценти за порушення позичальником строку погашеного одержаного ним кредиту (його частину) у розмірі 26 % річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодежателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов`язання іпотекодавця, що виникають в силу цього Договору. У випадку продовження строків виконання зобов`язань за кредитним договором (шляхом укладення договору (-ів) про внесення змін і доповнень до них), дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.

У зв`язку із змінами, внесеними 06.06.2019 року між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Сатс» до кредитного договору про надання кредиту на умовах кредитної лінії № 133/18 від 07.06.2018 року, аналогічні зміни тоді ж були погоджені та відображені у договорі про внесення змін до іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 06.06.2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 470 щодо строку чинності іпотеки на весь час дії кредитних зобов`язань (а.с. 145-146).

Так, після настанням погодженої сторонами дати остаточного проведення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту та невиконання зобов`язань позичальником, 04.02.2020 року АТ «Банк Січ» надіслав рекомендованими листами вимогу про повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором № 133/18 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 07.06.2018 року № 140/11-1 позичальнику ТОВ «Сатс» (а.с. 149).

Також було надіслано і Вимогу про усунення порушення зобов`язання за кредитним договором № 133/18 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 07.06.2018 року, забезпеченого іпотекою № 141/11-1 іпотекодавцю ОСОБА_1 (а.с. 150).

Через невиконання зобов`язання позичальника, 07.05.2020 року АТ «Банк Січ» повторно надіслав рекомендованими листами Вимогу про повернення кредиту та сплату заборгованості за Кредитним договором № 133/18 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 07.06.2018 року № 817/11 позичальнику ТОВ «Сатс» (а.с. 151) та Вимогу про усунення порушення зобов`язання за Кредитним договором № 133/18 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 07.06.2018 року, забезпеченого іпотекою № 818/11 іпотекодавцю ОСОБА_1 (а.с. 152).

Згідно розрахунку ПАТ «Банк Січ» заборгованість ТОВ «Сатс» за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року станом на 11.06.2020 року становить 2 780 796 грн. 08 грн. (а.с. 153).

12.06.2020 року між ПАТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» був укладений договір № 263/20 про відступлення прав вимоги за договором поруки, зі змісту якого вбачається, що між цими ж сторонами було укладено договір № 262/20 про відступлення прав вимоги за кредитним договором №133/18, за яким ПАТ «Банк Січ» зобов`язалося відступити усі права і вимоги за договором поруки № 134/18 на користь ТОВ «Капітал Проперті» (а.с. 147-147, 154-155).

15.06.2020 року ПАТ «Банк Січ» направило ОСОБА_1 , ТОВ «Сатс», ТОВ «Маркет-Матс» письмові повідомлення №1089/142, 1090/142, 1091/142 про відступлення прав вимоги за кредитним, іпотечним та договором поруки на користь ТОВ «Капітал Проперті» (а.с. 156, 157).

20.06.2020 року між ПАТ «Банк Січ» і ТОВ «Капітал Проперті» укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., реєстровий № 1242, відповідно до якого новим іпотекодержателем стало ТОВ «Капітал Проперті».

05.08.2020 року між ТОВ «Капітал Проперті» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. за реєстровим № 1936, відповідно до якого нежитлові будівлі загальною площею 3 162, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: будівлі під літ. А-З (адмінкорпус) площею 735, 4 кв. м, будівлі під літ.Б-2 (виробничий) площею 1651, 1 кв. м, будівлі під літ. B-1 (гараж) площею 234, 9 кв. м, будівлі під літ. Г-1 (гараж) площею 302, 7 кв. м, будівлі під літ. Д-1 (гараж) площею 213, 2 кв. м, будівлі під літ. Ж-1 (гараж) площею 12, 1 кв.м, будівлі під літ. 3-1 (прохідна) площею 13, 1 кв. м. та земельна ділянка площею 0, 8913 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610136300:05:017:0058, були передані у власність ОСОБА_3 за 2 740 000 грн., що підтверджується актом-приймання передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.08.2020 року (а.с. 158-161).

Також суд приймає до уваги те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/5098/20 від 24.02.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Капітал Проперті», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., треті особи: ТОВ «САТС», ТОВ «Маркет-Матс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.08.2020 року, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2020 року, скасування запису про право власності № 37632059 від 05.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2020 року, скасування запису про право власності № 37632308 від 05.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.10.2021 року апеляційну скаргу Давидова О. А. , представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24.02.2021 року - без змін.

Також суд приймає до уваги те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/3834/22 від 19.10.2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Капітал Проперті», треті особи - ТОВ «Сатс», ТОВ «Маркет-Матс» про відшкодування збитків задовольнити частково. Ухвалено стягнути із ТОВ «Капітал Проперті» на користь ОСОБА_1 23 137 330 грн. 00 коп. завданих збитків. В решті позову - відмовлено. Стягнути із ТОВ «Капітал Проперті» на користь ОСОБА_1 12 383 грн. 91 коп. судового збору (а.с. 183-188).

Згідно копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань стверджується, що 14.08.2020 року до Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області із письмовою заявою звернулася ОСОБА_1 , у якій вказала про те, що є власником будівель загальною площею 3 162, кв. м. на підставі договору купівлі-продажу та земельної ділянки площею 0, 8913 га, однак як стало відомо останній, власником вказаного майна у реєстрі вказано з 05.08.2020 року ОСОБА_3 , що свідчить про використання підробленого документа. Так, за вказаним фактом, 15.08.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020145060000244 внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 Кримінального кодексу України (а.с. 162-163).

Також суд приймає до уваги, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 року № 405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.08.2022 року № 579 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Банк Січ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в АТ «Банк Січ» з 10.08.2022 року до 09.09.2022 року було запроваджено тимчасову адміністрацію.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 06.10.2022 року № 495-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Січ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.10.2022 року № 803 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеними рішеннями відкликано банківську ліцензію АТ «Банк Січ» з 10.10.2022 року, розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк Січ» строком на три роки з 10.10.2022 року по 09.10.2025 року включно та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк Січ», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Стрюковій І. О. строком на три роки з 10.10.2022 року по 09.10.2025 року включно.

Застосоване судом законодавство та мотиви прийняття рішення судом.

У контексті цієї справи суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Так, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України установлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу.

Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Відповідні правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

Дослідження змісту Договору № 262/20, укладеного 12.06.2020 року між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року дозволяє дійти висновку, що за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком з метою забезпечення виконання завдань на підставі Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність», а тому - за відсутності доказів іншого, не може бути віднесений до договорів факторингу. Тому подальше дослідження питання про вирішення спору суд проводить з врахуванням вказаної правової кваліфікації.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 522/5850/19 (провадження № 61-11000св23) узагальнено правову позицію щодо оцінки судами правочинів на предмет їх недійсності з мотивів фіктивності.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Договір купівлі-продажу майнових прав (права вимоги), як кваліфіковано Договір № 262/20, укладений 12.06.2020 року між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року, за змістом ст. 655 ЦК України полягає у тому, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачем не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили те, що сторони договору не виконали взятих на себе зобов`язань в порушення умов Договору № 262/20, натомість і право вимоги і відповідне забезпечення у вигляді поруки та іпотеки були передані від первісного до нового кредитора-іпотекодержателя, що дозволило звернути стягнення на майно, що було предметом іпотеки.

Водночас, і зі сторони відповідачів єдиним доказом виконання зобов`язань є копія платіжного доручення № 5 від 12.06.2020 року за яким ТОВ «Капітал Проперті» перерахувало на рахунок АТ «Банк Січ» кошти в розмірі 2 556 256 грн. 14 коп. у порядку виконання Договору № 262/20, укладеного 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (чинний на момент існування спірних правовідносин) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача та є розрахунковим документом ініціювання переказу згідно з підп. 1 п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону. Платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання (п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Тож наданий доказ не є достатнім для встановлення факту виконання зобов`язань нового кредитора в результаті відступлення вимог за оспорюваними договорами.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Аналогічну правову позицію сформульовано у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 522/5850/19 (провадження № 61-11000св23).

Тому, аналізуючи добросовісність мети укладення спірних правочинів про відступлення майнових прав за оскаржуваними договорами та економічну обґрунтованість, суд дійшов до переконання про фіктивність укладеного 12.06.2020 року Договору № 262/20 між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року.

Відповідно до надісланих вимог у лютому та травні 2020 року банк розпочав процедуру задоволення прострочених вимог, у тому числі, щодо можливості стягнення суми заборгованості за рахунок предмету іпотеки. Натомість, такі вимоги не були отримані іпотекодавцем - ОСОБА_1 , зобов`язання якої перед банком були забезпечені майном, що перебувало у її власності та істотно перевищувало суму боргу позичальника за кредитним договором.

Доказів недобросовісності поведінки ОСОБА_1 щодо ухилення від отримання вимог суду не надано.

Всупереч можливості отримати відповідне повне відшкодування шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (станом на 11.06.2020 року сума заборгованості ТОВ «Сатс» перед АТ «Банк Січ» становила 2 780 796 грн. 08 коп.), АТ «Банк Січ» передає право вимоги за заниженою вартістю (відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість прав вимог, що сплачена ТОВ «Капітал Проперті» становила 2 556 256 грн. 14 коп.).

Протягом неповних двох місяців, було задоволено вимоги нового кредитора - іпотекодержателя (ТОВ «Капітал Проперті») шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за заниженою вартістю (вказане підтверджено рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19.10.2022 року у справі № 462/3834/22 про стягнення з ТОВ «Капітал Проперті» на користь ОСОБА_1 завданих збитків у розмірі 23 137 330 грн. 00 коп.).

Тому, з аналізу наведених обставин, які підтверджені поданими доказами, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 228 ЦК України в частині визнання оспорюваних правочинів нікчемними як таких, що порушують публічний порядок чи вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, виходячи із сформованих конститутивних ознак таких правочинів.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242, такий укладений у зв`язку з укладенням між первісним іпотекодержателем (АТ «Банк Січ») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Капітал Проперті») Договору № 262/20 відступлення права вимоги від 12.06.2020 року, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за Кредитним договором № 133/18 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 07.06.2018 року, разом з усіма додатковими договорами (угодами) до нього, договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції.

Таким чином, відступлення права вимоги за іпотечним договором має похідний характер, оскільки є заходом забезпечення основного кредитного зобов`язання, і не може залишатися чинним в разі визнання недійсності відступлення права вимоги за кредитним договором.

Похідний договір, у разі недійсності основного, не відповідатиме вимогам ЦК України та актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсності на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України (в частині суперечності правочину Кодексу чи актам цивільного законодавства) у судовому порядку (постанова Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі № 523/12031/16-ц).

Однією з підстав заперечення проти заявленого позову у відзиві відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І. О. вказано преюдиційність встановлення укладення оспорюваних договорів на законних підставах без порушення норм чинного законодавства у рішеннях Залізничного районного суду міста Львова від 24.02.2021 року у справі № 462/5098/20 та від 19.10.2022 року у справі № 462/3834/22.

Так, суд враховує, що згідно ч. 4, 5, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідження предмету та підстав позовів, які стали підставою прийняття наведених рішень, свідчить про те, що при їх ухваленні судами у межах вказаних проваджень не досліджувалися питання дійсності правочинів щодо відступлення права вимоги як за кредитним, так і за іпотечним договором, а стосувалися законності задоволення вимог нового кредитора (ТОВ «Капітал Проперті») шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Це визначало межі предмету доказування та правову оцінку судом фактів у межах проваджень в справах № 462/5098/20 та № 462/3834/22.

Згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

А тому, наведені відповідачем рішення не містять встановлених преюдиційних фактів, що є підставою для звільнення сторін від доказування у справі, що розглядається.

Так, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, позивач ОСОБА_1 не є стороною договору № 262/20 відступлення права вимоги від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії, а ні договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права (п. п. 50-51, 54-55 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 125/2157/19 від 31.08.2022 року).

У п. 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , хоч і не була стороною оспорюваних правочинів, однак відступлення права вимоги за ними стосувалося зобов`язань, які були забезпечені іпотекою за рахунок майна, яке перебувало у власності позивачки та у подальшому, шляхом задоволення вимог нового кредитора, вибуло з її володіння.

Відповідно, зміст оскаржуваних договорів про відступлення права вимоги стосувався права вимоги до ОСОБА_1 , як іпотекодавця у рахунок забезпечення кредитного зобов`язання ТОВ «Сатс».

Зважаючи на вказане, слід констатувати наявність майнового інтересу позивача при вирішенні питання оцінки законності договору № 262/20 відступлення права вимоги від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії, та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242, що передбачає доведеність права на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 § 58 ЄСПЛ від 10.02.2010 року).

Висновки суду

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, при укладенні договору № 262/20 між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року, такий правочин не був спрямований на реальне настання тих правових наслідків, що ним обумовлені, як видом договору купівлі-продажу майнових прав, оскільки суперечив ознакам добросовісності мети укладення та економічній обґрунтованості. Це дає підстави вважати його фіктивним за змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України та ст. 234 ЦК України, а отже визнавати його недійсним за заявою позивача для захисту її майнового інтересу, встановленого у межах розгляду справи.

Оскільки відступлення права вимоги за договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242, як захід забезпечення основного кредитного зобов`язання за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року, має похідний характер, відповідно похідний договір, у разі недійсності основного, не відповідатиме вимогам ЦК України та актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсності на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання договорів недійсними.

У свою чергу відповідачами не надано суду достатніх доказів, які б спростовували позовні вимоги у цілому.

Отже беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем за подання позовної заяви було сплачено 5 368 грн. 00 коп. (а.с. 111б) судового збору, хоча слід було сплатити судовий збір у меншому розмірі - за кожну вимогу немайнового характеру по 1 073 грн. 60 коп., тобто 2 147 грн. 20 коп., тому на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу слід повернути 3 220 грн. 80 коп. (5 368 грн. 00 коп. - 2 147 грн. 20 коп.) надміру сплаченого судового збору.

Так, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, понесені витрати позивачем зі сплати судового збору у розмірі 2 147 грн. 20 коп. підлягають стягненню з кожного із відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог щодо кожного відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Так, суд приймає до уваги заяву уповноваженого представника позивача - адвоката Давидова О. А. про продовження строку надання доказів сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України), згідно якої останній просив суд продовжити строк надання доказів сплати судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як відомо із вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на заяву, а також враховуючи наведене вище, стороні позивача необхідно подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи (витрати на правничу допомогу).

При цьому, суд роз`яснює стороні позивача, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатс» про визнання недійсними договорів (з урахуванням уточнень) - задовольнити.

Визнати недійсним Договір № 262/20 від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидовою Н. І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242.

Стягнути порівно з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті» на користь ОСОБА_1 - 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. судового збору.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38008294, місцезнаходження: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) - повернути з державного бюджету ОСОБА_1 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 80 коп. надміру сплаченого судового збору, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 10 від 07.09.2023 року.

Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач-1: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкова Ірина Олександрівна (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, 7 поверх);

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті» (код ЄДРПОУ: 43169869, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, оф. 3,);

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатс» (код ЄДРПОУ: 22336746, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. І. Франка, 7).

Текст судового рішення складено 14.02.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко