Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/10036/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№ 910/10036/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.02.2024 у справі №910/10036/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023, повний текст якого складений 27.11.2023,

у справі № 910/10036/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Модекс-Привід»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна»

про стягнення 2 852 334,49 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Модекс-Привід»

про розірвання договору, припинення зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 1 424 925,28 грн., який становить частину суми попередньої оплати перерахованої на виконання умов договору поставки № 01/03 від 04.03.2021, а також пені в сумі 958 022,05 грн., 3 % річних в сумі 55 864,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 413 522,28 грн..

У обґрунтування позовних вимог за первісним позовом позивач послався на те, що:

- ним на виконання умов спірного договору перераховано 100% передплату за товар у загальному розмірі 2 192 197,81 грн., проте відповідач за первісним позовом свої зобов`язання з поставки товару виконав частково, а саме поставив товар на загальну суму 767 272,59 грн., однак, основний товар - міні навантажувач «MultiOne 8.4 SK STAGE III А» вартістю 1 424 925,28 грн поставлений не був;

- з огляду на те, що 31.01.2023 закінчився строк дії договору №01/03 від 04.03.2021, позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист з вимогою повернути раніше сплачені ним кошти, а також сплатити неустойку за невиконання умов договору;

- за таких обставин позивач за первісним позовом має право на повернення суми передоплати, а також нарахованих за прострочення відповідачем за первісним позовом зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 01/03 від 04.03.2021: пені у сумі 958 022,05 грн., інфляційних втрат у сумі 413 522,28 грн. та 3% річних у сумі 55 864,88 грн.

Відповідач за первісним позовом проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- за результатами укладення додаткової угоди №3 від 08.09.2021 до договору поставки № 01/03 від 04.03.2021, відповідач за первісним позовом приступив до його виконання, яке тривало до 06.03.2023 включно;

- затримка виконання зобов`язань зумовлена діяннями виробника товару та обставинами непереборної сили, а саме порушення договірних зобов`язань виробником товару, а також військовою агресією Російської Федерації проти України;

- з огляду на вказані обставини та враховуючи положення п. 8.1 спірного договору, в редакції п. 17 додаткової угоди №3 від 08.09.2021, згідно з яким договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.01.2022, закінчення терміну дії договору не є підставою для відмови будь-якої із сторін від повного виконання зобов`язань за цим договором, якщо зобов`язання виникли, але не були виконані до моменту закінчення терміну дії договору, зобов`язання сторін щодо поставки товару позивачу за первісним позовом та оплати товару не було припинені, а тривали до 06.03.2023 та наразі припинення (розірвання) такого зобов`язання не погоджено з боку позивача за первісним позовом;

- при цьому, за результатами припинення зобов`язань відповідачем за первісним позовом буде невідкладно здійснено повернення авансу позивачу за первісним позовом;

- позивачем за первісним позовом неналежно застосовано ст. 670 ЦК України, оскільки вказана норма стосується передачі товару в меншому обсязі, ніж передбачено договором;

- оскільки у діях відповідача за первісним позовом відсутня вина, з огляду на те, що в ході виконання зобов`язань діяли обставини непереборної сили, відповідач за первісним позовом просив звільнити від нарахування пені за прострочення поставки товару.

Зустрічний позов заявлено про розірвання договору поставки № 01/03 від 04.03.2021, а також припинення всіх зобов`язань, які виникли за вказаним договором.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що:

- всі зобов`язання сторін за Договором не припинялись у зв`язку із закінченням строку дії договору та продовжили діяти, що зумовило продовження дії самого договору, так як у відповідності до ч. 1 ст. 631 ЦК України в п. 8.1. спірного договору, в редакції Додаткової угоди №3 до договору, закріплено строк дії договору - до повного його виконання, оскільки зберігаються в дії усі зобов`язання сторін;

- постачання товару позивачу виявилось неможливим з підстав, які він не міг усунути, у зв`язку із затримкою поставки товару виробником та обставинами непереборної сили;

- наявні всі умови, передбачені ст. 652 ЦК України, для розірвання договору у судовому порядку у зв`язку з істотною зміною обставин;

- 06.03.2023 позивач та відповідач не досягли згоди щодо зміни умов спірного договору, у зв`язку з істотною зміною обставин щодо поставки товару, що призвело до необхідності розірвання договору поставки №01/03 від 04.03.2021;

- 10.03.2023 позивачем за зустрічним позовом направлено відповідачу за зустрічним позовом лист про розірвання договору поставки №01/03 від 04.03.2021 шляхом укладення додаткової угоди, однак, відповідач за зустрічним позовом відповіді на вказаний лист не надав;

- оскільки в ході листування між сторонами фактично було продовжено строк поставки товару, 31.01.2022 зобов`язання позивача за зустрічним позовом щодо поставки товару не було припинено, та наразі розірвання такого зобов`язання не погоджено з боку відповідача за зустрічним позовом;

- оскільки позивач та відповідач не досягли згоди щодо зміни умов договору у зв`язку з істотною зміною обставин щодо поставки товару, зазначене призвело до необхідності розірвання спірного договору, однак відповідачем за зустрічним позовом не було погоджено розірвання договору поставки №01/03 від 04.03.2021 шляхом укладення додаткової угоди до договору.

- на підставі ст.ст. 599 та 607 ЦК України всі зобов`язання, що виникли за договором поставки №01/03 від 04.03.2021, та не були виконані до закінчення дії договору слід припинити.

Відповідач за зустрічним позовом проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що відповідно до положень чинного законодавства розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, проте строк дії договору поставки №01/03 від 04.03.2021 закінчився.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом заперечив щодо існування обставин непереборної сили, оскільки такі обставини виникли після закінчення строку дії договору та позивачем за зустрічним позовом не повідомлено про терміни дії обставин непереборної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23:

- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом присуджено заборгованість у сумі 1 424 925,28 грн., інфляційні втрати у сумі 413 522,28 грн., 3% річних у сумі 55 864,88 грн. та судовий збір у розмірі 28 414,69 грн., в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановивши, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що на виконання умов спірного договору позивач за первісним позовом здійснив 100% попередню оплату за поставку товару у сумі 2 192 197,81 грн., проте відповідач за первісним позовом оплачений позивачем за первісним позовом товар у визначений договором та специфікаціями строк у повному обсязі не поставив і вартість непоставленого товару становить 1 424 925,28 грн., дійшов висновку про те, що позовна вимога за первісним позовом про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 1 424 925,28 грн. З огляду на вказані обставини задоволенню підлягають і позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

При розгляді спору сторін суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача за первісним позовом на:

- те, що затримка у поставці товару сталася не з вини відповідача за первісним позовом, оскільки невиконання контрагентами останнього своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, а тому відповідач за первісним позовом мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні договору, в тому числі за умов поставки товару з іноземної держав;

- зміну строків поставки до 31.03.2023 та посилання на лист позивача за первісним позовом від 08.02.2023 щодо поставки товару у зміненій модифікації та необхідність дообладнання товару, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення додаткової угоди до договору поставки №01/03 від 04.03.2021 в частині зміни модифікації товару та поставки додаткового обладнання, зміна строків поставки. При цьому, пунктом 9.3. вказаного договору сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони існують у письмовому вигляді і підписані усіма сторонами (крім випадків, коли договором чи законодавством передбачено автоматичну чи односторонню зміну договору);

- існування з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, що унеможливили належне виконання зобов`язань за договором поставки №01/03 від 04.03.2021, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір поставки №01/03 від 04.03.2021 припинив свою дію 01.02.2022, а відтак правові підстави для нарахування пені за прострочення поставки товару, нарахованої після 01.02.2022, відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині розірвання договору суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на час звернення з даним зустрічним позовом до суду договір поставки №01/03 від 04.03.2021 є припиненим, то підстави для розірвання такого договору відсутні.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що:

- припинення зобов`язання відрізняється від закінчення строку дії договору, закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору, однак, ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом;

- закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, проте закінчення строку дії договору унеможливлює розірвання такого договору у судовому порядку.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги за зустрічним позовом про припинення всіх зобов`язань, що виникли за договором поставки №01/03 від 04.03.2021, з усіма додатками та змінами до нього, та не були виконані до закінчення дії договору, пославшись на те, що:

- у статті 607 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 205 ГК України, встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;

- обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання (висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18);

- позивач за зустрічним позовом посилався на неможливість виконання його зобов`язань у зв`язку з підстав, які він не міг усунути, у зв`язку із затримкою поставки товару виробником та обставинами непереборної сили, однак зазначені обставини вже досліджувались судом вище, суд не погодився з доводами позивача за зустрічним позовом в цій частині та відхилив такі доводи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 в частині задоволення первісного позову в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних та відмови у задоволенні зустрічного позову в частині припинення всіх зобов`язань, що виникли за договором поставки №01/03 від 04.03.2021 з усіма додатками та змінами до нього, та не були виконані до закінчення дії такого договору і ухвалити нове рішення, яким:

- відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 1 424 925,28 грн., інфляційних втрат у сумі 413 522,28 грн., 3% річних у сумі 55 864,88 грн.;

- припинити всі зобов`язання, що виникли за договором поставки №01/03 від 04.03.2021 з усіма додатками та змінами до нього та не були виконані до закінчення дії такого Договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023, справу № 910/10036/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції додатково зауваживши на тому, що:

- Господарський суд міста Києва невірно трактує взаємовідносини сторін за договором поставки, оскільки суд визначає такі правовідносини як часткова поставка товару, та те, що укладення додаткової угоди №3 було зумовлено частковою поставкою (начебто що було поставлено тільки навісне обладнання), що не відповідає дійсності, а фактично правовідносини сторін є наступними: апелянтом було здійснено повну та належну поставку товару ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Модекс- привід» 17.06.2021, що підтверджено п.п. 1, 2 додаткової угоди №3 до договору; на підставі додаткової угоди №3 до договору поставки між сторонами виникли нові правовідносини щодо заміни частини належно поставленого товару на новий товар; наступні умови Додаткової угоди №3 до договору поставки визначають окремі умови щодо поставки такого нового товару на заміну, повернення раніше поставленого товару та відповідно вносять зміни в умови договору - щодо продовження строку дії договору поставки та щодо дії зобов`язань за ним. Зазначені обставини є істотними, оскільки впливають на правильність застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору по суті;

- сторонами у п. 17 додаткової угоди №3 від 08.09.2021 до Договору поставки від 04.03.2021 узгоджено зміни до п.8.1 договору щодо строків його дії та погоджено, що закінчення терміну дії договору не є підставою для відмови будь-якої із сторін від повного виконання зобов`язань за цим договором, якщо зобов`язання виникли, але не були виконані до моменту закінчення терміну дії договору, що свідчить про те, що кожна із сторін не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань за договором до їх повного виконання, а відтак застосування позивачем за первісним позовом ст.ст. 693, 670 ЦК України та одностороння відмова від отримання товару та вимога про повернення оплати є такими, що суперечить положенню п. 8.1 Договору поставки в редакції п. 17 Додаткової угоди №3 від 08.09.2021 до договору поставки від 04.03.2021, оскільки фактично зводяться до односторонньої відмови від зобов`язань за договором, що не виконані на момент закінчення дії договору;

- одночасно з цим, застосування ст.670 ЦК України здійснено також безпідставно, додатково з тієї причини, що апелянтом здійснювалась фактично нова поставка товару на заміну раніше поставленого, раніше поставлений товар був прийнятий та не повертався, то апелянтом не здійснювалась часткова поставка товару;

- судом першої інстанції не взято до увагу дію принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). При цьому дії позивача за первісним позовом, який звернувся з вимогою про повернення сплачених коштів у зв`язку з не поставкою товару, припиненням дії договору, однак взагалі не наводить жодних обставин правовідносин між сторонами протягом тривалого періоду - фактично орієнтовно протягом 1,5 роки, у тому числі щодо власних дій у вказаний період - щодо погодження замовлення додаткових опції, зміни товару, відкладення строків поставки, суперечать фактичній його поведінці;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що фактично позивач за первісним позовом направив лист про повернення авансу лише 14.03.2023 та внаслідок непогодження ним нової остаточної ціни на товар, що істотно змінилась - оскільки відбулась зміна товару до поставки, умови його доставки в України та у зв`язку з інфляційними процесами в Україні, зумовлені воєнним станом, відповідні витрати на вчинення таких дії. Позивач за первісним позовом очікував, що значну частину таких витрат апелянт понесе самостійно, що було б збитком апелянта;

- судом першої інстанції стягуються інфляційні втрати та 3% річних з 01.02.2022 по 01.06.2023 - щодо 3% річних, та по 30.04.2023 щодо інфляційних втрат, однак вимогу про повернення авансу позивачем за первісним позовом було направлено лише 14.03.2023 , а відтак нарахування інфляційних втрат та 3% річних щонайменше за період з 01.02.2022 по 14.03.2023 є безпідставним.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/10036/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/10036/23.

28.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/37/24 від 08.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10036/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23, розгляд апеляційної призначено на 13.02.2024 об 11:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/542/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10036/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Станом на 13.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісними позовом апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

04.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Модекс-привід» (покупець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» (продавець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) уклали договір поставки №01/03 (далі Договір), в п. 1.1. якого погодили, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити міні навантажувач MultiOne 8.4 SК з додатковими опціями та навісним обладнанням, іменований надалі «Товар», кількість та найменування якого зазначено в Додатку №1, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW склад продавця відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), розташований за адресою: Київська область, Бориспільский р-н., с. Мартусівка.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна цього договору складає 2 192 197,87 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 365 366,31 грн.

У п. 3.1. Договору сторонами визначено, що оплата здійснюється наступним чином: покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 100% від суми договору, що складає 2 192 197,87 грн., протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору та виставлення рахунку на оплату.

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору поставка навантажувача здійснюється протягом 5-ти тижнів з моменту надходження попередньої оплати. Датою поставки вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця згідно з видатковою накладною та Актом приймання-передачі.

Доставка товару від продавця до покупця здійснюється за рахунок покупця (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору приймання-передача товару виконується уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі товару, що є невід`ємною частиною даного договору та підтверджує належну якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на період прострочення, за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу (набуває чинності та вважається чинним) з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2021. Строк дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін (п. 8.1., п. 8.2. Договору).

Сторонами була підписана Специфікація №1 від 04.03.2021, яка є Додатком №1 до Договору, в якій погоджено найменування, комплектацію та вартість товару.

Додатковою угодою № 1 від 12.02.2021 до Договору сторони внесли зміни до п. 4.1. Договору та визначили, що поставка навантажувача здійснюється протягом 5...8 тижнів з моменту надходження попередньої оплати.

Додатковою угодою № 2 від 26.03.2021 до Договору сторони внесли зміни до п. 4.1. Договору та визначили, що поставка навантажувача здійснюється протягом 17...18 тижнів з моменту надходження попередньої оплати.

На виконання умов Договору позивач за первісним позовом здійснив 100% попередню оплату за поставку товару у сумі 2 192 197,81 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.05.2023 та платіжним дорученням № 2800 від 04.03.2021. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Також сторонами не заперечується та підтверджено у поданих заявах по суті спору те, що відповідач за первісним позовом здійснив часткову поставку товару, а саме поставив навісне обладнання до міні навантажувача загальною вартістю 767 272,59 грн., а відтак, незважаючи на те, що відповідні первинні документи, які б підтверджували вказане відсутні, вказана обставина в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України визнається такою, що не потребує доказуванню.

08.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою визначено, що:

- внаслідок зміни обставин, якими продавець і покупець керувалися при узгодженні предмету Договору, після поставки та при отриманні товару (поставці товару) за зазначеним договором, що призвело до необхідності заміни модифікації міні навантажувача вилкового MULTIONE, сторони дійшли згоди щодо заміни поставленого товару згідно договору та Акту приймання-передачі та введення обладнання «MULTIONE» в експлуатацію від 17.06.2021 на товар іншої модифікації - а саме: Міні навантажувач вилковий MULTIONE 8.5S К STAGE V, кількість та комплектація якого зазначено в Специфікації №1 (нова редакція) від 08 вересня 2021 року, яка є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди та договору поставки №01/03 від 04.03.2021 (п. 1);

- сторони погодили, що не мають претензій один до одного щодо раніше поставленого товару, його обсягу та комплектації (модифікації) згідно Акту приймання-передачі та введення обладнання «MULTIONE» в експлуатацію від 17.06.2021 та Договору, за винятком положень п. 5 цієї Додаткової угоди (п. 2);

- заміна товару здійснюється шляхом поставки визначеного п. 1 цієї Додаткової угоди до Договору в термін до 31.01.2022. У разі затримки поставки товару виробником та/або строків отримання свідоцтв про реєстрацію машин, продавець зобов`язаний письмово повідомити покупця про затримку поставки товару та узгодити з покупцем новий строк поставки відповідно до умов договору. Продавець має право здійснити поставку товару покупцю раніше строків, обумовлених сторонами договору (п. 6);

- покупець, у строк не пізніше ніж 5 (п`ять) робочих днів з моменту письмового повідомлення продавцем про прибуття товару та підтвердження отримання покупцем свідоцтва про реєстрацію машини, зобов`язаний направити уповноважених представників проведення огляду поставленого товару, прийняти його та підписати Акт приймання-передачі товару. Поставка товару зі складу продавця здійснюється силами та засобами передачі товару. Поставка товару зі складу продавця здійснюється силами та засобами покупця за рахунок компенсації транспортних витрат продавцем у загальному розмірі - 12 000,00 грн. з ПДВ. Покупець зобов`язаний письмово повідомити продавця про транспортний засіб (марка автомобіля, державний номер), яким буде здійснено вивіз товару зі складу продавця. Зокрема зазначити засоби зв`язку з водієм цього транспортного засобу (п. 7);

- з урахуванням виникнення у сторін цього договору зустрічних однорідних вимог щодо сплати грошових коштів у вигляді компенсації продавцем транспортних витрат на доставку товару зі складу продавця до складу покупця та доплати за заміну покупцем, сторони погодили здійснити взаємозалік зустрічних однорідних вимог та зменшити суму здійснення доплати покупцем за поставку товару на суму компенсації транспортних витрат з доставки товару зі складу продавця до складу покупця (п. 11);

- вартість Міні навантажувача вилкового MULTIONE 8.5S К STAGE V становить: 1 731 936,85 гривень з ПДВ, сторонами було погоджено, що з урахуванням здійснення покупцем оплати згідно умов Договору в сумі 1 424 925,28 грн. з ПДВ, а також суми компенсації транспортних витрат з доставки товару зі складу продавця на склад покупця згідно п.7 та п.11 цієї Додаткової угоди, здійснення заміни товару, вартість якого є більшою, доплата покупцем за модифікацією Міні навантажувача вилкового моделі MULTIONE 8.5S К STAGE V становить: 295 011,57 грн. (п. 13);

- доплата за замінений товар здійснюється покупцем після виконання дій визначених п. 8 цієї Додаткової угоди до моменту фактичного отримання (передання) товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару, але не пізніше ніж 5 (п`ять) банківських днів з моменту письмового повідомлення продавця про прибуття товару. У разі складення та підписання в односторонньому порядку продавцем Акту переходу права власності на товар від продавця покупцю доплата за товар здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання такого Акту. Товар вважається сплачений з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 14);

- покупець приймає на складі продавця товар шляхом огляду, тестового запуску, контролю роботи гідросистеми, системи освітлення, органів управління, додаткового обладнання: огляду оригіналу «Свідоцтва про реєстрацією машини» на Міні навантажувача вилкового MULTIONE 8.5S К STAGE V, огляду оригіналу «Свідоцтва про реєстрацію машини» на напівпричіп, підписання сторонами Акту приймання-передачі товару (п. 8);

- викласти у новій редакції п. 8.1 Договору: «Договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами та діє до 31 січня 2022 року. Закінчення терміну дії договору не є підставою для відмови будь-якої із сторін від повного виконання зобов`язань за цим договором, якщо зобов`язання виникли, але не були виконані до моменту закінчення терміну дії договору» (п. 17).

Додатковою угодою №3 до договору сторони погодили Специфікацію № 1 від 08.09.2021 у новій редакції.

Позивач за первісним позовом зазначає про те, що відповідач за первісним позовом зобов`язання за Договором не виконав, у строк до 31.01.2022, узгоджений сторонами у Додатковій угоді № 3 товар не поставив.

08.12.2021 продавець направив покупцю лист № 12/08-1 від 08.12.2021 про затримку строків поставки товару, орієнтовно до 31.03.2022, у зв`язку із перенесенням строків поставки виробником.

07.07.2022 та 25.07.2022 продавець направив покупцю листи за №б/н від 07.07.2022 та №б/н від 25.07.2022, якими повідомив про підвищення собівартості товару у зв`язку із визначенням вартості виробником, що є істотною зміною обставин у відповідності до ст. 652 ЦК України та є підставою для зміни умов договору в частині вартості товару.

08.02.2023 продавець направив на електронну адресу покупця лист щодо поставки товару у зміненій модифікації та необхідність дообладнання товару.

01.03.2023 продавець направив покупцю лист за від 01.03.2023, яким просив погодити зміну комплектації міні навантажувача та вартість, порядку його поставки.

10.03.2023 продавець направив покупцю лист від 09.03.2023 разом з проектом додаткової угоди до договору про розірвання договору поставки, в якому вказав про не досягнення сторонами домовленостей щодо зміни умов поставки, у зв`язку із чим просив підписати додаткову угоду про розірвання договору поставки №01/03 від 04.03.2021.

У відповідь на лист від 01.03.2023 про внесення змін до умов договору покупець направив продавцю лист №13/03 від 14.03.2023, в якому відмовив у погодженні пропозиції щодо зміни умов договору та просив повернути аванс за непоставлену продукцію у розмірі 1 424 925,28 грн. та сплатити нараховані інфляційні втрати, пеню та 3% річних. На підтвердження направлення листа до матеріалів справи долучені копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5330403630706, поштової накладної, квитанції та опису вкладення в цінний лист №5330403630706 від 14.03.2023.

З огляду на вказані обставини:

- покупець звернувся до суду з первісним позовом у якому просив стягнути з продавця основний борг в сумі 1 424 925,28 грн., який становить суму попередньої оплати перерахованої на виконання умов Договору, а також пеню в сумі 958 022,05 грн., 3 % річних в сумі 55 864,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 413 522,28 грн..

- продавець звернувся до суду з зустрічним позовом у якому просив розірвати Договір, а також припинити всі зобов`язання, які виникли за вказаним договором.

Позиції сторін щодо первісного та зустрічного позовів детально наведені вище.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23:

- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом присуджено заборгованість у сумі 1 424 925,28 грн., інфляційні втрати у сумі 413 522,28 грн., 3% річних у сумі 55 864,88 грн. та судовий збір у розмірі 28 414,69 грн., в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції продавцем оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних та відмови у задоволенні зустрічного позову в частині припинення всіх зобов`язань, що виникли за Договором з усіма додатками та змінами до нього, та не були виконані до закінчення дії такого договору, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення пені в сумі 958 022,05 грн., а також відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про розірвання Договору апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення пені в сумі 958 022,05 грн., а також відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про розірвання Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, сторонами строк поставки товару, а саме міні навантажувача вилкового MULTIONE 8.5S К STAGE V, був встановлений у додатковій угоді № 3, а саме - до 31.01.2022.

При цьому сторонами не заперечується, що такий товар як станом на 31.01.2022, так і на даний час поставлено не було.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 від 31.10.2018 у спарві № 910/13318/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

З матеріалів справи слідує, що покупцем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

Як встановлено вище, покупець звернувся до продавця з листом №13/03 від 14.03.2023, в якому, серед іншого, просив повернути аванс за непоставлену продукцію у розмірі 1 424 925,28 грн., проте після отримання вказаного листа продавець кошти не повернув.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що встановлення у спірних правовідносинах того, що відбулась часткова поставка товару за Договором або того, що апелянтом було здійснено повну та належну поставку товару, проте на підставі додаткової угоди №3 між сторонами виникли нові правовідносини щодо заміни частини належно поставленого товару на новий товар, фактично на вирішення спору сторін по суті не впливає, так як не спростовує факту порушення апелянтом прийнятого на себе за Договором, з урахуванням положень додаткової угоди № 3, зобов`язання щодо поставки міні навантажувача вилкового MULTIONE 8.5S К STAGE V в строк до 31.01.2022.

Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що виходячи зі змісту п. 8.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 3, кожна із сторін не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань за договором до їх повного виконання, оскільки погодження сторонами у договорі того, що закінчення терміну дії договору не є підставою для відмови будь-якої із сторін від повного виконання зобов`язань за договором, якщо зобов`язання виникли, але не були виконані до моменту закінчення терміну дії договору, не нівелює як строків виконання зобов`язань за договором, так і вищенаведених положень чинного законодавства, які надають покупцю право, у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк, вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, посилання продавця на зміну строків поставки до 31.03.2023 є безпідставними оскільки:

- згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

- статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту;

- пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони існують у письмовому вигляді і підписані усіма сторонами (крім випадків, коли договором чи законодавством передбачено автоматичну чи односторонню зміну договору);

- отже, виходячи з положень чинного законодавства та умов Договору, зміни до Договору вносяться за згодою сторін шляхом укладення сторонами додаткових угод у письмовій формі, які мають бути підписані уповноваженими особами підписи яких скріплюються печатками сторін, проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення додаткової угоди до Договору в частині зміни модифікації товару та поставки додаткового обладнання, або зміни строків поставки.

Також суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги твердження продавця про те, що затримка у поставці товару за Договором сталася не з його вини, з посиланням на наступне.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Слід зазначити і про те, що за приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Невиконання контрагентами зобов`язань становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Отже невиконання контрагентами апелянта своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, а тому апелянт мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні договору, в тому числі за умов поставки товару з іноземної держави.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, продавець, отримавши від покупця кошти на виконання умов Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов`язання, оскільки гроші не були покупцем продавцю подаровані, і продавець мав певні обов`язки перед платником.

З огляду на викладені вище обставини, а саме на те, що продавець не виконав своїх зобов`язань щодо поставки товару, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України дало покупцю право вимагати повернення суми попередньої оплати, яке покупцем було реалізоване, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 1 424 925,28 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 424 925,28 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення з продавця 3 % річних в сумі 55 864,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 413 522,28 грн., слід зазначити таке.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ст.ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

З матеріалів справи слідує, що покупець нараховує 3 % річних за період з 01.02.2022 по 01.06.2023, а інфляційні втрати - з 01.02.2022 по 30.04.2023, тобто не з моменту порушення грошового зобов`язання з повернення передоплати, яке виникло після направлення покупцем відповідної вимоги, а з першого дня прострочення обов`язку по поставці товару.

Колегія суддів зауважує на тому, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюють нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням саме грошового зобов`язання, тобто зобов`язання з повернення коштів.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з положень чинного законодавства, продавець зобов`язаний повернути передоплату у семиденний строк від дня пред`явлення покупцем вимоги про її повернення, тобто отримання листа №13/03 від 14.03.2023.

Враховуючи, що лист №13/03 від 14.03.2023 продавцем було отримано 21.03.2023, обов`язок по поверненню коштів він мав виконати у строк до 28.03.2023, а з 29.03.2023 такий обов`язок вважається простроченим.

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком колегії суддів за належний період прострочення продавцем виконання свого грошового зобов`язання в межах заявлених у позові термінів, в сумах 7 612,61 грн. та 2 849,85 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цих частинах підлягає зміні.

Колегія суддів зауважує на тому, що за змістом положень ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 536 ЦК України).

Отже, передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені ч. 3 ст. 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені, зокрема, з процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 911/2408/22.

Щодо посилань апелянта на наявність форс-мажорних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України, слід зазначити наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У розділі 7 Договору сторонами погоджено, що:

- при виникненні обставин неможливості повного або часткового виконання зобов`язань кожною з сторін по цьому Договору, а саме: пожежа, стихійні лиха, блокади, заборона імпорту, або інших обставин, що не залежать від сторін, строк виконання зобов`язань переноситься пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини та їх наслідки. Сторонами у якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана письмово проінформувати про це іншу сторону (п. 7.1);

- документом, що підтверджує настання форс-мажору, є висновок ТПП України (п. 7.2);

- при настінні обставин форс-мажору сторони укладають доповнення до Договору з відображенням нових умов виконання Договору (п. 7.3).

За умовами погодженими сторонами у Договорі настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено ТПП України.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Слід зазначити про те, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

В свою чергу продавцем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань продавець має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по поставці товару, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини продавцем до матеріалів справи долучено не було.

До того ж, строк виконання продавцем зобов`язання з поставки товару сплив 01.02.2022, тобто до початку обставин непереборної сили, на які посилається відповідач.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом в частині припинення всіх зобов`язань, які виникли за Договором, слід зазначити таке.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

У статті 607 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 205 ГК України, встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання (висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18).

З матеріалів справи слідує, що продавець посилався на неможливість виконання його зобов`язань у зв`язку з підстав, які він не міг усунути, у зв`язку із затримкою поставки товару виробником та обставинами непереборної сили, проте вказані обставини вже досліджувались вище, і колегія суддів з вказаними твердженнями апелянта не погодилась, оскільки апелянт не довів належними доказами неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин та відсутності його вини у затримці поставки товару.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимоги про припинення всіх зобов`язань, що виникли за Договором, з усіма додатками та змінами до нього, та не були виконані до закінчення дії договору та відмовив у задоволенні вказаної вимоги. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 підлягає зміні, первісний позов задовольняється частково, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача первісним позовом підлягає основний борг в сумі 1 424 925,28 грн., 3 % річних в сумі 7 612,61 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 849,85 грн., в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовляється, в задоволенні зустрічного позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з зустрічним позовом та з апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/10036/23 в такій редакції.

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» (04071, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 22, ідентифікаційний код 37974802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Модекс-Привід» (53300, Дніпропетровська область, місто Покров, вулиця Північно-Промислова, будинок 24, ідентифікаційний код 31881367) заборгованість у сумі 1 424 925,28 грн., інфляційні втрати у сумі 2 849,85 грн., 3% річних у сумі 7 612,61 грн. та судовий збір у розмірі 21 530,82 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Модекс-Привід» (53300, Дніпропетровська область, місто Покров, вулиця Північно-Промислова, будинок 24, ідентифікаційний код 31881367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зедекс Україна» (04071, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 22, ідентифікаційний код 37974802) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 10 325 (десять тисяч триста двадцять п`ять) грн. 81 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10036/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко